Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 6 )

Для більшості українських митців, незалежно від того, до яких груп вони належали і якої естетичної програми дотримувалися, актуальним був пошук узгодження свого національного єства та національних стимулів з історичною реальністю, в якій домінувала тенденція до перетворення світу, до формування нового світосприйняття. Митцям українського модернізму було притаманне міфологізоване мислення, яке сприяло охопленню широкого кола масштабних тем суспільно-патріотичного і філософського звучання.

У пошуках опори художники зверталися до надбань язичницької культури, народного мистецтва, християнського середньовіччя та естетичних смаків нових напрямків західного мистецтва. У їх творчості відбувався активний пошук сюжетів, героїв, символів, алегорій, а також нової мови вираження.

Головною темою творчості М. Жука є гармонія людини і природи. Художник показує міфопоетичне вираження природних енергій.

Рівновага композиційних елементів і ритмів, геометризована безпредметність та чітка лінійна розкресленість простору акварельних творів К. Піскорського виглядають як модель Всесвіту.

Простеживши еволюцію творчості О. Новаківського, спостерігаємо, що в картинах останніх років майстер створює "новий світ". Творчість для художника була своєрідним містичним дійством, під час якого не просто фіксувалося бачене, а з елементів чуттєвої реальності синтезувалася інша, духовна сутність.

Головна тема творчості О. Архипенка – “жінка-мати-богиня”. Для міфопоетики жіночої сутності в мистецтві майстра властива еволюція: від жінки-матері, яка народжує дитину, до субстанції, що породжує всесвіт. У його скульптурі новий всесвіт антропоморфний і представлений символічною фігурою жінки.

Прагнення до гармонії, духовних цінностей, розуміння сакральних таємниць вічного кругообігу буття – в основі творчості М. Бойчука та угруповання “бойчукістів” (Т. Бойчук, І. Падалка, В. Седляр, О. Павленко, М. Рокицький, О. Довгаль та ін.).

Міфологізація життя властива Г. Нарбуту, Ф. Кричевському, П. Холодному і художникам-авангардистам Д. і В. Бурлюкам. Художники шукали синтез українського національного стилю, поєднуючи модернізм з декоративністю та стильовими засобами народного мистецтва і фольклору.

К. Малевич, М. Синякова, Г. Собачко та інші майстри зверталися до мистецтва примітиву. Вони робили акцент на “простоту” – рису, в якій бачили самодостатню цінність, колективну традицію, те, що прийшло до людства з давніх-давен і не підлягало спотворенню.

У такий спосіб мистецтво українського модернізму стає метакультурою, певною позицією щодо культурних ідеалів минулого і сучасного. Цікавість до первісного мистецтва, народної творчості, спрямованість у майбутнє, створення своїх індивідуальних художніх світів, абсолютизація творчого "Я", прагнення до перетворення і вдосконалення світу – головні ознаки мистецтва українського модернізму. Твори митців немов спресовують час, кладуть його на збереження у суспільні схови-тексти, архетипи й алгоритми культури.

Лоїк Леся Григорівна, аспірантка кафедри ІТМ ЛНАМ (наук. керів. ).

Політичний плакат: концепції форми та образності.

Ключові слова: політичний плакат, семіотика простору, часу і кольору.

Політичний плакат як засіб пропаганди та візуалізації має давні історичні корені. В історії політичного плаката виділяється два періоди: перший – з 1870 по 1914 р. – коли політична реклама, навіть пов'язана з воєнними подіями, все-таки розглядалася в термінах комерційної реклами, і другий – з 1914 р. по теперішній час, коли виник власне справжній політичний плакат.

У період Першої світової війни 1914- 1918 рр. розповсюдились агітаційні плакати (агітація за призов до армії, допомога пораненим тощо), стилістика якого зробила вплив на подальший розвиток плаката (А. Літ у Великобританії, Ж. Февр у Франції і ін.).

У 1919 р. з'явилися «Окна РОСТ», в яких політичні плакати представляли собою розташовані послідовно сюжети на кшталт коміксів. Найбільш відомі з них супроводжувалися текстами В. Маяковського. Для деяких політичних плакатів того часу як і раніше був характерний дизайн лубка, в якому працювали також художники М. Ларіонов, Н. Гончарова.

В 20-х – на початку 30-х років важливу роль в розвитку сучасного плаката зіграли О. Дейнека, Г. Клуцис, Л. Лісицький, Ю. Піменов, А. Родченко, брати Стенберги, А. Страхов.

Конструктивізм як рух у мистецтві відіграв значну роль в дизайні політичної реклами. Масове поширення політичних бюлетенів і пропагандистських матеріалів було обумовлено цілями російської революції. Техніка «Окна РОСТ», вплинула на виникнення газетного дизайну з вміщенням у кожному номері політичних матеріалів з ілюстрацією в особливому вікні – так звані передовиці.

Наприкінці 1960 – початку 1970-х рр. виникла дискусія про слогани на політичних рекламних плакатах. Двоїстість зображень і необхідність точного прочитання сенсу плаката диктує інкорпорування слогана як інтегральної частини дизайну. Щирість, фантазія тільки тоді є дуже ефективними, коли вони інтерпретують і підсилюють атаку, створювану слоганом.

