Державне право зарубіжних країн (стр. 16 )

Див.: Якушев Л. В. Конституционное право зарубежных стран.—М.: Приор,2000.-С239.

148

міністрів. Позиції Президента у законотворчому процесі илює надане йому конституцією право законодавчої ініціативи, право видавати у випадку термінової необхідності акти, що мають силу закону (з наступним представленням в Конгрес) ', а також можливість використовувати вибіркове ве­то на законопроекти, прийняті парламентом. Вибіркове вето на відміну від "загального" дає президенту більше можливос­тей для маневру в його взаємовідносинах з парламентом 2. Водночас Конституція 1988 р. наділила Конгрес правом підда­вати бразильського Президента, як це має місце і в США, суду імпічменту, у випадках скоєння ним злочинів або інших пору­шень конституції і законів, і у цьому немає нічого дивного. Примітним однак є те, що на відміну від США, де суд імпічменту за всю історію цієї країни жодного разу (з двох) не відправив у відставку президента, в Бразилії є практичний досвід: звинувачений в корупції Коллор в 1992 р. усунений за це з посади глави держави 3.

І нарешті найсильнішими можна вважати становища пре­зидентів в трьох країнах Середньої Азії: Таджикистані, Турк­менистані, Узбекистані. В усіх трьох конституціях цих держав міститься припис, що не є характерним для президентських поліархій інших регіонів, особливо американського. Мова йде про визнання президента гарантом Конституції і законів, прав і свобод людини і громадянина, національної незалежності, єдності і територіальної цілісності, охорони суверенітету, ре­алізації рішень з питань національно-державного устрою тощо. За Конституцією Президент Таджикистану є головноко­мандувачем збройними силами, призначає і звільняє команду­вачів військами збройних сил, утворює Раду безпеки і керує нею, проголошує надзвичайний стан на всій території держави

Див.: Правовые системы стран мира,—С.95.

Див.: Шаповал В. Державний лад країн світу.—С.37.

Див.: Конституционное право зарубежных стран.—С.239.

149

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

або в окремих місцевостях з "негайним" внесенням указу про це на затвердження до парламенту і повідомленням до Ор­ганізації Об'єднаних Націй, керує здійсненням зовнішньої політики. Він уповноважений утворювати та ліквідовувати міністерства і відомства; призначати і звільняти Прем'єр-міністра та інших членів уряду; скасовувати чи призупиняти дію "актів органів державного управління", якщо вони супере­чать Конституції і законам; призначати і звільняти голів тери­торіальної автономії, областей, столиці, міст та районів. Серед найважливіших повноважень Президента є і його право здійснювати подання до Маджлісі Олі щодо призначень і відкликань голів та інших суддів Конституційного Суду, Вер­ховного Суду і Вищого економічного суду, а також за поданням міністра юстиції призначати і звільняти суддів інших судів. За згодою парламенту глава держави призначає та звільняє гене­рального прокурора і його заступників (ст.69, 70).

Але якщо призначення на найважливіші урядові посади та на посади голів автономних і місцевих органів влади Прези­дент Таджикистану здійснює за згодою парламенту (Маджлісі Олі) та маджлісів народних депутатів відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць, то Президент Узбекистану при формуванні апарату виконавчої влади такої згоди не по­требує. Він на свій розсуд призначає та звільняє прем'єр-міністра та інших членів Кабінету Міністрів, забезпечуючи взаємодію "вищих органів влади та управління", керує ним. Крім цього Президент Узбекистану є головнокомандувачем збройних сил, призначає і звільняє вище командування, при­своює вищі військові звання. Серед його повноважень слід та­кож назвати право вести переговори та підписувати міжна­родні договори, забезпечувати додержання укладених держа­вою договорів, а також призначати і звільняти дипломатичних та інших представників Узбекистану в іноземних країнах.

Окрім таких же повноважень, характерних і для Прези­дента Туркменистану, останній має право одноосібно призна-

150

_______________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

чати на 5-річний термін з можливістю перепризначення суддів, керувати формуванням проекту державного бюджету і вносити його на розгляд і затвердження до Меджлісу (парла­менту), видавати з окремих питань закони (це право йому бу­ло надано спеціальною постановою Меджлісу від 12 квітня 1993 р.'), скасовувати акти міністерств і відомств та місцевих органів управління, розпускати органи місцевого самовряду­вання, призначати за рішенням Халк Маслахати 2 референду­ми, звертатися з посланнями до народу, достроково скликати Меджліс на сесію, надавати Халк Маслахати щорічні доповіді про стан країни, інформувати про найбільш важливі питання внутрішньої і зовнішньої політики та деякі інші3.

Влада президентів Туркменистану та Узбекистану суттєво підсилюється за рахунок їх можливостей розпускати парламен-

1 Правовые системы стран мира.— С.654.

2 Халк Маслахати (Народна Рада) за Конституцією Туркменистану є ви­
щим представницьким органом народної влади, в той час як парламент
(Меджліс) - вищим законодавчим органом. До складу Халк Маглахати вхо­
дять Президент, депутати Меджлісу, а також члени, обрані народом у
кількості, що дорівнює числу депутатів Меджлісу. Крім того, до складу Халк
Маслахати входять голова Верховного Суду, голова Вищого господарського
суду, генеральний прокурор, члени уряду, глави адміністрацій в адміністра­
тивно-територіальних одиницях, а також мери муніципальних рад міст і се­
лищ. До компетенції Халк Маслахати, що обирається на термін - п'ять
років, віднесено розгляд і прийняття рішень з питань доцільності змін Кон­
ституції або прийняття нової; проведення всенародних референдумів: роз­
робки рекомендацій про основні напрями економічного, соціального і
політичного розвитку країни; зміни державного кордону і адміністративно-
територіального поділу; ратифікації і денонсації укладених від імені Турк­
менистану договорів про міждержавні союзи та інші утворення; проголо­
шення стану війни і миру; з інших питань, визначених Конституцією і зако­
нами. Рішення Халк Маслахати реалізуються Президентом, Меджлісом та
іншими органами державної влади. Халк Маслахати скликається "за не­
обхідністю", однак не менше ніж один раз на рік за ініціативою Президента,
Меджлісу або третини встановленого числа членів Халк Маслахати. Його
роботою керує Президент або обраний на його пропозицію будь-який член
Халк Маслахати.

3 Правовые системы стран мира.— С.654.

151

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ти, а також за рахунок складної процедури їх усунення від вла­ди (Туркменистан) або ж взагалі її відсутністю (Узбекистан).

Конституцією Узбекистану (ст.95) визначено, що Прези­дент за погодженням з Конституційним судом може достроко­во припинити повноваження парламенту в разі виникнення в його складі "нездоланних розбіжностей, що загрожують його нормальному функціонуванню, або неодноразового прийнят­тя ним рішень, які суперечать Конституції". В Туркменистані випадки розпуску парламенту конституцією більш конкрети­зовані. Згідно ст. 64 "Меджліс може бути достроково розпуще­ний... Президентом у випадках неспроможності сформувати протягом шести місяців керівні органи Меджлісу або вираже­ної двічі протягом вісімнадцяти місяців недовіри Кабінету міністрів".

Відносно використання процедури імпічменту слід відзна­чити, якщо Конституція Узбекистану - єдина з конституцій країн СНД, котра не передбачає інституту імпічменту прези­дента ', то механізм усунення від посади туркменського глави держави серед цих же держав є найбільш складним. Передба­чене Конституцією Туркменистану право Халк Маслахати висловити недовіру Президенту фактично неможливо ре­алізувати, оскільки, по - перше, мала вірогідність того, що Халк Маслахати, більше половини членів котрого призна­чається Президентом., набере 2/3 голосів на підтримку цього рішення; по-друге, саме рішення про недовіру не призводить до відставки, а тільки до призначення референдуму з цього пи­тання 2.

Наявність в конституціях Узбекистану та Туркменистану деяких елементів парламентарної поліархії не впливає на зміст форм правління цих держав. Так, в Туркменистані пар­ламент уповноважений приймати рішення про недовіру уря-

>днак юридичних наслідків такого рішення для уряду не визначено. В Узбекистані відповідальності кабінету міністрів перед парламентом не передбачено, однак він повинен склада­ти повноваження перед новообраним парламентом. Відповідальність уряду перед парламентом, передбачена за­значеними нормами, є, по суті, умовною.

4.3.4. Президентські поліархії з елементами "парламентаризму "

Водночас серед президентських поліархій є певна група держав, де елементи "парламентаризму" тією чи іншою мірою впливають на зміст виконавчої і, насамперед, президентської влади. Серед держав цієї групи найближчою до класичного прототипу є форма державного правління Панами, де певною самостійністю володіє "Рада кабінету" (Consejo de Gabinete), яка хоч і діє при і під головуванням глави держави, але такі рішення, як призначення суддів Верховного суду, укладання договорів про займи, відчуження національного майна, декре­тування під колективну відповідальність Ради надзвичайного стану і призупинення окремих норм Конституції, президент приймає тільки зі згоди Ради кабінету'.

