Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 34 )

Пронякіна Вероніка Олександрівна, студентка I курсу факультету образотворчого мистецтва ХДАДМ (наук. керів. В. А. Сушко)

Архітектура Харкова: культові споруди

Ключові слова: архітектура, культові споруди

Широкі й просторі заплави – долини річок Харків і Лопань ділять територію міста на 4 основні частини: Нагірний район, Холодногірську і Лисогірську гряди – на заході, Салтівські пагорби – на сході і поділ – на півдні. Центральна частина лежить біля злиття річок Харків, Лопань і Уди.

У Харкові існує порівняно не багато архітектурних ансамблів, здійснених в єдиному стилі. В центральних частинах міста переважає поєднання різночасових будівель, що надає місту неповторних індивідуальних рис і створює колоритні живописні картини.

У 1656 р. було заснувано Харківську фортецю. Місце, де вона будувалася, називалося Глиняною горою, сьогодні – це Університетська гірка. Ділянка, на якій розташовувалася фортеця, є історично сформованим центром міста. Вона зберегла планування, надане їй у ХVІІ ст.

Перші храми будували з дерева у стилі народного дерев’яного зодчества. Жоден з них не зберігся. На зміну народній традиції приходять бароко і класицизм. Виразниками цих стилів у Харкові є Успенський собор та Свято-Покровський чоловічий монастир.

Успенський собор збудований за зразком храму св. Климента у Москві. В плані собор хрестово-купольний, п'ятиглавий. Особливістю є близький до квадрата обрис у плані, відсутність напівкруглих абсид у вівтарній часті. В центрі собору світловий барабан бані спирається на чотири стовпи. Розташовані поруч чотири куполи не поєднуються з внутрішнім об’ємом. У зовнішньому вигляді відображені риси переходу від бароко до класицизму. Фасади виглядають скромно і мають прикраси у вигляді ліпних деталей.

Дзвіниця зведена за проектом Є. Васильєва, який пояснював її великий розмір тим, що хоче спорудити монумент, присвячений перемозі у Фра́нко-росі́йській війні 1812 року. На пам'ятній дошці, встановленій в притворі було зроблено напис: «Споруджена дзвіниця ся в подяку Богу Спасителю за позбавлення Держави і Церкви від навали галлів і з ними два-десяти мову в 1812 р». Загальна висота з куполом і хрестом становила 90 м. Дзвіниця має 12 дзвонів. 1861р. на ній встановили годинник паризької фірми «Борель».

Грандіозна дзвіниця стала головною домінантою історичного центру і досі є найвищою будівлею міста. На сьогодні у дзвіниці влаштовано залу органної музики.

Покровська церква – найстаріша будівля міста, що збереглася до нашого часу практично в оригінальному вигляді. Територія Свято-Покровського монастиря займає цілий квартал у північно-західній частині Університетської вулиці. Покровська церква – це самобутній унікальний пам'ятник народного будівництва Слобідської України. Споруджена козаками поза межами фортеці, поблизу північної стіни. За композиційним принципом Покровська церква близька до зрубних церков. Проте вона є двоповерхова.

У нижньому ярусі, оточеному відкритою аркадою, знаходиться зимова церква. На верхньому поверсі, оперезаному галереєю, розташовано літній храм. У підвалі храму існувала усипальниця для представників місцевої знаті.

Центральна восьмикутна у плані частина поєднується з шестигранною вівтарною частиною зі сходу і з шестигранним притвором – з півночі. Восьмигранні баштові форми верхнього храму розділені заломами на спадні яруси і завершуються головками з хрестами. Загальна висота храму 48 м. Зовнішні стіни прикрашені викладеними з цегли карнизами, кути акцентовані півколонками. Віконні прорізи обрамлені витонченими лиштвами з напівколонками і сандриками. Усередині верхнього храму відкритий світлий простір трьох камер, об'єднаних по низу широкими арочними прорізами, створює винятковий за красою ефект.

Дзвіниця зведена одночасно з церквою. У плані вона восьмикутна, має 4 яруси і підвал. Своїм виглядом нагадує велику вежу. Завершує дзвіницю дзвоновий ярус, над яким височить кам'яне шатрове склепіння зі слуховими вікнами і маленька цибулькова главка з хрестом.

1726 р. з ініціативи Голіцина тут був заснований Свято-Покровський чоловічий училищний монастир і колегіум, який став першим вищим навчальним закладом на Лівобережжі. У колегіумі викладав Григорій Сковорода, якому встановлено пам’ятник у сквері біля монастиря.

На зламі ХІХ–ХХ ст. почалось зведення храмів з відходом від догм російсько-візантійського стилю. У Харкові це простежується на церквах у стилі модерн, і неоруського, візантійского стилів.

