Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 25 )

Залучення кількісного методу аналізу засвідчило, що найбільш частим засобом відтворення українською та російською мовами символів контакту та іншосвіту англомовних поетичних текстів XX-XIX ст виявляються словникові відповідники. Вагоме місце у процесі відтворення символів контакту та іншосвіту належить контекстуальним замінам та варіантним відповідникам. Прийоми конкретизації та генералізації, до яких також неодноразово вдаються перекладачі, відзначаються дещо меншою частотою. У процесі відтворення символів контакту та іншосвіту перекладачі, поряд із відповідниками та лексичними трансформаціями, вдаються до лексико-граматичних трансформацій. Частим явищем виявляються елімінації та ампліфікації лексичних одиниць, наділених важливим символічним навантаженням. Якщо ампліфікації, як правило, не заважають досягненню адекватності у ПТ, сприяючи експлікації та/або інтенсифікації авторської думки, елімінації є негативним явищем, адже можуть призвести до невідтворення символіки ВТ чи його окремого фрагменту. Основні положення третього розділу дисертації викладені у чотирьох публікаціях автора [102; 104; 108; 205].

РОЗДІЛ 4

СИМВОЛІКА КОРДОНУ І ЦЕНТРУ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ XIX-XX ст.

4.1. Символіка кордону по горизонталі та її відтворення в українських, російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст.

Найбільш віддаленим від центру "свого" світу, де "свої", захисні, сили і цінності втрачають або зменшують свій благий вплив, де починається панування "чужого" світу, є кордон, який вважається чи не найнапруженішою, конфліктною ділянкою простору в будь-якому традиційному "образі світу". Символізація кордону, що має багатовікову традицію, не втрачає своєї актуальності як у культурі, так і в літературі сьогодення, зокрема у поезії, де символи кордону виступають дієвим засобом вираження у стислій формі мотивів безпеки/небезпеки, життя/смерті тощо, адекватна інтерпретація чого є запорукою правильного сприйняття і розуміння авторської інтенції. Cимволи кордону по горизонталі виявляються досить розповсюдженими в англомовній поезії XIX-XX ст., функціонуючи у близько 15,9% мікроконтекстів, що були проаналізовані. Рзультати спостереження засвідчують, що ядерним характером функціонування у рамках цієї групи відзначаються такі символи, як вікно, двері, ворота, сад та ліс, об’єктивне декодування яких здатне прогнозувати ступінь адекватності/еквівалентності ПТ. Мезокосм як "середній" простір існування людини, представлений кількома кордонами. Першим кордоном виступає будинок [96, с. 68], а його найбільш тривожними зонами – вікна та двері. Найчастотнішим символом кордону на рівні мезокосму у поетичних текстах XIX-XX ст. виступають двері, які, будучи кордоном житлового простору людини, забезпечують його зв’язок із зовнішнім світом (відкриті двері) і захист від нього (закриті двері) [269]. Двері і поріг виступають зоною переходу, через яку може приходити як добро, так і зло; це також лімінальна символічна зона між "тим" і "цим" світами [163]. В обрядовій практиці слов’ян двері часто слугують об’єктом і локусом охоронних магічних дій, що відносяться до найважливіших моментів сімейного життя (пологи, весілля, смерть). Двері тримали відкритими в особливих випадках. Якщо в будинку був вмираючий, їх відчиняли, щоб допомогти душі покинути тіло, і залишали незачиненими доти, доки рідні не повернуться з похорону. Коли народжувалася дитина, відмикали всі замки, аби полегшити її перехід [163]. У ворожіннях та прикметах символіка дверей пов’язана з ідеєю "виходу" з будинку, що переосмислювалося або як заміжжя, або як смерть [240]. Сприйняття дверей (door) як контактної зони на кордоні між "своїм" та "чужим" світами притаманне і представникам англомовної лінгвокультури: "Transition and metamorphosis are the most common ideas represented by the symbol of the door; it is a passage from one place to another, between different states, between lightness and darkness; <…> an open door signifies welcome and invites discovery and investigation, while a closed door represents rejection, protection, secrecy, exclusion, and imprisonment" [265]. Отже, як