Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 1 )

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

ПЕРЕВЕРЗЄВА ЛЮБОВ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 346.2

ПРАВОВИЙ СТАТУС

ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність12.00.04 – господарське право;

господарське процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник –

Джабраілов Руслан Аятшахович,

доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ …………….. 12 1.1. Історія становлення та розвитку організаційно-правової форми

дочірнього підприємства…………………………………………………… 12
1.2. Правовий статус дочірніх підприємств у зарубіжних кранах……… 33
Висновки до розділу 1……………………………………………………. 60

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ……… 63

2.1. Поняття дочірнього підприємства……………………………………. 63
2.2. Види дочірніх підприємств…………………………………………… 84
Висновки до розділу 2.…………………………………………………….. 102

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ

ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ ……………………………………………. 104 3.1. Порядок управління дочірніми підприємствами……………………. 104
3.2. Правовий режим майна дочірніх підприємств……………………..... 115
3.3. Відповідальність за боргами дочірніх підприємств……………….… 127
3.4. Інші аспекти правового статусу дочірніх підприємств……………… 153
Висновки до розділу 3………………………………………………………. 170

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….. 177
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 200

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з організаційно-правових форм господарювання в Україні є дочірні підприємства. На 1 січня 2014 р. в Україні діяло 18173 дочірні підприємства, на 1 січня 2015 р. без урахування тимчасово окупованої території АРК і м. Севастополя їх налічується 16981. У зв’язку з процесами концентрації капіталу кількість дочірніх підприємств постійно зростає. В Україні цьому сприяла структурна перебудова в економіці в умовах широкомасштабної приватизації об’єктів державної власності, розукрупнення в ході приватизації господарюючих суб’єктів і перехід від централізованої економіки до ринкових умов господарювання. Окрім того, набувають поширення все нові форми встановлення контролю над підприємствами. Як показує світовий досвід, у сучасних умовах дочірні підприємства стають переважаючою формою економічної діяльності, в той час як незалежні одиночні компанії стали скоріше рідкістю, а не типовою формою організації бізнесу. В таких умовах стає необхідним правовий захист суспільних відносин від негативного впливу «групового бізнесу». Як показує практика, дочірні підприємства часто потерпають від зловживань з боку контролюючого підприємства, виведення активів дочірнього підприємства, укладання ними невигідних угод за вказівками контролюючого підприємства тощо. Нагальною стала потреба законодавчого забезпечення захисту інтересів цих більш слабких учасників господарського обороту та учасників господарських відносин з ними.

Законодавство у цій області, у т. ч. у зарубіжних країнах, до цих пір не сформувалося остаточно і перебуває в стадії становлення. Цим питанням присвячена низка норм Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» 19 вересня 1991 р., Закону України «Про холдингові компанії» від 15 березня 2006 р. та деяких інших нормативно-правових актах, однак вони неповні, суперечливі і не мають достатньої визначеності. Практика свідчить про необхідність більш ретельної законодавчої розробки організаційно-правової форми дочірнього підприємства. Потребують додаткової законодавчої розробки питання порядку управління і відповідальності, правового режиму майна, інші аспекти правового статусу дочірніх підприємств.

Окремі аспекти правового статусу дочірніх підприємств досліджувалися в наукових працях О. Вінник, О. Кібенко, І. Лукач, Ж. Чевичалової, А. Сульженко, І. Бейцун, О. Окунєва, В. Пєскова, С. Хєди, О. Семерак, І. Аксьонова та ін., однак комплексного господарсько-правового дослідження правового статусу дочірніх підприємств ще не здійснювалося. Додаткової теоретичної розробки потребує питання поняття дочірнього підприємства, яке б забезпечувало більш повне охоплення однорідних відносин для застосування щодо них уніфікованого правового регулювання. Також є потреба в обґрунтуванні більш збалансованих підходів до врегулювання правового статусу дочірніх підприємств з урахуванням широкого спектру приватних і публічних інтересів різноманітних учасників відносин з ними.

