Місце та роль фетоплацентарної системи у розвитку синдрому затримки росту плода (стр. 18 )

За результатами реакції ЕЗВД у вагітних 1 групи із СЗРП 1 ступеня важкості, ЕЗВД була злегка знижена порівняно з контрольною групою породілей, і становила в середньому 25,2±1,5 % (р > 0,05). У вагітних 2 групи, з ІІ степенем СЗРП, ЕЗВД була значно знижена, порівняно з контролем, але не досягала негативних значень, склавши 8,9±2,4 %. У 3 групі вагітних зі СЗРП ІІІ ступеня, ЕЗВД характеризувалася парадоксальним вазоспазмом й у пробі з реактивною гіперемією після декомпресії відзначалося зменшення діаметра плечової артерії на 13,4±2,8 %.

Патогенез СЗРП, пов'язаний з порушенням структури й функції ендотелію, оскільки при впливу агресорних факторів змінюються продукція, дія, руйнування ендотеліальних вазоактивних факторів з одночасною аномальною судинною реактивністю, змінами в структурі й росту судин, зокрема й плаценти. Основною особливістю активованого ендотелію є порушення балансу між судинорозширювальними (простациклін, оксид азоту) і судинозвужувальними (ендотелії, тромбоксан) агентами.

Однією з головних причин ушкодження ендотелію є "оксидативний стрес", що виникає внаслідок виснаження антиоксидантної системи організму на тлі ішемії тканин.

Системна ендотеліальна дисфункція приводить до генералізованого порушення мікроциркуляції. Багатоосередкована тканинна гіпоксія, що розвивається в плаценті й стінці матки, унаслідок порушення мікроциркуляції ще більше збільшує ступінь ушкодження мікросудин. Морфологічні зміни в плаценті, обумовлені ішемією, призводять дисфункції та сприяють розвитку ПН і СЗРП.

Результати цього дослідження показують, що розвиток СЗРП, імовірно, пов'язаний з дисфункцією ендотелію, що виражається в зниженні ЕЗВД або патологічної вазоконстрикції. Дослідженнями, що проведено, показано, що ступінь виразності порушень ЕЗВД пов'язаний з патологією плаценти й ступенем СЗРП. У практичному осмисленні виявити дисфункцію ендотелію під час вагітності можна за допомогою простої проби з реактивною гіперемією плечової артерії, що є доступним, недорогим, неінвазивним, інформативним тестом.

Однак, у нашій роботі вперше відзначено, що дисфункція ендотелію, виявлена шляхом проби з реактивною гіперемією плечової артерії у вагітних із ПН, може передувати розвитку СЗРП.

На підставі отриманих результатів можна рекомендувати пробу з реактивною гіперемією для аналізу функції ендотелію у вагітних груп високого ризику з розвитку ПН і прогнозування ймовірності розвитку СЗРП.

Тест на ЕЗВД необхідно проводити регулярно в період спостереження за вагітною, з метою своєчасної профілактики й корекції й розвитку ПН і СЗРП.

Проба з реактивною гіперемією плечової артерії є достовірним, безпечним, простим і недорогим методом оцінки функції ендотелію у вагітних.

Результати нашого дослідження показують, що розвиток СЗРП, імовірно, пов'язаний з дисфункцією ендотелію, що виражається в зниженні ЕЗВД або в патологічній вазоконстрикції. Нами доведено, що ступінь виразності порушень ЕЗВД пов'язаний із плацентною дисфункцією й при вагітності, перші ознаки змін в ендотелію реєструються в термін 24-28 тижнів, що дозволяє прогнозувати подальший розвиток СЗРП і вчасно проводити курси терапії цього ускладнення. У практичному осмисленні виявити дисфункцію ендотелію дозволяє проба з реактивною гіперемією плечової артерії, що є простим, недорогим, неінвазивним, інформативним тестом, і дозволяє прогнозувати розвиток СЗРП до появи клінічних ознак за даними УЗД.