засвідчують результати залучення тезаурусного методу аналізу, сприйняття дверей як символу відзначається подібністю в англомовній та східнослов’янській лінгвокультурах. До символу дверей часто звертається у поезії Е. Дікінсон [217]. Символічним значенням перехідної зони на кордоні між світом Душі ліричної героїні, "своїм світом, доступ до якого мають лише обрані, та світом "чужим", наділено іменник door у вірші Е. Дікінсон "The Soul selects her own Society": The Soul selects her own Society – / Then – shuts the Door [300, с. 859]. Слово-символ door адекватно відтворено у російському ПТ Б. Львова словниковим відповідником дверь: Душа сама выбирает общество, / И дверь закрой! [274‎]. У ПТ, однак, трансформовано модальність висловлення: у ВТ на двері впливають сили, незалежні від людини, тоді як у ПТ лірична героїня змушує іншу людину зачинити двері її (ліричної героїні) Душі, що, хоча і не заважає адекватному декодуванню символіки ВТ у ПТ, суперечить романтичному контексту ВТ. Двічі втративши близьких людей, лірична героїня вірша Е. Дікінсон "I never lost as much but twice" опиняється на межі між життям і смертю. Зоною переходу цього кордону виступають двері, які ведуть до Бога: Twice have I stood a beggar / Before the door of God [300, с. 405]. Символіку іменника door відтворено у російському ПТ Б. Львова словниковим відповідником двери: Я только дважды стояла / Нищей у божьих дверей [274]. Перекладач, однак, не відтворює семи прохання ліричної героїні, яка звертається до Бога, щоб він більше не забирав близьких їй людей. Це прохання виражене у ВТ іменником beggar, який перекладач, розуміючи буквально, передає варіантним відповідником нищая, що призводить до неадекватного тлумачення ідеї ВТ. Спотворенню авторової думки у ПТ сприяє і вживання лексичної одиниці только у складі виразу Я только дважды стояла, що вбачається алогічним, адже смерть близьких людей є болем і нещастям, а вживання частки только повністю суперечить вираженню подібних емоцій. Символом ідеї проникнення, потенційних можливостей; свідомості, світлоносності; отвору, через який здійснюється зв’язок людини із зовнішнім світом; зв’язку з потойбічним світом; надії, чекання є вікно [251]. Символіка вікна як нерегламентованого входу до будинку, протиставленого дверям [240], у східнослов’янській традиції має амбівалентний характер. З одного боку, вікно символізувало "небезпечний" отвір, через який до оселі потрапляють зловорожі сили. З іншого боку, його називали "святим", бо воно уявлялося як чарівний отвір, який дає можливість здійснювати зносини із "білим світом" [251]. Сакралізація вікна зумовлена значною мірою спільністю його функцій із оком, оскільки вікно забезпечує здатність оглянути територію і завчасно дізнатися про небезпеку [240]. Аналіз етимологічних джерел засвідчує спільність в ототожненні вікна з оком, що знайшло відображення у мовах носіїв культур, що зіставляються: окно "<…>, укр. вiкно́, блр. окно́, смол. "глаз" [235] та window <…> literally "wind eye", <..> from vindr "wind" (see wind (n.1) + auga “eye" <…> replaced OE eagþyrl, literally "eye-hole", and eagduru, literally "eye-door" [270]. Очевидно, у зв’язку з подібним ототожненням хата без вікон у слов’ян вважалася "сліпою" [251]. Негативною оцінкою наділялося житло Баби-яги, яке в російських казках, як правило, вікон не мало [240], а сон, в якому людина бачила житло без вікон, вважався передвісником смерті [там само]. Амбівалентність оцінних ставлень до вікна відбилася у численних обрядодіях та заборонах східних слов’ян, пов’язаних з вікном. Приміром, на Різдво господарі малювали крейдою хрести над вікнами, на дверях, щоб завадити нечисті. Східні слов’яни вважали, що саме біля вікна стоять душі покійних, добрі янголи, тому на підвіконня ставили воду і їжу протягом 40 днів для душі померлого, а плювати, виливати помиї, впускати кішку через вікно категорично заборонялося [251; 240]. "Стояти під вікном" у символічному аспекті означає бути жебраком або посланцем Бога. У російських похоронних голосіннях смерть влітає через вікно чорним вороном або сизим голубком; на вікно сідає птах, який віщує смерть [240]. Символіка англійської номінативної одиниці window майже не представлена