Державне право зарубіжних країн (стр. 27 )

являється закономірність олігархічної спадкоємності, яка не може ліквідувати плям політичного минулого.

Сьогодні Україна та інші зарубіжні країни колишнього СРСР є зразками збитковості демократії, тому що зруйнувати стару олігархію вони не здатні швидко, породити нову теж. Буржуазія ще слабка, а широкі верстви робітничих мас, забиті бідністю і "шоком" реформ, не в змозі організаційно обдумати те, що відбувається і створити спочатку партійну, а потім і дер­жавну еліту для формування власної олігархії. А без олігархії, без еліти демократія породжує хаос, анархію, свавілля, політичну нестабільність, коли розумне, раціональне в суспільстві руйнується, поступається місцем інстинктові й емоційному безладдю.

Будь-яка форма організації соціальних систем підпадає під відновлену олігархію. Питання тільки в тому, якої вона якості, кому служить, чиї інтереси формує і реалізує в процесі управління суспільством. Сучасне суспільство повинно боро­тися не проти олігархії як політичного або соціального явища, а за олігархію певного рівня культури, професіоналізму, що працює в умовах гласності, змінності, жорстких правових ви­мог, за "мудрих олігархів, олігархів філософів"

§3. Державний режим

Державний режим - це реальний порядок функціонуван­ня і взаємодії вищих органів державної влади. Державний ре­жим поняття вужче ніж політичний.

У межах демократичного політичного режиму можуть існувати такі державні режими:

1) Парламентарний, коли жодна партія не має абсолютну більшості у парламенті, тому у системі органів влади домінує парламент.

2) Міністеріальний, коли якась партія має більшість у парламенті, формує уряд, як правило, з лідерів партії, що мо-

254

_______________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

жуть нав'язувати свою думку (рішення) парламенту. У сис­темі органів влади домінує уряд.

3) Дуалістичний, коли між владами існує певний баланс сил (президентська та деякі змішані республіки).

У межах недемократического режиму можуть існувати такі державні режими:

1)  абсолютний;

2)  партократичний.

0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Вивчить літературу з цієї проблеми і визнач­тесь з трактуванням понять: "політичний режим" та "держав­ний режим" у різних літературних джерелах. Проаналізуйте погляди різних авторів, сформулюйте своє визначення.

Завдання 2. Використовуючи тексти (витяги з) консти­туцій 5 зарубіжних країн (на вибір), визначити форми політичного та державного режимів.

Завдання 3. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн,

наприклад:

•  Політичний режим - це...

•  Державний режим - це

•  Міністеріальний режим - це...

•  Парламентарний режим - це...

•  Дуалістичний режим - це...

•  Партократичний режим - це...

Ш III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1.  Государственное право зарубежных
стран: Учебник.-М.,1998.- С.234-290.

2.  Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник: В 4-х томах /Отв. ред. проф. -
шун.- М.: Изд-во БЕК, 1996.- Т 1-2.-С.212-215, 305.

255

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3.  Политические режимы современности.—
Нижний Новгород, 1995.

4.  Конституционное (государственное) право
зарубежных стран: Учебник.-М.,1997.-С179-191.

5.  Конституційне право зарубіжних країн:
Підручник.- К., 1997.- С.3-18.

IV. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ №2

Другий модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 4.1-4.4 у вигляді контрольної роботи, приблизний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання:

? КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ?

1.  Схарактеризуйте зміст поняття держави як консти­
туційно-правового інституту.

2.  Розкрийте конституційні характеристики держави.

3.  Схарактеризуйте конституційно-правовий статус дер­
жавних органів влади в зарубіжних країнах.

4.  Схарактеризуйте зміст поняття "форма державного
правління".

5.  Схарактеризуйте типологію форм державного
правління.

6.  Дайте загальну характеристику монархічної форми
правління в зарубіжних країнах.

7.  Схарактеризуйте абсолютну монархію в зарубіжних
країнах.