У нашій роботі вперше відзначено, що дисфункція ендотелію, виявлена шляхом проби з реактивною гіперемією плечової артерії у вагітних із плацентарною дисфункцією, передує розвитку СЗРП. На підставі отриманих результатів можна рекомендувати пробу з реактивною гіперемією для аналізу функції ендотелію у вагітних груп високого ризику з розвитку СЗРП. У зв'язку із цим, тест на ЕЗВД необхідно проводити регулярно в період спостереження за вагітною, з метою своєчасної корекції та профілактики розвитку СЗРП.

Таким чином, у розвитку СЗРП важлива роль належить порушенню функціонального стану ендотелію, що припускає проведення проби з реактивною гіперемією плечової артерії з метою виявлення ДЕ і запобігання можливих ускладнень.

Розділ 4

ЗНАЧЕННЯ АНТИФОСФОЛІПІДНИХ АНТИТІЛ Й АНТИТІЛ ДО КО-ФАКТОРІВ АНТИФОСФОЛІПІДНИХ АНТИТІЛ У ПРОГНОЗУВАННІ СИНДРОМУ ЗАТРИМКИ РОСТУ ПЛОДА

4.1 Стан циркулюючих антифосфоліпідних антитіл й антитіл до анексину V при неускладненій вагітності й синдромі затримки росту плода

При вивченні ролі імунопатологічних процесів у ґенезі ускладнень вагітності особливого значення набуває дослідження впливу аутоімунних реакцій, зокрема утворення антитіл до деяких власних фосфоліпідів (АФА). Циркулюючі АФА впливають на процеси імплантації, росту, розвитку ембріона й плода, перебіг вагітності й результат пологів [116, 150]. АФА можуть чинити безпосередній патогенний вплив на плід, тому що починають вільно проникати через плацентарний бар'єр після 15 тижнів вагітності й викликати тромботичні ускладнення у фетоплацентарному комплексі, що призводять до порушення кровотока в системі мати-плацента-плід і, як наслідок, розвитку ПН і СЗРП [260].

З метою визначення клініко-діагностичного значення АФА й антитіл до ко-факторів АФА (антитіла до анексину V, протромбіну, β2-глікопротеїну I ) і їхньої ролі в розвитку СЗРП різного ступеня важкості нами було проведено комплексне клінічне й лабораторне обстеження 224 вагітних із СЗРП різного ступеня важкості (основна група), з яких I ступінь – 165 жінок (1 група), II – 39 жінок (2 група) і III – 20 жінок (3 група), 224 новонароджених, а також 50 вагітних і новонароджених контрольної групи з фізіологічним перебігом вагітності.

У результаті дослідження встановлено, що значення АФА й антитіл до ко-факторів АФА значно відрізнялися між основною й контрольною групами. А в основній групі також істотно відрізнялися залежно від ступеня важкості СЗРП і ступеня виразності гемодинамічних порушень.

Частота циркулюючих АФА і їхня концентрація значно відрізнялися в основній і контрольній групах, залежно від ступеня важкості СЗРП, виразності гемодинамічних порушень у плацентарному комплексі й супутніх ускладненнях вагітності.

Циркулюючі АФА в контрольній групі виявлені тільки в 3,6% спостережень. Середня концентрація циркулюючих АФА становила 0,07±0,01 од/мл.

При СЗРП I ступеня – у 54 (37,6%) вагітних, при СЗРП II ступеня – у 26 (64,8%) вагітних, при СЗРП III ступеня – у 18 (95,2%) вагітних (рис. 4.1.1).

Рис. 4.1.1. Частота циркулюючих АФА у вагітних у контрольній групі й при СЗРП різного ступеня важкості.

При СЗРП I ступеня концентрація АФА становила 0,13±0,03 од/мл, при СЗРП II ступеня 0,31±0,11 од/мл, при СЗРП III ступеня 0,55±0,09 од/мл.

