Місце та роль фетоплацентарної системи у розвитку синдрому затримки росту плода (стр. 22 )

Плацентарні білки (ПБ) визначали у вагітних з фізіологічним перебігом вагітності та вагітності, що ускладнена СЗРП у термін від 17 до 40 тижнів вагітності. Дані щодо вмісту ТБГ у досліджуваних групах вагітних подано в таблиці 5.2.1.

У вагітних з фізіологічною вагітністю максимальний рівень ТБГ у сироватці крові відзначається з 33 до 37 тижнів гестації та становить 218,2±19,6 мкг/мл. У 39-41 тиждень відбувається поступове зниження вмісту білка до 112,5±15,2 мкг/мл. При СЗРП І, ІІ й ІІІ ступеня) уміст ТБГ до 32 тижнів вагітності був достовірно нижче, порівняно з контрольною групою (табл. 5.2.1.), причому зниження його концентрації в сироватці крові було пропорційне ступеню виразності СЗРП.

Таблиця 5.2.1

Уміст ТБГ (мкг/мл) при фізіологічному перебігу вагітності та при СЗРП (М±m)

Термін вагітності, тижні	Контрольна група, n = 50	Основна група вагітних зі СЗРП (n =224)
1 група (СЗРП 1 ст.), n=165	2 група (СЗРП ІІ ст.), n=39	3 група (СЗРП ІІІ ст.), n=20
17-20	55,1 ± 3,0	49,5 ± 6,7	35,3 ± 3,1***	25,3 ± 5,7**
21-24	78,4 ±4,1	63,7 ± 8,1	52,1 ± 5,2*	45,1 +6,3**
25-28	132,6 ± 8,4	100,8 ± 10,2*	72,8 ± 8,1**	68,7 ± 9,4**
29-32	165,7 ± 13,2	142,5 ± 10,6*	115,7 ± 11,2*	80,1 ± 15,2**
33-37	218,2 ± 19,6	276,3± 16,4*	248,3 ± 20,7**	224,2 ± 16,1*
38-40	112,5 ±15,2	286,8± 13,7**	258,7± 11,3**	249,3 ± 18,2**

Примітка: статистично значуща різниця між показниками в групах з фізіологічним перебігом вагітності і СЗРП: * р< 0,05, ** р< 0,01, *** р< 0,001

Відповідно до проведених досліджень, у вагітних із клінічно вираженими проявами СЗРП у термін до 33 тижнів уміст ТБГ у сироватці крові достовірно знижувався, порівняно із групою жінок без ознак СЗРП. Однак, з 33 до 37 тижнів гестації при наявності СЗРП відбувалося достовірне підвищення вмісту ТБГ порівняно з контрольною групою вагітних і становив при 1 ступеню – 276,3±16,4 (р<0,05 ), ІІ – 248,3±20,7(р<0,01) і ІІІ – 224,2±16,1мкг/мл (р<0,05).

До кінця вагітності при терміні 38-40 тижнів концентрація ТБГ у сироватці крові в І, ІІ й ІІІ групах вагітних із СЗРП, на відміну від контрольної групи, не знижувалася, а, навпаки, достовірно підвищувалася, досягаючи рівня 286,8±13,7 мкг/мл (р<0,01), 258,7±11,3 (р<0,01) і 249,3±18,2 мкг/мл (р<0,01).

Аналіз прогностичної цінності тесту на ТБГ у вагітних жінок в ІІІ триместрі показав, що виявлення збільшення у 2 й більше рази значень ТБГ дозволяє прогнозувати народження дитини із СЗРП, у той час, як при нормальних показниках ТБГ, випадків народження дітей із СЗРП не було.

Таким чином, розвиток під час вагітності патологічної секреції ТБГ, що є специфічним маркером плодової частини плаценти й відбиває її стан, є несприятливим прогностичним тестом у плані розвитку СЗРП.

