Державне право зарубіжних країн (стр. 4 )

Нова ситуація у світі певною мірою викликана результата­ми другої світової війни, породила третю хвилю прийняття

конституцій - pp.

Прийняття конституцій "третього покоління" відбувалося

за двома напрямками:

33

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

♦  приймалися нові конституції в переможених країнах
та оновлювались у країнах-переможницях;

♦  в усьому світі почали поширюватися народно-демо­
кратичні й соціалістичні конституції.

Принципово нові конституції були прийняті в колишніх країнах—агресорах, котрі зазнали поразки у війні: Конституція Італії (1947 p.), Конституція Японії (1947 p.), Основний закон ФРН (1949 p.). Вони розроблялися під впливом окупаційних сил країн-переможниць (насамперед СІЛА) і мали на меті кар­динальну зміну самого характеру переможених держав. Вони фактично заново заклали основи державності (ФРН стала но­вою державою, що виникла майже водночас з Основним зако­ном; Італія з монархії перетворилася на республіку; Японія - з дуалістичної в парламентську монархію), закріпили широкий спектр прав і свобод людини (Італія революційно для свого ча­су сформулювала соціально-економічні та трудові права своїх громадян). Конституції цих країн засудили фашизм і створили передумови неможливості відродження фашизму й мілітариз­му в майбутньому, закріпили відмову від війни, а Японія вза­галі відмовилася від збройних сил; вони заклали основи демо­кратії, багатопартійності й парламентаризму.

Значно демократизувала в 1946 р. свою конституцію Франція. Суттєво змінився конституційний лад держав, котрі опинилися в радянській зоні впливу: НДР, Польщі, Чехосло-ваччини, Угорщини, Болгарії, Румунії. В усіх цих країнах спо­чатку були прийняті народно-демократичні конституції, які легалізували місцеві компартії й узаконили можливість екс­пропріації власності. Це були "компромісні" конституції, які тимчасово примирили національну буржуазію та соціалістичні сили, але створили правові передумови для зміни фактичних відносин власності і приходу до влади ко­муністів.

Використовуючи можливості "компромісних" народно-демократичних конституцій, комуністи прийшли до влади

34

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

11pp.) у всіх зазначених державах і, експропріював­ши власність у національної буржуазії, змінили існуючу соціальну структуру суспільства. Після цього у всіх семи країнах "радянського блоку" були прийняті "соціалістичні" конституції, що закріпили державний соціалізм як еко-шмгічний лад і належність влади комуністичним партіям. Усі зазначені соціалістичні конституції приймалися під впливом Конституції СРСР 1936 року.

В цей же період приймалися народно-демократичні,

онально-визвольні і соціалістичні конституції у країнах Азії - В'єтнамі, Китаї, Індії, Індонезії й інших країнах.

Четверта хвиля прийняття конституцій була викликана

пням системи колоніалізму наприкінці 50-х - початку 60-х pp. XX ст. (1960 - сер.70-хpp.). Свої національні консти-

і прийняли країни Африки. Деякі з них розроблялися країнами, що звільнилися, самостійно. Частіше вони прийма-

я за участю колишніх метрополій (Великобританії, Франції) чи дарувалися ними. Процес деколонізації, а саме події в Алжирі - колишній колонії Франції - сприяв прийнят­тю нової, "деголлівської" Конституції Франції 1958 року.

П'ята хвиля нових конституцій (серЛО-х pp.—1990 p.) була обумовлена падінням останніх фашистських режимів у Європі - у Греції, Португалії (1974 р.) та в Іспанії (1975 р.). У цих країнах (у Греції - в 1975 p., Португалії - в 1976 p., Іспанії - у 1978 р.) були прийняті нові, демократичні конституції, які - закріпили права та свободи людини, парламентаризм, новий конституційний лад і демократичний політичний режим. Нові конституції (за зразком португальської 1976 р.) були прийняті і її колишніми колоніями, котрі стали незалежними державами.

