Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 23 )

Договорами між підприємствами є договори, за якими акціонерне товариство або командитне товариство на акціях зобов'язується відраховувати свій прибуток іншому підприємству (договір про відрахування прибутку). Договором про відрахування прибутку вважається також договір, за яким акціонерне товариство або командитне товариство на акціях зобов'язується вести справи свого підприємства за рахунок іншого підприємства (ст. 291).

Договорами між підприємствами є також договори, за якими акціонерне товариство або командитне товариство на акціях:

зобов'язується повністю або частково об'єднувати свій прибуток або прибуток окремих своїх виробництв з прибутком інших підприємств або окремих їх виробництв для подальшого розподілу загального прибутку (загальний прибуток);

зобов'язується відраховувати частину свого прибутку або прибуток окремих своїх виробництв повністю або частково іншій особі (договір про відрахування частини прибутку) (§ 292).

Договір між підприємствами набуває юридичну силу тільки після схвалення його загальними зборами однієї і другої сторони. Рішення зборів приймається більшістю голосів, що представляють на загальних зборах не менш ніж три чверті статутного капіталу. Статут може встановлювати більшу частку капіталу для визначення кваліфікованої більшості та інші вимоги (ст.293).

Договір набуває юридичної сили тільки після його реєстрації в торговому реєстрі за місцезнаходженням товариства (ст. 294).

Закон передбачає забезпечення інтересів товариства і кредиторів, а також акціонерів при укладенні такого договору.

§ 301 встановлює граничну суму відрахувань з прибутку. Незалежно від угод, укладених щодо розрахунку відраховуваного прибутку, товариство може відраховувати в якості прибутку тільки суму, яка не перевищує річний прибуток, що виникає без відрахування прибутку, зменшену на перенесення збитку попереднього року та на суму, що надходить до накопичення, утвореного відповідно до закону, включаючи резервний капітал.

§ 302 передбачає прийняття на себе панівним підприємством збитків залежного підприємства. Зокрема, якщо має місце договір про відрахування прибутку, то інша сторона зобов'язана компенсувати будь-який річний збиток, який виникне в період дії договору, якщо тільки цей збиток не відшкодовується шляхом вилучення з інших накопичень прибутку сум, відрахованих у них протягом терміну дії договору.

Договір про відрахування прибутку повинен передбачати надання стороннім акціонерам відповідної компенсації у вигляді пропорційних часток у статутному капіталі періодичних виплат (компенсаційні виплати) (§ 304).

Крім цього, договір про відрахування прибутку повинен передбачати обов'язок іншої сторони придбати за вимогою стороннього акціонера його акції за визначене в договорі відповідне відшкодування.

В якості відшкодування договір повинен передбачати акції пануючого товариства чи товариства, що має переважне участь, або відшкодування готівкою (§ 305).

До договору між приєднаним і головним твоариством про відрахування з прибутку, про об'єднання прибутку або про відрахування частини прибутку не застосовуються §§ 293-296, 298-303.

Головне товариство зобов'язане, крім того, компенсувати будь-який балансовий дефицит, виникає в приєднаному товаристві, якщо він перевищує суму резервного капіталу і накопичень з прибутку (§ 324).

Видається, що досвід укладання договорів про відрахування прибутку (відрахування частини прибутку, об'єднання прибутку) може бути використаний тільки по відношенню до приєднаних підприємств і автономних дочірніх підприємств. В першому випадку через те, що передбачається спеціальне регулювання відносин приєднаного підприємства з контролюючим підприємством. У другому випадку тому, що на рішення автономного підприємства не впливає контролююче підприємство.

Щодо інших дочірніх підприємств відрахування прибутку на невзаємовигідній основі слід заборонити, оскільки зважаючи на апріорний факт контролю можуть бути порушені права дочірнього підприємства і учасників господарських відносин з ним як самостійним суб'єктом господарювання, порушений принцип госпрозрахунку і самофінансування дочірнього підприємства.

З урахуванням цього може бути сформульовано наступні пропозиції до ГК України:

«1. Відрахування прибутку дочірнім підприємством контролюючому підприємству допускається тільки на взаємовигідній основі. Відрахування прибутку на іншій основі допускається тільки для автономних і приєднаних дочірніх підприємств.

2. Відрахування прибутку автономного дочірнього підприємства допускається тільки в разі укладання договору про відрахування прибутку, який передбачає відрахування прибутку дочірнім підприємством контролюючому підприємству або іншому залежному від контролюючого підприємству.

Договір між підприємствами набуває юридичної сили після схвалення його загальними зборами обох сторін. Рішення зборів приймається більшістю голосів, що представляють на загальних зборах не менш ніж три чверті статутного капіталу. Статут може встановлювати більшу частку капіталу для визначення кваліфікованої більшості та інші вимоги.

