Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 17 )

А. Ткаченко пропонує комплексну класифікацію лірики, об’єднуючи такі параметри (складові): - виразність: автопсихологічна лірика (різновид лірики за типом ліричного суб’єкта, внутрішній світ якого близький до авторського), рольова лірика (протилежна автопсихологічній ліриці), медитативна, сугестивна, описова, експресивна поезія; - тематика: пейзажна, урбаністична, інтимна, міфопоетична лірика; - тональність: мінорна, мажорна, героїчна, комічна, драматична лірика [142, с. 75].

Як бачимо, виразна складова, яку пропонує як варіант А. Ткаченко, співзвучна поглядам Г. Поспєлова. Ліричні тексти англомовної поезії XIX-XX ст. Е. Дікінсон, Дж. Р. Кіплінга, , Р. Фроста, Т. С. Еліота об’єднує те, що у творчості кожного з авторів є зразки поезії, в яких ліричний герой, у першу чергу, вдається до глибоких міркувань над вічними темами, проблемами та загадками Буття. Ідіостиль кожного з поетів характеризується відхиленням від загальноприйнятих норм і канонів віршування, особливостями інтонаційного оформлення їх поетичних текстів (наприклад, ігнорування загальноприйнятих форм, порушення граматики, розміру, рими з метою вільного вираження думки – ознака ідіостиля Е. Дікінсон [222, c. 135]; лірика кодів Т. С. Еліота, в основі яких найчастіше лежать міфи, приховані цитати, натяки, імітація чужої поетичної техніки; ритміко-синтаксичні особливості поезії Дж. Р. Кіплінга, засновані на паралелізмі однорідних членів, повторів). На наш погляд, лірику цих поетів можна класифікувати саме на медитативну та сугестивну. Зразки медитативної лірики у творчості цих поетів численні: "If I shouldn’t be alive", "The Soul selects her own Society" Е. Дікінсон; "The Ballad of East and West", "Sir Richard’s Song" Дж. Р. Кіплінга; "The rainy Day" ; "The Road not Taken", "Home Burial", "Mending Wall" Р. Фроста; "Eyes that I last saw in Tears" Т. С. Еліота. До того ж, у творчому доробку майже кожного з поетів можна зустріти яскраві зразки елегії як жанру, характерного для медитативної лірики: "Because I could not stop for Death" Е. Дікінсон, "My butterfly. An elegy" Р. Фроста, "Elegiac" , "The Waste Land" Т. С. Еліота тощо. Зразками сугестивної лірики є такі поетичні тексти: "I Started Early – Took my Dog –" Е. Дікінсон; "Come in", "October" Р. Фроста; "The Waste Land" Т. С. Еліота (через велику кількість алюзій та ремінісценцій); "The Day is Done" (закінчення дня виступає натяком на наближення смерті); "The Only Son" Дж. Р. Кіплінга. Хоча розподіл поезії на медитативну та сугестивну може здатися дещо умовним, і часом складно визначити межі між цими двома видами лірики, суттєва відмінність останньої полягає у її більш імпліцитному характері та елітарності (спрямуванні на більш обізнаного читача). Саме медитативність та сугестивність пронизують лірику англомовних поетів XIX-XX ст., і саме за такого підходу легше виявити ступінь насиченості текстів символами, які виступають чи не одним з найбільш ємних і водночас ефективних засобів вираження складних трансцендентних ідей, адже символ поєднує чуттєвий образ та більш абстрактну ідею, що є характерним для медитативної лірики, та впливає на підсвідомість, емоційну сферу реципієнта, спонукаючи його до інтерпретації авторських натяків та прихованих смислів, що є невідємною рисою сугестивної лірики. Обрана класифікація вбачається релевантною і з огляду на функціїй, що виконує у цих видах лірики символ. У художньому, зокрема поетичному, тексті символ наділяється тими ж функціями, які йому властиві у культурі [138]. Якщо вказані функції характерні загалом для будь-якого художнього (поетичному) тексту, в якому символу відводиться значеннєва роль, зокрема і для текстів медитативної та сугестивної лірики, символ відзначається і виконанням специфічних функцій у художньому (поетичному) тексті, що, на наш погляд, уможливлюють чітку диференціацію медитативної та сугестивної лірики. Суттєва відмінність між двома типами лірики, що аналізуються, полягає у характері вираження важливих трансцендентних ідей та смислів: більш експліцитному – для медитативної лірики та імпліцитному – для сугестивної лірики. У зв’язку з