8.  Схарактеризуйте дуалістичну монархію в зарубіжних
країнах.

9.  Дайте загальну характеристику поліархічної форми
державного правління в зарубіжних країнах

10.  Схарактеризуйте поняття президентської поліархії та
основні її різновиди в зарубіжних країнах.

256

11.  Схарактеризуйте поняття парламентарної поліархії та
основні її різновиди в зарубіжних країнах.

12.  Визначте зміст поняття "змішана форма поліархічного
правління".

13. Класифікуйте держави зі змішаною формою
поліархічного правління.

14.  Схарактеризуйте змішані поліархії із домінуванням
президентських елементів.

15.  Схарактеризуйте змішані поліархії із домінуванням
парламентських елементів.

16. Порівняйте форми державного правління України та
інших змішаних поліархій Європи.

17. Розкрийте зміст поняття "політико-територіального
устрою" держав.

18.  Класифікуйте держави за їх політико-територіальним
устроєм.

19.  Схарактеризуйте ознаки унітарної форми політико-те­
риторіального устрою.

20.  Схарактеризуйте ознаки федеративної форми політи­
ко-територіального устрою.

21.  Дайте загальну характеристику автономії як форми те­
риторіальної організації влади.

22.  Схарактеризуйте політичну автономію в зарубіжних
країнах

23.  Схарактеризуйте адміністративну автономію в за­
рубіжних країнах

24.  Схарактеризуйте політичні і державні режими.

25.  Визначте особливості сучасного демократичного режи­
му.

ВАРІАНТ №

1. Визначте:

1.1) В яких з перелічених держав президент обирається особливою колегією виборців з числа депутатів парламенту та місцевих органів влади?

257

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

 

а) Ізраїль, Греція
б) США, Аргентина
в) Індія, Італія

2) Який різновид поліархічної форми правління встанов­лений в цих державах: а) президентська; б) парламентарна; в) змішана:

а) ФРН, Греція
б) США, Аргентина
в) Індія, Італія

2.  Поясніть значення терміна "міністеріалізм".

3.  Дайте визначення поняття "державна автономія"

4. Відобразіть у вигляді схеми президентську форму
поліархичного правління.

5. Класифікуйте політичні та державні режими.

6. Порівняйте ознаки федерації та децентралізованої
унітарної держави, зробіть висновки.

7. Використовуючи текст конституції Латвії, про­
аналізуйте конституційно-правовий статус Сейму. Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на відповідні статті кон­
ституції.

258

МОДУЛЬ III

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

(програмні вимоги)

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань Ш-го мо­дуля (Теми № 5-6) курсанти, студенти, слухачі повинні опра­цювати у процесі навчальної та самостійної роботи питання відповідних тем:

Тема № 5. Вищі органи державної влади в зарубіжних країнах

Тема № 5.1. Вибори як засіб формування органів дер­жавної влади

5.1.1. Виборче право в державному (конституційному)
праві. Об'єктивне та суб'єктивне виборче право. Принципи
виборчого права та їх закріплення в конституційному законо­
давстві зарубіжних країн. Цензові та додаткові вимоги.

5.1.2. Вибори в зарубіжних країнах. Соціальні функції ви­
борів. Класифікація виборів. Організація і порядок проведен­
ня виборів у зарубіжних країнах.

5.1.3. Виборчі системи в зарубіжних країнах. Кла­
сифікація виборчих систем: мажоритарна виборча система та
її різновиди (відносної, абсолютної та кваліфікованої
більшості); пропорційна система, її особливості в різних
країнах; змішана виборча система.

Тема № 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних

країнах

5.2.1. Поняття парламентаризму та парламенту у держав­ному (конституційному) праві. Порядок формування парла­ментів в зарубіжних країнах, їх склад та організація.

259

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Внутрішня структура парламентів. Комісії (комітети ) як еле­мент структури парламентів.

