Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.) (стр. 23 )

Установлення зв’язку з іншосвітом в імпліцитній формі здійснюється за допомогою драбини у поетичному тексті Р. Фроста "After Apple Picking": My long two-pointed ladder’s sticking through a tree / Toward heaven still [305, c. 21]. Драбина з’являється у вірші у зв’язку із тим, що ліричний герой, втомившись після збирання яблук (для чого, власне, вона й знадобилась), помічає, що не все ним було зібрано. Символічний зміст вірша можна інтерпретувати у такий спосіб: втомившись від земного життя, ліричний герой розмірковує над своїм урожаєм, тобто над тим, чого він досяг у житті. Виявляється, що досягнути йому вдалося багато, хоча є дещо, що йому завадили зробити життєві обставини [219, c. 117]. Хоча вірш і починається зі звичайної оповіді ліричним героєм про збирання врожаю осіннього дня, у подальших рядках ВТ йдеться про наближення зими: essence of winter sleep is on the night; world of hoary grass. Ідея кінця життя віддзеркалюється у словосполученні winter sleep, адже winter (зима) традиційно асоціюється із холодом та смертю, а слово sleep, вживаючись поряд з іменником winter, сприяє інтенсифікації ідеї смерті. Оскільки оповідач є мешканцем сільської місцевості, він зображує смерть як "зимову сплячку" (essence of winter sleep), що настане після того, як осінній урожай буде зібрано. Символічною є встромлена в землю, але спрямована у небеса драбина, й до кінця не наповнений кошик, як втілення ідеї Р. Фроста про те, що на небеса людина може потрапити через праведні плоди своєї земної діяльності [59, c. 31; 225]. Експлікація ідеї зв’язку між світами відбувається через залучення слова-символу heaven, що репрезентує благий "верх". Іншими словами, драбина слугує засобом єднання ліричного героя із небесами. Російський перекладач М. Зенкевич перекладає наведені рядки ВТ у такий спосіб: Всё с лесенки на небо вверх смотри – / Я выбился из сил [296, с. 39]. Думка про те, що ліричний герой втомився від життя, значною мірою есплікується у ПТ за рахунок вживання виразу Я выбился из сил [296, с. 39]. Вживання димінутиву лесенка до іменника ladder, на нашу думку, є недоречним. Попри той факт, що Р. Фросту притаманна своєрідна "гра" з читачем, яка полягає у прагненні виразити буттєво важливі ідеї у досить простій, побутовій формі, а іноді – навіть увести читача в оману, слово лесенка, вжите у ПТ, повністю знищує трансцендентний характер лірики Р. Фроста. Символіку номінативної одиниці treе як сполучника між світами перекладач не відтворює. Символічне значення іменника heaven у ПТ відтворено словниковим відповідником небо разом з ампліфікацією слова-символу вверх, що актуалізує мотив верхнього іншосвіту. Щодо слів-символів winter та sleep, їх відтворено словниковими відповідниками зимний та сон: Настоян этой ночью зимний сон [296, с. 39]. Отже, символічний контекст ВТ у перекладі відтворено частково, а значним недоліком ПТ вважаємо втрату у ньому "голосу автора" через надмірну присутність особистості перекладача. Символічним значенням встановлення контакту між земним світом та благим іншосвітом наділяється храм, що є одночасно і символом центру [96, с. 108]. Він є земною проекцією небес, місцем зустрічі людини і божества, символом світобудови [239, c. 546]. У релігійній архітектурі храм – це символ Дому Господа на землі, який з’єднує пекло, небеса і землю, або шлях сходження до духовного просвітлення [240]. Сприйняття храму як місця, відзначеного особливою пошаною, простежується у семантиці спільної для української та російської мов номінативної одиниці храм: в українській мові – "храм – перен. місце, яке викликає почуття глибокої пошани; перен. галузь, сфера високих духовних цінностей" [251]; у російській мові – "храм – перен. место, <…> внушающее благоговение; перен. сфера высоких духовных ценностей" [247].

