Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 20 )

У міфологічних та релігійних моделях світу засобом зв’язку між двома точками простору виступає шлях/дорога [250]. Дорога, будучи символом-архетипом [цит. за 157], втілює життєвий шлях, шлях душі до загробного світу, міфологічно "нечисте" місце [240], складне життя, розлуку з домівкою, лінію поведінки [250]. Часто шлях сповнений розгалуженням доріг, перехрестями, які приховують небезпеку [там само].

У вірші Дж. Р. Кіплінга "Mandalay" ліричний герой сумує за коханою, яку він зустрів на чужині. Засобом звя’зку між рідною землею ліричного героя та чужиною, такою близькою для нього, виступає дорога до Мандалаю, яку він повік не забуде: Ship me somewheres east of Suez, where the best is like the worst, /Where there aren't no Ten Commandments an' a man can raise a thirst;/ For the temple-bells are callin', an' it's there that I would be – / By the old Moulmein Pagoda, looking lazy at the sea; / On the road to Mandalay <…> [284, c. 22]. Вираз ВТ On the road to Mandalay, який лейтмотивно повторюється майже у кожній строфі ВТ, український перекладач В. Чернишенко еквівалентно відтворює виразом По (на) дорозі в Мандалай [284, с. 21, 23], де символіку лексичної одиниці road відтворено словниковим відповідником дорога.

Місцем вибору шляху і ширше – долі, зустрічі часу і простору виступає перетин шляхів – перехрестя, яке, подібно хресту, співвідноситься зі сторонами світу, виступаючи як горизонтальна проекція світобудови, де одні напрямки визнаються більш сприятливими, ніж інші [239, с. 423]. У більшості народів світу, особливо слов’ян, перехрестя, будучи кордоном між світами [239, с. 423], вважалися небезпечним місцем [250]. Перехрестя вважаються роковими і нечистими; тут здійснюються чари, замовляння, хоронять самовбивць або знайдходятьтрупів [254]. Перехрестя також символізує можливість вибору найменшого зла із кількох можливих [250]. Таке значення перехрестя/роздоріжжя знайшло відображення в англійській, українській та російській мовах. Приміром, в англійській мові номінація crossroads, вживаючись переносно, означає "a time when someone has to make very important decisions which will affect their future" [268], а в російській мові фразеологізм на житейских перехрестках означає "перен.: в разных, порой сложных жизненных ситуациях" [248]; в українській мові фразема стояти (опинитися) на роздоріжжі означає "у стані нерішучості, важких роздумів, вагань" [251]. Саме необхідність обрання життєвого шляху з двох можливих передбачає перетин двох доріг у поетичному тексті Р. Фроста "The Road not Taken": Two roads diverged in a yellow wood, / And sorry I could not travel both / And be one traveler, long I stood / And looked down one as far as I could / To where it bent in the undergrowth [305, c. 107]. Існує точка зору, що вірш є автобіографічним, адже період його написання пов’язують з віком поета, якому на той момент було далеко за тридцять [198]. З одного боку, кожна з доріг виступає контактором між "своїм", безпечним, світом та "чужим", невідомим, та, можливо, небезпечним простором, що й викликає сумніви ліричного героя з приводу обрання однієї із них. З іншого боку, у вірші експлікується авторська думка про те, що, роблячи певний вибір, людина втрачає потенційні можливості іншого його варіанту [220]. У російському ПТ(1) Г. Кружкова вираз two roads diverged адекватно відтворений за рахунок контекстуальної заміни (на развилке дорог), ампліфікацій (у поворота та пути было два): В осеннем лесу, на развилке дорог, / Стоял я, задумавшись, у поворота; / Пути было два, и мир был широк, / Однако я раздвоиться не мог, / И надо было решаться на что-то [295]. Номінація поворот символізує вибір, але разом з тим і єдність протилежностей; місце зустрічі часу і простору; магічне