Савіна Інна Олександрівна, студентка V курсу факультету ЗФН ТІМ НАОМА (наук. керів. Л. О. Лисенко)

Сучасна скульптура в екстер'єрі  Києва

Ключові слова: скульптура, пам’ятник, Київ, доба Незалежності, А. Кущ, В. Щур, В. Чепелик, М. Рапай, О. Пінчук, М. Білик, KievFashionPark

Пам’ятки монументального мистецтва є важливим першоджерелом вивчення історії та культури, а також художнього пізнання життя. Крім вічного, загальнолюдського, вони відображають риси конкретної історичної доби, рівень культурного розвитку суспільства, світосприйняття людей, їхні ідеали й естетичні смаки, етнонаціональні та соціальні особливості тощо, тобто мають велику історичну, наукову, художню, естетичну цінність. У рамках зміни національної свідомості та культурного сприйняття українців, дослідження сучасної скульптури на вулицях Києва, і зокрема проекту «KievFashionPark» є дуже актуальним.

Під час дослідження та аналізу скульптурних композицій на вулицях Києва доби Незалежності можна виокремити кілька груп.

1.  Історична та меморіальна скульптура. Творчість багатьох скульпторів звернена до патріотичної ідеї, до історії України та її трагедій, зокрема можна виділити роботи В. Чепелика «Пам’ятник М. Грушевському», скульптурну групу на честь княгині  Сівко та М. Білика, «Пам’ятник Ярославу Мудрому» роботи М. Білика та В. Чепелика, Б. Довганя «Пам’ятник репресованим митцям», В. Медведєва «Пам’ятник дітям, розстріляним у Бабиному Яру», роботи А. Куща на Майдані незалежності, а саме монумент «Оранта-Україна», «Пам’ятник Засновникам Києва».

2.  Сакральна скульптура, яка розширила тематику скульптурних груп. Можна відзначити роботи : А. Куща «Пам’ятник Архістратигу Михаїлу», В. Зноби «Пам’ятник Архістратигу Михаїлу», О. Пінчука «Пам’ятник св. Апостолам Матвію, Марку, Іоану та Луці», Е. Дерев’янко «Микола Святоша».

3.  Скульптура соціального спрямування. З часом змінюється образ головного героя пам’ятників від культурних діячів і письменників до відливання у бронзі кіногероїв та театральних персонажів. Слід відзначити роботи В. Чепелика – пам’ятник Швейку та пам’ятник М. Яковченку, роботу М. Рапая – пам’ятник М. Булгакову. Вагоме місце серед скульптур міста Києва посідають роботи Володимира Щура: пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову, пам’ятник Паніковському, пам’ятник Л. Бикову.

4.  Скульптура розважального характеру, де скульптура виходить поза межі традиційних визначень, об’єкти стають частиною інсталяцій, розуміння скульптури, її презентація виходить за межі традиційних уявлень. Такими є роботи К. Скретуцького «Їжачок у тумані», Б. Мазура «Пам’ятник коту Пантелеймону», бронзова жаба О. Пінчука та скульптури проекту Kiev Fashion Park.

Донедавна скульптура досить продуктивно виконувала функцію пам’ятника. П’єдестал підносив її над довкіллям, надавав величності. Відходячи від подібних канонів, скульптори намагаються створити певну єдність між скульптурою та аудиторією, надати витворові певної близькості та соціальності. Сучасна скульптура в деякі моменти стає ближчою, зрозумілішою, але інколи поняття «зрозумілості» для обивателя починає граничити з «примітивізмом», заграванням з глядачем та спробою заполонити вулиці міста об’єктами, які є недоречним та зухвалим несмаком в екстер’єрі Києва.

Сова Єлизавета Сергіївна, студентка 5 курсу факультету архітектури НАОМА (наук. керів. ).

Питання організації велоінфраструктири.

Ключові слова: велоінфраструктура, велодоріжка, дорожня смуга, транспортна мережа.

Актуальність обумовлена необхідністю створення передумов для розвитку в Україні велосипедного транспорту та вдосконалення його статусу в загальній інфраструктурі міста.

В Україні зростає чисельність людей, що активно користується велотранспортом, однак якість велосипедної інфраструктури залишає бажати кращого. Це зумовлює підвищену небезпеку для велосипедистів та призводить до небажаних наслідків (за даними МВС України, за останні 5 років в Україні сталося більше 18 тис. ДТП за участю велосипедистів, 15 тис. постраждалих).

В сучасній інфраструктурі міста, що регулює рух велотранспортних засобів, існують прогалини та колізії, що мають бути усунені. Дане дослідження було виконане з метою позитивного впливу на створення передумов для розвитку в Україні велосипедного транспорту та збільшення частки велоінфраструктури в загальній транспортній мережі міста.

Визначено принципи вибору типу форми руху велотранспорту в м. Києві та розподілено велоінфраструктуру згідно з визначеним принципам.