Договір набуває чинності після його реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Гранична сума відрахувань від прибутку не повинна перевищувати річний прибуток, що виникає без відрахування прибутку, зменшену на перенесення збитку попереднього року та на суму, що надходить до накопичення, утвореного відповідно з законом і статутом, включаючи резервний капітал.

Контролююче підприємство зобов'язане компенсувати будь-який річний збиток, який виникає в період дії договору, якщо цей збиток не відшкодовується шляхом вилучення з інших накопичень прибутку сум, відрахованих до них протягом терміну дії договору.

Договір про відрахування прибутку повинен передбачати надання іншим акціонерам відповідної компенсації у вигляді пропорційних часткам у статутному капіталі періодичних виплат (компенсаційні виплати).

Договір про відрахування прибутку повинен передбачати обов'язок підприємства, на користь якого проводиться відрахування прибутку, придбати на вимогу акціонера дочірнього підприємства його акції за визначене в договорі відповідне відшкодування.

В якості відшкодування договір повинен передбачати акції контролюючого підприємства або відшкодування готівкою.

3. Відрахування прибутку приєднаного дочірнього підприємства не вимагає договору про відрахування прибутку.

Контролююче підприємство зобов'язане компенсувати будь-який балансовий дефіцит, який виникає в приєднаному підприємстві, якщо він перевищує суму резервного капіталу і накопичень з прибутку.

Контролююче підприємство зобов'язане придбати на вимогу акціонера дочірнього підприємства його акції в обмін на акції контролюючого підприємства або відшкодувати їх грошовими коштами.»

3.3. Відповідальність за боргами дочірніх підприємств

Важливим фактором впливу на будь-які правовідносини є інститут відповідальності. Основною, головною функцією відповідальності є її компенсаторно-відновна функція, при цьому така функція властива більшості розвинених правових систем [100]. Необхідність регулювання питань відповідальності зумовлена низкою чинників. Контролююче підприємство, маючи контроль над дочірнім підприємством, може діяти не в інтересах останнього. Як правило, інтереси компанії, що входить до групи, підкоряються груповим інтересам, що може виявлятися в укладанні нею невигідних договорів в інтересах усієї групи, зокрема, наданні порук й іншого забезпечення по кредитах, які отримують інші компанії групи, взятті кредитів під високу відсоткову ставку, продажі активів за заниженими цінами іншим компаніям, що входять до групи, виплаті завищених дивідендів тощо. При цьому страждають інтереси міноритарних акціонерів, кредиторів [57, c.399], а також самого дочірнього підприємства. Оскільки в силу переважної участі в дочірньому підприємстві або іншого юридичного факту контролююче підприємство може призвести господарську діяльність дочірнього підприємства до збитків, то необхідні гарантії, за допомогою яких можна захистити дочірнє підприємство від свавілля чи просто необґрунтованого управління контролюючим підприємством. Такі гарантії мають подвійну природу:

характеризуються превентивним характером (утримують контролююче підприємство від тих дій, що можуть у подальшому призвести до збитків у дочірньому підприємстві, які першому і потрібно буде відшкодовувати);

їх компенсаційна функція дозволяє забезпечити приватні інтереси дочірнього підприємства шляхом компенсації збитків [21, с. 189].

До прийняття ГК України законодавство (Закон України «Про господарські товариства» та ЦК України) не давало однозначної відповіді на питання про відповідальність контролюючого підприємства за боргами дочірнього. На практиці сформувалося два підходи щодо тлумачення цього питання:

1. Згідно з одним підходом підкреслювалась самостійність дочірніх підприємств як юридичних осіб та відокремленість їх майна. З чого робився висновок про недопущення закріплення за дочірніми підприємствами майна на титулі повного господарського відання. Відповідно робився висновок, що субсидіарна відповідальність підприємства-засновника за боргами дочірнього підприємства «зводить нанівець самостійність, так і відокремленість майна дочірніх підприємств» [113, с. 24]. Однак теза про самостійну відповідальність контролюючого та залежного підприємства не узгоджується з відносинами контролю, що складаються між ними, і як було показано у розділі 1, є застарілою. Сьогодні якраз робляться спроби подолання такого застарілого підходу, який не відповідає умовам нинішньої складноорганізованої економіки.

2. Другий підхід спирався на ч. 3 ст. 32 ЦК УРСР, яка встановлювала, що юридична особа, яка фінансується власником і за якою майно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе власник відповідного майна. З цього робився висновок, що засновник несе субсидіарну відповідальність за боргами дочірнього підприємства [122, с.24; 162, с.27].

Такий висновок виправдано вирішував питання про відповідальність контролюючого підприємства за боргами дочірнього, але поширювався лише на унітарні дочірні підприємства, засновані на праві оперативного управління.