Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 12 )

На першому етапі дослідження у рамках доперекладознавчого етапу за критерієм поділу лірики на "медитативну" та "сугестивну" обираються тексти, що складають матеріал дослідження: ліричні тексти англомовних поетів XIX-XX ст. (Е. Дікінсон, Т. С. Еліот, Дж. Р. Кіплінг, , Р. Фрост), в яких вагоме місце відводиться засобам формування підтекстової інформації, зокрема символу, а також українські та російські переклади цих текстів, здійснені різними перекладачами. На цьому етапі за допомогою методу аналізу вивчається теоретичний матеріал дослідження – підходи до дослідження символу, точки зору вчених про ті чи інші особливості символу і суміжних понять, а визначення онтологічних якостей символу, критеріїв до його вивчення стає можливим завдяки методу синтезу. Залучення дефінітивного методу аналізу спрямоване на потрактування ключових понять дисертаційного дослідження, а саме: символу і суміжних понять ("алегорія", "архетип", "знак", "концепт", "метафора", "художній образ"). Поряд із цим, принциповим видається потрактування понять "поезія", "лірика", "медитативна" лірика, "сугестивна" лірика та "підтекст". Подальше залучення диференційного методу аналізу спрямоване на відмежування символу від суміжних понять. Диференційними ознаками між символом і суміжними поняттями виявляються такі: індивідуальна/культурна обумовленість, об’єктивність/суб’єктивність сприйняття, однозначність/багатозначність, рівноправність прямого і переносного значень/підпорядкованість прямого значення переносному, абстрактний/конкретизувальний характер, творення та існування на несвідомому/свідомому рівні, облігаторність/факультативність ознаки іконічності, "рухливість"/стійкість семантики. На цьому ж етапі за допомогою біографічного методу як допоміжного прийому звертаємося до вивчення особливостей життєвого і творчого шляху поетів, чиї тексти формують матеріал дослідження, з метою подальшої адекватної інтерпретації мікроконтекстів цієї поезії, в якій важливим засобом вираження авторського задуму постає символ. На другому етапі в рамках доперекладознавчого аналізу у поетичних текстах завдяки тезаурусному методу аналізу здійснено вилучення лексико-семантичних елементів, які формують символічний контекст. Подальше залучення методу спостереження уможливлює з’ясування характеру функціонування у поетичних текстах груп символів і окремих символів у рамках цих груп, а значення цих символів в англомовній та східнослов’янській лінгвокультурах розкриваються за допомогою тезаурусного методу. З’ясувавши, що ядерним характером функціонування у групі, що репрезентує кордон по горизонталі, наділені такі символи, як ліс і сад (а також вікно, двері, ворота), наводимо символічні значення, якими наділені номінації forest (wood), ліс (лес) та garden (orchard), сад у відповідних лінгвокультурах, релеванті з огляду символіки простору. Застосування компаративного та контрастивного методів дозволяє дійти певних висновків щодо того, наскільки спільним/відмінним є сприйняття цих символів у зіставлюваних лінгвокультурах, як от у таких прикладах: Garden is "most commonly used as a reference to the Garden of Eden, a garden is typically an earthly paradise. It was created by God as a safe enclosure for Adam and Eve; the enclosed garden is a symbol of theVirgin Mary in the Christian tradition.. It is an archetypal image of the soul, of innocence, of happiness <...> It is a symbol of consciousness because of its order and enclosed characteristics, as opposed to the unconscious forest" [265] which "harbors all kinds of dangers and demons, enemies and diseases" [цит за 265]. Дані етимологічних джерел засвідчують напрям асоціацій лексичних одиниць garden та forest – від безпеки до небезпеки, відповідно: 1) garden: "from Old North French gardin (13 c., Modern French jardin) from Vulgar Latin hortus gardinus "enclosed garden" <...> "enclosure" [270]; 2) forest: "from Old French forestier" forens ranger, forest dweller" (also, as an adjective "wild, rough, coarse unsociable") [там само]. Сад/Ліс: Важливу символічну роль в Україні грав "садок вишневий коло хати". Він виконував функцію оберегу від злої сили, а якщо біля хати не було фруктового саду, говорили, що там гуляє чорт (переклад наш – К. П.) [240]. Вказуючи на амбівалентність у ставленні до лісу давніх слов’ян, зазначає: "За огорожею двору древнього слов’янина починається ліс. <…> Дикий ліс завжди таїв чимало загадок і смертельних небезпек. Мисливець, який повертався з промислу, входив до будинку і сідав за спільний стіл тільки після очисних обрядів <...> А збираючись до лісу, щоразу треба було бути готовим до зустрічі з його господарем – Лісовиком" (переклад наш – К. П.) [125, c. 318]. В українській та російській лінгвокультурах можна спостерігати розуміння лісу як чогось незрозумілого, заплутаного, невідомого, що засвідчується фразеологічним фондом обох мов: тёмный лес та темний ліс [251; 256]. Результати компаративного та контарстивного методів аналізу дають можливість виділити лише інтегральні (спільні) ознаки відповідних лексичних одиниць у двох лінгвокультурах: forest (wood), ліс (лес): дикий, небезпечний, містичний; garden (orchard), сад: огорожа, безпека. Отже, в англомовній та східнослов’янській лінгвокультурах розуміння лісу і саду, у тому числі як "чужого", небезпечного, та відповідно "свого", безпечного просторів є спільним. Виконання зазначених процедур уможливлює подальший аналіз мікроконтекстів англомовних поетичних текстів XIX-XX ст., в яких містяться символи. За допомогою контекстуального методу аналізу з’ясовуємо значення символу у відповідних мікроконтекстах, а лінгвостилістичний аналіз допомагає з’ясувати роль символу у вираженні ідейного спрямування тексту. У деяких випадках на цьому етапі залучається метод "explication du text", що знаходить відображення в поясненні ролі взаємозв’язку "лінгвістичної організації" поетичного тексту з його ідейним, художньо-образним і емоційним змістом. Допоміжними на цьому етапі можуть виступати й інші методи, як у мікроконтекстах із символами ліс та сад. До лісу, як символу, особливо часто апелює Р. Фрост, з’ясування чого стає можливим завдяки дедуктивному методу, спрямованому на визначення специфічних "наборів" символів як маркерів ідіостилю кожного з поетів, чиї поетичні тексти формують матеріал дослідження. У вірші "Stopping by woods on a snowy evening" ліричний герой одного засніженого вечора зупиняється біля лісу, який вабить його своєю таємничістю: Whose woods these are I think I know. / His house is in the village though; / He will not see me stopping here / To watch his woods fill up with snow. / – My little horse must think it queer / To stop without a farmhouse near / Between the woods and frozen lake / The darkest evening of the year [305, c. 86]. Ліс у цьому мікроконтексті виступає у своєму традиційному символічному значенні "чужого", небезпечного, простору (результат залучення контекстуального методу аналізу). Автор розміщує іменник woods двічі у першій строфі – у першому та останньому рядках, тобто на сильних позиціях. Ймовірно, образ засніженого лісу використовується автором для інтенсифікації ефекту, що створює на людину все небезпечне і містичне взагалі (метод "explication du text"). До того ж, символічне значення лісу підсилюється широким арсеналом інших символів-інтенсифікаторів мотиву небезпеки: frozen lake, the darkest evening of the year. У символічному плані прохід або проїзд через ліс сприймається як перехід в інший, потойбічний світ. Це символічне значення лісу доповнюється фольклорним уявленням про царство смерті, що асоціюється із холодом, мороком і сном [15]. Символіка лісу у вірші підсилюється апеляцією до замерзлого озера. Номінація lake у західній традиції часто символізує шлях до потойбічного світу [257], тому вживання словосполучення frozen lake максимально інтенсифікує мотив смерті. Цій же меті підпорядковано і вживання прикметника dark, що, будучи похідним від іменника darkness, має такі ж потрактування, що й останній: "it is largely associated with death and destruction <…>" [265] (лінгвостилістичний аналіз у поєднанні з тезаурусним методом аналізу). Прикметник dark вжито у найвищому ступені порівняння, що вже на морфологічному рівні засвідчує підсилення мотиву смерті (метод "explication du text"). Третій етап дослідження пов’язаний із зіставним перекладознавчим аналізом, тому цей етап ми визначаємо як перекладознавчий. Він передбачає зіставлення ВТ і ПТ з метою встановлення рівня адекватності/неадекватності відтворення символів англомовних поетичних текстів XIX-XX ст. в українських та російських ПТ. Після наведення інтерпретації мікроконтексту поетичного тексту та з’ясування контекстуально релевантного значення слова-символу (слів-символів), звертаємося до мікроконтекстів відповідного/відповідних ПТ. До прикладу скористаємося мікроконтекстом поетичного тексту Р. Фроста "Stopping by woods on a snowy evening" [305, c. 86] та російським ПТ М. Шишлиної [16, с. 10]: Whose woods these are I think I know. / His house is in the village though; / He will not see me stopping here / To watch his woods fill up with snow. / – My little horse must think it queer / To stop without a farmhouse near / Between the woods and frozen lake / The darkest evening of the year [305, c. 86] – Владельца здешнего, мне кажется, я знаю, / Но дом его в деревне, вспоминаю, / Он не увидит, что я здесь стою, / Как снег заносит рощу, наблюдаю. – Конек мой видно думает, что я / Сошел в ума, чтоб в месте без жилья, / Меж рощицей и прудом в корке льда / Застрять в темнейший вечер декабря [там само]. Важливим на цьому етапі стає залучення лінгвостилістичного методу аналізу для з’ясування стилістичної характеристики або емоційного забарвлення одиниць ВТ і ПТ, що дає змогу з огляду перекладознавства висновувати про адекватність/неадекватність перекладацьких рішень у процесі відтворення не лише слова-символу woods, а й інших виразів та лексичних одиниць ВТ, наділених символічними значеннями. На перекладознавчому етапі можуть залучатися й інші методи аналізу, у даному випадку – компонентний аналіз та метод "explication du text".