Європейські конституції 50—80-х років нерідко визнача­ють як новітні. У них відображено більшу роль держави в еко­номічній сфері, закріплено вже сформульовану на той час дер­жавну функцію. Вони визнають пріоритет за людиною в її взаєминах з державою. Новітні конституції, як правило,

35

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

містять порівняно ширші за змістом положення про права і свободи і, звичайно, фіксують соціально-економічні права. Водночас ними встановлено належні юридичні гарантії ре­алізації прав та свобод і запроваджено нові механізми їх захи­сту (омбудсман, конституційна скарга тощо). У новітніх кон­ституціях більшою мірою представлені загальні положення соціального характеру, хоча їх сенс і призначення є різними. В одних випадках в основних законах ідеться про соціальні орієнтири та відповідні завдання держави, необхідність прове­дення реформ; в інших - усе обмежується "соціальною" фразе­ологією. Предметом конституційного регулювання постали відносини, що виникають у межах політичної системи суспільства поза суто державною організацією. Це стосується передусім діяльності політичних партій у їх взаємозв'язках з державним механізмом. Нарешті, ознакою новітніх консти­туцій є наявність у їх текстах положень про зовнішньо­політичну діяльність держави та про співвідношення норм національного й міжнародного права.

Шоста хвиля конституцій стала результатом краху соціалістичного табору й розпаду СРСР. Біля двох десятків держав кардинально змінили свій суспільний лад. Крім цього, близько 20 нових держав з'явилося на карті світу (15 - на те­риторії колишнього СРСР, 5 - на території колишньої Юго­славії).

У текстах цих основних законів робиться ще більший ак­цент на значущості для суспільства й держави прав людини. Практично всі вони визначають державу як правову та соціальну, констатують політичний, економічний та ідео­логічний плюралізм, фіксують певні положення за змістом ідеології природних прав, хоча цим не знімаються проблеми їх реалізації. Заслуговує на увагу й те, що нерідко взірцем побу­дови державного механізму для їх авторів слугувала згадувана Конституція Франції 1958 p.: якою було започатковано прак­тику змішаної республіканської форми державного правління.

36

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

2.2. Суть конституції, її основні риси

Юридична суть конституції полягає у тому, що вона є ос­новним законом, який має найвищу юридичну силу.

Соціально-політична суть конституції визначається ре-

.татом співвідношення політичних сил, що існували на мо­мент ЇЇ прийняття.

Соціальні функції конституції, тобто суспільне призна­чення конституції і способи її реалізації:

♦  юридична - "закон для законів";

♦  політична - закріплює устрій держави, її відносини з
окремими людьми та їх групами, служить правовою
основою політичної системи;

♦  ідеологічна - найбільш авторитетний закон, котрий
містить загальні цінності людини.

Загальні риси конституцій зарубіжних країн:

1)  закріплюють принцип народного суверенітету;

2)  проголошують основні засади теорії розподілу влад;

3)  встановлюють і закріплюють форму правління
відповідної держави;

4)  встановлюють і закріплюють форму державного уст­
рою;

5)  проголошують демократичні свободи громадян і

підданих;

6) визначають принципи організації системи вищих ор­
ганів державної влади: глави держави, уряду, парла­
менту, в деяких державах вищого органу консти­
туційного нагляду.

Об'єкти конституційного регулювання. Перші конституції регулювали: організацію вищої влади;

-  політико-територіальний устрій;

-  права і свободи людини та громадянина.

У XX столітті конституції стали регулювати зовнішньо­політичні функції. Значний розвиток відбувся в області прав і

37

С. К. Б оста н, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

свобод (право на охорону навколишнього середовища, на охо­рону материнства).

2.3. Класифікація конституцій

I. За часом (або тривалістю) дії:

-  постійні (необмежені у часі);

-  тимчасові (обмежені у часі).

II. За політичним режимом, що оформлюється:

-  демократичні;

-  недемократичні:

♦  авторитарні;

♦  тоталітарні.
III. За формою правління:

-  республіканські;

-  монархічні.

IV. За формою державно-територіального устрою:

1)  унітарні;

2)  федеративні:

-  федеративні (національні);

-  суб'єктів федерації.

V. За формою вираження волі засновника:

1) писані:

-  кодифіковані;

-  некодифіковані;

2)  неписані;

3)  змішані.

