Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 26 )

Кордоном, який відділяє мезокосм людини від макрокосму, виступає родова, "своя" земля, де важливе значення належить опозиції сад/ліс [96, c. 70], які знаменують закінчення "свого", безпечного, простору та початок панування простору "чужого", небезпечного. Апеляція до цих символів виявилася досить частотною в поезії, що аналізується. В англійській мові номінаціями на позначення саду є garden та orchard, лісу – wood та forest. Етимологія іменника garden актуалізує значення безпеки: "from Old North French gardin (13 c., Modern French jardin) from Vulgar Latin hortus gardinus "enclosed garden" <...>" enclosure" [270]. Апеляція до етимологічних джерел засвідчує переважання негативних конотацій у семантиці англійської номінативної одиниці forest: "from Old French forestier "forens ranger, forest dweller" (also, as an adjective "wild, rough, coarse, unsociable") [там само]. Натомість, у християн огороджений сад виступає символом Діви Марії. Шлях від неосвоєного лісу через священний гай веде до саду, тобто штучно облаштованої ділянки природи, що в традиційній символіці тлумачиться позитивно [240]. Номінації garden та forest наділені такими символічними потрактуваннями в англомовній картині світу: Garden is "most commonly used as a reference to the Garden of Eden, a garden is typically an earthly paradise. It was created by God as a safe enclosure for Adam and Eve; the enclosed garden is a symbol of the Virgin Mary in the Christian tradition. It is an archetypal image of the soul, of innocence, of happiness <...> It is a symbol of consciousness because of its order and enclosed characteristics, as opposed to the unconscious forest" [265] which “harbors all kinds of dangers and demons, enemies and diseases" [цит за 265]. Подібними значеннями наділені ці символи у східнослов’янських мовах. Важливу символічну роль в Україні грав "садок вишневий коло хати". Він виконував функцію оберегу від злої сили, а якщо біля хати не було фруктового саду, говорили, що там гуляє чорт [240]. Вказуючи на амбівалентність у ставленні до лісу давніх слов’ян, зазначає: "За огорожею двору древнього слов’янина починається ліс. <…> Дикий ліс завжди таїв чимало загадок і смертельних небезпек. Мисливець, який повертався з промислу, входив до будинку і сідав за спільний стіл тільки після очисних обрядів <...> А збираючись до лісу, щоразу треба було бути готовим до зустрічі з його господарем – Лісовиком" [125, с. 318]. Ймовірно, розуміння лісу як чогось містичного та невідомого лягло в основу російського та українського фразеологізмів тёмный лес та темний ліс на позначення чогось незрозумілого, заплутаного або невідомого [251; 255].

Символічне значення саду як людського, "свого", простору, який не омине Боже провидіння, актуалізується у вірші Е. Дікінсон "The Skies can’t keep their secret!": The Skies can’t keep their secret / They tell it to the Hills – / The Hills just tell the Orchards <…> [300, c. 856]. Український перекладач О. Гриценко, вдаючись до контекстуальної заміни іменника hills словом-символом ліс та відтворюючи іменник orchards варіантним відповідником у поєднанні з граматичною заміною сад_, вдало відтворює мотив проходження смерті від світу, не пристосованого до життя людей (у ПТ зокрема через ліс), до світу людського життя: Секрет Небес – недовгий, / Його підхопить Ліс / А далі – Сад <...> [273, c. 66]. У ПТ, таким чином, актуалізується додаткові значення опозиції "сад/ліс", де ліс можна розуміти і як земне начало, втілення гріха, а сад – як небо, духовне начало. У вірші Дж. Р. Кіплінга "Sir Richard’s Song" ліричний герой, пішовши на війну та помираючи за Англію, думає про те, як його смерть переживе сім’я. Уживаючи номінативну одиницю orchard, що символізує "свій", "безпечний" простір та актуалізує у контексті ВТ ще й символічне значення райського саду, автор у такий спосіб протиставляє небезпеку, пекло, в якому знаходиться ліричний герой, безпечному життю його сестри, яке, будучи спокійним, без війни, можна порівняти з раєм: As for my little Sister waiting / In the pleasant orchards of Nomandie <...> [284, c. 194]. Український перекладач В. Марач неправомірно елімінує слово-символ orchard, яке є ключовим у наведеному фрагменті ВТ, надаючи особливої уваги іменнику сестричка, що повністю суперечить ВТ та сприяє значному послабленню опозиції життя/смерть: Й моя сестричка біль забуде [284, c. 195].

