Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 1 )

Міністерство культури України

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Кафедра теорії та історії мистецтва

ЮВІЛЕЙ НАОМА: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА

ТЕЗИ і МАТЕРІАЛИ ДОПОВІДЕЙ

Міжвузівської наукової конференції

молодих науковців, аспірантів і студентів

21 травня 2015 року

Київ – 2015

Висока категорія дискурсу наукової молоді та студентів

Міжвузівська наукова конференція «Ювілей НАОМА: шляхи розвитку українського мистецтвознавства» об’єднує молодих науковців, аспірантів та студентів, що виступили з ініціативою окреслення мистецтвознавчих та архітектурних ідей на сучасному етапі в кількох аспектах: а) інтегральний досвід мистецтвознавчої думки; б) українське мистецтвознавство через історичний дискурс; в) архітектура: історичний досвід і сучасність.

Учасники конференції – кандидати наук, аспіранти і здобувачі відповідних кафедр Києва, Львова, Одеси, Ужгорода, Харкова, Черкас; Відня (Австрія); Білорусі; наукові співробітники академічних установ, мистецьких вузів, працівники музейних установ, галерей, а також майбутні бакалаври і магістри. У роботі конференції в ролі керівників секцій, модераторів, доповідачів взяли участь доктори мистецтвознавства О. Лагутенко, Л. Соколюк, О. Тарасенко, а також як наукові керівники Л. Міляєва, О. Голубець, Р. Шмагало, Г. Стельмащук, О. Рибак, О. Босенко, С. Рибалко.

Учасники конференції виявили широкі знання теорії та історії українського мистецтва і мистецтва зарубіжних країн, зокрема й орієнталістики. Своїми виступами вони продемонстрували глибину ерудиції, розкрили шляхи формування та інтерпретацій проблем, що були ініційовані як цілісна структура, як вагома частка сучасної культури.

У виступах заторкувалися різноманітні питання сучасного й класичного мистецтва, арт-критики, фондової політики в музейних збірках, порушувалися проблеми мистецької спадщини і ролі педагогічних методів провідних майстрів мистецтва, а також проблеми міграції історико-культурних цінностей. Висвітлювалися розмаїті аспекти музейного життя, діяльності галерей. Були повідомлення про атрибуції мистецьких творів, про роботу реставраторів, різні школи фотографії. Йшлося про сприйняття архітектурних форм, новаторство провідних архітекторів світу, сучасні підходи до планування житла. Привернули увагу повідомлення про архітектурно-планувальну організацію різних районів у містах, про застосування медіа-фасадів тощо.

Конференція, в якій взяли участь науковці, педагоги, студенти багатьох вузів, наукових установ, музеїв, означила орієнтири майбутніх наукових зустрічей в НАОМА. Вона підсумувала розвиток мистецтвознавчої та архітектурної історико-теоретичної практики та стала першою ластівкою загальноукраїнського наукового дискурсу і святом для усього колективу НАОМА напередодні сторіччя найстарішого вищого мистецько - навчального закладу України.

Олександр Федорук, професор,

дійсний член НАМУ,

доктор мистецтвознавства

Секція І: Інтегральний досвід мистецтвознавчої теорії та практики

Голова: професор, доктор мистецтвознавства

Олександр Касьянович Федорук

іївна, студентка V курсу факультету ТІМ НАОМА (наук. керів. )

Арт-критика як феномен та її положення в сучасній системі мистецтва

Ключові слова: Арт-критика, художня критика

Окреслення проблеми. Художня критика – явище доволі загадкове та неоднозначне для сучасної мистецької сцени. Роль та місце професії критика наразі мають довгий історичний шлях, зазнали багатьох трансформацій та змін. В сучасній мистецькій системі, де теорія стає все більш важливою, роль критики – як експлікатора мистецтва – також стає важливішою з кожним днем. І це світова тенденція. Сьогодні неможливо уявити собі хороший мистецький проект без критичного процесу. Постійний діалог між художником, куратором, мистецтвознавцем, критиком та глядачем творять цей мистецький проект, всі вони взаємопов’язані.

В той же час сучасна українська критика переживає доволі складний період переорієнтації або летаргійної адаптації. Це пов’язано з багатьма факторами – майже повною відсутністю критичної традиції та відсутність зацікавленості у ній масової аудиторії. З іншого боку, мистецька критика в умовах сьогодення перебуває на стадії формування, переосмислення своєї ролі та значення. Вона потроху починає брати на себе не лише інформативну, але смислоутворюючу функцію, спрямовуючи мистецький процес та аналізуючи його завдяки створенню аналітико-прогностичних статей, відмічання проблем сучасного мистецтва та шляхів для їх вирішення, а також зв’язування цих проблем з ширшим соціальним контекстом.

В цій роботі також розглянуто як змінюється роль та значення критика в світовому мистецтві сьогодні та як в цей контекст вписується Україна.

Мета роботи. Визначити положення художньої критики в сучасній мистецькій системі, беручи до уваги деякі особливості розвитку в історичному контексті та зв’язуючи їх з сучасністю. Дослідити як змінювалася роль критика та, в першу чергу, які точки зору існують на критику сьогодні, навести думки визнаних спеціалістів в цій сфері. Визначити завдання та роль критика в сучасному світі та розглянути Україну як частину світового художньо-критичного процесу. Зробити типологічний аналіз сучасної критики.

