Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 27 )

, доктор искусствоведения, профессор, заведующая кафедрой изобразительного искусства ЮНПУ им. К. Д. Ушинского

«Человек и мир» в монументальном искусстве Одессы ХХ в.

Ключевые слова: монументальное искусство, Одесса, традиция, человек, мир

Монументальное складывается из двух слов: «моно» – единый, «ментальное» – от «ментал», «менс» – дух, разум. Монументальное означает единое понимание Высшего Разума, Бога. Монументальное искусство, как наивысшее проявление образа единого, максимально полифонично объективирует его и этим создаёт многомерное действие огромной духовно-энергетичной, эволюционной силы, которая воссоединяет индивидуальность с миром – с другими людьми, с природой, с космосом.

Исследуется фотография графического картона утраченной росписи крестьянского санатория им. ВУЦИК на Хаджибеевском лимане в Одессе (1928). Авторы – бойчукисты, среди которых одесский художник Н. Павлюк. Тема – социальный протест угнетённого народа. Стилистическая ориентация не на идеальное классическое выражение человека, а на мощное, но грубоватое искусство проторенессанса (Джотто) мотивировано стремлением выразить дух простого народа. Наглядно тематическое и стилистическое родство с мексиканскими муралистами (Ривера).

Рассмотрена монументальная роспись плафона во Дворце культуры моряков в Одессе (1952). Авторы: А. Попов, В. Токарев, С. Думенко. Художественный руководитель Е. Кибрик. Тема – общенародный праздник ликования. Герой – народ города-героя Одессы, победитель в Великой Отечественной войне. Ликует молодость страны, танцуют украинцы, маршируют облачённые в белые одежды моряки. События происходят в пространстве близком к небу. То есть, практически, в Раю. Получившие академическое образование художники опираются на творчество Веронезе, мастеров барокко, а также их современника Дейнеки.

В росписи Н. В. Морозова «Инженеры флота» (1983) в вестибюле Одесской национальной морской академии представлено молодое поколение. Утверждается огромная энергия молодых инженеров флота, их готовность к познанию пространства земного шара. Многоплановую композицию можно сравнить с оркестровым крещендо. Фигуры со-ритмичны с пространством. Чувственное проникновение в мир природной и индустриальной красоты акватории одесского порта сочетается с логико-аналитическим мышлением, с использованием древних символов и архетипов. Отсюда масштабность образов. Морозов опирается на наследие искусства Древней Руси, Византии (позднее он расписывал храмы), творчество мексиканских муралистов (Сикейрос).

Идея мозаики Ю. Егорова «Космос» в кинотеатре «Звёздный» (1983) – человек и вселенная. Человек путешествует в пространстве, покоряя его. Героическое начало утверждается через овладение бесконечным пространством. В станковом искусстве главной для Егорова являлась тема «Человек и море». Сферу скафандра его героя-водолаза сменяет сфера на голове космонавта, вышедшего в открытый космос. В монументально-декоративной мозаике – это воздушный океан. Новым качеством является отсутствие земли и связанное с этим «безвесие» (термин Малевича) фигур космонавтов. Открытие космического пространства определило поиск средств для выражения его бесконечности. Отсюда связь с авангардом (Леже).

Тематика произведений соответствует времени создания. Линейно-плоскостной стиль 1920-х и 1980-х годов имеет родство. Росписи взаимосвязаны с архитектурой. Станковые картины изучаемых нами мастеров являют синтез монументального и станкового начала. Монументально-декоративное искусство помогало уйти от «мелочного и будничного» (Врубель), обобщать форму, очистить палитру от случайного.

Тумачок Вікторія Михайлівна, студентка V курсу факультету ТІМ ЗФН НАОМА (наук. керів. О. А. Лагутенко)

Творчий шлях Володимира Миколайовича Костецького

Ключові слова: Володимир Миколайович Костецький, художник, жанрист, мистецтво, соцреалізм, педагогічна діяльність, Україна

Дослідження творчості художників покоління 1940–1960-х рр. важливе для розуміння ґенези українського мистецтва, оскільки в цей період, в умовах тоталітарного режиму з властивими йому методами та орієнтирами, та на тлі глибоких суспільних потрясінь, їхніми зусиллями продовжувала викарбовуватись національна художня школа. Їхні здобутки відіграли важливу роль у становленні та накопиченні творчого потенціалу, що послужив відправним пунктом для формування пост-радянського українського мистецького середовища.

Митці цієї генерації були переважно жанристами й працювали у методі соцреалізму. Одним з найяскравіших представників цього покоління був Володимир Миколайович Костецький. Незважаючи на масштаб особистості та колосальну творчу спадщину, наразі його творчість висвітлена переважно у публікаціях, сконцентрованих довкола окремих аспектів, періодів та робіт художника.

Актуальність роботи полягає в комплексному дослідженні творчого шляху та біографії визначного діяча мистецтв.

Мета роботи – відтворення образу В. Костецького на основі широкого дослідження біографії, творчості та педагогічної діяльності художника. Автором викладена аналітика різних джерел, – тогочасних і сучасних, проведено аналіз найвідоміших жанрових творів та портретів художника. Висвітлена педагогічна діяльність художника. Вперше викладені спогади його учнів.