У англомовній лінгвокультурі номінативна одиниця temple наділена схожими потрактуваннями: "a place of worship; it is also a microcosm, the earthly counterpart of heaven. On earth, divinity is considered to dwell within the temple walls, as they structurally represent the religious relationship between men and the deities they worship" [265]; "the temple and, in particular, the altar, being identified with the symbol of the mountain-top as the focal point of the intersection of the two worlds of heaven and earth" [263, c. 333]. Частим вживанням у поезії відмічається, однак, не іменник temple, а його синонім church, що збільшістю випадків вживається у такому ж символічному значенні. Церква наділена символікою єднання сільського коваля (світу живих) із померлою дружиною (іншосвітом, раєм) у вірші "The Village Blacksmith", адже саме тут, під музику хору, в якому співає і їх донька, чоловік знову і знову повертається у думках до померлої дружини: He goes on Sunday to the church, / <…> / He hears his daughter’s voice, Singing in the village choir / <…> / It sounds to him like her mother’s voice, / Singing in Paradise! / He needs must think of her once more, / How in the grave she lies [308, с. 421]. В українському ПТ В. Мисика наведений мікроконтекст передається у такий спосіб: На свята в церкві він сидить / <…> / І тішиться, почувши там / Своєї доньки спів / І голос матері йому / Лунає в пісні тій / Чия душа – в раю, а прах / Тут, у землі сирій [290, с 508]. Номінацію church, наділену у контексті ВТ зазначеним символічним значенням, у ПТ відтворено словниковим відповідником церква. Перекладач наділяє землю символікою хтонічного "низу" за рахунок вживання контекстуальної заміни земля до іменника ВТ grave та ампліфікації прикметника сира. У такий спосіб перекладач інтенсифікує протиставлення рай/підземелля, безсмертя душі/смертність плоті, що не заважає досягненню адекватності у ПТ. У вірші "Fata Morgana" ліричний герой говорить про видіння, мрії, які манять його до чарівного, непізнаного світу. Контекст ВТ експлікує ідею про те, що вабить ліричного героя іншосвіт, однак, як близько ліричний герой не наближався б до заповідного, однак "чужого", світу, цей світ залишається недосяжним. Ідея іншосвіту по вертикалі віддзеркалюється у словосполученні roofs of gold, що вживається як синекдоха на позначення храму: Fair towns with turrets high, / And shining roofs of gold / That vanish as he draws high / Like mists together rolled [308, c. 111]. У російському ПТ В. Шора символіку словосполучення roofs of gold відтворено конкретизацією купола до номінативної одиниці roofs та словниковим відповідником золотые до прикметника gold, де думку про недосяжність ліричним героєм іншосвіту також відтворено: Город видит он вдалеке / Спешит к куполам золотым, / Но вязнут ноги в песке… / Подойдёт – всё исчезло, как дым [286, c. 362]. Досить вдалим у ПТ є вираз вязнут ноги в песке, що експлікує ідею про прив’язаність ліричного героя до землі, про те, що час його смерті ще не прийшов. Із символікою іншосвіту також пов’язане дерево, точніше – його нижня та верхня частини, а також підняття на дерево, що у символічному плані означає досягнення якогось вищого і часто "доброго" стану або дару [96, с. 30]. Дерево співвідноситься з верхнім світом – небом – зображення птахів і світил на вершині (кроні) та гілках [240]. По вертикалі дерево членується на три частини: нижню (коріння – співвідноситься із підземним світом), середню (стовбур – репрезентує земний світ) та верхню (крону – співвідноситься з небесним світом) [250]. Вважається, що гілки дерев оберігають людину від сил зла, злої долі, передають людям життєву силу через квіти і плоди [240]. Зв’язок дерева з іншосвітом пояснюється у слов’ян тим, що дерево виступає у функції універсального медіатора, за допомогою якого людина (Бог, святий, демон, смерть, душа померлого, хтонічна тварина тощо) потрапляє в людський світ і покидає його, переміщуючись на небо, у потойбічний світ. У магічних формулах, за допомогою яких дітям пояснювали, звідки вони беруться, одним з найбільш частих є згадка про те, що дітей знайшли на дереві ("з груші впав", "на вербі тебе зловили"). Слов’яни вірили, що всі дерева саджав сам Господь, тому багато гаїв і лісів мають "священні" назви: божелісся, гай-бог, божниця, пpаведний ліс [240].