і небезпечне місце, де зустрічаються демони і відьми [248]. Перекладач поміщає ліричного героя у поворота, загострюючи фабулу та навмисно акцентуючи стан необхідності вибору, в якому перебуває ліричний герой, що не заважає адекватному відтворенню авторської думки. Місце дії вірша і символіку наведеного мікроконтексту адекватно передано в українському ПТ(2) В. Бойченка, де символіку словосполучення two roads відтворено словниковими відповідниками до кожної з лексичних одиниць: У лісі я вийшов до двох доріг / І мусив якусь одну вибирати <…> [291, с. 134]. Вартують на увагу переклади наступного мікроконтексту цього вірша: Then took the other as just as fair <…>/ Though as for that the passing there / Had worn them really about the same… / <…> And both that morning equally lay in leaves [305, c. 107]. Займенник на позначення дороги (the) other у ПТ2 передано контекстуальною заміною путівець, що означає "польова дорога" [251]. Таке перекладацьке рішення не є виправданим, адже у ВТ йдеться про дорогу у лісі. Російський перекладач удається до контекстуальної заміни дорога, що засвідчує адекватність перекладацького рішення. Як можна побачити з наведених вище рядків, автор не вказує, яку саме з двох доріг обирає ліричний герой. Обидві дороги наділені однаковою значущістю. В українському ПТ ліричний герой рушив ліворуч: І рішив ліворуч я… Тим путівцем [291, с. 134]; у ПТ1 ліричний герой обирає дорогу, що веде вправо: Я выбрал дорогу, что вправо вела / И, повернув, пропадала в чащобе [295]. Російський перекладач проігнорував той факт, що, з огляду символіки простору, неможливо піти направо і опинитися у чащобі, бо тут реалізуються різні, опозиційні оцінки – погано/добре, що засвідчує алогічність смислу відповідних рядків у ПТ, тому ампліфікація слів-символів правий/лівий призводить до значного спотворення думки ВТ. У ПТ1 спостерігається експлікація думки про правильність вибору, на противагу ПТ2, де ця правильність сумнівна у зв’язку з вживанням антиподу лексичної одиниці правий – лівий, тоді як дороги були насправді рівнозначними. До того ж, російський перекладач також не взяв до уваги, що ампліфікація слова-символа чащоба є неприпустимою, адже в російській мові ця номінативна одиниця асоціюється із непізнаним, небезпечним, що сприяє зовсім іншому сприйняттю ПТ1 реципієнтами цільової мови, порівняно зі сприйняттям оригіналу. Найбільш складною частиною дороги вважається міст [250], який символізує зв’язок, поєднання двох точок сакрального простору, у першу чергу, – землі і неба, виступаючи одним із варіантів світового дерева [239, с. 374; 250]. Міст повя’зує між собою світ живих із потойбічним світом. У більш загальному сенсі він символізує перехід із одного стану в інший [239, с. 374]. Подібними символічними потрактуваннями наділений і англійський іменник bridge: "The bridge is inherently symbolic of communication and union, whether it be between heaven and earth or two distinct realms. For this reason it can be seen as the connection between God and Man. It may be the passege to reality or merely a symbol for travel and crossing" [265]. Розуміння мосту як сполучної ланки є спільним для представників англомовної та східнослов’янської лінгвокультур, що засвідчують конотації відповідних лексем: bridge – "a time, place, or means of connection or transition" [269]; міст – "перен. те, що з’єднує щось" [251]; мост – "перен. то, что соединяет что-либо, является связующим звеном между кем/чем либо" [247].

У східнослов’янській народній традиції, поряд із указаними значеннями, міст і вода наділяються більш конкретними значеннями єднання і зв’язку, символізуючи кохання і шлюб [240]. Українська народна творчість містить образ калинового мосту, який символізує кровне єднання народу від покоління до покоління [250].

