Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 27 )

По-друге, центр – це і "свій" і "не свій" простір через його сакральність, впливовість, відміченість. Це місце, куди не кожному і не завжди дозволено потрапити, це одночасно і норма, і ексцес [96, с. 108].

По-третє, центр існує скрізь і завжди. Жоден символічний простір, від найінтимнішого до вселенського, неможливий без центру [96, с. 109].

Група символів центру за частотою вживання в англомовній поезії XIX-XX ст. виявляється нехарактерною, будучи представленою у близько 9,9% мікроконтекстів поетичних текстів, що засвідчує периферійний характер її функціонування у рамках поезії, що аналізується. Найбільш частими символами центру у творчості англомовних поетів XIX-XX ст., як засвідчили результати спостереження, виявились такі: серце, вогнище (камін), сонце, декодування яких прогнозує ступінь адекватності/еквівалентності ПТ. Мікрокосм людини має свої життєво важливі центри. На думку стародавніх учених, у людському тілі таких центрів три – мозок, серце і статеві органи, але найголовнішим серед них вважається саме серце [250; 263,c. 142]. Серце у традиційному розумінні тлумачиться як символ Центру, Бога, життя, розуму, ласки, любові, співчуття, у християнстві – це символ радості і смутку, сміливості, релігійної відданості, чистоти. Палаюче серце в християнстві символізує релігійне служіння, відданість, а серце, пробите стрілою, – спокуту [250]. Для українців серце – символ любові, лагідності, радості, щастя. Про це свідчить фразеологічний фонд української мови: притулити до серця; віддавати серце /комусь/ – любити, допомагати, бути вірним [250]; велике серце – хтось дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися чим-небудь; вірне серце – хтось щиро відданий; не мати серця (не иметь сердца) – бути недобрим, нечуйним, недоброзичливим тощо комусь та ін. [251; 256]. Метафоричне переосмислення серця як центру чогось, у тому числі почуттів та переживань, фіксується лексикографічними джерелами української та російської мов: серце– "символ зосередження почуттів, настроїв, переживань; любовних почуттів, любовної прив’язаності; головна, найважливіша частина, центр чого-небудь" [251]. Такими значеннями наділена і російська номінативна одиниця сердце [256]. Дані лексикографічних джерел англійської мови свідчать про те, що розуміння серця (heart) в англомовній картині світу не відрізняється від його розуміння східними слов’янами: "the emotional or the moral as distinguished from the intellectual nature, as generous disposition; compassion; love, affection; courage, ardour; the central or innermost part: center; the essential or most vital part of something" [269]; "soul, spirit, will, desire, mind, intellect" [270]. Страх та сумніви, які охоплюють під час нічної зимової негоди серце ліричного героя вірша Р. Фроста "Storm Fear", стають причиною його відчаю та втрати ним надії: And my heart owns a doubt / Whether 'tis in us to arise with day / And save ourselves unaided [305, c. 244]. У російському ПТ Р. Дубровкіна символіку номінативної одиниці heart як осередку надії, життя адекватно відтворено за рахунок генералізації – вживання іменника грудь, що у російській мові, як і серце, наділений значенням осередку почуттів, переживань [247]: А в груди <...> / Притаился страх, что к утру / Нам не выйти отсюда [297]. Символічного значення щирості та любові набуває номінативна одиниця heart у поетичному тексті "The Day is Done". Ліричний герой перед приходом ночі (що у контексті вірша символізує наближення смерті) бажає слухати вірші не знаних поетів, а поезію тих, хто пише "від серця": Read from some humbler poet, / Whose songs gushed from his heart, / As showers from the clouds of summer, / Or tears from the eyelids start [308, c. 62]. Слово-символ heart одним із своїх значень має "life-giving" [265], тобто асоціюється із життєдайною енергією, життям у цілому, що знаходить відображення у наведених рядках ВТ, адже "поезія серця" порівнюються зі сльозами та