Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 22 )

3.3. Символіка іншосвіту та її відтворення в українських, російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст.

Глобальну опозицію "свого"/"чужого" простору можна представити у термінах протиставлень більш конкретних. "Свій" простір – це людський світ, світ живих, окультурений простір, світ свого роду, народу, віросповідання, який визначається за ознакою географічною, державною, становою. "Чужий" прострір – це світ неживих істот (душ ще ненароджених потомків або предків, дикий або "варварський" простір, простір інородців або іновірців, який неодмінно набуває вигляду чужих земель, чужої держави, стану); це царство "потойбічного", "ірреального": сну, привидів, видінь, спогадів, праобразів майбутнього, марення, кошмару, безумства [96, с. 22].

Опозиція "свій"/"чужий" простір здавна осмислювалася людиною з точки зору норми та відхилення від норми (антинорми), яка може бути наділена амбівалентним характером [96, с. 23].

Спираючись на класифікацію символів простору, досконало розроблену та І. М. Шамою, необхідно було б представити символіку іншосвіту з огляду горизонталі та вертикалі (ми говоримо про символіку саме іншосвіту, тобто "чужого" простору у зв’язку із тим, що символічно відміченим виступає саме цей простір) [96, c. 23]. Однак часом виявляється складно провести чітку межу та з впевненістю стверджувати, що той чи інший процес, стан або об’єкт оточуючої дійсності належить чи то до горизонтального, чи до вертикального виміру. До того ж, у класифікації ї та І. М. Шами спостерігається приналежність одного й того символу як до іншосвіту у горизонтальному, так і до іншосвіту у вертикальному вимірах (приміром, крилатість або набуття крил, лисина). У зв’язку з цим, правомірним убачаємо не розмежовувати символіку іншосвіту на горизонталь і вертикаль і не розглядати символи цих двох вимірів у окремих підрозділах. Група символів, що репрезентують іншосвіт, представлена у близько 17,8% мікроконтекстів англомовних поетичних текстів XIX-XX ст., що були нами проаналізовані. Частими маркерами ідеї іншосвіту, як засвідчили результати залучення методу спостереження, виявилися зміни у зовнішності та аномальні її ознаки;сон, храм; підняття на гору (пагорб)/дерево. Ідея духовної смерті фізично живого персонажу займає чільне місце у творчості Т. С. Еліота, зокрема у його ранній поемі "The Love Song of J. Alfred Prufrock" [221, c. 71]. Саме таким фізично живим, однак духовно мертвим, постає головний персонаж поеми, а ідея його морального змертвіння виражається зокрема через зміни у зовнішності головного героя – облисіння та худорлявість. Надзвичайна пасивність персонажа, його страх перед будь-яким контактом з оточуючим світом стають результатом метаморфоз, які відбуваються із ним, що у символічному плані можна інтерпретувати як поступовий перехід Дж. Альфреда Пруфрока до "чужого" світу, потойбіччя: And indeed there will be time / <…> / Time to turn back and descend the stair, / With a bald spot in the middle of my hair – / (They will say: "How his hair is growing thin!") / <…> / (They will say: "But how his arms and legs are thin!") [303]. В українських ПТ(1) В. Коротича наведений мікроконтекст поеми передано у такий спосіб: Часу залишилося досить. / <…> / Я, голову полисілу схиливши, / Втечу негайно – марення полишу / (Всі кажуть: "Що за гидь – його волосся!") / <…> / "Яка бридота! " – люди скажуть ці) [278, c. 161]. У ПТ символіку словосполучення bald spot та виразу hair is growing thin відтворено лише в першій позиції. Удаючись до цілісного перетворення висловлення (With a bald spot in the middle of my hair <…> – Я, голову злисілу схиливши <…>), перекладач передає сему облисіння контекстуальною заміною злисіла голова до словосполучення ВТ bald spot, натомість, сему худорлявості перекладачем не відтворено – її замінено семою потворності внаслідок цілісного перетворення висловлення (They will say: "But how his arms and legs are thin!" – "Яка бридота!" – люди скажуть ці). Хоча раптове спотворення і маркує перехід до потойбіччя, у ПТ проігноровано метаморфозу, процесуальність набуття ознак змертвіння, адже у перекладі введено вираз, який виражає статичний стан Дж. Альфреда Пруфрока – Яка бридота, що послаблює ідею набуття силами іншосвіту впливу над персонажем. Важливим для адекватної інтерпретації авторського задуму вбачаємо також словосполучення descend the stairs, що у символічному плані асоціюється із деградацією, небезпекою, нещастям, хворобами [240], а у контексті ВТ це словосполучення вжите у внутрішньому мовленні головного персонажа, який, уникаючи будь-яких контактів із зовнішнім світом, вважає потенційну взаємодію такою, що може призвести до деградації, занепаду: There will be time / <…> / Time to turn back and descend the stairs / With a bald spot in the middle of my hair [303]. Підтверджує цю думку також вживання лексичної одиниці back, що, як символ горизонталі, наділена значеннями, подібними до символіки словосполучення descend the stairs. У ПТ рядок Time to turn back and descend the stairs, а відтак і символіку словосполучення не відтворено, що сприяє втартам при передачі ідей автора ВТ: <…>Я, голову полисілу схиливши, / Втечу негайно – марення полишу <…> [278, c. 163]. До станів людини, що маркують її перехід до іншосвіту, належить сон. У слов’янській народній традиції сон сприймається як стан, близький до смерті ("вічного сну"), тому його часто називають "братом смерті" [240]. Про сонливу людину говорять, що її "смерть притягує", і ця людина скоро помре. Поширеним у слов’ян є уявлення, згідно з яким під час сну душа людини, особливо відьми, тимчасово покидає тіло, виходячи через рот, і подорожує місцями, які людина бачить уві сні [там само]. Наділення сну конотаціями смерті спостерігається і в англомовній лінгвокультурі, що засвідчують дані лексикографічних джерел: sleep – "a state resembling sleep: as death" [269]; "поэт. вечный сон, смерть" [231, с. 890]; to sleep – "поэт. спать вечным сном, покоиться (в могиле)" [там само]. Метафоричне переосмислення смерті як міцного сну спостерігаємо у вірші Е. Дікінсон "If I shouldn’t be alive": If I couldn’t thank you. / Being fast asleep / You will know I am trying / With my Granite lip [300, c. 460]. Лірична героїня звертається до другої особи з проханням нагодувати снігурів поминальними крихтами в пам’ять про неї, якщо вона не доживе до їх прильоту. У російському ПТ(1) Г. Кружкова та українському ПТ(2) М. Стріхи цей мікроконтекст ВТ передано відповідно: у ПТ1 – Если поминальных крох / Вы им припасли / Знайте – я благодарю / Вас из под земли [275, c. 33]; у ПТ2 – Коли вже не зможу подякувать / Бо швидко спливли мої дні – / Знайте – силяться мовити / Губи мої кам’яні [273, с. 64]. Український перекладач елімінує слово asleep, наділене символічним значенням смерті, а вживання у ПТ1 більш нейтральної обставини місця из под земли замість обставини способу дії with my granite lip призводить до повного нівелювання образності ВТ у ПТ1, адже словосполучення granite lip містить сему нездатності говорити як одну із ознак смерті. У ПТ2 перекладач удається до цілісного перетворення висловлення (Being fast asleep – Бо швидко спливли мої дні), в результаті чого стирається індивідуальна образність, поетичність ВТ за рахунок повної текстової експлікації ідеї смерті. Символічне значення словосполучення granite lip адекватно відтворено за рахунок генералізації кам’яні до прикметника granite та словниковим відповідником у поєднанні з граматичною заміною числа іменника – губи (у ВТ – lip). У вірші Е. Дікінсон "New feet within my garden go" йдеться про постійну зміну між життям і смертю, яка споконвіку безупинно відбувається у світі. Опозиція життя/смерть представлена у ВТ через протиставлення лексичних одиниць children та weary у наступному мікроконтексті ВТ: New Children play upon the green – / New Weary sleep below – / And still the pensive Spring returns – / And still the punctual snow [300, c. 599]. Отже, світ мертвих представлений у ВТ через апеляцію до дієслова to sleep. Ось як передає ці рядки вірша російський перекладач Г. Кружков: Играют дети, мирно спят / Уставшие