Таким чином, нами встановлено, що концентрація АФА тотожна або більше 0,55 од/мл, є прогностично несприятливою з розвитку СЗРП важкого ступеня. У той же час концентрація АФА більше або тотожна 0,55 од/мл в основній групі виявлена не тільки при СЗРП III ступеня, але й у ряді спостережень при СЗРП I й II ступеня (рис. 4.1.2).

Рис.4.1.2. Частота підвищеної (більше 0,55 од/мл) концентрації циркулюючих АФА у вагітних у контрольній групі й при СЗРП різного ступеня важкості.

При СЗРП I ступеня концентрації АФА більше 0,55 од/мл виявлена у 23 (14,0 %) вагітних, СЗРП ІІ ступеня – 9 (23,1 %) вагітних і СЗРП ІІІ ступеня – 16 (80,2 %) вагітних, що є прогностично несприятливою ознакою подальшого перебігу цієї патології (рис. 4.1.3).

При цьому важливо відзначити, що в 17 (10,3 %) пацієнток СЗРП I ступеня перебігав на тлі прееклампсії важкого ступеня.

Також у 71 (43,0%) пацієнток СЗРП I ступеня поєднувався з гемодинамічними порушеннями в системі матково-плацентарного кровотока: у 49 (29,7%) – порушення плодово-плацентарного кровотока, у 45 (27,3%) – порушення гемодинаміки в системі мати-плацента-плід були відсутні (рис. 4.1.3).

Рис. 4.1.3. Частота гемодинамічних порушень при підвищених концентраціях АФА при СЗРП I ступеня.

При СЗРП II ступеня й АФА більше 0,31 од/мл перебіг вагітності ускладнювався розвитком прееклампсії важкого ступеня в 45,5 % спостережень, у 18,2 % - на тлі тривалого перебігу гестозу, а в 9,1 % відзначений розвиток еклампсії, що, очевидно, і спричиняло відсутність ефекту від проведеної терапії.

Важливо відзначити, що при СЗРП III ступеня концентрація АФА більше 0,55 од/мл відзначалася у 80,2 % випадків. У цій групі при СЗРП III ступеня гемодинамічні порушення в плацентарній системі відзначені у всіх спостереженнях.

Таким чином, нами встановлено, що концентрація АФА більше 0,31 од/мл є прогностично несприятливою. При концентрації АФА більше 0,55 од/мл зростає частота розвитку СЗРП ІІІ ступеня, тривалого перебігу гестозу, виражених гемодинамічних порушень у плацентарному комплексі.

Циркулюючі антитіла до анексину V у контрольній групі виявлені тільки в 2,5 % спостережень. Середня концентрація циркулюючих антитіл до анексину V становила 0,013±0,003 од/мл.

У той же час, в основній групі циркулюючі антитіла до анексину V виявлені в 85(37,9 %) вагітних: при СЗРП I ступеня – у 42 (27,0 %) вагітних, при СЗРП II ступеня – у 25(63,9 %) вагітних, при СЗРП III ступеня – в 17 (91,1 %) вагітних (рис.4.1.4).

Рис.4.1.4. Частота циркулюючих антитіл до анексину V у вагітних у контрольній групі й при СЗРП різного ступеня важкості.

У результаті дослідження нами встановлено, що в основній групі не тільки частота циркулюючих антитіл до анексину V, але і їхня концентрація корелює зі ступенем важкості СЗРП.

При СЗРП I ступеня концентрація антитіл до анексину V становила 0,081±0,019 од/мл, при СЗРП II ступеня 0,13±0,03 од/мл, при СЗРП III ступеня 0,22±0,03 од/мл.

Таким чином, установлено, що концентрація антитіл до анексину V більше або тотожна 0,22 од/мл, є прогностично несприятливою з розвитку СЗРП важкого ступеня.