дощем, які, об’єднуючись спільним концептом ВОДА, як і остання, сприяють очищенню, а відтак – відродженню. Отже, поезія, яку хоче слухати у такий час ліричний герой, має бути щирою, пройнятою любов’ю та життєстверджувальною. В українському ПТ(1) В. Мисика та російському ПТ(2) І. Анненського слово heart еліміновано, що призводить до спрощення символічного контексту ВТ, зокрема послаблення сем щирості та любові у обох ПТ: у ПТ1 – Читай простішого барда – / І спів його в вечір цей / Хай ллється, як дощ із хмари / Або як сльози з очей [289, c. 23]; у ПТ2 – Мне надо, / Чтоб дума поэта / В стихи безудержно лилась, / Как ливни весенные хлынув, / Иль жаркие слёзы из глаз [284, с. 193]. Символікою життя наділена номінативна одиниця heart у вірші Е. Дікінсон "If I can stop one heart from breaking". Лірична героїня впевнена, що її життя буде прожите недаремно, якщо вона врятує хоча б одне серце (тобто життя), якщо вона зможе зробити добро хоча б для однієї людини: If I can stop one heart from breaking / I shall not live in vain / If I can ease one Life the Aching / Or cool one Pain [300, c. 455]. В українському ПТ Д. Павличка ці рядки передані у такий спосіб: Недаремно житиму – я знаю – / Якщо бодай одне / Врятую серце від одчаю / Якщо дрібне [273, c. 198]. Переклад цих рядків не є еквівалентним, однак основна ідея вірша перекладачем відтворена, так само як за рахунок словникового відповідника серце відтворено і слово-символ heart. У поетичному тексті "Footsteps of angels" йдеться про те, що до ліричного героя уночі приходять видіння близьких йому померлих людей, пам’ять про яких не вмирає. У останній строфі ВТ панує життєстверджувальний настрій: Oh, though oft depressed and lonely, / All my fears are laid side, / If but remember only / Such as these have lived and died! [308, c. 114] Російські перекладачі В. Аренс та С. Таска ампліфікують слово-символ серце, ймовірно, намагаючись показати, наскільки померлі є дорогими ліричному герою, адже самі лише спогади про них надихають його жити попри сум, депресії, самотність. В. Аренс пропонує такий переклад наведеного мікроконтексту ВТ: И пока воспоминанье / В серце трепетном живёт, / Не страшат меня страданья, / Не тяжел мне жизни гнёт! [287]. С. Таска подає такий варіант перекладу: Прочь гоню я все лишенья, / И отчаянья, и тьму / Видя тех, чье воскрешенье / Близко сердцу моему [286, c. 276]. Такі перекладацькі рішення не заважають адекватній передачі авторської думки. Одним із центрів мезокосму виступає вогнище (багаття, камін). Домашнє вогнище – сакральний центр будинку, місце здійснення обрядових і магічних дій, спрямованих на забезпечення благополуччя будинку, здоров’я домочадців і успіху в господарстві [177, c. 197]. Згідно з уявленнями слов’ян, у вогнищі мешкали домашні духи і духи предків. Біля вогнища виконувалися ритуали під час календарних свят: у Святвечір, Різдво, Благовіщеня. Вогнище вважалося джерелом багатства і достатку. На нього переносилися основні характеристики й атрибути вогню, серед яких – очищення та захист [240]. Український іменник вогнище, вживаючись переносно, означає "джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр, зосередження чого-небудь", а фразеологізм домашнє (родинне, сімейне) вогнище означає "своя оселя, родина, сім’я" [251]. Російський іменник очаг теж актуалізує у своїй семантиці значення центру, "свого" простору: "символ родного дома, семьи; перен. источник, место, откуда распространяется что-либо; центр, средоточие чего-либо" [247]. Символікою дому наділена й англійська номінативна одиниця hearth: "Hearth is a form of "domestic sun", a symbol of the home, of the conjunction of the masculine principle with the feminine and, consequently, of love" [263, c. 142]. Ідея дому, "свого" простору простежується також у значенні фразеологізму hearth and home, що означає "literary your home and family" [268]. У значенні осередку життя в англомовній поезії часто використовується номінація fire, що має такі конотації: "the fire of the Lord