Місце та роль фетоплацентарної системи у розвитку синдрому затримки росту плода (стр. 7 )

Найбільш чутливими маркерами, що дозволяють свідчити про білок-синтезуючу функцію плаценти, є білки "зони вагітності": трофобластичний β1-глобулін (ТБГ), плацентарний α1-мікроглобулін (ПАМГ) і α2- мікроглобулін фертильності (АМГФ) [205]. Плацента як біологічний бар'єр між матір'ю й плодом виконує роль одного із джерел факторів, що блокують і забезпечують специфічну й неспецифічну супресію. У зв'язку із цим вивчення динаміки зміни концентрації плацентарних білків під час фізіологічної вагітності й при СЗРП має велике значення з метою прогнозування й діагностики ступеня розвитку СЗРП [127].

ТБГ – специфічний білок вагітності й захворювань, що пов'язані з нею (пузирний занос, хоріонепітеліома) [291].

ТБГ виявлений у цитотрофобластичних клітинах і синцитіотрофобласті, що підтверджує його синтез плодовою частиною плаценти [41]. Синтезуючись у мононуклеарних клітинах трофобласта, ТБГ виділяється переважно на материнській частині плаценти, до плода надходить тільки 0,2-0,7% білка [106].

Існують різні способи визначення ТБГ у сироватці крові вагітних жінок. Найбільш простим й економічним є імунодифузійний, більше чутливим – радіоімунологічний та імуноферментний [54].

Біологічна функція ТБГ вивчена недостатньо. Отримано переконливі дані про імуносупресивну активність ТБГ, що забезпечує біологічний захист фетоплацентарного комплексу від дії клітинних і гуморальних компонентів імунної системи матері. У той же час було показано, що цей білок володіє більшою імуносупресивною активністю, ніж сироватка крові, що містить рівну кількість ТБГ. Із цього витікає, що в сироватці крові вагітних жінок перебувають фактори, що модифікують дію ТБГ [125].

Деякими авторами був установлений узаємозв'язок між рівнем ТБГ, умістом імунокомпетентних клітин і їхньою функціональною активністю [127].

ТБГ пригнічує проліферативну відповідь у культурі лімфоцитів як при попередній обробці стимулюючих лімфоцитів, так і при безпосередньому внесенні його в культурне середовище. Причому, дія його поширювалося як на Т-, так і на В-лімфоцити. Попередня обробка лімфоцитів невагітних жінок препаратом ТБГ призводила до такого ж посилення продукції фактора, що пригнічує міграцію лейкоцитів, як і пряме додавання білка в культурне середовище [124].

Передбачається, що в крові жінок пізніх термінів вагітності перебувають фактори, що модулюють дію ТБГ [122]. Препарат ТБГ у фізіологічних дозах пригнічує проліферацію лімфоцитів, що викликана рослинними мітогенами й алогенними клітинами в односпрямованих змішаних культурах, підсилює дію КонА при індукції клітин-супресорів у культурі, у присутності низьких концентрацій ТБГ знижується відсоток Е і ЕАС-розеткоутворюючих клітин [177].

Існує припущення, що імуносупресивний ефект плацентарних факторів може бути пов'язаний з індукцією клітин супресорів [301]. Було встановлено, що сам ТБГ не є індуктором супресивної активності лімфоцитів, тому що лімфоцити відповідали на ФГА в присутності клітин, прокультивованих із ТБГ так само, як й у присутності КонА. Однак, клітини, інкубовані разом із ТБГ і КонА, мали більш супресивну дію, ніж клітини, оброблені тільки КонА або тільки ТБГ [177, 283]. Імовірно, ТБГ або підсилює здатність КонА до індукції супресивної активності лімфоцитів, або сам проявляє таку здатність у присутності КонА. Очевидно, активність ТБГ обумовлена тим, що лімфоцити на своїй поверхні мають специфічні структури для зв'язування білка, тому що після попередньої обробки лімфоцитів препаратом ТБГ вони втрачали здатність відповідати проліферативною реакцією на ФГА [207].

Деякими авторами були виявлені структури, що реагують із ТБГ на поверхні Т-клітин. Була встановлена залежність кількості ТБГ-реактивних Т-лімфоцитів від терміну перебігу фізіологічної вагітності, [90]. При гестозі відзначене збільшення вмісту ТБГ-реактивних клітин у всіх субпопуляціях (найбільш виражені зміни спостерігалися в терміни вагітності 37-40 тижнів). Виявлено феномен зв'язування ТБГ із імуноглобулінами. Цей комплекс може бути однією з ланок у регуляції імунобіологічних взаємин системи мати-плацента-плід [216].

ТБГ можна визначити в сироватці крові жінок протягом усієї вагітності. Виявляючись на ранніх термінах вагітності в невеликих кількостях, рівень ТБГ у материнській крові при нормальному перебігу вагітності постійно зростає [88]. Для нормальної секреції білка необхідна присутність живого плода. При анембріональній вагітності, вагітності, що не розвивається, мертвому плоду титр протеїну різко знижується [89]. Виявлено чітку кореляцію між показниками ТБГ і терміном вагітності. Максимальний уміст ТБГ у сироватці крові, за даними різних авторів, відзначається на 34-36, 36-38, 37-38 й 40 тижні. Перед пологами концентрація ТБГ у сироватці материнської крові знижується [68].

З огляду на ці дані, визначення ТБГ у сироватці крові використовують як тест для спостереження за станом фетоплацентарного комплексу в процесі розвитку вагітності [111]. Рівень ТБГ є також гарним прогностичним тестом важкості гестозу. Зміна рівня й характеру секреції білка, що властива фізіологічній вагітності, супроводжується більшою кількістю ускладнень для матері й плода [234, 282].

