Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 14 )

Стінописи печерних храмів Південно-Західного Криму: стан та перспективи досліджень

Ключові слова: стінописи, візантійське мистецтво, Крим, Загайтанська скеля

Стінописи кримських печерних храмів, попри невелику кількість пам'яток, що збереглися до сьогодні, вже понад століття привертають увагу дослідників. У вивченні цих пам'яток можна виділити три основні етапи:

1.  1920–1930 рр. – академічні експедиції здійснювали активні археологічні розкопки «печерних міст» Криму та фіксацію стінописів;

2.  1960-ті рр. – дослідження і реставрація стінописів печерних храмів експедицією О. Домбровського;

3.  2000-ті рр. – до наукового обігу було введено новий масив знахідок («церква з фресками» на Загайтанській скелі поблизу Інкермана, фрагменти стінописів з храму на Дівичій гірці поблизу Херсонеса).

Усі три етапи відзначені різною інтенсивністю вивчення стінописів, яке включало фіксацію, іконографічні студії, техніко-технологічні дослідження (не мали системного характеру), реставрацію, графічну реконструкцію втрачених композицій тощо. Закономірна особливість досліджень, здійснених до початку 2000-х рр. є те, що інтерпретація та датування пам’яток не коригувалися з дослідженнями провідних західноєвропейських та американських дослідників стінописів печерних храмів. Основним джерелом для вітчизняних науковців слугували напрацювання В. Лазарєва та інших класиків російської та радянської візантології першої половини – середини ХХ ст., що фактично виключало з поля зору дослідників величезний масив регіональних пам’яток (зокрема, кападокійських).

З 2000-х років триває якісно новий етап в осмисленні художньої спадщини візантійського часу в Криму, зокрема, стінописів печерних храмів. Важливу роль у цьому відіграло відкриття 2004 р. Т. Бобровським та К. Чуєвою нової пам’ятки монументального живопису візантійського часу – так званої «церкви з фресками» на Загайтанській скелі біля Інкермана, де збереглося близько 15 кв. м стінописів. Упродовж 2005–2007 рр. було здійснене комплексне дослідження цієї пам’ятки (розкопки, архітектурно-археологічні дослідження, первинна фіксація стінописів). Головним фактором, що перешкоджає сьогодні вивченню стінописів усіх печерних храмів (окрім питань доступу українських дослідників до пам’яток з 2014 р.) є стан їхнього збереження. Для здійснення повноцінного стилістичного аналізу всі вони потребують ґрунтовної реставрації та проведення техніко-технологічних досліджень. Першочерговим дослідницьким завданням є систематизація наявних джерел, упорядкування термінології, опрацювання великого масиву сучасної наукової літератури та візуального матеріалу (стінописи печерних пам’яток Закавказзя, Каппадокії тощо), що дозволить визначити особливості кримських пам’яток та їхнє місце в історії візантійської культури і мистецтва.

Щевйова Уляна Дмитрівна, студентка 5 курсу факультету ІТМ ЛНАМ (наук. керів. ).

Галерея Львівської національної академії мистецтв як новий осередок розвитку практик сучасного мистецтва.

Ключові слова: сучасна виставкова діяльність у Львові, новоутворений арт-простір, євроінтеграція львівської вищої мистецької школи, польська сучасна художня освіта.

25 березня 2015 року – відкриття нового сучасно обладнаного арт-простору Галереї ЛНАМ, створеного з метою сприяння самовираженню та втіленню авторських мистецьких проектів студентів, випускників академії, творчої молоді як з України, так із-за кордону, без жодних обмежень стосовно жанру, тематики, стилістики, техніки експонованих робіт.

Формування експозиції першої виставки з промовистою назвою “Початок” із кращих студентських робіт, які репрезентували останні досягнення львівської вищої мистецької школи та продемонстрували високий фаховий рівень усіх випускаючих кафедр ЛНАМ.

Вивчення студентами у ЛНАМ не лише традиційних академічних засад, а й інноваційних світових мистецьких принципів, які часто синтезуються і співіснують в одному виробі на межі декоративно-прикладного, образотворчого мистецтва та дизайну. Взаємовигідне налагодження контактів Галереї ЛНАМ зі своїми колегами із-за кордону, обмін актуальною інформацією та досвідом.

“Барва. Образ. Символ” – друга виставка робіт аспірантів і професорів Інституту образотворчого мистецтва Університету ім. Яна Кохановського в м. Кельце (Польща) у Галереї ЛНАМ.

Широкий діапазон художніх форм, тем, ідей, технік та жанрів, які відповідають вимогам якісного сучасного мистецтва у живописних, графічних творах, художніх фотографіях молодих польських митців та їх наставників.

Активний процес освоєння нових матеріалів і технологій, нетрадиційних виражальних засобів для реалізації художнього задуму, подолання стереотипного мислення і високий рівень технологічної майстерності у представлених роботах польських художників.

Можливість порівняння польської та української сучасної художньої освіти і усвідомлення, що все-таки роботи українських митців, в силу збереження базових академічних традицій та принципів, у комплексі справляли значно потужніше враження і засвідчили про високий культурно-мистецький потенціал львівської вищої художньої школи як такої.

