Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 19 )

Мотив смерті у вірші Дж. Р. Кіплінга "The only son", в якому йдеться про втрату матір’ю єдиного сина, актуалізується за рахунок відкривання жінкою дверей та проникнення до оселі вовчиці: <...> she opened the door anon, / And a grey bitch-wolf came out of the dark and fawned on the Only Son [284, c. 124]. Символіка вовка взагалі та вовчиці зокрема є однозначно негативною: "She-wolf as the emblem of voracity may stand for the category of “incontinent” sins (such as lust, greed and wrath)" [267, c. 241]; "The wolf figures frequently <...> as the symbol of the enemy, of the menacing animal. It is evil, the devouring, fierce creature <…> in the Christian faith they are considered the spoilers of the flock" [265]. Подібною негативною символікою наділений вовк і у східнослов’янській лінгвокультурі, втілюючи зло, жадібність, жорстокість, лицемірство, брехню, кровопрожерливість. Вовку притаманні медіативні функції: він є посередником між світами, між людьми і Богом, між людьми і нечистою силою [45, с. 157], тому в українському фольклорі вовк вважається сміливим та небезпечним звіром, що має дар знищувати чортів [250]. Звідси амбівалентність деяких функцій цієї тварини. Визначальним у символіці вовка у слов’янській народній традиції є ознака "чужий", тому вовк може співвідноситися з чужими, що приходять ззовні – з нареченим; з мертвим, з пращуром тощо [45, с. 157]. Саме таким "чужаком", підступним ворогом, який відбирає у матері єдиного сина, виступає вовчиця у контексті вірша Дж. Р. Кіплінга. Наведені вище рядки ВТ український перекладач Ю. Покальчук передає відповідно: <...> у дверях розкритих імла, / І до Єдиного сина вовчиця з пітьми, лащачись підійшла [284, c. 125]. Символіку відкритих дверей у ПТ адекватно відтворено словниковим відповідником двері до іменника door та граматичною заміною дієслова-присудка opened дієприкметником розкриті. Словниковим відповідником вовчиця відтворено і символіку номінативної одиниці bitch-wolf. Символічним значенням смерті наділений у ВТ іменник (the) dark ("darkness it is largely associated with death and destruction, captivity and spiritual darkness" [265]), що у ПТ відтворено варіантним відповідником пітьма. Перекладач удається до ампліфікації іменника імла, що, будучи синонімом туману [251], у системі символів простору маркує контакт з іншосвітом по вертикалі [96, с. 91]. Така ампліфікація інтенсифікує мотив встановлення небажаного контакту з іншосвітом та не порушує авторової думки. Нічна зимова негода призводить до того, що сніг засипає вікна будинку ліричного героя (Р. Фрост "Storm Fear"), що загалом можна інтерпретувати як спроби небезпечного світу нанести шкоди людям: When the wind works against us in the dark, / And pelts with snow / The lowest chamber window on the east [306, c. 244]. Російський перекладач Р. Дубровкін пропонує таку версію перекладу цих рядків ВТ: Ночью вьюга стучится в дверь, / Белизной застилая / Сумрак сводчатого окна…[297]. Перекладач удається до конкретизації вьюга у процесі відтворення лексичної одиниці wind, що обумовлено розміщенням у ВТ також іменника snow. Дієслово work against у ПТ передається контекстуальною заміною стучаться. Отже, вдаючись до конкретизації та контекстуальної заміни, перекладач досить вдало відтворює символіку спроби проникнення іншосвіту до оселі ліричного героя. Для представників англомовної картини світу характерним мовленнєвим явищем є частотна апеляція до займенників, що у даному випадку проявляється у вживанні займенника us, який, конкретизуючи, до кого саме у вікно стукається вітер під час нічної негоди, надає рядку ВТ більш особистісного значення. У ПТ спостерігаємо елімінацію займенника us, збереження якого було б правильним з точки зору ритміко-мелодійної організації ПТ, однак, подібного роду елімінація сприяє зняттю особистісності сприйняття, зберігаючи його універсальність, що є характерним для поетичної картин слов’янського світу. Кордон між світами, виражений у ВТ номінацією window, перекладач відтворює словниковим відповідником окно у поєднанні з ампліфікацією слова-символу дверь, що не спотворює символічного контексту ВТ. До стуку вітру до оселі ліричної героїні та ототожнення останнього з гостем удається Е. Дікінсон у вірші "The Wind