Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 38 )

Стаття 117-5. Відповідальність дочірніх підприємств

1. Контролююче підприємство відповідає по боргах дочірнього підприємства базового виду, що виникли у результаті виконання його вказівок, незалежно від того, чи укладався між контролюючим і дочірнім підприємством договір про підпорядкування.

Якщо за вказівкою контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.

Право вимагати відшкодування збитків дочірньому підприємству мають також учасники господарських відносин з ним, зокрема, окремі акціонери (учасники), трудовий колектив, кредитори.

Контролююче підприємство може визнати себе гарантом боргів дочірнього підприємства, які виникли у результаті виконання його вказівок.

Посадові особи контролюючого підприємства при дачі вказівок дочірньому підприємству зобов’язані діяти добросовісно. У випадку порушення своїх обов’язків вони зобов’язані відшкодувати дочірньому підприємству завдані цим збитки, при цьому вони виступають як солідарні боржники і несуть тягар доказування своєї добросовісної поведінки. Посадові особи дочірнього підприємства, якщо вони не включили угоду або заходи, що завдали шкоди, до звіту про відносини з пов’язаними підприємствами або не вказали, що підприємство при здійсненні такої угоди або таких заходів зазнало шкоди, яка не компенсована, несуть відповідальність як солідарні боржники поряд з посадовими особами контролюючого підприємства, при цьому вони несуть тягар доказування своєї добросовісної поведінки. Обов’язок відшкодування збитків не виникає, якщо дії на законному рішенні загальних зборів.

Якщо дочірнє підприємство через дії або бездіяльність контролюючого підприємства виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то контролююче підприємство несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями дочірнього підприємства.

2. Контролююче підприємство несе солідарну відповідальність по боргах приєднаного дочірнього підприємства, у т. ч. тих, що виникли до моменту приєднання.

Якщо приєднане дочірнє підприємство через дії або бездіяльність контролюючого підприємства виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то контролююче підприємство несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями дочірнього підприємства.

3. Автономне дочірнє підприємство не відповідає по боргах контролюючого підприємства, а контролююче підприємство не відповідає по боргах автономного дочірнього підприємства.

Якщо з автономним дочірнім підприємством укладено договір підпорядкування, то до нього застосовуються норми про відповідальність, встановлені для дочірніх підприємств базового виду, за тим винятком, що відповідальність настає у разі винних дій контролюючого підприємства.

Стаття 117-6. Інші особливості правового статусу дочірніх підприємств

1. Дочірні підприємства, у тому числі автономні дочірні підприємства, з яким укладено договір підпорядкування, окрім інших автономних підприємств, зобов’язані подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.

2. Дочірнє підприємство не має права делегувати контролюючому підприємству або будь-якому з його дочірніх підприємств право на збут третім особам продукції (робіт, послуг) (за винятком експортних операцій), а також узгоджувати з контролюючим підприємством або будь-яким з його дочірніх підприємств у будь-якому вигляді ціни продукцію (роботи, послуги).

3. Особливості поглинання акціонерних товариств встановлюються акціонерним законодавством.

2. Викласти частини 3 і 4 статті 126 Господарського кодексу України у такій редакції:

«3. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій, або будь-яким іншим чином, окрім договору. Правовий статус дочірніх підприємств регулюється цим Кодексом та іншими законами. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає також у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування на основі договору. Правовий статус підпорядкованих підприємств регулюється нормами цього Кодексу про концерн.

4. Про наявність простої і вирішальної залежності повинно бути указано у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства і опубліковано у відповідності із законом. Контролююче підприємство не може користуватися своїми правами щодо дочірнього підприємства, поки не виконає обов’язок по опублікуванню зазначених відомостей.

Контролюючі підприємства зобов’язані не менше одного разу на рік опубліковувати в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку консолідовану фінансову звітність, яка відображає його діяльність та дочірніх підприємств, у тому числі автономних дочірніх підприємств, з якими укладено договір підпорядкування, та окрім інших автономних дочірніх підприємств».