цим справедливо говорити про те, що в рамках медитативної лірики символу належить роль смислового ядра у формуванні контексту, у той час як сугестивна лірика використовує символ, у першу чергу, для конструювання підтекстової інформації. Отже, домінувальною для медитативної лірики вбачаємо текстотвірну функцію, яка полягає у здатності символу як інформативного ядра тексту вносити у його тканину основну ідею, задля передачі якої створювався текст, слугувати відправними точками у ході його інтерпретації [135, с. 79]. Цю функцію ми пов’язуємо із формуванням за допомогою символу контексту поетичного тексту, його сюжету. Прикладом реалізації текстотвірної функції символу у ліриці медитативного типу можна вважати апеляцію до слова-символу wall у поетичному тексті Р. Фроста "Mending Wall" [305, c. 60]. Ця номінативна одиниця, що є символом кодону між світами по горизонталі, виступає інформаційним ядром вірша, актуалізуючи його основну ідею – відчуження, ворожість людей у сучасному для автора суспільстві, сигналом чого виступає рядок, яке вживається на початку та в кінці вірша: Something there is that doesn’t love a wall, / That wants it down [там само]. Щодо сугестивної лірики, остання, на наш погляд, детермінує ключову функцію, що виконує у ній символ, яку ми схильні визначати як сугестивну. Будучи властивою мові загалом, ця функція полягає у здатності здійснювати вплив на підсвідомість та емоційну сферу носія мови [92, с. 113], а у художньому (поетичному) тексті – на підсвідомість читача. Актуалізацію сугестивної функції символу у поетичному тексті можна простежити на прикладі вірша Р. Фроста "Stars" [305, c. 85]. Попри той факт, що ідея смерті у тексті не виражена в експліцитній формі, автор актуалізує її на рівні підтексту, чому сприяє, зокрема апеляція поетом до слів-символів контакту по вертикалі stars, wind(s) та до лексичної одиниці wintry (зима (winter) – пора року, що традиційно асоціюється із холодом, а відтак – із закінченням життя). Імпліцитному вираженню мотиву швидкоплинності життя слугують у поетичному тексті Т. С. Еліота "New Hampshire" лексичні одиниці, наділені символічними значеннями життя/(його початку) і смерті, а саме: (golden) head, (green) tip/the root, black, brown wing: Golden head, crimson head, / Between the green tip and the root. / Black wing, brown wing, hover over; / Twenty years and the spring is over [301]. Голова (head) у співвідноситься із центром свого простору [96], а словосполучення golden head, як засвідчують контекст вірша та конотації лексичної одиниці golden ("radiantly youthful and vigorous; very happy and successful" [269]), скоріше за все, постає символом дитинства як найкращої пори людського життя; саме життя представлене у ВТ виразом between the green tip and the root, адже йдеться про світове дерево, де стовбур (та частина, про яку і йдеться у ВТ) означає людське життя на противагу життю небесному, крона дерева – духовний світ богів, коріння – підземний, потойбічний світ [250]; словосполучення black, brown wing, вживаючись метонімічно на позначення птахів, символізують кінець життя, смерть, як антипод дитинству як його початку, поясненням чому є той факт, що лексичні одиниці black тa brown традиційно наділені символікою смерті, занепаду [265]. Таким чином, у сугестивній ліриці розуміння інтенції автора стає можливим виключно завдяки адекватній інтерпретації символів поетичного тексту. Отже, у медитативній ліриці символ може слугувати експлікації певної ідеї, у той час як у сугестивній ліриці він сприяє імпліцитному її вираженню, виступаючи виключно імпліцитним зображально-виражальним засобом. Результати залучення дефінітивного і диференційного методів аналізу понять "поезія" та "лірика", а також огляд існуючих їх класифікацій дає підстави дійти наступних висновків. Поняття "поезія" та "лірика", які часто ототожнюються, мають певні відмінності. Якщо поезія на перший план висуває формальну організацію художнього тексту, характерною ознакою якої є вірш, лірика, перш за все, передбачає змістове наповнення художнього тесту та є засобом самовираження автора, а віршова форма не є обов’язковою формою існування ліричних творів.