Взаємовідносини між Президентом та Радою Міністрів в Венесуелі певною мірою вирішуються на основі інституту контрасигнатури. Згідно з Конституцією Венесуели від 15 грудня 1999 р. Президент має повноваження, які можуть бути поділені на три групи: 1) його власні повноваження; 2) повно­важення, що здійснюються через міністрів і потребують обов'язкової контрасигнації; 3) повноваження, що здійсню­ються Президентом у Раді Міністрів і також потребують кон­трасигнації. З цього переліку згідно СТ.190 Конституції тільки два повноваження відносяться до розряду власних повнова-

Див.: Конституционное право зарубежных стран.—С.239.

1 Див.: Там само.

2 Див • Qvinnoa Л R To.. ,..,..„

Див.: Правовые системы стран мира.— С.501.

152

153

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

жень Президента: право призначати та відкликати міністрів, всі інші потребують контрасигнації з боку відповідних міністрів.

Серед парламентських рис президентської поліархії в Ал­жирі слід відзначити деякі елементи інвеститури уряду, яка знаходить свій вираз у тому, що розроблена урядом програма діяльності має бути ухвалена парламентом - Національними народними зборами'.

Одним з найбільш поширених елементів парламентариз­му в президентських поліархіях є інститут відповідальності виконавчої влади перед законодавчим органом. Ця, не харак­терна для класичної президентської поліархії ознака, з'явила­ся у її законодавчо-виконавчих зв'язках як певний юридичний засіб "приборкання, пом'якшення" президентської влади, кот­ра у відповідних соціально-політичних обставинах часто при­водила до узурпації главою держави всієї державної влади.

Найбільш легкою є форма парламентської відповідаль­ності у Філіппінах, де депутати обох палат Конгресу (Палати представників та Сенату) мають право звернутись із запитами до виконавчої влади - Президента та очолюваного ним Кабіне­ту міністрів, яке, однак особливих наслідків не має2. В Коста-Ріка Законодавчі збори (однопалатний парламент) можуть формулювати інтерпеляцію міністрам Уряду, а рішенням 2/3 присутніх на засіданні парламенту виносити осуд тим посадо­вим особам, які винні в здійсненні неконституційних або неза­конних актів, серйозних помилок, що спричинили або змогли спричинити явну шкоду державним інтересам3. Інтерпеляція є засобом парламентського контролю над урядом і в Парагваї. Конгрес може викликати для запиту будь-якого міністра або іншого керівника виконавчої влади на засідання відповідної палати (Палати депутатів або Сенату). Якщо викликана поса-

1 Див.: Правовые системы стран мира. — С. ЗО.

' Диз.: Там caMo.-C.697. 5Див.:Тамсамо.-С351.

лова особа не з'явиться на засіданні палати або ж ця палата вва­жатиме відповідь на інтерпеляцію незадовільною, то обидві па­лати 2/3 голосів можуть винести резолюцію осуду і рекоменду­вати Президенту або ж безпосередньому начальникові посадо­вої особи звільнити його від займаної посади.

В Аргентині політично відповідальним визнаний лише керівник міністерського кабінету. Глава Кабінету Міністрів зо­бов'язаний щомісяця звітувати по черзі перед кожною з палат парламенту з питань управління державними справами. Абсо­лютною більшістю від складу обох палат (Палати депутатів та Сенату) Національного конгресу він може бути відправлений у відставку. Всі члени міністерського кабінету на початку кожної сесії звітують перед парламентом, однак можливість вислов­лення їм недовіри у зв'язку з цим не передбачена. В Алжирі та­ка можливість конституційним законодавством передбачена, але остаточне рішення— відправити уряд у відставку або ж роз­пустити парламент - за Президентом '. В Перу Конгрес може висловити Раді міністрів або ж окремому міністру вотум не­довіри або ж відмовити у довірі, коли таке питання ставиться за міністерською ініціативою. Відмова у довірі Раді міністрів або ж міністру має наслідком його відставку. Але якщо Конгрес прийме резолюцію осуду або ж відмовить у довірі двом Радам міністрів, то Президент може розпустити парламент 2. У Вене­суелі протягом перших 10 днів загальної сесії Конгресу кожнен міністр подає на спільному засіданні палат парламенту обґрун­товану і повну доповідь про діяльність свого міністерства за минулий рік та плани на наступний, а також фінансовий звіт про суми грошей, які виділені його міністерству. Нижня пала­та - Палата депутатів може відмовити міністрам у довірі, після чого вони зобов'язані піти у відставку3.