навек / И снова – грустная весна / И пунктуальный снег [275, c. 25]. Символічне значення смерті, виражене у ВТ лексемою sleep, у ПТ відтворено словниковим відповідником спят. Лексичні одиниці green (актуалізує у контексті ВТ притаманне їй значення "youthful, vigorous" [269]) та below (репрезентує "низ", наділений зазвичай негативними конотаціями) у ПТ еліміновано, чим значно послаблено опозицію молодість/старість, а відтак – і життя/смерть. Не збережено у ПТ і капіталізації лексичних одициць, які поетеса наділяє важливим смисловим навантаженням. Щодо символіки одягу, характерним явищем є прагнення іншосвіту відібрати "наші" речі, оскільки вони несуть у собі і "наш" простір та його захисні сили (таке відбирання може бути виражене у формі раптової пропажі, випадкової втрати, крадіжки або подарунку, що у головного героя намагаються виманити), у той час як "чужу" річ іншосвіт намагається нав’язати у різних формах – як подарунок, спадок, неочікувану знахідку тощо [96, с. 25]. Яскравим прикладом у цьому контексті слугує поетичний текст Е. Дікінсон “It’s little Ether Hood”: It’s little Ether Hood / Doth sit upon its Head – / The millinery supple / Of the sagacious God – / Till when it slip away / Anothing at a time – / And Dandelion’s Drama / Expires in a stem [275, с.204]. Головні убори, до яких належить капелюшок кульбабки у вірші, вважаються кордоном між людським мезокосмом та верхнім іншосвітом, а останній, як відомо, наділений позитивними конотаціями, що у контексті ВТ засвідчується вживанням лексичної одиниці ether та словосполучення sagacious God. Через знаття капелюшка вітром поетеса в імпліцитній формі прагне виразити ідею жорстокої, неминучої смерті. Російський перекладач Г. Кружков перекладає наведений мікроконтекст ВТ у такий спосіб: В воздушной, пышной Шапке/ Стоит он день-деньской / Изделии прелестном / Из Божьей Мастерской –/ Но ветер эту шапку / Утащит с головы – / И Драме Одуванчика / Придёт конец – увы [275, c. 205]. У ПТ відтворено мотив смерті за рахунок виразу ветер эту Шапку утащит с головы, де вдалою є ампліфікація слова-символу ветер, що репрезентує контакт із іншосвітом. Збережено у ПТ і божественну природу капелюшка, зокрема завдяки вживанню контекстуальної заміни воздушная до лексичної одиниці ether та метафори Божья Мастерская. Символом сходження до висот, що слід розуміти як матеріально, так і метафізично, мостом між світами, вертикальною моделлю світобудови є сходи/драбина [239, c. 326-327]. Маючи два напрямки – угору та вниз, сходи/драбина поєднують три світи – пекло (підземелля), людський світ і небо. У християнстві сходи (драбина) є символом зв’язку між небом і землею або можливості вознесіння на небо [цит. за 239, с. 328]. Символічні значення сходів/драбини, як правило, базуються на уявленнях про те, що підняття сходами є благом, а опускання – нещастям, тому із цими діями пов’язують долю, знання, святість, чесноти, багатство, боже царство, рай, досконалість, стремління, а також деградацію, небезпеку, нещастя, хвороби [240]. Сходи осмислюються як спосіб зв’язку з потойбічним світом і у слов’ян. У східних слов’ян відоме приготування спеціальних хлібців, які символізують драбину (зазвичай це був довгий корж із перекладинами зверху) у поминальній обрядовості – головним чином на 40-й день після смерті людини. Цією "драбиною" поминали покійного, ставили за воротами на стільці, щоб полегшити душі, що відлітає на небеса, шлях вгору; іноді сорокаденна "драбина" наділяється символічним значенням "драбини (сходів) випробувань", які долає душа на шляху до раю. У розповідях людей, що перебували у стані летаргійного сну, про свою подорож на "той світ" говориться, що потрапити туди можна, піднявшись угору сходами [240]. Символікою сполучної ланки між світами наділені й англійські номінативні одиниці ladder та staircase: "Ladder (staircase) is symbolic of the connection between heaven and earth. It represents progress, ascenscion, and spiritual passage <…> It can also connote ambition, as in the gradual acquisition of knowledge, as well as overcoming a problem" [265].