Задіяні джерела. Для поглибленого аналізу було взято інформацію з лекцій українського арт-критика Катерини Ботанової, російської кураторки Катерини Дьоготь та AIFAAR 2011 – Міжнародного форуму, влаштованого Фондом Петра Кончаловського з приводу проблем критики; а також зі статей та публікацій таких авторів як Малкольм Гі, Борис Гройс, Артур Жмієвський, Анатолій Кантор, Михайло Криволапов, Михайло Рашковецький, Тамара Злобіна, Ольга Балашова, Пьєр Бурдьє, Дітер Роелстрате та інших. Крім того, важливою частиною роботи стали особисті думки на проблему таких критиків та істориків мистецтва, як Марк Фіні, Клаудія Московічі, Оксана Баршинова, Ольга Лагутенко, а також художників: Арсен Савадов, Тіберій Сільваші, Алевтина Кахідзе, Михайло Олексієнко, Валерія Тарасенко, Марія Куликівська.

Висновок. Критик – це повноправна фігура художнього та суспільного життя, не зважаючи на думку, наприклад, такого впливового критика, як Катерина Дьоготь, що критика вже більше нема – лишилися куратори. Та це не так. Без критика не може існувати мистецтво, адже, як сказав Адріан Серл, оглядач The Guardian, «мистецтво, реакцією на яке є тиша – це майже мертве мистецтво», саме цим голосом, який реагує на мистецтво, який його відрефлексовує, який вписує його в художній контекст і є арт-критик.

Бондар Юлія Сергіївна, студентка V курсу факультету ТІМ ЗФН НАОМА (наук. керів. Н. Ю. Белічко)

Фонди кафедри рисунка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

Ключові слова: Українська академія мистецтва, КДХІ, НАОМА, кафедра рисунка, колекція фондів кафедри рисунка

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури є однією з провідних установ України мистецького і культурного спрямування, яка закладає фундамент академічних знань.

Заснована у грудні 1917 р., НАОМА мала спершу назву Українська академія мистецтва. Фундаторами були видатні майстри того часу: В. та Ф. Кричевські, Г. Нарбут, О. Мурашко, М. Бойчук, М. Бурачек, А. Маневич, М. Жук.

На початку свого шляху в Українській академії мистецтва не існувало кафедри рисунка. Рисунок викладали керівники майстерень разом з іншими дисциплінами фахового спрямування такими, як, наприклад, живопис чи кольорознавство.

Після декількох реорганізацій Української академії мистецтва, пізніше Інституту пластичних мистецтв, об'єднаному з Українським архітектурним інститутом, у 1924 р. був створений Київський державної художній інститут. У ньому спочатку теж не було ані кафедри рисунка, ані фондів. Перші студентські рисунки, що збереглися у фондах кафедри, датуються 1933-1934 рр. Фонди постійно поповнюються за рахунок кращих студентських робіт, що відбираються на семестрових переглядах.

Загалом кафедра рисунка експонує та зберігає у фондах понад сім тисяч вісімсот рисунків – це академічні та творчі роботи відомих не лише в Україні, а й за її межами викладачів та студентів Академії.

Фондове зібрання кафедри рисунка умовно поділяється на три групи:

Ø  Колекція рисунків ХІХ ст. (1878 – 1889 рр.): М. Пимоненко; В. Коренєв; І. Владимиров; Скалон; Голембіовський; Навозов; Маслеников; О. Шовкуненко; П. Волокидін; О. Кокель; К. Єлева.

Ø  Колекція рисунків студентів:

Рисунки учнів Ф. Кричевського, одного із засновників Української академії мистецтва: Г. Меліхова, С. Григор’єва, В. Бондаренка, П. Коштелянчука. Також у фондах зберігаються студентські рисунки: В. Пузиркова, М. Зарецького, Г. Якутовича, Т. Яблонської, І. Тихого, О. Бабака, В. Бородая, М. Лисенка, О. Лопухова, М. Стороженка.

Ø  Колекція рисунків викладачів кафедри рисунка та викладачів Академії.

Серед них: В. Болдирєв, С. Адамович, Ю. Бондаренко, В. Сергєєв, М. Попов, С. Подерев’янський, Д. Барановський, Ю. Ятченко, П. Басанець, О. Штанко, Ю. Хіміч, С. Зорук, В. Нікітін.

Матеріал і техніка рисунків різноманітні – папір, картон, крафт, графітний олівець, вугілля, сангіна, сепія, білило, представлені окремо, а також у змішаній техніці, соус (чорний, коричневий), акварель, туш. Сучасні рисунки студентів представлені у фломастері, кульковій ручці, кольорових олівцях, гуаші як окремо, так і в мішаній техніці.

Таким чином, фонди кафедри рисунка є потужним та міцним фундаментом для наукової та науково-методичної роботи. Опрацювання фондів, перегляд рисунків минулих століть, їх копіювання дає змогу студентам відчути та набути практичні та теоретичні навики в розумінні підходів майстрів минулого.