Порушення розвитку плода часто супроводжується патологічними сироватковими рівнями ТБГ у процесі вагітності. Розвиток хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода в III триместрі вагітності, народження дитини з перинатальною патологією пов'язане зі зменшеними показниками ТБГ у термін вагітності 33-36 тижнів і підвищених його значень у 37-40 тижнів [78]. Багатьма дослідниками виявлене зниження концентрації білка більш, ніж на половину у вагітних із CЗРП, причому виявлено виражену кореляцію концентрації ТБГ у сироватці крові й ступенем гіпотрофії плода [84]. Розвиток у вагітних гестозу характеризувався зменшенням умісту ТБГ у сироватці крові в термін вагітності до 36 тижнів. Зниження сироваткових концентрацій ТБГ корелювало зі ступенем важкості гестозу. Патологічними й прогностичними несприятливими були знижені в 4 рази й більше показники ТБГ у термін до 36 тижнів [75].

Виявлено, що при ускладненій вагітності гестозом відбувається достовірне зниження рівнів ТБГ у сироватці крові матері відповідно важкості гестозу [35]. Статистично достовірне зниження концентрації білка в плазмі відзначається вже при прееклампсії I ступеня, але сама тенденція до зниження рівня ТБГ виявляється на стадії прегестозу [121]. Відзначається залежність показника протеїну у вагітних із СЗПР від стану плода. При сприятливому прогнозі для плода рівень ТБГ у сироватці материнської крові залишається в межах нормальних величин, при несприятливому прогнозі – значно знижується. Отже, за рівнем ТБГ у сироватці крові в жінок можна свідчити про важкість СЗРП, визначати термін їх розродження [72].

Таким чином, визначення ТБГ у сироватці крові жінок є важливим і перспективним при діагностиці несприятливих критеріїв для плода у всіх термінах неускладненої та ускладненої вагітності.

Альфа-2-мікроглобулін фертильності (АМГФ) уперше виявлений у водних екстрактах плаценти людини в 1976 році іним і названий органоспецифічним альфа-2-глобуліном плаценти. Надалі його стали називати плацентарним альфа-2-мікроглобуліном [68].

Гіпотеза про наявність імуносупресивних властивостей в АМГФ одержала своє підтвердження лише в 1987 році. Після витягу АМГФ з екстрактів децидуальної тканини її імуносупресивні властивості різко знижувалися. АМГФ у репродуктивному тракті жінки й у децидуальній тканині є основним білком, що обумовлює імуносупресивний ефект [85]. З розробкою радіоімунохімічного й імуноферментного аналізів з'явилася можливість ідентифікувати АМГФ у сироватці крові жінок під час вагітності та поза нею [84].

АМГФ in vitro чинить агрегуючу дію на тромбоцити вагітних жінок, особливо при гестозі. Даний феномен й співавт. (2003), розглядають у якості одного з патогенетичних механізмів розвитку гестозу й відзначили кореляцію збільшення вмісту АМГФ при гестозі з важкістю процесу [95].

Народження дитини з перинатальною патологією пов'язане з підвищеними значеннями АМГФ у III триместрі вагітності. При рівні АМГФ, що рівний або більше 100 нг/мл, прогнозувалося народження дитини з перинатальною патологією [7].

Функція АФП в організмі зародка до кінця не з'ясована. Біологічна роль АФП інтенсивно вивчається. Вважають, що АФП бере участь у транспортуванні естрогенів, захисту плода від материнських естрогенів й у гальмуванні імунологічної відповіді матері на батьківські антигени плода [84]. АФП належить до глікопротеїнів і синтезується в жовтковому мішку й печінці плода. У нормі концентрація АФП у сироватці крові дорослої жінки становить менш 10 нг/мл. Під час вагітності його рівень підвищується до 25 нг/мл на 12 тиждень і до 200-250 нг/мл на 30 тиждень. Крім того, можна визначити рівень АФП в амніотичній рідині [239].

У клініці практичне значення має визначення рівня АФП у сироватці крові матері [96]. Найбільш специфічне підвищення цього ембріонспецифічного білка при відкритих дефектах нервової трубки, патології шлунково-кишкового тракту, сечовидільної системи, при синдромі Тернера [199]. Очищені препарати АФП викликають ефект пригнічення бласт-трансформації лімфоцитів, індукованих КонА й ФГА. Імуносупресивною активністю володіє одна із шести фракцій АФП. Можна припустити, що саме ця фракція АФП бере участь в імунологічних взаєминах у системі мати-плід [2].

Визначення АФП використовується для діагностики плацентарної недостатності, страждання внутрішньоутробного плода, ускладнень вагітності [104]. За даними низки авторів, збільшення рівня АФП у другому й третьому триместрах вагітності є прогностичною ознакою для несприятливого результату вагітності: зростає частота передчасних пологів, СЗРП, маловоддя, антенатальна загибель плода й ін. [37, 302].

При вивченні ролі імунопатологічних процесів у ґенезі ускладнень вагітності особливого значення набуває дослідження впливу аутоімунних реакцій, зокрема, утворення антитіл до деяких власних фосфоліпідів на процеси імплантації, росту, розвитку ембріона й плода, перебіг вагітності й результат пологів [96].

Фосфоліпіди є універсальними компонентами клітинних мембран і мітохондрій у багатьох тканинах організму. Подібне широке поширення фосфоліпідів визначає системний характер клінічних проявів при АФС [59].