за виключенням "Dictionary of Symbols" , де символічні значення іменника window зводяться до таких: "the window expresses the ideas of penetration, possibility, distance, and because it is square in shape, its implications are rational and terrestrial. It is also symbolic of consciousness" [263, c. 373-374]. Зачинення вікон, про що прохає ліричний герой вірша Р. Фроста "Now close the windows", можна інтерпретувати як імпліцитне вираження його бажання відстрочити час смерті: Now close the windows and hush all the fields <…> So close the windows and not hear the wind-stirred [305, c. 68]. В українському ПТ В. Бойченка слово-символ windows відтворено словниковим відповідником разом із граматичною заміною: Причини-но вікно, хай поля не шумлять <> / Тож вікно причини <…> [291, с. 131–132]. Додаткове символічне значення привносить алітерація приголосного "w", яка посилюючи напругу у ВТ, не знайшла свого відтворення у ПТ. Символікою смерті у наведених рядках наділена номінація wind, що маркує контакт у вертикальному вимірі. Бойченка характеризується низкою недоліків. По-перше, перекладач неправомірно елімінує іменник wind, наділений символічним значенням контактера між світами. По-друге, у ПТ трансформовано модальність висловлення з медитативної на агресивно-бунтівну: якщо у ВТ ліричний герой розуміє наближення смерті як неминучої, ліричний герой ПТ відкрито протестує проти смерті, ніби кидаючи їй виклик. Зміну модальності у перекладі маркує частка хай, вжита у ПТ2 двічі. До того ж, вживання частки хай, що належить до розмовного стилю мовлення, є недоречним у контексті ліричної оповіді. Алогічним є вираз хай поля не шумлять, адже з контексту ВТ зрозуміло, що часом ВТ є зима, коли поля шуміти не можуть. У вірші Р. Фроста "Home burial" вікно виступає кордоном між світом живих та світом мертвих, адже з вікна будинку молодої родини, яка втратила дитину, видно кладовище, на якому поховано їх родичів та малюка: The little graveyard where my people are! / So small the window frames the whole of it [305, c. 47]. Слово-символ window у російському ПТ В. Топорова відтворено словниковим відповідником окно: Все кладбище семейное – в окне [297]. Окрім вікна (window), важливим символом кордону, який оберігає мезокосм людини, виступає кладовище (graveyard), охоронна функція якого проявляється у тому, що померлі предки, за повір’ям, несуть вічну варту, оберігаючи "своїх" від "чужих", представлених ворожими племенами, нелюдськими істотами, хворобами, руйнівними стихіями. Померлий предок, у такий спосіб, виконуючи медіативну функцію між "своїми" та "чужими", не виганявся зовсім зі "свого" простору, а був дистанціойваний від нього [96, c. 69–70]. Саме тому відтворення слова-символу символіки graveyard словниковим відповідником кладбище у зазначеному вище ПТ засвідчує адекватність перекладацького рішення, адже це слово в повній мірі ілюструє кордон, що одночасно є і зоною установлення контакту. Актуалізації кордону між безпечним світом домівок, де панує тепло та затишок, та небезпекою, перед якою опиняється головний герой вірша "Excelsior" у російському ПТ В. Левика є іменник окна, що віддзеркалює прийом конкретизації до словосполучення happy homes: In happy homes he saw the lights / Of household fires gleam warm and bright / Above the spectral glaciers shone / And from his lips escaped a groan, Excelsior! [308, c. 110] та Горели в окнах огоньки / К уюту звали очаги, / Но льды под небом видел он, / И вновь звучало, точно стон: / Excelsior! [286, с. 105]. Перекладач загалом відтворює символіку ВТ, адже головним у вірші є не просто ідея домашнього затишку, виражена словосполученням happy homes, а його протиставлення небезпеці, перед якою опиняється головний герой, який, попри умовляння залишитися, дочекатися припинення негоди, продовжує нести стяг, залишаючись вірним своїй ідеї навіть ціною власного життя. Інтенсифікаторами загрози смерті по відношенню до головного героя виступають номінації snow, tempest – символи контакту у вертикальному вимірі [96, с. 91], falling star – символ іншосвіту [там само], night, ice – номінативні одиниці, які асоціюються зі смертю [265]. Тобто, вдаючись до конкретизації в окнах, перекладач відтворює