Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 18 )

РОЗДІЛ 3

СИМВОЛІКА КОНТАКТУ Й ІНШРСВІТУ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ XIX-XX СТ.

3.1. Символіка контакту по горизонталі та її відтворення в українських, російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст.

З найдавніших часів люди намагаються зрозуміти, як вони пов’язані з оточуючим простором, а також зрозуміти самих себе. Існує два основних способи пояснення цього зв’язку: або розуміння себе як складової частини великого універсуму, або відмежування від інших та визнання своєї унікальності [186, с. 21]. Саме ці дві тенденції у розумінні зв’язку людини з оточуючим світом, ймовірно, пояснюють той факт, що простір існування людини представлений мікро-, мезо- та макрокосмом. Людина є малим світом, мікрокосмом, а навколишній космічний універсум виступає великим світом, макрокосмом [9, c. 16]. Проміжною ланкою між мікро - та макрокосмом є мезокосм, до якого пристосоване повсякденне сприйняття людини [148, с. 211]. Осмислення людиною себе та свого місця у межах мікро-, мезо - та макрокосму, ймовірно, призвело до наділення простору символічними, тобто надзвичайно важливими, значеннями як для окремої людини, так і для людських колективів. Символіка простору належить до однієї з найдавніших символічних мов людства, а одним із її найдревніших і найважливіших протиставлень є опозиція "свій"/"чужий" [96, с. 21], що проявляється на усіх трьох рівнях. Здатність повноцінно функціонувати лише у просторі, до якого людина пристосована, та непридатність структур людської свідомості для пізнання того, що виходить за рамки знайомого, звичного для людини світу [148, с. 211], ймовірно, призвели до того, що весь простір архаїчної людини окреслений видимими і невидимими кордонами, дотримання яких упродовж століть і тисячоліть було принципово важливим не лише для політики, але й для культури [96, с. 64]. Перехід через кордон завжди обумовлює встановлення контакту між "своїм" та "чужим" світами. Важливими опозиціями, які характеризують контакт, постають: відцентровість/доцентровість (різниця між контактом-відходом до "чужого" світу та контактом-приходом "чужого" світу до світу "свого"); бажаність/небажаність; благодійність/шкідливість; правильність/ неправильність, тому природа будь-якого контакту є амбівалентною, адже, з одного боку, життя окремої людини та цивілізації в цілому неможливе без встановлення контактів, і, як наслідок, – обміну різного роду цінностями; з іншого боку, контакт передбачає вихід людини за межі "свого" простору або вторгнення "чужинця", що сприймається як антинорма [96, с. 88]. Ось чому символи контакту наділені такою значущістю в культурі, що знайшло втілення і в літературі, зокрема у поезії, підтвердженням чому постає той факт, що група символів, що репрезентують контакт у горизонтальному вимірі, наділена ядерним характером функціонування у творчості англомовних поетів XIX-XXст., будучи представленою, як засвідчили результати кількісного методу аналізу, у близько 25,8% мікроконтекстів. Результати спостереження засвідчили, що ядерним характером функціонування в англомовних поетичних текстах XIX-XX ст. відзначаються такі символи-маркери контакту по горизонталі: погляд, відмикання входу (дверей, вікон, воріт), вхід через двері, стук ззовні, стук/виття вітру за вікном/дверима, тварини-медіатори (вовчиця, собака), гості, міст, узлісся. Розуміння символіки контакту вважається можливим лише за умови зв’язку символів-маркерів контакту з символами інших груп, що уможливить прогнозування, інтерпретацію та оцінку кожної конкретної ситуації встановлення взаємодії [96, с. 89]. На рівні мікрокосму символікою контакту по горизонталі наділений погляд. Будучи точкою перетину внутрішнього і зовнішнього світів людини, очі, і відповідно погляд, слугують втіленням контакту і