1.Стандартне рішення для вулиць зі швидкістю 60 км/год. та інтенсивністю руху понад 2400 авто/год. — дві відокремлені односторонні велодоріжки з кожного боку (від 1,6 м шириною).

2.За наявності бар'єрів (колія швидкісного трамваю, залізниці, розділювальні відбійники) на магістральних вулицях —дві двосторонні велодоріжки з обох боків (від 2,5 м шириною).

3.На вулицях з інтенсивністю руху 1600-2400 авто/год. —велосмуги на проїзній частині (1,85 м шириною).

4.На вулицях з інтенсивністю руху до 1600 авто/год. — змішаний рух з автомобілями.

5.На вулицях з одностороннім рухом — рух велосипедистів в обидва боки (контр-смуга).

6.У паркових зонах, а також у місцях, де потрібний рух у двох напрямках при наявній односторонній велодоріжці, — змішані вело-пішохідні доріжки (від 3 м шириною).

Окрім створення плану веломережі доцільно доповнити програму з розвитку велотранспорту планом розміщення велопарковок, концепцією велосипедних дороговказів, концепцією інтеграції велотранспорту з громадським транспортом, баченням системи муніципального велопрокату, велотуристичною програмою, концепцією підвищення безпеки руху.

В результаті дослідження ми виявили необхідні передумови для розвитку в Україні велосипедного транспорту як екологічно чистого, безпечного та економічно вигідного виду транспорту, що сприяє оздоровленню нації, а також фактори, що сприятимуть розвитку вело інфраструктури як такої, що стане ключовим елементом в досягненні безпечних і комфортних умов для велосипедистів та розвитку велосипедного транспорту в цілому.

Шпак Олексій Миколайович, студент 5 курсу факультету архітектури НАОМА (наук. керів. ).

Застосування медіа фасадів.

Ключові слова: медіафасад, дисплей, динамічна архітектура, cвітло, реклама, світлодіод.

Сучасне місто – це інформаційне(медійне) місто. Людина живе в інформаційному середовищі, кожен день стикається з необхідністю отримувати, обробляти і передавати інформацію і тому реальність вимагає збільшення інтенсивності комунікативних процесів. Інтенсивна динаміка міста вимагає від будівлі бути активним комунікативним вузлом в середовищі, відповідати комерційним, функціональним та естетичним вимогам. Привертати увагу відвідувачів не лише в день а й вночі, і на значних відстанях від себе. Для виконання цих потреб використовують медіа технології, медіа архітектуру, застосовують медіафасади. Швидкий розвиток технологій дозволяє реалізовувати найсміливіші задуми архітекторів.

Мета роботи. Для розуміння ефективності і доцільності застосування медіафасадів, потрібно виззначити сучасні вимоги великих міст, виявити плюси і мінуси даної архітектури, провести аналіз реалізованих проектів з медіа фасадами, і технологій які використовуються в них.

Базові положення дослідів. Функції які реалізовує медіафасад:

- Засіб зовнішньої електронної реклами (digital outdoor);

- Архітектурне освітлення будівель та приміщень;

- Засіб для забезпечення унікальності архітектурному об'єкту;

- Засіб для виявлення в місті домінантних вузлів як вдень так і вночі;

- Засіб інформаційної комунікації (трансляція теле - або відеопрограм);

Види медіафасадів: сітчастий медіафасад, модульний, рейковий.

Негативним аспектом в застосуванні медіафасадів є висока вартість, негативний вплив на людину при неконтрольованому надлишковому світлі, а також використання медіафасадів лише в комерційних потребах без чіткої архітектурної концепції.

Проведено огляд застосування медіафасадів в сучасній архітектурі. Застосовуються інтерактивні механічні фасади, фасади з проекторами, Led екрани.

Розглянуто технології Stealth (покращення зображення ), LED Interactive Tiles (реаагування на рух ), тривимірний фасад від Nova.

Розглянуто різноманітність світлодіодних рішень по оптичній модернізації, а саме Illumesh® & Mediamesh®.

Розглянуто найкращі приклади реалізації: Інститут Арабського Світу, медіафасад Іlluma, Будівля A. AMP та інш.

Висновки. Медіафасади широко використовуються у світі. Відіграють як інформаційну, рекламну, так і художню роль в образі будівлі. В даний час ведуться розробки сучасних технологій в медіаархітектурі. В сучасному динамічному інформаційному мегаполісі будівля з медіафасадом являється інфовузлом, домінантою. Тому будівля із вдалим застосуванням медіафасаду має суттєві переваги в сучасному медіа місті.

[1] Дефініція схвалена Т. В. Карою-Васильєвою на круглому столі, присвяченому проблемам термінології та визначення місця «українського наїву» в системі національної художньої культури, що пройшов в рамках культурної програми виставки «Збережене сонце», яка тривала з 24 вересня по 31 жовтня 2014 року у залах галереї «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська».