Державне право зарубіжних країн (стр. 44 )

Стаття 16.

1. Німецьке громадянство не може бути віднятим. Втрата грома­дянства може наступити тільки на підставі закону, а проти волі

424

зацікавленої особи - лише в тому випадку, якщо вона не стає осо­бою, що не має громадянства.

2. Жоден німець не може бути виданий іноземній державі. Осо­би, які переслідуються за політичні переконання, користуються пра­вом притулку.

Стаття 17. Кожний має право як окремо, так і спільно з іншими особами звертатися письмово з проханнями чи скаргами в компе­тентні установи чи до народного представництва.

Відділ II. ФЕДЕРАЦІЯ І ЗЕМЛІ

Стаття 20.

1.  Федеративна Республіка Німеччини є демократичною і
соціальною федеративною державою.

2.  Уся державна влада похідна від народу. Вона здійснюється
народом шляхом виборів і голосувань і через посередництво
спеціальних органів законодавства, виконавчої влади і правосуддя.

3.  Законодавство зв'язане конституційним ладом, виконавча
влада і правосуддя - законом і правом.

Стаття 21.

1.  Партії сприяють формуванню політичної волі народу. Вони
можуть вільно утворюватися. Внутрішня їхня організація повинна
відповідати демократичним принципам. Вони повинні представляти
публічний звіт про джерела своїх коштів.

2.  Партії, що за своїми цілями чи поведінкою своїх прихиль­
ників прагнуть завдати шкоди основам вільного демократичного по­
рядку, або усунути його, або поставити під загрозу існування Феде­
ративної Республіки, протиконституційні. Питання щодо протикон-
ституційності вирішує Федеральний конституційний суд.

3.  Подробиці регулюються федеральним законодавством.

Відділ VII. ЗАКОНОДАВСТВО ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 70.

1. Землі мають право законодавства в тій мірі, у якій дійсним Основним законом права законодавчої влади не надані Федерації.

425

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

2. Розмежування компетенції Федерації і земель установ­люється відповідно до розпоряджень дійсного Основного закону про виняткову і конкуруючу законодавчу компетенцію.

Стаття 71. У сфері виняткової законодавчої компетенції Феде­рації землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки вони спеціально уповноважені на це федеральним законом.

Стаття 72.

і. У сфері конкуруючої законодавчої компетенції землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки Феде­рація не використовує своїх прав законодавства.

2. У цій сфері Федерація має право законодавства, якщо існує необхідність у федеральному законодавчому регулюванні, тому що:

1) яке-небудь питання не може бути ефективно врегульовано за­
конодавством окремих земель;

2)  врегулювання якого-небудь питання законодавством однієї
землі може порушити інтереси іншої чи землі всієї країни в цілому;

3)  цього вимагає дотримання правової чи економічної єдності,
зокрема однаковості життєвих умов на території не лише однієї
землі.

Стаття 73. Федерація володіє винятковою законодавчою компе­тенцією у наступних питаннях:

1)  зовнішні відносини, а також оборона, включаючи військову
службу чоловіків, що досягли вісімнадцяти років, і захист цивільно­
го населення;

2) громадянство Федерації;

3) свобода пересування, паспорта, еміграції й імміграція, видача;

4) валюта, грошовий обіг, карбування монети, режим міри і ва­
ги, установлення точного часу;

5) митна і торгова єдність території, договори про торгівлю і суд­
ноплавство, свобода товарного обігу, товарних обігів і платіжних роз­
рахунків із закордоном, включаючи митну і прикордонну охорону;

6) залізниці Федерації і повітряне сполучення;

7) пошта, телеграф, телефон, радіо;

8) правове становище осіб, що знаходяться на службі Федерації
і безпосередньо залежних від її корпорацій публічного права;

9) правова охорона промислової власності, авторське, патентне і
видавниче право;

10) співробітництво Федерації і земель у галузі кримінальної

426

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

поліції й охорони Конституції, установа федерального відомства кримінальної поліції і міжнародна боротьба зі злочинами;

11) статистика для цілей Федерації.