tapped like a tired Man" [300, с. 887]. Дослідивши символіку вітру у відповідному підрозділі та спираючись на контекстуальний метод аналізу, вважаємо, що вітер символізує когось із померлих, хто був близьким ліричній героїні та приходить до неї лише у спогадах. Жорстока реальність змушує цього "гостя" покидати ліричну героїню, знову і знову залишаючи її самотньою. Перший рядок вірша, співзвучний із його назвою, адекватно переданий в українському ПТ О. Гриценка, де номінації wind та tap відтворено словниковими відповідниками вітер та стукати: Постукав вітер до вікна [273, c. 114]. Ампліфікація у ПТ іменника вікно, що є символом кордону між світами, не заважає адекватному відтворенню символіки відповідного мікроконтексту ВТ. У наступних рядках вірша перед читачем постає образ "гостя" ліричної героїні: A rapid, footless guest <…> No bone had he <…> [300, с. 887]. Будучи об’єктом пошани, гість виступає представником "чужого", іншого світу. Перетворення "чужого" в "гостя" пов’язане з обрядовими формами обміну, що включають бенкети, частування, вшанування. У похоронних голосіннях східних слов’ян "гостем" зазвичай називають небіжчика [240]. Сема "чужий" простежується і в етимології англійської номінативної одиниці guest: OE gæst, giest (Anglian gest) "guest; enemy; stranger" [270]. Особливості тіла персоніфікованого вітру-гостя, зокрема відсутність у нього ніг та кісток, є свдіченням аномалії зовнішнього вигляду як для живої істоти [230], що сприяє експлікації потойбічного походження цього "гостя". О. Гриценко передає ці рядки у такий спосіб: Ввірвавсь меткий крилатий гість! <…> Не мав ні шкіри, ні кісток <…> [273, c. 114]. Отже, перекладач відтворює слово-символ guest словниковим відповідником гість, зберігає й аномальні риси зовнішнього вигляду "гостя" – іменник footless передано контекстуальною заміною крилатий, що є також ознакою потойбіччя [96, с. 24], вираз no bones had he передано виразом не мав ні шкури, ні кісток, де ампліфікація виразу не мав <…> шкіри абсолютно не заважає адекватному відтворенню образу "гостя". Символікою контакту по горизонталі наділені домашні тварини-медіатори [96, с. 90], зокрема собака. Традиційно асоціюючись з ідеєю відданості та захисту, що сягає корінням кельтської і християнської традицій, у більш примітивних і давніх уявленнях собака асоціювалася із загробним світом – як його сторож і провідник, який доставляв туди душі померлих (наприклад, міфічний давньогрецький Цербер, жахливий триголовий пес біля входу до пекла) [257]. Однак символіка, пов’язана із собакою, не відзначається однозначно негативними конотаціями. Той факт, що собаки щоденно і повсюди супроводжували людину, та віднесення їх до світу духів стали причиною того, що їх вважали добрими провідниками до загробного світу [там само]. У англомовній лінгвокультурі сприйняття собаки є також амбівалентним. З одного боку, цю тварину асоціюють із пеклом. Приміром, Дж. Мільтон неодноразово удається до метафор "dogs of hell" та "hell hounds", а його персонаж Гріх має риси пса [267, с. 60]. В англомовній лінгвокультурі ця тварина також сприймається як контактер між світами: "the dog <…> is the companion of the dead on their Night-Sea Crossing, which is associated with the idea of the mother and ressurection" [263, c. 84]. Якщо диявол виступає псом пекла, Бог може виступати "собакою" Раю, як у назві найвідомішої поеми Ф. Томсона "The Hound of Heaven" [там само]. Символічна амбівалентність собаки і двоїстість ставлення до неї спостерігається і у словянській народній традиції, що проявляється у наділенні собаки як божественними, так і диявольськими рисами [240]. Образ собаки в міфології слов’ян фігурує у сюжетах про створення людини. Існують легенди, згідно з якими, Бог створив собаку або до створення людини, або після, щоб та оберігала першу людину від диявола [там само]. Саме така роль собаки пояснює сакральність цієї тварини для українців. Існують численні повір’я, пов’язані із собакою. ЇЇ виття у прикметах віщує смерть, мор, хвороби, голод, війну, пожежу, крадіжку, злидні. У народі застерігали від жорстокого поводження з собакою, якого вважали першим помічником, найближчою до людини, її вірним другом [там само]. Отже, у слов’ян ця тварина також наділяється амбівалентною оцінкою і сприймається як контактер між світами.

