Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 15 )

Ярчак Наталія Володимирівна, студентка V курсу факультету ТІМ ЗФН НАОМА (наук. керів. Н. Ю. Белічко)

Тема казки в музейних колекціях України

Ключові слова: твори з казковою тематикою, живопис, книжкова ілюстрація

Казка – один з найдавніших видів усної народної творчості, яка базується на художніх вимислах. Казка була і є невичерпним витоком натхнення для багатьох художників минулих століть і сьогодення, оскільки Митці, ілюструючи казку, мають можливість створювати нову, підґрунтям якої можуть бути певні культурні традиції.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю детальнішого дослідження розвитку ілюстрації до казки у творчості майстрів кінця ХІХ–ХХ ст., творчого шляху та особисту манеру виконання художника, значення ілюстратора у розкритті головної думки твору; визначення впливу народності та національних рис на формування стилістичної мови.

Мета роботи – дослідити значення казкової теми у творчості художників, шляхів виникнення і складання живописних традицій в ілюструванні народної казки, аналіз змін у стилістиці ілюстрацій до казок у видатних митців.

Предметом дослідження є своєрідність образного вирішення художників-казкарів, втілення їхнього задуму. Музеї України мають чудові колекції, де присутні твори з казковою тематикою. В експозиціях представлено роботи митців різних видів мистецтва, що висвітлюють різноманітну казкову тематику.

Об’єктом дослідження є колекції живопису та книжкової ілюстрації з фондів КНМРМ, КМП, ДОХМ.

У ході дослідження тема казки в творчості художників розглядається як засіб втілення народності та національного стилю у художників періоду ХІХ–ХХ ст. та як казка в радянському графічному мистецтві.

Казка як засіб втілення народності та національного стилю у художників на зламі ХІХ–ХХ ст. розглядається на прикладах таких митців, як В. Васнецов, О. Полєнов, І. Білібін та М. Нестеров.

Велику увагу казці в графічному мистецтві приділяло ряд художників радянського періоду.

Також у дослідженні розглядається розмаїття технічних засобів виразності, відмінність стилістичних особливостей, а також загальне багатство і різноманітність художнього й тематичного змісту чудових казкових творів.

Надбання, котре залишили художники-реалісти, вимагає нового переосмислення для нащадків, а саме – розкриття засобами образотворчого мистецтва ментальності українського народу як невичерпного джерела творчості.

Секція ІІ: Українське мистецтвознавство через історичний дискурс

Голова: професор, доктор мистецтвознавства

Ольга Андріївна Лагутенко.

Афанасьєв Олександр Сергійович, студент IV курсу факультету образотворчого мистецтва ХДАДМ (наук. керів. А. Ю. Корнєв)

Прояви мистецтва на Майдані

Ключові слова: Майдан, цензура, арт-об’єкт, Мистецький Барбакан, графіті, стріт-арт, художні акції

1. Для сучасного мистецтва характерне явище, коли головним виступає не художній твір, а сам художник, його індивідуальність. Однак, пройшовши через призму Майдану, мистецтво українських художників стало більш колективним, адже стало невід’ємною частиною єдиного організму, який живиться єдиними ідеями, цілями та мріями, не втративши водночас індивідуальних особливостей. На Майдані також була присутня й народна творчість. Не зважаючи на те, що вона була примітивна в художньому сенсі, проте дуже жива й дотепна, не обмежена якимись рамками.

3. Мистецтво Майдану проявилося також у віртуальному просторі. Різними користувачами створювались плакати, графічні зображення і відео, які мали карикатурний, іронічний чи мотиваційний характер. Адже відомо, що завдяки гуморові легше пережити труднощі, а завдяки мотивації – перемогти. Через широку доступність і всеосяжність Інтернету у наш час, ці роботи могли побачити одразу тисячі людей, у різних куточках країни та світу. Варто зауважити, що Інтернет у просторі України має відносну незалежність від провладної чи олігархічної цензури.

4. На Майдані були присутні художники різних політичних спрямувань, наприклад, анархо-націоналістичних (Олекса Манн, Іван Семесюк та Андрій Єрмоленко), та лівих (група Р. Е.П.). Це дуже позитивний факт, адже, не зважаючи на розбіжності (іноді радикальні), основна мета у всіх була спільна – об’єднання заради боротьби проти несвободи, проти знущань, яка дозволила художникам працювати в єдиному контексті.

6. Однією з особливостей Майдану є те, що він був задокументований у всіх його подробицях. Було зроблено тисячі фотографій та відеозйомок. І вся ця документація, свідомо чи несвідомо, мала й художній підтекст. Причому важливі не стільки різноманітні прийоми (активну участь в цьому брали аматори), скільки екзистенційність Майдану.

7. На Майдані виник так званий «Мистецький Барбакан», який став своєрідною вуличною галереєю, побудованою з листів фанери, де були показані твори художників, проходили лекції та літературні читання. Це був ніби маяк, на який сходилася творча молодь. Та й увесь майдан в цілому можна вважати арт-об’єктом.

8. Графіті на Майдані відігравали звичну для себе роль – тиражували гасла на всіх можливих поверхнях. У більшості випадків це звичайні написи, іноді навіть нецензурні, які можна було побачити й на історичній архітектурі та пам’ятниках. Це негативний фактор, який свідчить про відсутність естетичного смаку та відчуття вседозволеності в деяких протестуючих. Але зустрічалися й цікаві з художньої точки зору стріт-арт роботи.