Міст виступає у ролі "свідка" різних станів людської душі та символом єднання людей, приналежних до різних поколінь, в однойменному вірші "The Bridge", що виражено, зокрема у наступнихрядках ВТ: And I think how many thousands / Of care-encumbered men, / Each bearing his burden of sorrow, / Have crossed the bridge since then. / I see the long procession / Still passing to and fro, / The young heart hot and restless, / And the old subdued and slow! [308, c. 28]. Російський перекладач В. Шор пропонує такий переклад наведеного мікроконтексту ВТ: И я думаю, сколько тысяч / С тех пор по мосту прошло / Горьких страдальцев, которым / Никогда и ни в чем не везло. / <…> / Я вижу: идут вереницей / Над водами этой реки / Юнцы с душою горячей, / С усталой душой старики [287]. Перекладач відтворює символіку лексичної одиниці bridge словниковим відповідником мост. У ВТ, однак, іменник bridge розміщено на сильній, фінальній, позиції строфи, що засвідчує прагнення автора акцентувати саме на значенні мосту у контексті перших чотирьох рядків саме як bridge "свідка" людських страждань, посередника між людьми та їх нещастями. Розміщуючи слово-символ мост на слабкій позиції, перекладач приділяє головну увагу темі знедоленості людей, які проходять цим мостом, а не посередницькій ролі останнього, що суперечить інтенції автора. Окрім того, перекладач змінює розташування строф у ПТ: між дванадцятою та тринадцятою строфами вірша у ПТ розміщено переклад одинадцятої строфи ВТ, що не зумовлено жодними об’єктивними причинами. Подібне вільне поводження з ВТ не дає змоги говорити про дотримання у ПТ такого важливого критерію, як точність по відношенню до ВТ навіть у структурно-композиційному контексті. Символічним значенням переходу від життя до моральної смерті американського туриста Бербенка, який приїздить до Венеції оглянути старовинні пам’ятки, наділяється слово bridge у поетичному тексті "Burbank with a Baedeker: Bleistein with a Cigar". Бербенк зупиняється у готелі для задоволення плотських потреб: Burbank crossed a little bridge / Descending at a small hotel;/ Princess Volupine arrived, / They were together, and he fell [14, c.47]. Символічне значення номінативної одиниці dridge як засобу переходу до моральної смерті інтенсифікується у ВТ словом descend(ing), що серед своїх переносних значень має таке: "to go or change to a worse state or condition" [269]. Вартує уваги вживання автором прикметників little, small та алітерація звуку [l]. Можна припустити, що за рахунок подібного роду мінімалізму автор прагне виразити ідею того, що духовна смерть персонажа бере початок від похоті, притаманної кожній людині, і саме чуттєвість Бербенка стає причиною його поступового морального вмирання. В українському ПТ О. Гриценка наведений мікроконтекст ВТ передано у такий спосіб: Бербенк минув малий місточок / І на постій в готелі став. / Там з ним принцеса Волюпіна, / прибувши, стрілась. / Він пропав [278, c. 57]. У ПТ1 слово descending, наділене символічним значенням, еліміновано, натомість cказано, що Бербенек на постій в готелі став, що призводить до певних спотворень у процесі відтворення авторової думки, оскільки у ПТ не актуалізується сема спуску, однак слово-символ bridge у ПТ відтворено словниковим відповідником у формі демінутиву – місточок, що засвідчує адекватність передачі інтенції автора. Місцем встановлення контакту по горизонталі виступає узлісся (edge of the woods) [96, с. 90], що асоціюється з межами мезокосму, які окреслюють свої землі, захищають їх від Хаосу. В уявленні архаїчної людини узлісся символізувало кінець "свого" та початок "чужого" світу [54, с. 82]. В англійській лінгвокультурі номінативна одиниця edge актуалізує значення максимальної напруги, тривоги, що засвідчується фразеологічними фондом англійської мови: on edge – "nervous, especially because you are expecting something unpleasant to happen"; on the edge of