Досліджуючи творчість митця, можна виокремити такі етапи становлення його творчості:

1. Початок творчого шляху художника, навколишнє середовище, що вплинуло на подальші погляди митця. В. Костецький народився у 1905 р. в селі Холми Чернігівської обл. у сім'ї селекціонера-біолога, Костецького Миколи Даниловича, і викладачки дворянського походження, Тичини Олександри Миколаївни.

2. Роки навчання. У 1920–1928 роках навчався у Київському художньому інституті. У 1928 – виїхав на практику до Ермітажу, де мав змогу вивчати твори класиків.

3. Ранній етап творчості (1929–1939). У 1929 році повертається до Києва. Бере участь у створенні науково-популярного мультиплікаційного фільму «Робота доменної печі». Самостійно виконує мультиплікаційну вставку-епізод «Сон хлопчика» до ігрового художнього кінофільму «Червона хустинка» та ін. До ранніх робіт можемо віднести: «Більшовицькі листівки в казармах інтервентів» (1934–1935), «Допит ворога» (1936–1937), «Тарас Шевченко у казармі» (1939). В. Костецький стояв біля витоків створеної у 1933 році Спілки художників.

4. Зрілий етап творчості (1940–1950). Зрілий етап творчості художника припадає на воєнні та післявоєнні роки, що зумовило переважання у його пізніх творах воєнних мотивів та драматичних акцентів. Характерною для цього періоду та коштовною в контексті усієї творчості художника є робота «Повернення» (1945–1947).

Федоренко Севастяна Олександрівна, магістр образотворчого мистецтва кафедри ОДПМ, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва (наук. керів. Н. Б. Середа)

Шевченко: ґенеза традицій, образу та творчості у сучасних роботах митців Черкащини

Ключові слова: Шевченко, ґенеза традицій, митці Черкащини, твори шевченківської тематики, зв'язок творів сучасних художників зі стилем Шевченка

Шевченко – український письменник (поет, драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. Його творчість є духовною основою сучасної української нації.

Універсальність творчого доробку національного генія полягає в тому, що «метафорика вічних питань українства», зосереджена в мистецькому баченні творця, набуває наднаціонального сенсу, «репрезентуючи ідеї універсального вселюдського змісту» [1]. Про себе він сказав: «Історія мого життя є частиною історії мого народу» [2].

Творчий розвиток душі українського етносу відбувається саме завдяки продовженню шевченківських традицій у найновішому українському мистецтві, його образах. Серед сучасних митців Шевченкового краю варто виділити заслуженого діяча мистецтв України В. Клименка, народного художника України І. Бондаря, заслужених художників України В. Фізера, М. Теліженка, В. Олексенка, скульптора В. Крючкова та багатьох інших. Спробуємо прослідкувати зв'язок творів сучасних художників з образами та стилем Шевченкової творчості.

В. Клименко – яскравий представник української національної школи образотворчого мистецтва. Його роботи покликані розбудити у молодого покоління національну гідність і гордість. Серед робіт, які продовжують традиції Кобзаря, найбільш відомими є: «Т. Шевченко біля дуба М. Залізняка», «Молодий Шевченко в Петербурзькій Академії мистецтв», «Хата в місячну ніч», «Богдан Хмельницький», « в Черкаському замку» та «На Україні».

Творчість І. Бондаря акумулює красу поетичного та одухотвореного Шевченкового краю. Мистецький доробок митця значний. Серед робіт варто назвати: «Думи мої, думи…» – портрет Шевченка на тлі живописного літнього пейзажу; «Та не однаково мені…» – сюжетний колаж, у якому найяскравіше виражений погляд художника на Шевченка та героїв його творів; «Оселя діда Т. Шевченка» – мальовничий сільський пейзаж, сповнений теплом і красою Черкаської землі, а також сонячні пейзажі «Хата Шевченка» та «Мамин рай».

Творчість скульптора і художника І. Фізера екстраполює з минулого в сьогодення, нагадуючи про людські чесноти, традиції, звичаї, працю за покликанням душі [3]. Шевченківській тематиці присвячена значна частина графічних робіт художника, у яких відображений образ Кобзаря та героїв його творів, а саме: «Думи мої, думи…», «Шевченкова палітра», триптих «Пророк», «Тарасові думи», «Сова», «Доля», «Таїна сутності» та ін.

М. Теліженко належить до тих митців, «українськість, в яких закладена генетично» [4]. У своїх пошуках художник звертається до символіки українського народного мистецтва [4]. Роботи у техніці витинанки присвячені постаті й творчості Шевченка: «А думка край світа на хмарі гуля», « Г. Шевченка», «Тарасові думи», «Отчий світильник», «Побратими», «Наша хата» тощо.

Твори шевченківської тематики, як авторські, так і теперішні, надають впевненості, що сила українського народу в його історичному розвитку. Творчість Шевченка живе і сьогодні у творах сучасних митців Черкащини.