Стаття 74. Конкуруюча законодавча компетенція поширюється на наступні сфери:

1)  цивільне право, кримінальне право і виконання вироків, судо­
устрій, судочинство, адвокатура, нотаріат і юридична консультація;

2)  акти цивільного стану;

3)  право союзів і зборів;

4)  перебування і постійне проживання іноземців;

5)  охорона пам'ятників німецької культури від вивозу за кордон;

6)  справи про біженців і вигнанців;

7)  державне соціальне забезпечення;

8)  громадянство земель;

9)  військові збитки і їхнє відшкодування;

10) піклування про інвалідів війни, жертви війни, що залишили­
ся в живих, про колишніх військовополонених і захоронения полег­
лих воїнів;

11) господарське право (гірська справа, промисловість, енерге­
тичне господарство, ремесла, кустарна промисловість, торгівля,
банківська і біржова справа, приватне страхування);

12)  робоче право, включаючи організацію виробництва, охорону
праці і посередництво у наймі, соціальне страхування, включаючи
страхування від безробіття;

13)  сприяння науково-дослідній роботі;

14)  право примусового відчуження, оскільки воно стосується
справ, згаданих у статтях 73 і 74;

15)  перехід землі і земельної власності, природних ресурсів і за­
собів виробництва у суспільну власність чи у суспільне господарст­
во інших форм;

16)  запобігання зловживань економічною могутністю;

17)  сприяння виробництву в сільському і лісовому господарст­
вах, забезпечення постачання продовольством, ввіз і вивіз продукції
сільського і лісового господарства, рибальство у відкритому морі і в
прибережних водах, охорона узбережжя;

18)  перехід власності на землю, земельне право і сільськогоспо­
дарську оренду, житлова справа, поселення, хутори;

427

С.К.Бостан, С. М. Тимченко

19) заходи проти загальнебезпечних і заразних захворювань лю­
дей і тварин, допуск до лікарських і інших медичних професій і до
виробництва лікарських засобів, торгівля ліками, лікарськими засо­
бами, наркотиками й отрутою;

20)  охорона торгівлі продовольством, предметами широкого
вжитку, предметами першої необхідності, фуражем, насінним і по­
садковим матеріалом для сільського і лісового господарства і захист
дерев і рослин від хвороб і шкідників;

21)  судноплавство у відкритому морі й у прибережних водах,
водні пізнавальні знаки, внутрішнє судноплавство, метеорологічна
служба, морські канали і внутрішні водні шляхи загального значення;

22)  рух по дорогах, автомобільна справа, спорудження і нагляд
за справністю доріг далекого сполучення;

23)  рейкові шляхи, крім федеральних залізниць і за винятком
гірських залізниць.

Стаття 75. Федерація має право з дотриманням умов, передба­чених статтею 72, видавати загальні розпорядження з наступних пи-таннь:

1)  правове становище осіб, що знаходяться на державній службі
земель, громад і інших корпорацій публічного права;

2)  загальне правове становище засобів масової інформації і кіно;

3)  мисливська справа, охорона природи і мальовничих місць;

4)  розподіл землі й упорядкування території і водний режим;

5) прописка і виписка.
Стаття 76.

1.  Законопроекти вносяться в Бундестаг Федеральним урядом,
членами Бундестагу або Бундесратом.

2.  Законопроекти Федерального уряду насамперед подаються в
Бундесрат. Бундесрату належить право висловитися про них протя­
гом трьох тижнів.

3.  Законопроекти Бундесрату представляються Бундестагу че­
рез Федеральний уряд, що зобов'язаний висловити щодо них свою
точку зору.

Стаття 77.

1. Федеральні закони приймаються Бундестагом. Після прийнят­тя вони негайно передаються Бундесрату через Голову Бундестагу.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

КОНСТИТУЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

(витяги)

(Прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 року)

Глава 2 Права та свободи людини і громадянина

Стаття 57

Кожен зобов'язаний платити законно встановлені податки та збори. Закони, що встановлюють нові податки чи погіршують стано­вище платників податків, зворотної сили не мають.

Стаття 58

Кожен зобов'язаний оберігати природу і навколишнє середови­ще, дбайливо ставитися до природних багатств.

Стаття 59

1.  Захист Вітчизни є обов'язком громадянина Російської Феде­
рації.

2.  Громадянин Російської Федерації проходить військову служ­
бу відповідно до федерального закону.

3.  Громадянин Російської Федерації у випадку, якщо його пере­
конанням і віросповіданню суперечить проходження військової
служби, а також в інших встановлених федеральним законом випад­
ках має право на заміну її альтернативною цивільною службою.