Довгі роки Радянський Союз створював героїчні образи за допомогою політичної реклами, використовуючи натуралістичний стиль.

Сьогодні грамотно створений плакат ще на рівні ідеї, не кажучи вже про макет, піддається тестуванню з погляду фоносемантики, що дозволяє оцінити слоган з точки зору сугестивності, ритмічності і колірних асоціацій. Плакат оцінюється в контексті семіотики простору, часу і кольору.

Для 1941 р. був характерним плакат спрямований на розпалювання люті до ворога. Він демонстрував втрати цивільного населення, звіряче поводження окупантів на захопленій території і рішучість Червоної Армії дати відсіч загарбникам. Центральними сюжетними лініями є образ загиблої жінки та осиротілої дитини, розміщені в нижній частині плаката і фігура червоноармійця з автоматом у лівій руці на тлі гармат, що ведуть вогонь по ворогу – у верхній частині. Правою рукою боєць віддає команду. Одяг червоноармійця уособлює рішучість.

Особливо важливим є розуміння семантичних структур, які виділяються при візуальному сприйнятті. Семантичні структури можуть просто «вбити» плакат, спотворити його сенс, надати образу інше значення. Психодизайн в політичній рекламі наказує враховувати при створенні тексту плакатів і в інших візуальних і аудіальних формах табуйовані слова, які дратують населення.

Луць Сергій Васильович, аспірант кафедри ІТМ ЛНАМ (наук. керів. Р. Т. Шмагало)

Специфіка типології творів мистецтва Класичного ювелірного Дому «Лобортас»

Ключові слова: Класичний ювелірний Дім «Лобортас», асортимент, ювелірні вироби, класифікація, типологічна структура

Класичний ювелірний Дім «Лобортас» – це українська ювелірна фірма, яка своїм формулюванням декларує чітку позицію, що окреслює стратегічні принципи створення лінії асортименту ювелірних виробів та передбачає сегментацію унікальних родинних та колекційних коштовностей. За словами засновника та власника ювелірної фірми І. Лобортаса в «класичному ювелірному домі» створюються не просто предмети ювелірного мистецтва, які існують переважно в одному екземплярі, але й твори музейного рівня, що гідні стати еталоном нового часу в українському та світовому ювелірстві [1].

Прикладом інноваційних та традиційних вирішень у творчості «лобортасівців» є ювелірні вироби, які мають певну класифікацію та специфіку утворення за художньо-образною тематикою, технологічно-технічними аспектами, матеріалами та за функціональним призначенням. В асортименті присутні різноманітні коштовні прикраси різного призначення, де застосовуються технологічно-технічні процеси каменерізного мистецтва, методи інженерного ювелірства, новаторські прийоми в класичних техніках гравірування та гарячих емалей.

Асортимент художників-ювелірів КюД «Лобортас» складається з розроблених ліній ювелірних виробів – це світські прикраси (гарнітури, комплекти, кольє, браслети, сережки, каблучки), предмети релігійного змісту (хрести, панагії, ладанки, іконки), кабінетні настільні прикраси (курильні, письмові та декоративні набори), а також речі інтер’єрного характеру – скульптура з листової міді та з коштовним покриттям. Художньо-образні концепції творів «лобортасівців» зазвичай плануються та поєднуються в тематичні колекції, серії робіт, присвячені одній темі та об’єднані загальною ідеєю.

Типологія ювелірних виробів зазначеного творчого колективу класифікується та поділяється на роди і типологічні групи, які через родові відмінності, що вирізняються функціональними особливостями, мають розгалужену типологічну структуру, що ділиться на підгрупи, типи та підтипи й виділяється багатством дорогоцінних металів, коштовного каміння та інших різноманітних матеріалів, конструктивно-формотворчих чинників, що також розрізняються за технічними засобами виготовлення творів. Необхідно зазначити, що при цьому домінуючу роль відіграє естетична функція, а підпорядковуючу – практична. Обрані пріоритети засвідчують значущість романтизму художньо-образної ідеї у взаємодії з авангардними технологічно-технічними процесами, які дають підстави розрізняти асортимент «лобортасівців» за підгрупами, що характеризуються застосуванням класичних ювелірних технік і утворюють потужний арсенал традиційних та інноваційних технічних прийомів.

Отже, зважаючи на особливості типологічної структури – широке розгалуження на підгрупи, типи та підтипи творів, бачимо, що останні визначаються за функціональним призначенням, де присутні жанрові й тематичні ознаки, архітектурно-конструктивне та інженерне мислення, використання потужного арсеналу традиційних й інноваційних технологічно-технічних процесів, застосування великої кількості коштовного каміння, дорогих металів, а також різноманітних природних матеріалів [2].

1. Рождение эталонов // Антиквар. – 2012. – № 12(69). – С. 114–119.

2. Класичний ювелірний Дім «Лобортас» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: www. /

Малов Олег Ігорович, студент VI курсу факультету ТІМ ЗФН НАОМА (наук. керів. ).