Порівняльна оцінка показників ТБГ, що є маркером плодової частини плаценти, показала, що найбільш несприятливими для прогнозу розвитку СЗРП є підвищення вмісту ТБГ на 32-38 тижні і подальший його ріст на 39-40 тиждень, замість його зменшення, що спостерігалося в контрольній групі.

Уміст ПАМГ у сироватці крові підвищувався зі збільшенням терміну фізіологічної вагітності й поступово знижувався перед пологами (табл. 5.2.2).

Однак при порівнянні із групою вагітних із СЗРП І ступеня (І група) вихідні дані достовірно перевищували нормальні показники (р<0,05): у 17-20 тижнів рівень ПАМГ становив 23,2±3,1 нг/мг при нормі 16,6±1,5 нг/мл.

У ІІІ групі вагітних із СЗРП ІІІ ступеня вже до 17-20 тижнів вагітності були відзначені більш високі концентрації ПАМГ, які склали 28,2±3,1 нг/мл (р<0,05). Необхідно відзначити, що показники у ІІ й ІІІ групах вагітних із СЗРП істотно не відрізнялися між собою за рівнем ПАМГ в аналогічний термін вагітності. Однак, на відміну від контрольної групи вагітних, уміст ПАМГ достовірно підвищувався із збільшенням терміну вагітності й становив максимальне значення напередодні пологів.

Максимальний рівень ПАМГ спостерігався в термін вагітності від 33 до 40 тижнів вагітності й достовірно підвищувався відповідно зі ступенем важкості СЗРП.

Вивчення показників ПАМП у динаміці росту вагітності може слугувати гарним діагностичним критерієм ступеня важкості СЗРП і прогностичним тестом його розвитку.

Таблиця 5.2. 2

Уміст ПАМГ (нг/мл) при фізіологічному перебігу вагітності й при СЗРП (М±n)

Термін вагітності, тижні	Контрольна група n=50	Основна група вагітних зі СЗРП (n =224)
1 група (СЗРП 1 ст.), n=165	2 група (СЗРП ІІ ст.), n=39	3 група (СЗРП ІІІ ст.), n=20
17-20	16,6 ± 1,5	23,2 ± 3,1*	28,2 ± 3,1*	32,2 ± 1,1**
21-24	17,6± 1,8	23,6 ± 2,3*	36,1 ±2,2***	40,1 ±2,5***
25-28	18,2 ± 1,1	23,9 ± 2,1*	39,1 ± 3,1***	42,2 ± 2,1***
29-32	19,1 ± 1,3	25,6 ± 3,5***	41,8 ± 1.3***	43,8 ± 2.5***
33-37	18,5 ± 2,1	46,4 ± 4,5***	59,4 ± 4,5***	63,6 ± 4,2***
38-40	15,5 ± 2,1	48,1 ± 4,2***	60,8 ± 3,9***	64,1 ± 3,6***

Примітка: статистично значуща різниця між показниками в групах з фізіологічним перебігом вагітності й СЗРП: *р<0,05, ** р<0,01, *** р<0,001

Відповідно до проведених досліджень, концентрація АМГФ у сироватці крові при фізіологічній вагітності максимальна в I триместрі вагітності (табл. 5.2.3). У процесі розвитку фізіологічної вагітності спостерігалося зниження рівня цього білка з 401,3 ± 26,3 нг/мл (на 17-20 тижні вагітності) до 84,3 ± 22,6 нг/мл (у 33-37 тижнів вагітності).

У вагітних із СЗРП концентрація АМГФ у сироватці крові змінювалася залежно від ступеня виразності патології. У пацієнток із СЗРП спостерігалося достовірне зниження вмісту АМГФ у сироватці крові в процесі росту й розвитку плодового яйця. Однак, реакція білоксинтезуючої функції плаценти реагувала на ступінь виразності СЗРП шляхом підвищення секреції АМГФ, очевидно, за рахунок включення компенсаторних механізмів адаптації.