Стаття 60

Громадянин Російської Федерації може самостійно здійснювати у повному обсязі свої права та обов'язки з 18 років. Стаття 61

1.  Громадянина Російської Федерації не може бути вислано за
межі Російської Федерації чи видано іншій державі.

2.  Російська Федерація гарантує своїм громадянам захист і охо­
рону за її межами.

Стаття 62

і. Громадянин Російської Федерації може маті громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідно до федераль­ного закону чи міжнародного договору Російської Федерації.

428

429

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

2.  Наявність у громадянина Російської Федерації громадянства
іноземної держави не применшує його прав та свобод і не звільняє
від обов'язків, що випливають із російського громадянства, якщо
інше не передбачено федеральним законом чи міжнародним догово­
ром Російської Федерації.

3.  Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються
у Російській Федерації правами й виконують обов'язки нарівні з гро­
мадянами Російської Федерації, крім випадків, встановлених феде­
ральним законом чи міжнародним договором Російської Федерації.

Стаття 63

1.  Російська Федерація надає політичний притулок іноземним
громадянам і особам без громадянства відповідно до загальновизна­
них норм міжнародного права.

2.  У Російській Федерації не допускається видача іншим держа­
вам осіб, переслідуваних за політичні погляди, а також за дії (або
бездіяльність), що не визнаються в Російській Федерації злочином.
Видача осіб, обвинувачуваних у вчиненні злочину, а також передан-
ня обвинувачених для відбуття покарання в інших державах
здійснюються на основі федерального закону або міжнародного до­
говору Російської Федерації.

Стаття 64

Положення цієї глави становлять основи правового статусу осо­би в Російській Федерації і не можуть бути змінені інакше як у по­рядку, встановленому цією Конституцією.

Глава З Федеральний устрій

Стаття 65

І. У складі Російської Федерації перебувають суб'єкти Російської Федерації:

Республіка Адигея (Адигея), Республіка Алтай, Республіка Башкортостан, Республіка Бурятія, Республіка Дагестан, Інгуська Республіка, Кабардино-Балкарська Республіка, Республіка Кал­микія - Хальг Тангч, Карачаєво-Черкеська Республіка, Республіка Карелія, Республіка Комі, Республіка Марій Ел, Республіка Мор­довія, Республіка Саха (Якутія), Республіка Північна Осетія, Рес-

430

публіка Татарстан (Татарстан), Республіка Тува, Удмуртська Рес­публіка, Республіка Хакасія, Чеченська Республіка, Чуваська Рес­публіка - Чаваш Республіки;

Алтайський край, Краснодарський край, Красноярський край. Приморський край, Ставропольський край, Хабаровський край;

Амурська область, Архангельська область, Астраханська об­ласть, Білгородська область, Брянська область, Володимирська об­ласть, Волгоградська область, Вологодська область, Воронезька об­ласть, Івановська область, Іркутська область, Калінінградська об­ласть, Калузька область, Камчатська область, Кемеровська область, Кіровська область, Костромська область, Курганська область, Курська область, Ленінградська область, Липецька область, Мага­данська область, Московська область, Мурманська область, Нижнь­огородська область, Новгородська область, Новосибірська область, Омська область, Оренбурзька область, Орловська область, Пен­зенська обдасть. Пермськаобласть, Псковська область, Ростовська область, Рязанська область, Самарська область, Саратовська об­ласть, Сахалінська область, Свердловська область, Смоленська об­ласть, Тамбовська область, Тверська область, Томська область, Тульська область, Тюменська область, Ульяновська область, Че­лябінська область, Читинська область, Ярославська область;

Москва, Санкт-Петербург - міста федерального значення;

Єврейська автономна область;

Агінський Бурятський автономний округ, Комі-Перм'яцький автономний округ, Коряцький автономний округ, Ненецький авто­номний округ, Таймирський (Долгано-Ненецький) автономний ок­руг, Усть-Ординський Бурятський автономний округ, Ханти-Мансійський автономний округ, Чукотський автономний округ, Евенкійський автономний округ, Ямало-Ненецький автономний ок-РУГ-

2. Прийняття до Російської Федерації та утворення в її складі нового суб'єкта здійснюється у порядку, встановленому федераль­ним конституційним законом.