1 Див.: Правовые системы стран мира. — С. ЗО.

2 Див.: Там само. - С.509.
Див.: Там само. — С.139.

154

155

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Форми державного правління Уругваю та Єгипту характе­ризуються дещо більшим "набором" парламентських елементів. В Уругваї це обумовлено насамперед більшою самостійністю Ради Міністрів у системі виконавчої влади. Президент, котрий її очолює, уповноважений брати участь в урядових засіданнях з правом голосу, який вважається вирішальним у разі голосуван­ня членів Ради Міністрів нарівно (так званий розкол голосів). Однак рішення, прийняті Президентом разом з відповідним міністром або міністрами, можуть бути скасовані колегіальним рішенням уряду в цілому. Найважливішими повноваженнями Ради Міністрів, яка скликається на засідання Президентом або на прохання окремого члена або кількох членів уряду, є підго­товка проекту державного бюджету та ініціювання його розгля­ду в парламенті, а також, за наявності відповідного рішення пар­ламенту, оголошення війни '. Конституція Уругваю (1967 р. з наступними змінами) не передбачає традиційних механізмів парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Однак певним замінником таких механізмів можна вва­жати право кожної палати за ініціативою третини її складу "за­прошувати на засідання міністрів з метою отримати від них інформацію, потрібну для виконання законодавчих повнова-жень"(ст.119 Конституції), а також наявність певних елементів контрасигнатури, коли частково Президент "підписує рішення Виконавчої влади разом з компетентними міністром чи міністрами". Крім цього Президент Уругваю має можливість розпустити Генеральну Асамблею (двопалатний парламент, що складається з Палати представників та Сенату. - СБ.). Це може статися, якщо висловлена недовіра уряду в цілому або окремим його членам, буде підтверджена відповідним рішенням, прий­нятим не менше, ніж 3/5 від складу кожної з палат. Новообрана Генеральна Асамблея повинна або скасувати, або підтвердити рішення попередниці щодо недовіри уряду. У випадку його підтвердження уряд зобов'язаний піти у відставку2.

Порівняно з Президентом США, глава єгипетської держа­ви має право законодавчої ініціативи, у випадках, коли парла­мент не засідає - видавати декрети, котрі мають силу закону, але за умов їх наступного затвердження законодавчим орга­ном '. На свій розсуд він може проводити референдуми з будь якого важливого питання щодо інтересів країни, зобов'язаний проводити референдуми в разі зміни Конституції та розпуску парламенту (Народна Асамблея). Останній пов'язаний з інститутом парламентської відповідальності уряду, коли На­родна Асамблея після прийняття більшістю голосів парламен­таріїв резолюції недовіри у результаті ініційованої 1/10 членів парламенту інтерпеляції може відправити у відставку будь-якого міністра або заступника Прем'єр-міністра. Народна Асамблея може поставити перед президентом питання і про відставку Прем'єр-міністра або всього складу уряду. Якщо та­ка пропозиція не підтримана Президентом, повторне її прий­няття парламентом зобов'язує главу держави винести це пи­тання на референдум. З урахуванням рішення Президент або відправляє у відставку Прем'єр-міністра (а разом з ним - і весь уряд), або розпускає Народну Асамблею. Ефективність цих елементів парламентської відповідальності невисока, оскільки остаточне рішення про відставку окремих міністрів приймає Президент, а процедура усунення від влади Прем'єр-міністра та всієї Ради Міністрів неймовірно ускладнена і із-за можливих, непередбачених для парламенту, наслідків. Одним словом, наявність парламентських елементів у єгипетській президентській поліархії суттєво владу самого президента та уряду не обмежує.

До президентських держав з елементами парламентариз­му слід також віднести Азербайджан. У системі елементів форми правління цієї держави з одного боку досить сильні по­зиції президента, свідченням чого є той факт, що його статус у

Див.: Державний лад країн світу.—С.242. 1 Див.: Там само.—С.241.

1 Див.: Правовые системы стран мира.—С.201, 615.

156

157

С.К.Бостан, С.М. Тимченко

загальному вигляді визначено у другій главі Конституції, яка має назву "Основи держави". Тут, зокрема, записано, що Пре­зидент "втілює єдність народу Азербайджану, забезпечує на­ступництво азербайджанської державності.., є гарантом неза­лежності і територіальної цілісності Азербайджанської держа­ви, виконання міжнародних договорів" (ст.8)'.