Писані конституції - це єдиний акт (кодифікована консти­туція) або кілька актів (некодифікована конституція) що ма­ють вищу юридичну силу.

Абсолютна більшість конституцій зарубіжних країн - це конституції кодифіковані. Але є у сучасному світі кілька за­рубіжних країн, основні закони яких за формою є некодифи-кованими. Хрестоматійним прикладом такої конституції є конституція Швеції, котра бере свій початок з прийняття

38

1809 р. першого конституційного акту про форму правління.

акт іноді називали конституцією, хоча відповідну зна--г. шість за змістом і юридичною формою мали й деякі інші ак­ти, запроваджені в XIX ст.: про престолонаслідування (1810 р.), про свободу друку (1812 р.) і про парламент (1810 p.). Усі вони були прийняті парламентом кваліфікова­ною більшістю голосів. Саме сукупність названих чотирьох актів, на думку офіційних кіл, утворювала те, що було первісною конституцією Швеції.

З часом більшість із цих актів кілька разів змінювалася й доповнювалася, однак складові конституції Швеції номіналь­но залишалися тими ж. На сьогодні чинну Конституцію цієї держави складають прийняті парламентом у лютому 1974 р. ікти "Форма правління", "Акт про парламент" і "Акт про сво­боду друку". Саме цей рік вважається роком прийняття Кон­ституції Швеції, четвертою складовою котрої є "Акт про пре­столонаслідування 1810 р." зі змінами та доповненнями.

Шведський досвід сприйняла й інша скандинавська країна - Фінляндія. її конституція до кінця XX ст. складалася також з чотирьох парламентських актів, які були запровад­жені в різні роки: "Форма правління 1919 р." (цим же роком зазвичай позначалася і сама конституція країни. - С. Б.), два акти щодо організації виконавчої та судової влади, прийняті в 1922 р., та "Акт про парламент 1928 p.". Однак 11 червня 1999 р. Фінляндія, прийнявши свою нову конституцію - "Ос­новний закон Фінляндії", відмовилася від некодификованої

-конституції.

Некодифікованою вважається також Конституція Австрії. Поняття конституції в цій країні, як правило, ототожнюється з Конституційним законом 1920 p., що регламентує питання державного устрою. Однак він не вичерпує змісту консти­туційного регулювання в цій країні. Офіційно конституційни­ми законами визнані також "Конституційний закон про нейт­ралітет 1955 р." та деякі інші акти, прийняті в попередні роки, зокрема, ще за часів існування Австро-Угорської імперії. Се-

39

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ред них слід назвати насамперед "Закон про захист свободи особи 1862 р." і датований тим же роком "Закон про охорону недоторканості житла", "Основний закон держави про за­гальні права громадян і земель 1867 p.".

У Канаді поняття конституції асоціюється з сукупністю актів, частина з яких прямо названа конституційними закона­ми, а решта є такими за своїм характером. Ці акти прийняті протягом pp., причому більшість їх уведена парла­ментом колишньої метрополії або октройована британським монархом.

Змішаними є конституції Великобританії і Нової Зеландії, які складаються із сукупності різних джерел конституційного права. У Великобританії - це парламентські акти (статути), судові прецеденти, конституційні угоди (правові звичаї), док-тринальні джерела. Доктринальні джерела - це погляди ав­торитетних вчених, до яких звертаються в тих випадках, коли прогалини в конституційному праві не можуть бути заповнені за допомогою названих вище джерел конституційного права.

Неписані конституції - це конституції, які не зафіксовані документально. На сьогодні таких немає.

VI. За порядком прийняття:

-  октройовані;

-  "народні" (прийняті або на референдумі, або парламен­
том, або "конституантою" - установчими зборами)

VII. За порядком внесення змін:
гнучкі;

- жорсткі;

- особливо жорсткі;
змішані.

0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Використовуючи навчальну та спеціальну літературу, визначте та класифікуйте джерела державного права зарубіжних країн і відобразьте це у вигляді схеми.

40

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Завдання 2. Використовуючи конституції (витяги), наве­дені в додатках до цього посібника, класифікуйте їх за

іовідними критеріями.

Завдання 3. Продовжіть поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

•  Формалізовані джерела - це...