Стаття 66

1. Статус республіки визначається Конституцією Російської
Федерації та Конституцією республіки.

2. Статус краю, області, міста федерального значення, автоном­
ної області, автономного округу визначається Конституцією

431

С.К.Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Російської Федерації і статутом краю, області, міста федерального значення, автономної області, автономного округу, що приймається законодавчим (представницьким) органом відповідного суб'єкта Російської Федерації.

3.  За поданням законодавчих та виконавчих органів автономної
області, автономного округу може бути прийнятий федеральний за­
кон про автономну область, автономний округ.

4.  Відносини автономних округів, що входять до складу краю чи
області, можуть регулюватися федеральним законом та договором
між органами державної влади автономного округу та, відповідно,
органами державної влади краю чи області.

5.  Статус суб'єкта Російської Федерації може бути змінений за
взаємною згодою Російської Федерації та суб'єкта Російської Феде­
рації відповідно до федерального конституційного закону

Стаття 67

1.  Територія Російської Федерації включає території її суб'єктів,
внутрішні води й територіальне море, повітряний простір над ними.

2.  Російська Федерація має суверенні права і здійснює юрис­
дикцію на континентальному шельфі та у виключній економічній
зоні Російської Федерації у порядку, що визначається федеральним
законом і нормами міжнародного права.

3.  Кордони між суб'єктами Російської Федерації можуть бути
змінені за їхньою взаємною згодою.

Стаття 68

1.  Державною мовою Російської Федерації на всій території є
російська мова.

2.  Республіки мають право встановлювати свої державні мови. В
органах державної влади, органах місцевого самоврядування, дер­
жавних установах республік вони вживаються поряд з державною
мовою Російської Федерації.

3.  Російська Федерація гарантує всім її народам право на збере­
ження рідної мови, створення умов для її вивчення і розвитку.

Стаття 69

Російська Федерація Гарантує права корінних малочисельних народів відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжна­родного права і міжнародних договорів Російської Федерації.

Стаття 70

1.  Державний прапор, герб і гімн Російської Федерації, їх опис
та порядок офіційного використання встановлюється федеральним
конституційним законом.

2.  Столицею Російської Федерації є місто Москва. Статус сто­
лиці встановлюється федеральним законом.

Стаття 71

До відання Російської Федерації належать:

а) прийняття та зміна Конституції Російської Федерації і феде­
ральних законів, контроль за їх виконанням;

б) федеративний устрій і територія Російської Федерації;

в) регулювання і захист прав та свобод людини й громадянина;
громадянство в Російській Федерації; регулювання і захист прав
національних меншин;

г) встановлення системи федеральних органів законодавчої, ви­
конавчої та судової влади, порядку їх організації і діяльності; форму­
вання федеральних органів державної

влади;

д) федеральна державна власність та управління нею;

є) встановлення основ федеральної політики і федеральні про­грами в галузі державного, економічного, екологічного, соціального, культурного та національного розвитку Російської Федерації;

ж) встановлення правових основ єдиного ринку; фінансове, ва­
лютне, кредитне, митне регулювання, грошова емісія; основи цінової
політики; федеральні економічні служби, включаючи федеральні
банки;

з) федеральний бюджет, федеральні податки та збори; феде­
ральні фонди регіонального розвитку;

і) федеральні енергетичні системи, ядерна енергетика, матеріали розщеплення; федеральний транспорт, шляхи сполучення, інфор­мація та зв'язок; діяльність у космосі;

к) зовнішня політика та міжнародні відносини Російської Феде­рації, міжнародні договори Російської Федерації, питання війни і миру;

л) зовнішньоекономічні відносини Російської Федерації;

м) оборона і безпека; оборонне виробництво; визначення поряд­ку продажу і купівлі зброї, боєприпасів, військової техніки та іншого

432

433

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

військового майна; виробництво отруйних речовин, наркотичних за­собів і порядок їх використання;

н) визначення статусу та захист державного кордону, тери­торіального моря, повітряного простору, виключної економічної зо­ни і континентального шельфу Російської Федерації;

о) судоустрій; прокуратура; кримінальне, кримінально-процесу­альне та кримінально-виконавче законодавство; амністія і помилу­вання; цивільне, цивільно-процесуальне та арбітражно-процесуаль­не законодавство; правне регулювання інтелектуальної власності;

п) федеральне колізійне право;