Подібним є сприйняття дерева, зокрема його частин, в англомовній картині світу: "The tree, with its roots underground and its branches rising to the sky, symbolizes an upward trend and is therefore related to other symbols, such as the ladder and the mountain, which stand for the general relationship between the "three worlds" (the lower world: the underworld, hell; the middle world: earth; the upper world: heaven)" [267, c. 346-349]. Досягнення благого "верху", раю у поетичному тексті Т. С. Еліота "Hippopotamus" втілюється через плоди манго на дереві, яких "ніколи не зможе досягти Гіппопотам". Манго як символ не фіксується у відповідних джерелах, однак фрукти, до яких належить і манго, у Біблії символізують достаток та Боже благословення [264, с. 310]. У вірші автор в імпліцитній формі висловлює думку про те, що очищення людини (втіленої в образі Гіппопотаму) від гріхів та досягнення нею Раю, здобуття Божого благословення можливі лише через жертвоприношення ягняти, чия кров і має омити людину від усіх її гріхів. Протиставляючи справжню віру (у ВТ – church), церковникам (чия віра і праведність сумнівні), автор у сатиричній формі прагне виразити свою позицію невіри у суспільний прогрес та в моральні сили людей, у нездатність останніх (а у ВТ – Гіппопотама) заслужити Боже благословення, що виражається зокрема у наступних рядках ВТ: The ’potamus can never reach / The mango on the mango-tree; / But fruits of pomegranate and peach / Refresh the Church from over sea [303]. Ці рядки ВТ передано в українських ПТ(1) Ю. Лісняка та російському ПТ(2) В. Топорова відповідно: у ПТ1 – Гіпопотамові повік / З гілляки манго не дістати, / А церкві – з-за морів і рік / Везуть і персики, й гранати [278, c. 61–62]; у ПТ2 – Гиппопотаму – хоть лопни – не съесть / С дерева плод манго, / А в Церковь – везут, у нее все есть, / Оттуда где пляшут танго [282]. Словосполучення reach the mango, де дієслово reach, вживаючись у значенні "to get something from a high place by stretching up your arm" [268], актуалізує сему висоти, яка, як відомо, завжди наділена асоціаціями з Богом. У ПТ1 символіку цього словосполучення відтворено словниковим відповідником до іменника mango – манго та варіантним відповідником до дієслова reach – дістати, а відтворюючи іменник mango-tree, перекладач удається до конкретизації гілляка. Таке перекладацьке рішеня не можна вважати адекватним, адже слово гілляка наділена однозначно негативною конотацією, на противагу, наприклад, іменнику гілка, яка, маючи позитивні конотації, слугувала б адекватним варіантом відтворення символіки номінативної одиниці mango-tree. У ПТ2 хоча й відтворено символіку номінації mango-tree за рахунок генералізації дерево, а іменник mango – за рахунок конкретизації плод манго (Гиппопотаму – хоть лопни – не съесть / С дерева плод манго), елімінація дієслова reach призводить до невідтворення сем висоти та підняття, а відтак – і символіки досягнення благого Раю, оскільки у ПТ2 зовсім незрозумілою стає причина нездатності Гіппопотама з’їсти манго, адже не вказано, де саме на дереві цей плід знаходиться. Окрім того, що у ПТ2 не відтворено символічний контекст ВТ, перекладачем трансформовано модальність висловлення, адже фраза хоть лопни характеризується помітно негативним забарвленням на противагу нейтральному виразу can never reach. Ідея смерті, досягнення абсолютної свободи від земних проблем виражена в імпліцитній формі у вірші Р. Фроста "The Birches" через бажання ліричного героя піднятися на верх дерев як колись, у дитинстві [168, c. 21]: I’d like <…> climb black branches up a snow-white trunk / Toward heaven, till the tree could bear no more [305, c. 26]. У звичній для Р. Фроста манері поет заперечує висловлене вже у наступних рядках ВТ, натякаючи на свою любов до земного життя: But dipped it stop and set me down again. / That would be good both going and coming back [305, c. 26]. Український перекладач Є. Крижевич пропонує таку версію перекладу цих рядків: Хотів би я на білокоре древо / Гілками чорними, як хлопець, братись знову / Угору, в небо, поки верховіття / Мене, схилившися, заверне до землі. / Завжди б отак: пішовши, – повертатись [293, c. 94]. Символіку дієслова climb up передано варіантним відповідником братись угору. Дієслово братися означає "лізти вгору, дратися" [251.], тобто є просторіччям, репрезентуючи розмовний стиль мовлення. Таке перекладацьке рішення можна вважати виправданим, адже у ВТ стиль мовлення ліричного героя, який бажає повернутися у дитинство, також відзначається простотою. Символіку неба як благого іншосвіту перекладачем відтворено словниковим відповідником небо до іменника ВТ heaven. Знаковим з огляду символіки ішосвіту є сходження на гору. Гора виступає найбільш поширеним варіантом трансформації світового дерева, тому вважається тричленною. На її вершині живуть боги, під горою (або в її нижній частині) – злі духи, що належать до царства смерті (хоча слід пам’ятати і про інший варіант – розміщеннязлих духів на горі, якщо поряд з нею існує особлива гора для добрих духів або богів), на землі (посередині) – живуть люди [240]. У легендах, переказах та міфах багатьох народів гори вважалися вмістилищем таємного царства мертвих або місцем, де в таємничих печерах сплять королі і герої, щоб одного дня прокинутися і відновити на землі справедливість або звільнити вітчизну від ворогів. У всіх народів, які знали про існування гір, побутувало уявлення про них як про щось священне, близьке до неба, а значить – і до богів. У християнській іконографії Суддя світу часто зображується сидячи на горі. Висота гори мотивує такі її інтерпретації, згідно з якими її ототожнюють з "висотою" духу. Містичний сенс вершини пояснюється тим, що вона вважається точкою єднання неба і землі. Сходження на гору символізує устремління до вищих станів, зречення від мирських пристрастей, тому розповсюджені поїздки паломників у гори [240].