Ювілей Наома: шляхи розвитку українського мистецтвознавства (стр. 31 )

Також у роботі розкрита тема «національного тайського стилю», сформованого на основі стародавніх автентичних культур, що існували на території країни до XIII ст.

Храмовий комплекс Ват По – унікальна пам’ятка світового рівня. Це найстаріший храмовий комплекс Бангкока, де зберігаються більш ранні скульптури, привезені з різних регіонів країни та з сусідніх країн. Ват По синтезує в собі твори різних видів мистецтва – скульптури, архітектури, монументального живопису, станкового живопису, ландшафтної архітектури за зразком найкращих китайських взірців, а також літератури багатьох культур і епох. Настінні розписи присвячено самобутнім тайським міфологічним сюжетам, до того ж у монастирі зберігаються середньовічні камені з вигравіюваним текстом. Ват По всесвітньовідомий центр суспільної діяльності, де знаходяться найкраща, перша та найстаріша школа тайського масажу, буддійська початкова школа, високого рівня лікарня для дітей та ін. Основні споруди монастиря – ступи (в Таїланді – це чаді) – головні святині, що відображають ідею «святої гори Меру». Традиційно у ступі зберігається буддійська святиня – атрибути чи прах Будди, його учнів чи послідовників, видатних діячів культури, королів тощо. Чотири чаді Вата По зберігають прах чотирьох королів Таїланду династії Чакрі. Висота найвищої ступи – 41 м; додамо, що всі вони прикрашені різнокольоровою рельєфною мозаїкою у стилі періоду Аютаї.

Віхара Вата По (це церква для парафіян), зберігає унікальну статую лежачого Будди завдовжки 46 м, прикрашену золотом та перламутром. Ряди танцюючих мавп, демонів, птахів прикрашають платформи ступ. Десятки скульптур сидячого Будди під покрівлями галерей створюють ритмічні декоративні пояси довкола головних споруд ватів. Великі статуї демонів – охоронців та священних тварин – позначають входи до споруд.

Фронтони відрізняються барельєфами, що покривають тимпани. Національні традиції таїландської архітектури з розвинутими декоративними елементами і сьогодні продовжують жити, незважаючи на застосування залізобетону та займають все більші позиції в сучасному будівництві країни.

Зима Дар’я Сергіївна, студентка V курсу факультету архітектури НАОМА (наук. керів. А. М. Давидов)

Новаторство архітектури Жана Нувеля

Ключові слова: Ж. Нувель, новаторство, світло, імматеріальність, простір

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження полягає у пошуку ідей (на прикладі творчості Ж. Нувеля), котрі б протистояли сьогоденній «глобалізації» в проектуванні, результатом якої – поява однотипних будівель у всьому світі.

Мета. Дослідження творчості французького архітектора Ж. Нувеля як феномен сучасної архітектури.

Викладення основного матеріалу. Ж. Нувелю властива широта жанрового діапазону: житлові і громадські будівлі, торгові комплекси, культурно-просвітницькі установи, проекти охорони здоров'я, промислові споруди.

Для його стилю характерна цілісність архітектурних рішень, а кожна будівля ідеально вписується в навколишній ландшафт.

Аналіз теоретичних концепцій. Нувель має свою чітку позицію в сучасній архітектурі. Його проекти, матеріали, які він використовує, текстури, колір і світло інтегруються до існуючого середовища. Він постійно грає на неоднозначності ваги і легкості в архітектурі. Якщо Нувель використовує архітектурно-масштабні скляні екрани (наприклад, в Fondation Cartier), то очевидна неоднозначність між фасадом та інтер'єром, між внутрішнім і зовнішнім боком. У своїх проектах архітектор ставить себе, за його словами, між абстрактним і образним. Абстракція перебуває у невизначеному просторі у порожнечі будівлі. Образне – в легко зрозумілому відкритому плануванні. Він вносить елемент нестабільності до об’єкта, як це бачимо на прикладі проекту Galeries Lafayette, де будівлю пронизано обома конусами, а самі конуси утворюють світло в інтер'єрах і забезпечують елемент орієнтації.

Основна тенденція його творчості – переважаюча роль зорового сприйняття. Архітектура за допомогою світла, кольору, матеріалів, часу, точніше усіма цими факторами, покликана позначати архітектурний простір. Феноменологія його проектів означає збір і опис феноменів не як ілюзій, але як прояв реальності.

Прихильність до інноваційних технологій High-tech переосмислюється в його роботах. Архітектор, прагне і створює такі місця, де людина зустрічає низку сенсорних стимулів, таким чином збільшуючи своє сприйняття реальності, викликане елементами архітектурної композиції.

Матеріали і дотик. Взаємодія з матеріалами в архітектурі не тільки візуальна, але й дотична та слухова. Коли матеріальність деталей, що утворюють архітектурний простір, стає очевидною, відчуття дотику виходить на перший план. В такому випадку посилюється чуттєве сприйняття і, більше того, залучаються психологічні аспекти сприйняття.