імпліцитно виражену у ВТ опозицію життя/смерть. Однак ПТ демонструє наявність суттєвих недоліків. Приміром, алогічним виступає у ПТ вираз к уюту (?) звали очаги, а з точки зору ритміко-мелодійної організації переклад не може вважатися адекватним, оскільки розмір ПТ не відповідає розміру ВТ. Переклад є прикладом силабо-тоніки – системи віршування, не притаманної англомовній поезії, зокрема й віршу, що аналізується, що призводить до трансформації мелодики віршу на пісенну. Таким чином, принцип еквіритмічності, дотримання якого вбачається надзвичайно важливою умовою досягнення адекватності у процесі перекладу поетичних текстів, перекладачем проігноровано. Контактною зоною другого кордону мезокосму – садиби – виступають ворота. Здавна ворота були наділені символічним змістом: відчиняєш ворота – і за ними увесь світ, причому не рідний, а загадковий, небезпечний [251]. Ворота вважалися сакральними у стародавніх слов’ян, хеттів, єгиптян, греків, римлян, народів Америки та ін. [там само]. Символіка англійського іменника gate зводиться до таких основних значень: "an entryway into an unknown place, or a place of great significance; it is a threshold, and may connect the living and the dead <...> It can be the function of a door between life and death" [265]. Щодо сприйняття воріт слов’янами, за давніх язичницьких часів огорожа виконувала насамперед роль магічного оберегу – це було замкнуте коло, куди не могла проникнути зла сила. Тому в деяких регіонах і зберігся звичай не тримати довго відчиненими ворота чи хвіртку, а зачиняти їх швидко, як тільки увійдеш чи в’їдеш у двір [80, с. 429]. Праукраїнці створили символ Небесних воріт, через які приходять із вирію новонароджені душі і відходять душі дідів [251]. Щось схоже на мур відділяє світ земний від світу небесного. Але в мурі є ворота, через які відбувається сполучення між світами [253, с. 57]. У багатьох регіонах України побутує звичай відчиняти настіж ворота, коли народжується дитина і коли людина помирає, аби полегшити перехід душі з "цього" світу на "той". Символ воріт як перехідної зони в українській культурній традиції використовувався не лише в обрядах, приурочених народженню та смерті, а й у весільному обряді та тих, що означали готовність до одруження – ініціаційних обрядах переходу з однієї вікової групи в іншу, які означали і зміну соціального статусу, і перехід до іншого, "чужого", роду [163]. Отже, сприйняття воріт як кордону між "своїм" та "чужим" простором, життям і смертю, є спільним для представників англомовної та східнослов’янської лінгвокультур. Символічним значенням кордону між світами наділена номінативна одиниця gate у вірші Е. Дікінсон "Our journey had advanced", в якому йдеться про закінчення життя та входження до загробного світу: And God – at every Gate [300, c. 646]. У російському ПТ Г. Кружкова символіка цієї номінативної одиниці адекватно відтворена варіантним відповідником врата, що є інтенсифікатором високого поетичного стилю: И Бог – у каждых врат [275, с. 77]. Кордоном між "своїм", безпечним, світом та "чужим", небезпечним, простором виступають ворота (gate) у вірші Е. Дікінсон "The Soul selects her own Society", в якому Душа ліричної героїні залишається непохитною перед сторонніми вторгненнями, допускаючи до себе лише обраних: Unmoved – she notes the Chariots – pausing – / At her low Gate <…> [300, с. 859]. Вживання у ВТ епітета low, ймовірно, можна пояснити тим, що у такий спосіб лірична героїня, якою у даному вірші виступає сама Е. Дікінсон, прагне з певною самоіронією виразити наступну думку: не дивлячись на "скромну" статусність ліричної героїні у порівнянні з "високим" статусом Імператора та інших пасажирів колісниць, її Душа залишається непохитною і щирою у виборі товариства. В українському ПТ(1) В. Кикотя наведений мікроконтекст ВТ має такий вигляд: Дарма прибувають нові Колісниці – / До задніх Воріт – <…> [283, с. 95]. Хоча слово-символ gate відтворено словниковим відповідником ворота, вживання прикметника задні у контексті філософсько-іронічної тональності ВТ вважаємо неприпустимим, адже цей епітет наділений дещо побутовим відтінком, що різко знижує високу поетичну тональність ВТ. У ще одному російському ПТ(2) у виконанні