Цим зумовлюється актуальність і доцільність проведення дослідження за обраною темою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України у межах теми «Правове забезпечення ефективного управління об’єктами публічної власності» (ДР № 000U007825), в якій здобувачка приймала участь як співвиконавець і в межах якої досліджено правовий статус дочірніх підприємств та розроблено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері суспільних відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних основ правового статусу дочірніх підприємств та розробка пропозицій до законодавства, спрямованих на збалансування приватних і публічних інтересів у процесі діяльності таких підприємств.

Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження поставлено та вирішено наступні завдання:

дослідження історії становлення та розвитку організаційно-правової форми дочірнього підприємства, виявлення специфіки холдингових відносин як чинника формування даної організаційно-правової форми;

аналіз правового статусу дочірнього підприємства у зарубіжних країнах, виявлення концепцій дочірнього підприємства та визначення шляхів їх використання в Україні;

дослідження проблемних питань, пов’язаних з визначенням поняття дочірнього підприємства, та його удосконалення;

аналіз питань класифікації дочірніх підприємств та обґрунтування пропозицій щодо її розвитку;

дослідження порядку управління дочірніми підприємствами та розробка пропозицій щодо його удосконалення;

аналіз правового режиму майна дочірніх підприємств та розробка пропозицій щодо його удосконалення;

дослідження питань відповідальності дочірніх підприємств та розробка пропозицій щодо її удосконалення;

аналіз інших аспектів правового статусу дочірніх підприємств та розробка пропозицій до законодавства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення дочірніх підприємств.

Предметом дослідження є правовий статус дочірніх підприємств.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися діалектичний, історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний, аналітико-синтетичний методи. За допомогою діалектичного та історичного методу досліджено становлення та розвиток організаційно-правової форми дочірнього підприємства, виявлено специфіку холдингових відносин як чинника формування даної організаційно-правової форми. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні правового статусу дочірнього підприємства у зарубіжних країнах та визначенні шляхів їх використання в Україні. За допомогою системно-структурного методу здійснено дослідження поняття та видів дочірнього підприємства. Аналітико-синтетичний та формально-логічний метод використано при аналізі чинного законодавства та розробці пропозицій з удосконалення правового статусу дочірніх підприємств.

Теоретичну основу дослідження склали досягнення економічної науки, теорії господарського права та суміжних галузей права, крім вищеназваних, праці вітчизняних та зарубіжних науковців – юристів й економістів, таких як: О. В. Бєлоусов, , І. П. Булеєв, , ін, , ілов, інська, С. Жамен, іна, А. В. Іванюк, Г. В. Ільющенко, А. І. Камінка, іна, Т. Келлер, іна, , М. І. Кулагін, єв, , С. І. Мармазова, , єва, , І. А. Храброва, , І. С.Шиткіна, , І. Шрамм, Scholz Franz, Mercadal M., Janin M., Mayson Stephen W. Mayson, Easterbrook F. H. та інші.

Емпіричну базу дослідження склали нормативно-правові акти України і зарубіжних країн (зокрема, ФРН, Франції, США, Великобританії, Російської Федерації, Республіки Білорусь), законодавство ЄС про компанії, статистичні матеріали, матеріали розгляду справ у судах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним господарсько-правовим дослідженням статусу дочірніх підприємств, в межах якого обґрунтовано низку нових наукових положень та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства про дочірні підприємства. Наукова новизна результатів дослідження підтверджується наступним.

Уперше:

сформульовано визначення правової природи холдингових відносин, що складаються між контролюючим підприємством (холдинговою компанією) і дочірнім підприємством, як відносин господарського контролю-підпорядкування, які виникають незалежно від волі дочірнього підприємства;

узагальнено концепції дочірнього підприємства, що використовуються у західних країнах: концепція зняття корпоративної маски (в системі загального права); концепція дочірнього підприємства як залежного підприємства, що перебуває у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством; концепція дочірнього підприємства як самостійного підприємства, що регулює свої відносини з контролюючим підприємством у договірному порядку; і концепція дочірнього підприємства як приєднаного підприємства – суть відокремленого структурного підрозділу з правами юридичної особи (філії з правами юридичної особи) (в системі загального та континентального права);