in the Bible, the fire of purgatory; the Promethean fire of culture or intellect, and the fire of passion (lust and anger)" [267, c. 73]; "fire is an image of energy which may be found at the level of animal passion as well as on the plane of spiritual strength" [267, c. 106]. Отже, сприйняття вогню в англомовній лінгвокультурі є амбівалентним. Символікою "свого", безпечного, простору, осередком життя наділена номінативна одиниця hearth-stone у вірші Дж. Р. Кіплінга "Tomlinson", в якому головний герой по закінченні земного життя постає перед Страшним Судом: The Wind that blows between the Worlds, it nipped him to the bone, / And he yearned to the flare of Hell-gate there as the light of his own hearth-stone [284, c. 34]. В українських ПТ(1) М. Левіної та ПТ(2) В. Чернишенка ці рядки передані відповідно: Вітер, що хитає світи, Томлінсона проймав до кісток / І власне багаття ввижалось йому в непевнім світлі зірок [284, c. 35] та Між світами піднявся вітер, пронизав до кісток його / Хоч, здавалося, мало б гріти, бо ж усюди горів огонь [284, c. 251]. У ПТ1 символіку номінації hearth-stone відтворено генералізацією багаття, а символічне значення вітру як контактеру між світами, вираженого у ВТ словом-символом wind, – словниковим відповідником вітер. На наш погляд, вираз в непевнім світлі зірок є недоречним, адже зірки асоціюються із благим "верхом", а у ВТ багаття, осередок "свого" простору ввижається Томлінсону не через зірки, а крізь полум’я пекла. Щодо ПТ2, тут збережено символіку вітру за рахунок словникового відповідника вітер до іменника wind. Перекладач не відтворює символічного значення складного слова hearth-stone як осередку "свого" простору, протиставлену у ВТ полум’ю пекла як простору "чужому", а отже – ворожому. Обидва перекладачі ігнорують семантику пекла, виражену словосполученням Hell-gate, яке вжито у протиставленні до hearth-stone. Додавання дров до домашнього вогнища матір’ю помираючого хлопця у вірші Дж. Р. Кіплінга "The Only Son" символізує бажання жінки відвести небезпеку, точніше – смерть, яка підступається до оселі з метою забрати її єдиного сина: She dropped the bar, she shot the bolt, she fed the fire anew / For she heard a whimper under the sill and a great grey paw came through. / The fresh flame comforted the hut and shone on the roof-beam [284, c. 125]. Таким чином, запалювання домашнього вогнища символізує захист від смерті. Ось як передані ці рядки в українському ПТ Ю. Покальчука: Двері закрила на засув міцний, і дров вогонь не беріг, / Бо почула вищання, неначе клич, і лапа лягла на поріг. / Затишшя в оселі створив вогонь і світло пробилось крізь дах [284, c. 125]. У першому випадку вживання слова-символу fire, хоча його й передано у ПТ словниковим відповідником вогонь, перекладач не відтворює символіку запалювання вогню як сили, здатної підтримувати життя та боротися з ворожими силами, адже значення виразу дров вогонь не беріг суперечить значенню фрази ВТ she fed the fire anew. У третьому рядку перекладач вдало відтворює символіку домашнього вогнища як осередку життя, комфорту та надії, де іменник flame передано варіантним відповідником вогонь у складі адекватного оригіналу виразу ПТ The fresh flame comforted the hut and shone on the roof-beam – Затишшя в оселі створив вогонь і світло пробилось крізь дах. Символом кордону між світами по вертикалі виступає у ПТ слово дах, яке вжито як генералізацію до іменника roof-beam. Світло, яке асоціативно пов’язане із життям, у ПТ перетинає кордон, що відділяє "свій" для жінки та її сина світ від простору "чужого", у той час як у ВТ перетину цього кордону не відбувається (shone on the roof beam). Іншими словами, у ПТ інтенсифікується ідея смерті на основі асоціації з виходом світла (=життя) крізь дах людської будівлі (= людське тіло). Бажання захистити себе і сина від проникнення "чужого", небезпечного, світу виражено у ВТ виразом she dropped the bar, she shot the bolt, що у ПТ передано як двері закрила на засув міцний. Таке перекладацьке