Актуалізації думки про дитинство як щасливого періоду життя, що швидко минає, у поетичному тексті Т. С. Еліота "New Hampshire" сприяє вживання автором номінації orchard. Вираз ВТ children’s voices in the orchard [301] еквівалентно передано в українському ПТ(1) М. Габлевич та російському ПТ(2) Я. Пробштейна, де іменник orchard відтворено словниковим відповідником сад – дитячі голоси в саду [278, c. 115] та голоса детей в саду [280]. Ліричною героїнею поетичного тексту Е. Дікінсон "Our journey had advanced" описується сходження до Царства Вічності. Актуалізації мотиву смерті у ВТ слугує вживання номінативної одиниці forest: Before were cities, but between, / The forest of the dead [300, c. 646]. У російському ПТ Г. Кружкова цей мікроконтекст ВТ передано у такий спосіб: Град впереди – но перед ним – / Загробья мёртвый лес [275, c. 76]. Слово-символ forest відтворено словниковим відповідником лес, а мотив смерті дещо інтенсифіковано завдяки ампліфікації іменника загробье, що не заважає адекватному відтворенню думки автора. Актуалізації мотиву смерті у поетичному тексті Р. Фроста "October" сприяє крик ворон у лісі, що виражено у наступному рядку ВТ: The crows above the forest call [305, c. 69]. Розміщуючи настільки близько два слова-символи, один з яких маркує кордон по горизонталі (ліс/forest), а другий репрезентує контакт з іншосвітом по вертикалі (ворони/crows), автор інтенсифікує ідею смерті. В українському ПТ В. Бойченка наведений рядок ВТ має такий вигляд: Кигиче птаство з висоти [293, с. 97]. По-перше, перекладач удається до контекстуальної заміни з висоти (замість обставини місця above the forest), що не можна вважати адекватним, адже іменник висота наділений символікою благого "верху", тоді як ліс (forest) асоціюється з небезпекою, тобто має негативні конотації. Щодо номінативної одиниці crows, її символіка в англомовній лінгвокультурі підтверджує асоціативні зв’язки ворон зі смертю: "The raven (and the crow) <..> are associated with <...> imminent death" [267, c. 168]. Негативною символікою наділені ворони й у слов’янській традиції. Згідно з народним уявленням слов’ян, цей птах живе сто/триста років і володіє таємницями: передбачає смерть, напад ворогів, у билинах дає поради героям, в казках вказує на заритий скарб, у піснях приносить матері звістку про загибель сина. Чорне забарвлення птаха, згідно з віруваннями слов’ян, пов’язане з тим, що він створений дияволом, а зовнішніх ознак ворони може приймати чорт [240]. У наведеному ПТ слово-символ crows не відтворено, адже перекладач за рахунок генералізації передає цю номінацію нейтральним іменником птаство, що призводить до нівелювання символіки ВТ, нейтралізації його образності. Символізація оточуючої дійсності та сприйняття певних її об’єктів як кордонів, що відділяють "свій" простір від простору "чужого", загалом є подібними в англомовній та східнослов’янській лінгвокультурах. Найбільш частою апеляція до символів цієї групи виявилася у творчості Е. Дікінсон (двері, вікна, ворота) та Р. Фроста (вікна, ліс). У поетичних текстах Дж. Р. Кіплінга звернення до символів кордону по горизонталі є менш частим, у той час як у поезії Т. С. Еліота та символи цієї групи представлені у досить не чисельній кількості.

Головним засобом відтворення символів кордону по горизонталі в українських та російських ПТ є словникові відповідники, часто у поєднанні із граматичною заміною, що не заважає досягненню адекватності у ПТ. Помітне місце у процесі відтворення символів цієї групи займають також варіантні відповідники та контекстуальні заміни. До модуляції, конкретизації та генералізації перекладачі вдаються рідше.

4.2. Символіка центру та її відтворення в українських та російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст.

Уявлення про священний простір та Центр світу існує у різних етнокультурних традиціях, позначаючи не лише точку перетину, але й сполучення між нижнім світом і землею, між землею і небом. Центр – це саме те місце, де простір стає священним, абсолютно реальним [183].

Укажемо специфічні риси символіки центру, релевантні з огляду нашого дослідження, урахування яких убачається важливим для адекватної інтерпретації художнього твору. По-перше, центр – це місце, де перетинаються вертикаль і горизонталь, тому центр не характеризується наявністю вертикального чи горизонтального набору символів. Те, що вісь світу (axis mundi), яка є вертикальним втіленням центру будь-якої культури (промінь, дерево, гора, башта, храм, палац тощо), є одночасно реалізацією ідеї контакту та іншосвіту по вертикалі, не суперечить символіці центру. Символіка центру може частково співпадати і з символікою іншосвіту та кордону [96, с. 108–109]. Задля запобігання плутанини у рамках нашого дослідження ці символи розглядаються як репрезентанти інших груп, а основна увага приділятиметься символам, чий центровий характер не викликає жодних сумнівів (серце, вогнище (камін/багаття), сонце).