До того ж, у фразеологічному та пареміологічному фондах лінгвокультур, що зіставляються, простежуємо значення жалюгідного становища цієї тварини: to die like a dog, to lead a dog’s life [268], загребти (зарити і т. ін.), як (мов, немов) собаку, голодний, як собака [251]; cобаке собачья смерть [248]. З іншого боку, собака у обох лінгвокультурах виступає символом вірності [267, c. 60; 250]. Cимволікою контактера між світами наділене слово hound y вірші "Excelsior!", адже головного героя мертвим знаходить саме ця тварина: A traveler, by the faithfull hound / Half-buried in the snow was found <…> [308, c. 105]. Російський перекладач В. Левик пропонує такий переклад наведеного мікроконтексту ВТ: Но труп, навеки вмёрзший в лёд, / Нашла собака через год <…> [286, c. 283]. У ВТ слово hound характеризується двоплановістю семантики: з одного боку актуалізується значення вірності та відданості, експлікована словом faithful, з іншого – роль супровідника до іношосвіту. Елімінуючи прикметник faithful, перекладач за рахунок варіантного відповідника собака до номінативної одиниці hound відтворює символіку контакту між світами, однак характеристика собаки як супровідника у ПТ імплікується за рахунок елімінації означення faithful. Вживання іменника труп у ПТ, що символічно репрезентує хтонічний "низ", сприяє значній профанації ПТ, його вульгаризації та дисонансу у відтворення ідеї духовної величі головного героя, яку прагнув донести до читача автор ВТ. Уводячи обставину часу через год, перекладач криміналізує інформацію ВТ, адже тут не йдеться про час знаходження мертвого хлопця собакою. Е. Дікінсон, яка прожила все життя у невеличкому американському містечку Амхерст, майже не виходячи з дому [215, c. 15; 182, c. 8], описує уявну подорож до океану ліричної героїні у вірші "I started Early – Took my Dog" (ліричною героїнею, скоріше за все, виступає сама Е. Дікінсон). Хоча поетеса жодного разу не бачила моря (океану), воно вабить її своєю могутністю та таємничістю [215, c. 15]. На початку вірша ця подорож стає для ліричної героїні справжньою захопливою історією, однак поступово океан починає проявляти себе ворожо, загрожуючи їй смертю. У зв’язку зі сказаним можна стверджувати, що супутником ліричної героїні у ВТ недаремно виступає собака як вірний компаньйон, який супроводжує її під час зустрічі, що загрожує ліричній героїні смертю: I started Early – Took my Dog – / And visited the Sea – / The Mermaids in the Basement / Came out to look at me – [300, c. 427]. Індикатором присутності потойбіччя у ВТ виступає також номінація mermaids завдяки особливостям тіла русалок, що вважаються антинормою як для людського світу (зокрема наявності хвоста замість ніг). Український перекладач О. Гриценко інтерпретує ці рядки у такий спосіб: Я вранці погукала Пса / Й пішла до Океану. / Мене зустрів Русалок гурт / З глибин його захланних [273, c. 134]. Отже, у ПТ адекватно відтворено символіку номінативних одиниць dog (словниковим відповідником пес) та mermaids (конкретизацією – русалок гурт). До контактних зон на рівні макрокосму, ща часто зустрічаються в англомовній поезії XIX-XXст., належать дорога, міст та узлісся.