рішення є цілком адекватним, адже номінація двері, що постає зразком конкретизації до іменника bar ("something that obstructs or prevents passage, progress, or action" [269]), символізує кордон між "своїм" та "чужим" світами, а закривання дверей, так само як і закривання затвору, втілює прагнення відгородити "свій" простір від небезпеки. Символом кордону між світами по горизонталі виступає і слово sill, символічне значення якого у ПТ адекватно відтворено словниковим відповідником поріг. Індикаторами встановлення контакту по горизонталі виступають також звуки ззовні та тварини-медіатори. Символами-контактерами у наведених рядках ВТ, таким чином, є іменники whimper та paw. У ПТ номінативну одиницю whimper адекватно відтворено варіантним відповідником вищання разом із ампліфікацією порівняння неначе клич, що сприяє інтенсифікації мотиву смерті, адже іменник клич може вживатись у значенні "крик деяких птахів" [251], що також часто асоціюється зі смертю. Символічною є й номінативну одиницю paw, що, вживаючись метонімічно, репрезентує представника "чужого", небезпечного, світу, а у контексті ВТ – це вовчиця. Номінацію paw у ПТ відтворено словниковим відповідником лапа. Переклад, однак, не можна назвати адекватним з точки зору дотримання принципу еквіритмічності. Перекладач не зберігає динаміки повтору займенника she, що сприяє увиразненню швидкості дій жінки, її стану відчаю, але і боротьби. Текст перекладу можна охарактеризувати як описовий, адже спостерігаємо логічний розвиток ідеї, що це не має відношення до динаміки поетичної оповіді, притаманної ВТ. Ідею "свого", безпечного, простору репрезентує слово-символ chimney у вірші "The Wind over the Chimney". Песимістичний тон, що панує на початку, поступово змінюється оптимізмом, протестом ліричного героя проти ворога, втіленого в образі вітру, та небажанням коритися йому. Протистояння життя, яке закликає ліричного героя діяти і репрезентоване у ВТ полум’ям, і смерті, яка змушує відмовитись від його мрій і надій та втілена у подобі вітру, можна простежити у наступних рядках ВТ: Every quivering tongue of flame / Seems to murmur some great name, / Seems to say to me, "Aspire!" / But the night-wind answers, "Hollow / Are the visions that you follow <…>" [309]. Російський перекладач Б. Томашевський передає цей мікроконтекст ВТ відповідними рядками: Вспышки пламени в камине / Будто шепчут чьё-то имя, / Будто шепчут мне "Вперёд" / Но бушует ветер грозно: / "Прочь мечты! Стремиться поздно!" Гаснет пламя – тьма и лёд [286, c. 379]. Важливими символами вірша є flame та fire. Вживання словосполучення tongues of flame, яке актуалізує ідею життєвих сил, що пробиваються всупереч силам, які намагаються зламати ліричного героя, перекладачеві вдається відтворити за рахунок контекстуальної заміни вспышки до іменника tongues та варіантного відповідника пламя до слова-символа fire. Ампліфікація іменника камін не спотворює символічного контексту ВТ, адже камін є центром "свого" простору. Удаючись до контекстуальної заміни до лексичної одиниці aspire ("to desire and work towards achieving something important" [268]) прислівником вперёд, перекладач відтворює семи творення та розвитку, що є ознакою життя. Слово-символ вперёд має амбівалентний характер, адже здавна його сприйняття було суперечливим: з одного боку, попереду підстерігало невідоме, розташовувалось ще не "пройдене" (а, отже, неосвоєний час і простір); з іншого боку, "попереду" розміщується те, що видно, доступне зору, отже те, що можна вважати безпечним, позитивним [96, с. 44]. У ПТ Б. Томашевського прислівник вперёд набуває позитивної оцінки, актуалізуючи притаманне їй переносне значення "в направлении развития, совершенствования" [247], що не спотворює думку автора. Репрезентантом мотиву смерті виступає словосполучення night-wind, символіку якого адекватно відтворено за рахунок генералізації ветер, однак у ВТ ідею смерті інтенсифіковано внаслідок вживання ще й слова-символу night, що традиційно асоціюється зі смертю [265].