Забезпечення вільної взаємодії культур, реалізація спільних із зарубіжними партнерами культурно-мистецьких проектів, сприяння інтеграції в європейський і світовий культурний простір – пріоритетні завдання Галереї ЛНАМ.

Спростування громадського упередження стосовно того, що сучасне мистецтво є загадковим і незрозумілим на прикладі виставок сучасного мистецтва молодих митців України та Польщі у Галереї ЛНАМ.

Можливість реалізації у Галереї ЛНАМ не лише проектів в межах виставкових залів, а й із залученням прилеглого подвір’я для показу скульптурних об’єктів, інсталяцій, перформансів тощо.

Галерея ЛНАМ – повноцінний осередок культурно-мистецького життя Львова, який незабаром стане творчою лабораторією, де активно реалізовуватимуться авторські проекти молодої генерації митців.

Якимова Олена Олександрівна, аспірантка кафедри ІТМ ЛНАМ (наук. керів. О. З. Рибак)

Новітні герої та міфи у монументальному мистецтві Східної Галичини першої третини ХХ ст.

Ключові слова: Східна Галичина, монументальне мистецтво

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. на території Східної Галичини, як складової частини Австро-Угорської монархії, утвердилася парадигма монументального мистецтва, сформована на основі засад лібералізму ще з середини ХІХ ст. Але варто зазначити, що на території коронного краю Галичини та Володимирії вплив церкви був, на відміну від центру імперії, у багатьох аспектах визначальним, тому розвиткові релігійного монументального мистецтва приділялося значно більше уваги, ніж світському. У місті буржуазія та аристократія тяжіли до показових проявів своєї освіченості та космополітизму, що стало однією з причин активізації будівельного процесу та надання оздобам рис нового часу.

На території Східної Галичини композиції на світські теми в 1900–1918 рр. створювалися здебільшого у великих містах, якими були Львів, Івано-Франківськ (колишній Станіславів), Тернопіль. Це були центри певних регіонів краю, тому мали відображати утверджений історико-етнографічними особливостями статус. Здебільшого нерелігійні антропоморфні образи включалися до інтер’єрних оздоб громадських установ, зокрема фінансово-торговельних закладів, залізничних вокзалів, театрів, кав’ярень, аптек тощо. На жаль, враховуючи історичні події та розвиток мистецтва загалом упродовж ХХ ст., більшість з цих оздоб можна досліджувати лише за описами та монохромними світлинами. Найбільше фактологічної та візуальної інформації автором було віднайдено про м. Львів, що на той час був взірцевим та найпрезентабельнішим містом краю.

Важливо зазначити, що польська націотворчо спрямована парадигма, відповідно до панівного становища польської нації у краї, була вагомою складовою образотворчого процесу. Іншим національним групам, а в контексті світського фігуративного монументального мистецтва ми здебільшого можемо говорити про українців, лише час від часу вдавалося закцентувати власну етнічну ідентичність.

У монументальному живописі загальноавстрійські образотворчі тенденції отримали своєрідний вияв не лише через пошуки та експерименти з новими формотворчими концепціями. Їхньою сутнісною була поява нових образів, зокрема національних героїв та вшанування національних святих. Образи світських споруд подекуди були стилістично та змістовно пов’язані з релігійними образами, але виділялися тим, що стали джерелом творення неоміфу про тогочасне життя.

Хоч для громадських та житлових споруд поширеним було використання у просторовому декорі персонажів та сюжетів, що походили з античного періоду, їх образи трактувалися по-новому, співзвучно до естетики та філософії сецесії-модерну, ар-деко і модернізму загалом. Виникнення нових професій, зростання ролі селян та робітників були серед факторів, що призвели до появи у стінописах та монументальній скульптурі образів інженерів, винахідників, льотчиків та ін. (в інтер’єрах вокзалів, фінансових, промислових та спортивних установ). Варто також виділили фігуративні образи патрона-покровителя або лицаря, що стало виявом відродження духовних традицій через романтизовану, високоморальну середньовічну культуру. Образи лицарів здебільшого були елементами оздоблення кам’яниць та пам’ятників. Водночас центрами спілкування богеми та інтелігенції були кав’ярні. Акцентуючим елементом їхнього оздоблення, а також й освітніх закладів, найчастіше були живописні панно, антропоморфні образи яких відображали філософські сентенції часу.

Проаналізувавши образи людини в монументальному світському мистецтві Східної Галичини першої третини ХХ ст., можемо зробити висновок, що через образи селян та національних героїв відбувалося окреслення меж впливу певної етнічної громади. Відповідно, у пошуках реального, не літературного, героя-лицаря, героя-захисника відображені стремління до віднайдення базисних джерел створення національних держав та передчуття воєнних лихоліть. Водночас романтика Середньовіччя з його високими моральними ідеалами та патріотизмом також сприяла появі героїчної складової в образі людини початку ХХ ст. Окрім того, до традиційно усталеної когорти персонажів у першій третині ХХ ст. додаються ті, що мали передавати новочасний урбаністичний характер міста, творити його прогресивний образ, що було вкрай важливим для (певною мірою) провінційних міст Східної Галичини.