Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 24 )

У слов’ян, з одного боку, гора убачається як чисте місце, з іншого – як демонічне. Вона розуміється як локус, що з’єднує небо, землю і "той світ"; місце проживання нечистої сили. На Русі існував звичай встановлювати ідоли богів на вершинах гір. Із горою пов’язані уявлення про потойбічний світ. Східні слов’яни вірили, що після смерті людина повинна піднятися на високу гору, щоб досягти "того світу". Згідно з російським повір’ям, на горі знаходиться царство мертвих – країна з золотими горами [240]. Схожою символікою наділена гора (mountain) в англомовній лінгвокультурі. Основні символічні значення іменника mountain можна звести до таких: "The vertical axis of the mountain drawn from its peak down to its base links it with the world-axis" [263, c.219]. <…> "The mountain, the hill and the mountain-top are all associated with the idea of meditation, spiritual elevation and <…>" [263, c. 221]. <…> "In the western tradition mountains are often the homes of gods, being near to heaven and dangerous to mortals [267, c.130]. It is a universal symbol of the nearness of God <…>; its peak spiritually signifies the state of absolute consciousness" [265]. Наділення гори божественною природою спостерігаємо і в англомовній поезії: у творчості ("Hymn before Sunrise"); Т. Мур називає Альпи the ramparts of a God head’s dwelling ("Rhymes on the Road"). Гора в англомовній поезії часто асоціюється також із міццю (у творчості і, ), свободою (творчість Дж. Мільтона, Дж. Г. Байрна, В. Вордсворта) [267, c. 129–131]. Отже, як засвідчують результати залучення тезаурусного методу аналізу, сприйняття гори у лінгвокультурах, що зіставляються, відзначається подібністю.

Підняття схилом гори як натяк на проникнення до іншосвіту вжито у російському ПТ вірша "Fata Morgana" у виконанні В. Шора. Перед ліричним героєм постають видіння та сни, які манять його до "чарівної" країни, однак він ніяк не може дійти до цієї країни, адже ще не надійшов час його смерті [214, c. 247]. В останніх рядках ВТ можна спостерігати імпліцитне вираження цієї ідеї: But when I would enter the gate / Of that golden atmosphere, / It is gone, and I wonder and wait / For the vision to reappear [308, c. 111]. Цей мікроконтекст ВТ передано у ПТ наступними рядками: Я взбираюсь по склону горы, / Заповедные вижу врата… / Но тут меркнет всё… до поры, / Пока вновь не забрезжит мечта [286, с. 61]. Словосполучення enter the gate наділене символічним значенням встановлення контакту по вертикалі з "чужим" світом, що у контексті ВТ означає досягнення ліричним героєм іншосвіту. Вираз ВТ But when I would enter the gate / Of that golden atmosphere у ПТ передано за рахунок цілісного перетворення висловлювання Я взбираюсь по склону горы, / Заповедные вижу врата…, де символіку проникнення до "чудової" країни (іншосвіту) адекватно відтворено підняттям на гору, що означає досягнення благого "верху". Перекладач також відтворює символіку іменника gate як кордону між світами за рахунок варіантного відповідника врата, що виступає у ролі номінативної одиниці-інтенсифікатора, що репрезентує високий поетичний стиль. Імпліцитному вираженню ідеї наближення до іншосвіту ліричним героєм вірша "Woods in Winter" у російському ПТ М. Касаткіна сприяє сходження ліричним героєм на пагорб: When winter winds are piercing chill, / And through the hawthorn blows the gale, / With solemn feet I tread the hill, / That overbrows the lonely vale [286, с. 464] – Когда бушует ветер злой, / В кустах боярышника мчась, / Всхожу на холм тропой крутой, / Где весь простор открыт для глаз [287]. Маркерами взаємодії між світами виступають у ВТ також номінативні одиниці wind (s), gale – контактери між світами у вертикальному вимірі, (desert) woods – кордон між "своїм" та "чужим" світами, winter – пора року, яка традиційно асоціюється зі смертю, словосполучення opening year, яке маркує порубіжжя між старим та новим роками, коли дії іншосвіту відзначаються особливою активністю. Вираз ВТ I tread the hill відтворено у ПТ контекстуальною заміною до дієслова tread – всходить, яка й підсилює мотив смерті у ВТ, адже сходження на гору асоціюється саме з мотивом досягнення верхнього іншосвіту, та словниковим відповідником номінації hill – холм. Символіку вітру як ворожої стихії у ВТ відтворено за рахунок словникового відповідника до слова-символа ВТ winds у поєднанні з граматичною заміною числа іменника – ветер_. Іменник gale як метеосимвол також наділений символікою контактеру та інтенсифікує мотив ворожого вторгнення іншосвіту. У ПТ це слово-символ еліміновано. Такі перекладацькі рішення, на перший погляд, сприяють послабленню мотиву ворожості у ПТ. Однак сему сили (у цьому випадку – руйнівної) у ПТ відтворено за рахунок контекстуальної заміни бушевать до лексичної одиниці pierce, що серед своїх значень має зокрема "to force a way through something" [268]. Дієслово бушевать означає "протекать бурно, стремительно, действовать с необычайной, обычно разрушительной силой (обычно о стихийных явлениях природы)" [247], що дає підстави вважати таке перекладацьке рішення адекватним. Символічне значення іменника winter відтворено словниковим відповідником лише у назві, у складі ж словосполучення winter winds у ПТ цього слова-символу не відтворено, натомість інтенсифіковано мотив ворожості за рахунок уживання епітету злой до іменника ветер. Сема холоду, що часто асоціюється зі смертю та виражена у ВТ, окрім іменника winter, лексичною одиницею chill ("unpleasantly cold" [268]), не відтворена у ПТ. Щодо словосполучення opening year, перекладач адекватно відтворює його символіку – встречаю год. Отже, не дивлячись на нівелювання семи холоду, символічний контекст наведеного мікроконтексту ВТ у ПТ загалом відтворений адекватно. Символіка іншосвіту, на відміну від інших груп символів, виражається надзвичайно різноманітно. Щодо сприйняття та оцінки об’єктів оточуючої дійсності, станів та дій, які наділяються рисами маркерів іншосвіту, вони є подібними у представників англомовної та східнослов’янської лінгвокультур. До символів іншосвіту найчастіше звертаються Е. Дікінсон, та Т. С. Еліот, причому тяжіння кожного з поетів до певного "набору" символів у рамках цієї групи не спостерігається. У той час, як Т. С. Еліот тяжіє до символіки, що репрезентує згубний іншосвіт, іншосвіт, представлений у поезії та Е. Дікінсон, наділяється благим характером. У поезії Р. Фроста та Дж. Р. Кіплінга символи цієї групи майже не представлені. Головним засобом відтворення символів іншосвіту українською та російською мовами виявляються словникові відповідники, на другому місці – контекстуальні заміни. Наступними за рівнем зниження частоти виступають варіантні відповідники.