На сучасному етапі розвитку філології представлені різні критерії класифікації поезії та лірики. Тексти англомовних поетів XIX-ХХ ст. ми визначаємо, у першу чергу, як ліричні, адже суб’єктивні авторські переживання та роздуми виступають тут на перший план. Щодо класифікації цієї лірики з точки зору дослідження засобів формування підтексту, де магістральну роль виконують елементи символічного контексту, найбільш релевантним вбачаємо поділ лірики на медитативну та сугестивну з огляду на відповідно текстотвірну та сугестивну функції, що відводяться символу у цих типах лірики як домінувальні.

Висновки до розділу 2

Методика дослідження символіки поетичного тексту як об’єкту перекладу має комплексний характер і передбачає чотири етапи – доперекладознавчий, у якому виділяються два етапи; перекладознавчий та заключний, четвертий, етапи. Дослідження проводиться на матеріалі англомовних поетичних текстів ХІХ-ХХ ст. та їх українських і російських перекладів. Перший етап дослідження (у рамках доперекладознавчого етапу) передбачає залучення загальнонаукових методів аналізу і синтезу з метою теоретичного вивчення символу і суміжних понять та відбору онтологічних якостей символу. Дефінітивний метод аналізу залучається для визначення ключових понять дисертації: символ (у рамках дисциплін гуманітарного циклу), алегорія, архетип, знак, концепт, метафора, художній образ, поезія, лірика, медитативна та сугестивна лірика, підтекст. Використання диференційного методу аналізу спрямоване на встановлення відмінностей між символом і суміжними поняттями, краще розуміння природи символу. На цьому етапі також здійснено вибір матеріалу дослідження, обґрунтовано роль символу у поетичних текстах, що є зразками медитативної та сугестивної лірики. Залучення біографічного методу як допоміжного прийому на цьому етапі дослідження мало на меті вивчення особливостей біографії авторів поетичних текстів для кращого розуміння ідейного спрямування цієї поезії та визначення ролі, що відіграють у ній символи простору. Другий етап (у рамках доперекладознавчого етапу) передбачає залучення тезаурусного методу аналізу для вилучення у поетичних текстах лексико-семантичних елементів, які формують символічний контекст, з’ясування значеннь цих символів в англомовній та східнослов’янській лінгвокультурах, а компаративний та контарстивний методи аналізу уможливили виділення інтегральних та диференційних ознак символів простору у лінгвокультурах, що зіставляються. Залучення методу спостереження дало змогу виділити символи простору у рамках кожної з груп, що виявилися найбільш частими в поетичних текстах, що аналізувалися. Залучення контекстуального методу аналізу на доперекладознавчому етапі забезпечило тлумачення мікроконтекстів, у яких наявні символи, з огляду на їх роль у тексті в цілому. Кращому розумінню ідеї поетичних текстів через її взаємозв’язок з їх мовним вираженням та лінгвістичною організацією сприяло залучення лінгвостилістичного методу аналізу та методу "explication du text”. На перекладознавчому, третьому, етапі дослідження здійснено зіставний перекладознавчий аналіз англомовних поетичних текстів XIX-XX ст. з їх українськими і російськими ПТ з метою встановлення ступеня адекватності/неадекватності відтворення їх символіки, з’ясування основних перекладацьких способів і прийомів її відтворення і труднощів, з якими мають справу перекладачі у процесі відтворення символів. Важливим на цьому етапі виявилося залучення лінгвостилістичного методу аналізу для з’ясування стилістичної характеристики та емоційного забарвлення одиниць ВТ і ПТ, що дало змогу з огляду перекладозавства зробити певні висновки щодо ступеня адекватності перекладацьких рішень при відтворенні символіки ВТ. На цьому етапі залучено й інші методи, серед яких важливе місце відводилося компонентному методу аналізу та методу "explication du text". Четвертий етап дослідження передбачає висвітлення результатів дослідження за допомогою індукції, спостереження, узагальнення, дескриптивного та кількісного методів аналізу. Результати полягають у з’ясуванні спільності/відмінності сприйняття символів простору представниками англомовної та східнослов’янської лінгвокультур; установленні характеру функціонування основних груп символів в англомовній поезії XIX-XX ст.; виділенні характерного "набору" символів, притаманного кожному з поетів, що слугує допоміжним засобом для визначенні особливостей його ідіостилю; з’ясуванні відсоткового співвідношення груп символів простору в англомовній поезії XIX-XX ст.; визначенні частотності апеляції перекладачами до різних способів і прийомів перекладу у процесі відтворення засобами цільових мов та аналізі ефективності використання певних засобів перекладу для відтворення символів у процесі перекладу поетичного тексту; виділенні магістральних тенденцій відтворення символів у перекладі та з’ясуванні ступеня адекватності/неадекватності відтворення символів у ПТ. Дослідження особливостей відтворення символів у перекладі передбачає необхідність обрання тієї класифікації способів і прийомів передачі символічних значень, що ілюструє усі можливі засоби такого відтворення. На сучасному етапі розвитку перекладознавчої науки дослідники обирають різні критерії для класифікації, не виділяючи якогось одного як домінуального. У процесі здійснення нашого дослідження ми приймаємо за основу теорію закономірних відповідників, розроблену , адже, по-перше, у дослідженні проблем відтворення символу, у першу чергу, як правило, враховується лексико-семантичний вимір, що пояснюється необхідністю відтворення саме семантики символу. По-друге, символи є такими одиницями, які зазвичай мають відповідники у мові приймаючої культури, тому найбільш частими засобами їх відтворення у перекладі, як засвідчили результати дослідження, виявиляються словникові, варіантні та контекстуальні відповідники, які запропонував та системазував саме поряд із трансформаціями, що мають частий характер використання у процесі відтворення символів у перекладі. Найбільш релевантною класифікацією поетичних текстів з точки зору дослідження засобів формування підтексту, де магістральну роль виконують елементи символічного контексту, убачаємо визначення цих текстів як ліричних і поділ цієї лірики на медитативну та сугестивну, адже більшість текстів пройняті трансцендентними смислами (ознака медитативної лірики) та впливають на сферу емоцій реципієнта, "говорять" незрозумілою мовою "натяків", що часто виражаються саме за допомогою символів (невід’ємна риса сугестивної лірики).