5.2.2.  Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних
країнах. Юридична природа депутатського мандата. Права та
обов'язки парламентарія. Парламентський імунітет.
Індемнітет. Об'єднання парламентаріїв.

5.2.3.  Повноваження парламентів зарубіжних країн. Зако­
нодавчі повноваження парламентів, стадії законодавчого проце­
су. Контрольні повноваження парламентів. Судові, фінансові та
зовнішньополітичні повноваження законодавчих органів.

Тема № 5.3. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах

5.3.1.  Глава держави, його місце в системі конституційної
влади. Монарх, особливості його конституційно-правового
статусу. Повноваження монарха. Президент: порядок обрання
і заміщення посади, його повноваження.

5.3.2.  Уряд, його місце в системі державної влади. Поря­
док формування урядів у зарубіжних країнах, їх структура та
внутрішня організація. Конституційна відповідальність
урядів. Повноваження урядів, їх правотворчість.

Тема№ 5.4. Судові та правоохоронні органи в зарубіжних країнах

5.4.1.  Поняття і соціальні функції судової влади в за­
рубіжних країнах. Структура судової влади. Правовий статус
суддів, прокурорів та слідчих. Конституційно-правові принци­
пи організації і діяльності судових систем. Система судів за­
гальної юрисдикції.

5.4.2.  Конституційна юстиція в зарубіжних країнах. Орга­
ни конституційного контролю. Об'єкти та суб'єкти консти­
туційного контролю. Види конституційного контролю. Компе­
тенція органів конституційного контролю і механізм ЇЇ ре­
алізації.

5.4.3.  Правоохоронні органи в зарубіжних країнах: проку­
ратура, адвокатура, органи внутрішніх справ.

Тема № 6. Конституційно-правовий статус політичних партій в зарубіжних країнах

Політичні партії, їх місце в політичних системах за­рубіжних країн. Класифікація політичних партій. Інсти-туціоналізація політичних партій. Партійні системи за­рубіжних країн, їх особливості.

* * *

У результаті опанування навчального матеріалу 3-го мо­дуля "Конституційно-правовий статус органів державної влади та політичних партій у зарубіжних країнах" студенти, курсанти та слухачі повинні:

а) знати:

♦  принципи виборчого права зарубіжних країн;

♦  суть різних виборчих систем;

♦  загальні шляхи формування та основні завдання,
функції та повноваження вищих органів державної

влади;

♦  особливості системи судових та правоохоронних ор­
ганів різних держав;

♦  складові частини конституційно-правового статусу
політичних партій.

б) вміти:

♦  використовувати методики різних виборчих систем
для визначення результатів виборів, оцінити їх;

♦  порівнювати організаційну структуру та компетенцію
вищих органів державної влади зарубіжних країн та
України, прогнозувати розвиток деяких з них в нашій

країні;

♦ оцінювати, базуючись на конституційному законо­
давстві, діяльність політичних партій.

260

261

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ТЕМА 5.1. ВИБОРИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1. Конституційні принципи виборчого права. 2. Вибори в зарубіжних країнах: поняття, класифікація, стадії виборчо­го процесу. 3. Загальна характеристика виборчих систем.

§1 .Конституційні принципи виборчого права

Виборче право - сукупність норм, які закріплюють та ре­гулюють процес формування ланок державного механізму.

Виділяють обективне та суб'єктивне виборче право. Саме ж виборче право як суб'єктивне право особи (громадянина) поділяється на активне і пасивне виборче право.

Активне виборче право - це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах до органів державної вла­ди насамперед шляхом голосування.

Пасивне виборче право означає право балотуватися на відповідні посади, тобто право бути обраним. Можливість на­дання активного і пасивного виборчого права завжди зумов­лювалась певними вимогами (цензами) до потенційних учас­ників виборів. Ці вимоги визначено в конституціях і виборчо­му законодавстві.