9. Одним з творчих проявів на Майдані стали акції. У подіях, пов’язаних з масштабними колективними протистояннями найбільш дієвими є не традиційні галерейні види мистецтва, а саме акції, бо вони залучають велику кількість людей різних верств та різних інтересів, і які можуть створюватися не тільки людьми з академічною художньою освітою.

10. Традиційне мистецтво також було представлене. Художниками робилися портрети протестуючих та замальовки. Це можна назвати документацією однієї потужної та широкоосяжної емоції. Незвичним є пленер, влаштований художником Максимом Вегерою в безпосередній близькості від лінії вогню в самій гущі протистоянь. Цей сміливий художній вчинок цікавий поєднанням традиційного мистецтва з акціонізмом.

Базилевич Світлана Вікторівна, студентка V курсу факультету ТІМ ЗФН НАОМА (наук. керів. М. В. Русяєва)

Іконографія Святого Ієроніма в італійському живопису кватроченто

Ключові слова: Святий Ієронім, кватроченто, Італія, іконографія, відлюдник, Отець Церкви

В італійському малярстві доби Відродження надзвичайно важливу роль відіграє релігійний живопис, насичений образами Святих. Серед них одне з чільних місць посідає Св. Ієронім – один з найвизначніших діячів католицької церкви, який вів праведне життя і займався науковою діяльністю. Культ цього Святого набуває популярності ще за доби раннього Відродження і укріплюється зі зростанням ролі гуманізму в європейській культурі. Причиною тому слугує сам образ Ієроніма, який був втіленням людини доби Ренесансу.

В живопису італійського кватроченто можна виділити два базових іконографічних типи Св. Ієроніма: відлюдника у пустелі та Отця Церкви у келії. Хронологічно першим виник образ Св. Ієроніма Отця Церкви і саме ця іконографія зазнала значного впливу спочатку інтернаціональної готики, а згодом нідерландського живопису (картини Лоренцо Монако, Колантоніо, Атонелло да Мессіни, Антоніо да Фабріано, Доменіко Гірландайо, Карло Крівеллі). Образ Отця Церкви завжди монументальний, а сама келія наповнена безліччю предметів, що символізують його інтелектуальну працю. Одяг Ієроніма завжди вказує на його високий кардинальський сан, хоча за його життя такого духовного сану ще не існувало. Важливу роль в іконографії Отця Церкви відіграють також інші предмети, яких не існувало за часів життя Ієроніма, однак вони вказують на його наукові досягнення та поєднують його з гуманістичною добою Відродження. Образ Святого у келії, коли він займається літературною працею: пише богословські трактати, або перекладає Біблію став буквально символом людини доби Відродження, символом гуманізму після довготривалого Середньовіччя.

Образ Св. Ієроніма-відлюдника поділяється на два іконографічні види: каяття (акт епітімії) та читання (вивчення івриту, дослідження Біблійних текстів). Каяття Св. Ієроніма часто приваблювало таких майстрів як Філіппо Ліппі, Антонелло да Мессіна, Перуджино, Сандро Боттічеллі та інших. Св. Ієронім, що читає на фоні пейзажу яскраво втілений у картинах Андреа Мантеньї та Джованні Белліні. Св. Ієронім-відлюдник завжди виступає сам, на відміну від Отця Церкви, де він часто зображений поруч з іншими Отцями Церкви, як у Карло Крівеллі або у тандемі фресок Сандро Боттічеллі та Доменіко Гірландайо в церкві Оньї Санті у Флоренції.

Зображення Ієроніма в пустелі давало можливість майстрам італійського кватроченто розробляти тему пейзажу, на тлі якого Святий або спокійно читає, або займається самокатуванням. Пейзаж допомагає передати стан Святого. Особливої яскравості пейзажі на картинах, присвячених Ієроніму, набувають у художників венеціанської живописної школи другої половини XV ст.

Не зважаючи на те, до якого іконографічного типу належить зображення Ієроніма, є певні атрибути, що його оточують і беззаперечно вказують нам на те, хто зображений на картині. Це – червоне галеро, книги, череп Адама і лев. Якщо Ієронім виступає в образі відлюдника, то в руці він завжди тримає камінь як символ епітимії, накладеної на Святого. У венеціанському живопису на іконографію Отця Церкви часто вказує макет церкви в руках Ієроніма, зокрема у численних вівтарних картинах Карло Крівеллі.

Таким чином, ми бачимо певну спільність живописних образів Ієроніма за доби кватроченто залежно від його іконографічного типу Отця Церкви та відлюдника (під час епітимії або читання у пустелі). Життя Св. Ієроніма було насичене подіями подвижницького духовного сходження та яскраво проілюстроване на картинах художників кватроченто, які змальовували не лише виокремлені нами два іконографічні типи відлюдника та Отця Церкви, а й інші іконографічні типи, що віддзеркалюють важливі етапи життєвого шляху Св. Ієроніма, такі як зустріч Ієроніма з левом, життя Ієроніма у монастирі в Антіохії, останнє причастя. Отже, іконографія образу Св. Ієроніма дає нам розуміння того, хто саме знаходиться перед нами, ілюструє життєвий шлях Ієроніма та вказує на чимало легенд, з якими пов'язаний образ Святого.