Метали можуть бути трансформовані, викривлені, окислені або ж вторинні – переробленні для того, аби створити багаті текстури кольору і поверхні (павільйон Експо, Швейцарія). Краса натуральних металів, їхні кольори, змінені з плином часу при контакті з повітрям через окислення матеріалів. Алюміній, бронза, латунь – це альтернативна палітра архітектора. Мідь, нікель і цинк, завдяки новим технологіям, можуть утворювати шари на поверхнях інших матеріалів, що дає нові можливості для виготовлення дрібних деталей (Інститут арабського світу).

Вода для Ж. Нувеля – особливий матеріал, який має здатність відображення, реверберації, просторової інверсії і перетворення сонячного світла. В Центрі культури та конгресів він переносить озеро всередину, довгими вузькими басейнами, розділяючи кожну одиницю комплексу.

Жан Нувель наполягає на необхідності роботи з новими технологіями. Технологія розширює можливості трансформації природних матеріалів. Тобто розширює можливості створення феноменологічних просторів. Матеріали, змушені втілювати нову природу.

Висновки. Ж. Нувель має свій власний напрямок, свої критерії, і в цьому, він більше художник, ніж будь-який інший архітектор його покоління. Для його робіт властива гра на світлі й просторі, поєднання? жорстокої солідності з плаваючою легкістю елементів, які дозволяють досягти високого рівня художнього вираження, справжні взаємозв’язки, які можуть існувати між мистецтвом і архітектурою.

Митець величезного значення надає проектуванню будівлі, що перебуває в гармонії з навколишнім середовищем, і майже в усіх своїх роботах послідовно представляє взаємодію прозорості, тіні і світла.

Для Нувеля існує табу – це табу на буденність і посередність. Використовуваний ним інструментарій для досягнення амбітної мети – створення світу без нудьги.

Нувель стверджує, що архітектура повинна яскраво “жити” і, свого часу, гідно “вмирати”, щоб новий день дав життя новим будинкам.

Комаров Михайло Олександрович, студент V курсу факультету архітектури НАОМА (наук. керів. Д. І. Антонюк)

Містобудівне значення архітектурних домінант з годинниками

Ключові слова: годинник, міський простір, площа

Актуальність. Чимало наукових праць було написано про містобудівні домінанти. Однак всі вони не враховують аспект наявності чи відсутності на них годинників. Автор у своїй праці розглянув історичний досвід розміщення приладів для виміру часу на будівлях, що мають важливе містобудівне значення.

Мета роботи – дослідити містобудівне значення архітектурних домінант з годинниками.

Завдання:

1.  вивчити літературу за темою дослідження;

2.  розглянути історію розвитку годинників як об’єктів містобудування;

3.  проаналізувати різноманітність розміщення годинників у міському середовищі;

4.  визначити містобудівне значення архітектурних домінант з годинниками на площах міст.

Об’єкт дослідження – архітектурні домінанти з годинниками.

Предмет дослідження – містобудівне значення архітектурних домінант з годинниками.

Гіпотеза. У своєму розвитку традиція розміщення годинників на містобудівних домінантах набула розмаїття проявів. За 7000 років вона не втратила своєї актуальності і продовжує імплементуватися у найсучасніших містобудівних утвореннях.

Тези. 1. Перші сонячні годинники з’явилися у Стародавньому Єгипті в XIV ст. до н. е. і знаходилися біля входів до храмів, тобто у місцях найбільшого скупчення людей.

2. Перші дзвіниці, що дзвоном сповіщали людям про час, було збудовано при церквах у Римі в ІV ст. н. е. та Ровені у VI ст.

3. Будівництво дзвіниць при церквах стає масовим в ХІ ст. Церкви з дзвіницями в Європі у цей час слугували міськими домінантами, довкола яких формувались міські площі.

4. У ХІІ ст. з наданням європейським містам прав «вільного міста», на центральних площах починають будувати ратуші з вежами, в які пізніше вбудовували годинники.

5. До появи ручних годинників та мобільних телефонів дзвони дзвіниць, а також годинники на міських домінантах слугували основним засобом орієнтування у часі для більшості населення.

6. Кожна домінантна споруда з годинником виконує три основні містоутворюючі функції: організацію простору, орієнтування і формування силуету.

7. У сучасному світі годинники на висотних домінантах площ можна побачити майже в кожному місті. Це можна пояснити не лише історичною традицією, але й функціональною доцільністю. На рівні підсвідомості людина, шукаючи годинник, звертає увагу на найвищу споруду.

8. На основі проведеного автором міжнародного соціологічного дослідження, в якому взяли участь 100 респондентів, можна визначити, що 71 % опитаних вважають наявність годинників на площах важливою.

івна, студентка 5 курсу факультету ТІМ ЗФН НАОМА (наук. керів. ).

Вплив історизму на архітектуру оперних театрів Європи.

Ключові слова: архітектура історизму, оперні театри Європи, рівноправність стилів, вплив палладіанської архітектури.

Інтерес до даної теми визначається тим, що архітектурна спадщина історизму мала вплив на численні прояви світового мистецтва, і на сьогоднішній день є цінним надбанням для світової культури. В даному випадку розглянуто і проаналізовано вісім оперних театрів в контексті розвитку європейських архітектурних стилів і форм, в тому числі й київський оперний театр.