something – "close to the point at which something different, especially something bad, will happen”; to be on the edge – “to be behaving in a way that makes it seem as if you are going crazy" [268]. Сема тривожності, притаманна лексемі edge, актуалізується і в українській та російській мовах у фраземах із іменником грань, спільною для обох мов: "мов на грані – неспокійно, тривожно" [251]; "на грани чего-либо – в непосредственной близости к переходу в другое (обычно худшее) состояние: на грани безумия, на грани войны, катастрофы, разорения" [248]. Ситуація небезпеки та випробувань актуалізується у поетичному тексті Р. Фроста "Dream Pang" за рахунок розміщення автором ліричного героя у лісі; на узліссі з’являється і жінка, до якої звертається ліричний герой: I had withdrawn in forest, and my song / Was swallowed up in leaves that blew away; / And to the forest edge you came one day <…> [305, с. 7]. В українському ПТ В. Кикотя символіку номінативної одиниці forest та словосполучення forest edge адекватно відтворено словниковими відповідниками ліс та край лісу: Я в ліс подався, і мої пісні / Невпинний шелест листя враз поглинув; / Край лісу й ти в одну з’явилась днину [283]. Далі у ВТ йдеться про те, що жінка не увійшла до лісу: But did not enter, though the wish was strong [305, с. 7]. Перекладач за рахунок ампліфікації уводить вираз у хащі у лісні, відсутній у ВТ, що, інтенсифікуючи символіку лісу як місця, що таїть у собі небезпеки та випробування, не заважає досягненню адекватності у ПТ: Та не ввійшла у хащі у лісні [283]. У російському ПТ В. Топорова символіку іменника forest відтворено словниковим відповідником разом із граматичною заміною – леса, а символічне значення словосполучення forest edge – варіантним відповідником леса край. У ПТ також ампліфіковано слово там: В лесах скитался я, и песнь мою / Подхватывал и прятал листопад, / И ты пришла (так сны мои гласят) / И встала там, у леса на краю [297]. Подібна ампліфікація, сприяючи семантичній надмірності, знімає напруження, що прагнув викликати у читача автор ВТ, внаслідок чого втрачається розуміння того, що наділено першочерговим значенням: те, що жінка, до якої звертається ліричний герой, прийшла, чи те, що вона залишившись на узліссі. Отже, на основі зіставного перекладознавчого аналізу у поєднанні із загальнонауковими і філологічними методами аналізу функціонування символів контакту по горизонталі в англомовній поезії XIX-XX ст. та особливостей їх відтворення в українських та російських ПТ можна дійти таких висновків. Символічні значення, якими наділяються об’єкти та явища оточуючої дійсності, що сприймаються як контактери між "своїм", звичним для людини, простором та простором "чужим", небезпечним, загалом є спільними в англомовній та східнослов’янській лінгвокультурах. Найчастотнішою апеляція до символів контакту по горизонталі виявляється у творчості Е. Дікінсон, найрідшою – у поезії Т. С. Еліота. Найбільшої уваги поетів привертають мотиви відкривання дверей/вікон, виття/стуку вітру (у вікно, двері), що широко представлено зокрема у поетичних текстах Е. Дікінсон, та Р. Фроста, але не виявлено у поезії Т. С. Еліота. Варто зауважити, що кожен поет має характерний "набір" символів, апеляція до яких є досить частотною та певною мірою допомагає "розпізнати" цього поета з-поміж інших. У цьому відношенні можна виділити Р. Фроста та Т. С. Еліота, які, звертаючись до симолів-маркерів контакту у поезії, віддають перевагу узліссю та мосту відповідно. Інші поети апелюють до різних символів цієї групи без помітного надання переваги якомусь окремому. Найбільш частими засобами відтворення символів цієї групи українською та російською мовами є словникові відповідники та контекстуальні заміни (зокрема одного символу-репрезентанту контакту іншим). Варіантні відповідники до лескем ВТ, наділених символічним значенням, також сприяють адекватному відтворенню цих значень.