•  Неформалізовані джерела - це...

•  Органічний закон - це...

•  Конституційний закон - це...

•  Конституанта - це...

•  Октроювання - це...

Ц5 НІ- СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Тема: Конституції зарубіжних країн - основні джерела державного (конституційного) права"

ПЛАН

1.  Класифікація конституцій зарубіжних країн.

2.  Форма, структура та мова конституцій.

3.  Прийняття та зміна конституцій в зарубіжних країнах:
загальні риси та особливості.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Підготовку до семінарського заняття необхідно почати з ознайомлення з планом семінару та рекомендованої до нього літератури. Організаційно заняття представляє собою семінар із елементам практичного заняття. Воно поділяється на дві ча­стини, що обумовлює порядок та методи його проведення.

У першій частині передбачається розгляд першого питан­ня "Класифікація конституцій зарубіжних країн" методом ма-

41

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

лих груп. Його сутність полягає у тому, що навчальна група поділяється на 6 малих грун ("держав"), кожна з яких обирає свого "главу держави".

Викладач дає двом групам завдання класифікувати за пев­ний проміжок часу (2-3 хв.) конституцію окремої країни. "Гла­ва держави" однієї групи називає критерії класифікації і відповідь, а глава держави іншої - правильно чи ні. Кожна гру­па отримує за кожну правильну відповідь один бал, тобто мак­симальна кількість балів - 7. Така процедура використо­вується для кожної групи по чотири рази, тобто максимум балів, який може набрати кожна група, складає 28.

Після цього кожна з малих груп на чолі з "главою держа­ви" розподіляє між собою кількість набраних балів залежно від внеску кожного члена групи ("громадянина") у колективну відповідь. Результати повідомляються викладачеві, який відповідним чином оцінює тих, що навчаються.

Для ефективної підготовки до цієї частини семінарського заняття необхідно виконати завдання, які виносяться на са­мостійну роботу.

Друга частина семінарського заняття проводиться у формі заслуховування доповідей з п. п. 2,3 плану семінару. До­повідь на 10-12 хв. необхідно готувати на основі вивчення ре­комендованої літератури і вказівок викладача, які були зроб­лені на лекції.

Розкриваючи другий пункт плану семінарського заняття, слід звернути увагу на те, що структура конституцій, за деяки­ми винятками, має стандартний вигляд:

1)  преамбула (вступ);

2)  основна частина (текст конституції);

3)  ряд положень: заключних, перехідних, додаткових;

4)  додатки (в деяких конституціях).

Преамбула - виклад мети Конституції, історичних умов прийняття, прав і свобод громадян, початку державного функціонування.

42

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Основна частина - права і свободи громадян, основи ільного устрою, система і статус державних органів, дер­жавні символи, порядок зміни Конституції. Основна частина складається, як правило, з:

-  частин;

-  розділів;

-  глав;

-  статей.

Чіткої регламентації в структурі основного тексту немає.

Заключні положення встановлюють порядок набрання чинності конституції.

Перехідні положення визначають терміни введення окре­мих норм.

Додаткові положення - тлумачні норми.

Стиль викладу конституцій суворо документальний, має деякі особливості в країнах романської, германської та англо­саксонської правових систем.

При підготовці до третього питання слід засвоїти, що більш ніж 200-літня історія конституціоналізму за способами прийняття Основного Закону знає конституції "октройо-

вані"і "народні".

I. Октройовані - це даровані конституції. Вони властиві
насамперед країнам з монархічною формою правління. Про­
ект основного закону розробляється під контролем самого мо­
нарха (у парламентарних монархіях під контролем уряду) без
залучення представницького органу або виборчого корпусу і
ним же затверджується. Історично октройованими були кон­
ституції переважної більшості європейських держав. Із сучас­
них країн - октройованими є конституції Бахрейну, Йорданії,
Кувейту, Марокко та деяких інших держав, де глави держав -
монархи - зберігають значні владні повноваження.

II. На відміну від дарованої конституції, джерелом "на­ родної" конституції є виборчий корпус (громадяни), котрий:
а) обирає парламент, б) установчі збори (конституанта),
в) безпосередньо приймає Основний Закон на референдумі.