При терміні вагітності 29-32 тижнів, уміст АМГФ у сироватці крові значно підвищувався у всіх вагітних із СЗРП, відповідно ступеня виразності гіпоксії. Так, у І групі вагітних із СЗРП І ступеня, порівняно з контрольною групою жінок, показник АМГФ становив 222,2±15,4 нг/мл (р<0,05), у вагітних ІІ підгрупи – 241,6±16,1 нг/мл (р<0,01), і у вагітних ІІІ групи, із СЗРП ІІІ ступеня – 330,2±20,4 нг/мл (р<0,05). Така ж тенденція спостерігалася й надалі. У термін вагітності 33-37 тижнів показники вмісту АМГФ у сироватці крові порівняно з контролем збільшувалися й становили в І групі – 131,9±19,4 нг/мл (р<0,05), в ІІ – 161,2±16,2 нг/мл (р<0,05) і в ІІІ – 207,4±16,3 нг/мл (р<0,01).

Таблиця 5.2.3

Уміст АМГФ (нг/мл) при фізіологічному перебігу вагітності та при СЗРП (М±n)

Термін вагітності, тижні	Контрольна Група, n=50	Основна група вагітних зі СЗРП (n=224)
1 група, n=165	2 група, n=39	3 група, n=20
17-20	401,3 ± 26,3	451,3 ± 19,0**	491,4 ± 21,4*	514,3 ± 33,1**
21-24	322,7 ± 21,9	377,4 ± 21,3*	396,7 ± 23,2*	469,6 ±31,3***
25-28	235,5 ± 23,1	277,6 ± 17,2*	295,4 ± 21,2**	339,6 ± 23,3*
29-32	176,4 ± 18,2	222,2 ± 15,4*	241,6 ± 16,1**	330,2 ± 20,4*
33-37	84,3 ± 22,6	131,9 ± 19,4*	161,2 ±16,2*	207,4 ± 16,3**

Примітка: статистично значуща різниця між показниками в групах з фізіологічним перебігом вагітності й хронічною гіпоксією плода: * <0,05, ** <0,01, *** < 0,001.

Оцінка показників рівня АМГФ, що є маркером материнської частини плаценти в жінок із СЗРП, показала, що найбільш несприятливими для прогнозу перинатальної патології є підвищення вмісту АМГФ порівняно з контрольною групою, що може свідчити про порушення природного біологічного бар'єра між кров'ю матері й плода.

Зміна рівнів ТБГ, ПАМГ й АМГФ у жінок з фізіологічною вагітністю й з різним ступенем СЗРП, виявилася різноплановою. Концентрації ПБ були висхідно достовірно змінені, порівняно з рівнями при фізіологічній вагітності, причому виразність відхилень рівнів ПБ залежала від тривалості й ступеня важкості СЗРП. З метою ранньої діагностики розвитку цієї патології та визначення ступеня її важкості доцільне визначення параметрів ТБГ, ПАМГ й АМГФ у вагітних із СЗРП.

Розділ 6

СТАН МАТКОВО-ПЛОДОВО-ПЛАЦЕНТАРНОГО КРОВОТОКА ПРИ ФІЗІОЛОГІЧНОМУ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ Й ПРИ СИНДРОМІ ЗАТРИМКИ РОСТУ ПЛОДА

Щодо думки окремих фахівців, затримка росту плода є результатом комбінації вповільнення швидкості росту плода й плацентарної недостатності, що обумовлена підвищенням резистентності маткових або пуповинних артерій. З огляду на те, що провідна роль у патогенезі плацентарної недостатності приділяється порушенням гемодинаміки в басейні маткових артерій, у першу чергу в їхніх кінцевих гілках – спіральних артеріях, ми вирішили досліджувати особливості гемодинаміки в термінальних гілках артерії пуповини, маткових і спіральних артеріях з метою визначення діагностичних і прогностичних критеріїв розвитку СЗРП [71, 315].