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України

щодо статусу дочірніх підприємств»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Прийняття Закону України «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України щодо статусу дочірніх підприємств» обумовлено назрілою необхідністю удосконалення правового статусу дочірніх підприємств. Як показує аналіз практики правозастосування, дочірні підприємства та учасники господарських відносин з ним часто потерпають від зловживань з боку контролюючого підприємства – виведення активів дочірнього підприємства, укладання ними невигідних угод за вказівками контролюючого підприємства тощо. У сучасних умовах нагальною стала потреба розробки засобів захисту інтересів більш слабких учасників господарського обороту та учасників господарських відносин з ними, якими, зокрема, є дочірні підприємства, що знаходяться у відносинах вирішальної залежності від контролюючого підприємства (підприємств). Практика свідчить про необхідність більш ретельної законодавчої розробки організаційно-правової форми дочірнього підприємства. Зокрема, потребують додаткової законодавчої розробки питання поняття та видів дочірніх підприємств, правового режиму майна, порядку управління, відповідальності, інші аспекти правового статусу.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Метою та основним завданням прийняття Закону є більш ретельне врегулювання на законодавчому рівні правовідносин контролюючого підприємства, з одного боку, і дочірнього підприємства і учасників господарських відносин з ним, з іншого, для забезпечення збалансованого врахування їх інтересів в процесі діяльності дочірнього підприємства. Це можливо забезпечити за допомогою поділу дочірніх підприємств на види та відповідної диференціації їх правового статусу у низці важливих аспектів – порядку управління, правового режиму майна, відповідальності та деяких інших.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України щодо статусу дочірніх підприємств» усуває існуючі прогалини законодавства, що сприяють зловживанням інтересами дочірніх підприємств з боку контролюючих підприємств. Для усунення зазначених прогалин пропонується доповнення ГК України новою главою, присвяченою дочірнім підприємствам, а також деякі зміни і доповнення до статті 126 ГК України, необхідні для впровадження узгодженого регулювання. Запропоноване удосконалення ґрунтується на пропозиції про поділ дочірніх підприємств на види – дочірні підприємства базового виду, приєднані дочірні підприємства та автономні дочірні підприємства. Впровадження цієї пропозиції дозволить забезпечити оптимальне узгодження приватних і публічних інтересів у правовому статусі дочірніх підприємств, з одного боку, та свободу підприємницької діяльності, з іншого. Поділ дочірніх підприємств на види та надання контролюючому підприємству можливості обирати той чи інший правовий режим відносин з дочірнім підприємством дозволить забезпечити компромісне врахування двох протилежних тенденцій правової думки: одна - до більш широкого законодавчого визначення різних сторін правового статусу дочірніх підприємств, інша – до зменшення регуляторного навантаження на холдинги. Законопроект передбачає задоволення обох цих потреб.

У проекті передбачається уточнення поняття дочірнього підприємства, контроль над яким виникає незалежно від його волі, що дозволить відмежувати його правовий статус від правового статусу підприємства – учасника концерну, який виникає на основі договору. Це зумовлено необхідністю різних підходів до врегулювання відносин між контролюючим та залежним підприємством у тому та іншому виді об’єднання підприємств.

Додатково передбачається розширення поняття дочірнього підприємства за рахунок розширення переліку способів контролю над ним. Такий крок необхідний для забезпечення конституційної рівності суб’єктів господарювання, оскільки запровадження більш жорстких правил щодо частини способів контролю дискримінує суб’єктів господарювання, що ними скористалися, порівняно з іншими суб’єктами, які вдаються до інших способів.

Передбачається спеціальна організація автономного дочірнього підприємства, яка забезпечує незалежність такого підприємства від контролюючого і є підґрунтям для його особливого правового статусу, а також нові норми щодо приєднання дочірнього підприємства, з урахуванням зарубіжного досвіду, який доцільно використати у нас.

На цій основі передбачено диференційовані норми щодо управління дочірніми підприємствами, правового режиму майна, відповідальності та деяких інших аспектів правового статусу дочірніх підприємств.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

На сьогодні правовий статус дочірніх підприємств недостатньо врегульований законодавчо. Цим питанням присвячена низка норм у Господарському кодексу України, Законі України «Про господарські товариства» 19 вересня 1991 р., Законі України «Про холдингові компанії» від 15 березня 2006 р. та деяких інших нормативних актах, однак вони неповні, протирічливі і не мають достатньої визначеності. У Господарському кодексі цьому питанню присвячена лише одна стаття, і вона не забезпечує достатнього рівня правового регулювання відповідних відносин.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових фінансових та матеріальних витрат.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття Закону справить позитивний вплив на стан господарських відносин контролюючих та дочірніх підприємств, посприяє забезпеченню свободи підприємницької діяльності та збалансованому врахуванню приватних і публічних інтересів, слугуватиме підвищенню ефективності господарської діяльності дочірніх підприємств та економіки України в цілому.

Додаток Б

Додаток В

Додаток Д

Додаток Е