посередництва. Очі співвідносяться з внутрішнім світом людини, часто вважаючись вмістилищем її душі як у слов’ян [240], так і у представників англомовної лінгвокультури [265]. З глибокої давнини за оком визнається здатність не тільки до сприйняття, а й до будь-якої активної дії, спрямованої назовні (магічної, психологічної, фізичної) [240]. Віра у "призор", "пристріт", "зглаз" – спільна для всіх індоєвропейців [цит. за 250]. Здатність людей завдяки очам впливати на оточуючий світ та людей (головно негативно) визнається і слов’янами [240]. Саме символікою негативного впливу через погляд наділена номінація eyes у поемі Т. С. Еліота "The Love Song Of J. Alfred Prufrock". Ліричний герой поеми – типовий представник післявоєнного покоління, характерними рисами якого стають порожнеча, психологічна травма, духовне виснаження, розчарування [166, с. 40; 169, с. 151]. Досягши зрілого віку, Альфред Пруфрок боїться будь-якого контакту із зовнішнім світом, переконуючи себе, що "ще буде час". Неймовірний страх перед контактом зі світом "чужинців" виражений зокрема у наступних рядках ВТ, де ключовим символом виступають очі (eyes), тобто погляд, символізуючи небажаність контакту: And I have known the eyes already, known them all – / The eyes that fix you in a formulated phrase / And when I am formulated, sprawling on a pin, / When I am pinned and wriggling on the wall <…> [303]. У російському ПТ (1) В. Топорова та українському ПТ (2) В. Коротича ці рядки передані відповідно: Я знаю их глаза: подряд, наперечет, / Те взгляды, что разводят по разрядам <…> [281] та Я знаю очі їхні, всіх їх – знаю – / Оцінять, приречуть, заб’ють спокійно [278, c. 163]. Російський перекладач відтворює символіку погляду, виражену у ВТ іменником eyes, за допомогою словникового відповідника глаза та варіаного відповідника взгляд. Щодо ПТ2, перекладач удається до словникового відповідника очі лише у першому рядку, не передаючи слово eyes повторно, що все ж не заважає адекватному відтворенню символіки небажаності контакту, адже перекладачеві удається за рахунок більш експліцитного виразу оцінять, приречуть, заб’ють спокійно охарактеризувати цей контакт як неприємний для ліричного героя. Тема самотності та проблем комунікації між людьми підіймаються у вірші Р. Фроста "Acquainted with the Night". Символічним є опускання очей ліричним героєм як індикатор небажаності контакту зі сторожем, який не зможе зрозуміти ліричного героя, розділити відчуття його самотності: I have passed by the watchman on his beat / And dropped my eyes, unwilling to explain [305, с. 20]. Український перекладач В. Бойченко адекватно відтворює символіку словосполучення dropped my eyes словниковими відповідниками до лексичних одиниць drop та eyes у поєднанні з граматичною заміною частини мови та члену речення – дієслово dropped, що у ВТ виступає в ролі присудка, у ПТ замінюється дієприслівником опустивши, що виконує функцію обставини способу дії: Я, опустивши очі, йшов без слів, / Коли нічного сторожа зустрів [291, с. 136]. Небажання ліричного героя вступати у контакт інтенсифікується у ВТ словосполученням unwilling to explain, що у ПТ передано контекстуальною заміною без слів. Засобом встановлення контакту є також мова [96, с. 90], тому вживання обставини способу дії без слів, тобто мовчки, сприяє адекватній передачі авторської думки про небажаність контакту і про його нереалізованість. Встановлення контакту з іншосвітом відбувається зокрема через погляд у поетичному тексті "Footsteps of Angels", в якому до ліричного героя щоночі приходять привиди близьких йому померлих людей: And she sits and gazes at me / With those deep and tender eyes, / Like the stars, so still and saint-like, / Looking downward from the skies [308, с. 114]. Російський перекладач С. Таска відтворює ці рядки у такий спосіб: И бездонными очами / очарует – так с небес / Смотрят звёзды вниз ночами, / Околдовывая лес [286, c. 276]. Тескт перекладу має суттєві недоліки порівняно з ВТ. По-перше, перекладач удається до нав’язливої алітерації, що призводить до певного дискомфорту у процесі читання та сприйняття ПТ. По-друге, у перекладі вжито тривіальну метафору бездонными очами, що сприяє значному послабленню образності ВТ. По-третє, незрозумілим убачаємо вислів и бездонными ночами очаруют так с небес, а вираз смотрят звёзды вниз ночами, околдовывая лес, на наш погляд, є зовсім недоречним. У ВТ йдеться про видіння, чий контакт зі світом живих людей відбувається через погляд, а елементи виразу ВТ like the stars, so still and saint-like, looking downward from the skies – stars/skies (благий "верх") та downward (сфера земного життя) – лише слугують у ВТ меті підсилення опозиції небесне/земне життя, не виконуючи головної ролі, яка їм відводиться у ПТ. Неправомірно вживає перекладач і слово-символ лес, якого немає в оригіналі. До того ж, скорочення періодів у ПТ призводить до того, що його темпоритм стає значно швидшим порівняно з ВТ, тобто перекладач порушує принцип еквіритмічності: якщо ритм ВТ можна охарактеризувати як романтичний, у ПТ його неправомірно трансформовано у пісенний. Таким чином, перекладач досить вільно поводиться з ВТ, не просто не відтворючи символічного контексту відповідного його фрагменту, але й вносячи алогічність у процесі відтворення його змісту. Контакт на рівні мезокосму може здійснюватися через відмикання входу (дверей, вікон або воріт), вхід через двері, стук ззовні, стук/виття вітру за вікном/дверима. У вірші "Footsteps of Angels" ліричний герой говорить про привиди близьких йому померлих людей, які приходять до нього вночі. У ВТ зв’язок між світами здійснюється через відчинені двері: Then the forms of the departed / Enter at the open door [314, с. 114]. Російський перекладач С. Таска вдається до вживання контекстуальної заміни комната до номінативної одиниці door: Вдруг видения возникнут <...> тихо в комнату проникнут [286, c. 275]. Номінація комната, що символічно співвідноситься із особистістю, індивідуальністю [240], не маркує кордону між "своїм" та "чужим" світами, тому таке перекладацьке рішення призводить до нівелювання символічного контексту відповідних рядків ВТ, внаслідок чого читач ПТ опиняється у побутовому просторі, тоді як у ВТ цей простір представлений як буттєвий. Відмикання затвору, а відтак – входу, передбачає встановлення контакту між світами, зокрема у поетичному тексті Е. Дікіснон "Let down the Bаrs, Oh Deаth": Let down the Bars, O Death! – / The tired Flocks come in [275, c. 140]. Вживання лексичної одиниці bars ("something that obstructs or prevents passage, progress, or action" [269]), сприяє імпліцитному вираженню значення кордону між світами, оскільки послаблення затвору дозволить the Tired Flocks come in [275, c. 140]. Російський перекладач Г. Кружков відтворює наведені вище рядки оригіналу у такий спосіб: Смерть, отопри врата – / Впусти своїх овец! [275, c. 141]. Удаючись до прийому смислового розвитку (послаблення затвору (причина) замінюється у ВТ відкриванням воріт (наслідком) у поєднанні з конкретизацією врата, що виступає у ролі слова-інтенсифікатора, що представляє високий поетичний стиль, перекладач експлікує імпліцитно виражену у ВТ символіку лексичної одиниці bars як засобу, який дозволяє встановити контакт між світами. Збережено у ПТ і сему проникнення, виражену у ВТ фразовим дієсловом come in – впусти, що сприяє відтворенню символічного значення встановленню контакту між світами. Замінюючи епітет ВТ tired займенником свої, перекладач не відтворює сему втоми людей (flocks) від земного життя, що сприяє послабленню опозиції гріховність земного життя/духовність життя небесного. Недоліком ПТ вважаємо ігнорування перекладачем капіталізації як ознаки ідіостилю Е. Дікінсон.