Принципи виборчого права - умови, виконання яких ро­бить вибори дійсним волевиявленням народу. Серед принципів виборчого права виділяють:

1. Загальність виборчого права, яка означає, що виборче право мають всі дорослі та дієздатні громадяни держави. За­гальність може бути обмежена в деяких державах відповідни­ми цензами:

а) ценз статі. Еволюція виборчого права призвела до скасування так званого статевого цензу і надання відповідних прав жінкам. Уперше активне виборче право було надано

262

жінкам у США: в період з кінця XIX ст. і до першої світової війни воно було встановлено законодавством шести штатів. В кінці XIX - на початку XX ст. емансипація жінок на виборах мала місце в Новій Зеландії (1893 р.), в Австралії, а на євро­пейському континенті - в Норвегії та Фінляндії, причому в двох останніх країнах жінки могли не тільки голосувати, а й балотуватися на виборах.

Після першої світової війни розпочався процес розширен­ня виборчого корпусу і в інших країнах. Він був досить трива­лим і для багатьох розвинутих країн завершився лише після другої світової війни. Наприклад, якщо в США на федераль­ному рівні виборчі права були надані жінкам у 1920 р., то в цілому ряді європейських країн це було зроблено лише після другої світової війни, а у Швейцарії - в 1971 р. В наш час фор­мальних обмежень виборчих прав за ознаками статі в розвину­тих країнах практично не існує, хоча все ж спостерігається в деяких країнах Латинської Америки та Близького Сходу.

б) наявність цензу осілості, тобто постійного проживан­ня на території виборчого округу - одна з характерних рис ви­борчого права ХІХ-ХХ ст. Це відповідає історично обумовле­ним поглядам на виборчий округ як на територіальну корпо­рацію, населення якої є певною єдністю з різноманітними спільними інтересами. Однак на сьогодні виборчі округи дале­ко не завжди співпадають з адміністративно-територіальними одиницями, які б могли претендувати на визнання такими корпораціями. Та все ж ценз осілості запроваджений у багать­ох країнах. У США він дорівнює одному місяцю, в Австралії, ФРН і Японії - трьом, у Бельгії і Франції - шести, у Канаді та Фінляндії - дванадцяти місяцям тощо. Звичайно такий ценз обумовлює необхідність проживання протягом встановленого строку на території відповідного виборчого округу або адміністративно-територіальної одиниці.

В окремих країнах ценз осілості виражений узагальнено. Наприклад, у Конституції Ісландії зазначено, що для участі в голосуванні на парламентських виборах потрібно проживати в

263

С. К. Бостан, СМ. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

країні не менше п'яти років (ст. 33). Аналогічний термін осілості для надання активного виборчого права визначений у Норвегії, для пасивного права він становить десять років (§§ 50 і 61 Конституції). В Австралії, крім тримісячного цензу осілості у відповідному виборчому окрузі, запроваджена ви­мога проживати в країні протягом не менше півроку до почат­ку складання виборчих списків. Іноді ценз осілості встанов­люється у непрямій формі. Зокрема, у Великобританії до участі в голосуванні не допускаються ті громадяни, які хоч і мають виборчі права, але за місяць до дня виборів не були за­реєстровані.

в) моральний ценз. Іноді встановлюються більш загальні
обмеження щодо соціальної поведінки виборців: у деяких
штатах США передбачено, щоб виборець мав "добрий харак­
тер", в Конституції Італії припускається обмеження виборчих
прав у випадках скоєння "негідних вчинків, вказаних у за­
коні" (ст. 48).

г) майновий ценз. Згідно з концепціями виборчої дієздат­
ності, що були запропоновані теоретиками XVIII ст. і певний
час домінували в Європі та Америці, наявність виборчого пра­
ва обумовлювалася цензами майнового характеру. Однак з се­
редини XIX ст. загальна картина поступово почала змінювати­
ся. Обмеження майнового характеру були поступово скасо­
вані або зведені нанівець.