Г. Кружкова помічаємо вживання контекстуальної заміни окна замість іменника gate: Пусть колесницы – перед окнами – Томят коней / Пусть на колени императоры / Встают пред ней – [275, с. 49 ]. Як відомо, вікно виступає "ненормальною", не призначеною для людського входу та виходу зоною контакту, будучи нормальним виходом і входом для нелюдського антисвіту [96, c. 68]. Тому вікна, як символи, є більш небезпечними, ніж двері [там само] і, відповідно, ворота. Таким чином, перекладач зберігає символіку кордону, однак вживання номінативної окна замість двери (gate) інтенсифікує ворожість сторонніх вторгнень по відношенню до Душі ліричної героїні. Слово low у ПТ2 еліміновано, що призводить до певного нівелювання тону ВТ. У російському ПТ(3) В. Маркової слово-символ gate відтворено словниковим відповідником ворота: Напрасно – будут ждать колесницы – / У тесных ворот <…> [276]. Перекладач недаремно обирає словосполучення тесные ворота, яке має релігійний символічний підтекст. Викладаючи Свої істини в Нагірній проповіді, Ісус Христос у кінці сказав: "Заходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога ведуть до загибелі, і багато хто йде ними" (Матф. 7: 13). Смисл цих слів полягає у тому, що вузькі ворота та вузький шлях мовою іносказання прирівнюється скромному і позбавленому гріха життю, подібному ледь помітній стежці, яка не виділяється особливими прикрасами. Однак вузький шлях веде до тісних воріт, за якими відкривається вхід в Царство Небесне, тому Господь радить людям жити скромно, бо для досягнення Царства Небесного важлива не земна розкіш, а чистота душі. Отже, перекладачка відтворює сему скромності, однак вживання словосполучення, наділеного сакральним значенням, для відтворення іронічного тону убачємо неприпустимим. Контактною зоною на кордоні між світами виступають ворота в українському ПТ М. Стріхи вірша Е. Дікінсон "Because I couldn’t stop for Death". Цей символ відсутній у ПТ, але у контексті вірша, де актуалізується значення порубіжжя між світами, така ампліфікація не суперечить адекватній передачі авторової думки: Becausee I could not stop for Death – / He kindly stopped for me [300, c. 147] – Я не просила – ждала Смерть / Сама під ворітьми [273, с.173]. Такою ж семантикою наділені ворота у вірші Дж. Р. Кіплінга "Tomlinson", в якому головний персонаж після смерті опиняється на небі в медіальному становищі – його не приймають ані до раю, оскільки він зробив за життя мало добра, ані до пекла, бо і грішив він мало. Спочатку привид приводить Томлінсона до воріт раю: And they come to the Gate within the wall where Peter holds the keys [284, c. 32]. В українському ПТ М. Левіної слово-символ gate відтворено словниковим відповідником ворота, а також ампліфіковано означення небесні, що не суперечить думці автора, тим більше, що далі у ВТ також вжито словосполучення Heaven’s gate, яке перекладач адекватно відтворює словниковими відповідниками до кожної лексичної одиниці: Відкрився їм Петро-ключар біля небесних воріт; But now ye wait at Heaven’s Gate and not in Berkley Square – Але ж ти тепер не на Берклі-сквер, а біля Небесних воріт!; For the Darkness stayed at his shoulder-blade / And Heaven’s gate before – Небесні ворота перед ним, а позаду пітьма [284, c. 32–33]. Після того, як Томлінсона не приймають до раю, привид тягне його за волосся до пекла: The Spirit gripped him by the hair, and sun by sun they fell / Till they came to the belt of Naughty Stars that rim the mouth of Hell [284, с. 32]. Відтворюючи обставину місця, перекладач уводить контекстуальну заміну пекельні ворота до словосполучення mouth of Hell, що вбачаємо адекватним, адже Томлінсон не перетнув межі пекла: Привид схопив за волосся його і виніс у нижчий світ / Туди, де чатують Примхливі Зірки біля Пекельних воріт. Конкретизація автором місця дії у наступних рядках ВТ підтверджує адекватність перекладацького рішення: But now ye at Hell-Mouth Gate and not in Berkley Square [284, c 33]. У ПТ слово-символ gate відтворено словниковим відповідником ворота, а характеристику цих воріт, виражену у ВТ прикметником hell, у ПТ передано словниковим відповідником пекельні: Але ж ти тепер не на Берклі-сквер, а біля Пекельнихворіт [284, c. 33].