Висновки до розділу 3

З огляду просторової символіки, будь-який контакт передбачає вихід за межі "свого", безпечного простору та встановлення зв’язку зі світом "чужим", небезпечним, тобто з іншосвітом. Контакт може набувати як позитивного, так і негативного характеру. У першому випадку, як правило, відбувається встановлення зв’язку з благим "верхом", у другому – з хтонічним "низом". Установлено, що сприйняття об’єктів та явищ оточуючої дійсності, що реалізуються у текстах культури через символи контакту та іншосвіту, загалом характеризується подібністю сприйняття в англомовній та східнослов’янській культурах. Символи контакту та іншосвіту відзначаються ядерним характером функціонування в англомовній поезії XIX-XX ст., що засвідчує надзвичайно важливу роль, яку виконують символи цих груп у культурі. Здатність символу у стислій формі виражати буттєво важливі ідеї робить його чи не найдієвішим засобом вираження важливих трансцендентних смислів. Цим пояснюється широке розповсюдження символів контакту та іншосвіту у поезії, де автор прагне, скоріше, до імпліцитного вираження думки. Результати кількісного методу аналізу дозволяють з’ясувати відсоткове співвідношення груп символів простору в англомовній поезії XIX-XX ст. Найбільшою частотою відзначаються саме групи символів, що маркують контакт та іншосвіт: символіка контакту у горизонтальному вимірі представлена у 25,8% від загальної кількості мікроконтекстів, символіка контакту у вертикальному вимірі – у 24,8% мікроконтекстів, символіка іншосвіту – у 17,8% мікроконтекстів. У ході здійснення дослідження визначено, у творчості яких поетів та чи інша група превалює. Представлення символів контакту у горизонтальному та вертикальному вимірах, а також символів іншосвіту у поезії англомовних авторів XIX-XX ст.: 1) символіка контакту-горизонталь: найбільше – Е. Дікінсон, найменше – Т. С. Еліот; 2) символіка контакту-вертикаль: найбільше – Е. Дікінсон, найменше – Дж. Р. Кіплінг; 3) символіка іншосвіту: найбільше – Е. Дікінсон, , найменше – Дж. Р. Кіплінг. Отже, у творчості Дж. Р. Кіплінга, порівняно з іншими авторами, символи контакту та іншосвіту представлені у досить незначній кількості. Слід зауважити, що для поезії Е. Дікінсон характерним явищем виявилося переважання символів контакту та іншосвіту, що репрезентують благий "верх", для творчості Т. С. Еліота – надання переваги символам, що репрезентують контакт із хтонічним "низом" та згубним потойбіччям. У поетичному тексті символ через його імпліцитну виражальну здатність може стати причиною труднощів для перекладача (часто прихованих), які здатні призвести до неадекватності тексту перекладу порівняно з текстом оригіналу. Труднощі виникають з різних причин, найбільш розповсюдженими серед яких у процесі відтворення символів контакту та іншосвіту виявиляються проблеми вилучення та інтерпретації слів-символів. Особливі складнощі виникають у процесі відтворення символіки птахів, які репрезентують контакт по вертикалі. Через велику кількість птахів та наділення більшості з них специфічними, зокрема й етнокультурними, конотаціями перекладачі неодноразово допускаються неприпустимих помилок. Особливо це стосується спроб відтворення символічних значень, якими наділені птахи, за допомогою прийому генералізації, що може призвести до нівелювання символіки окремого птаха, або, навпаки, – конкретизації, яка здатна стати причиною спотворення його символіки у ПТ.