Державне право зарубіжних країн (стр. 51 )

Свобода виїзду для усіх за кордон і свобода відмови від свого громадянства не повинні порушуватися.

Стаття 23. Гарантується свобода наукової діяльності.

Стаття 24. Шлюб укладається тільки при взаємній згоді обох сторін і існує за умови взаємного співробітництва, в основу якого покладена рівність прав чоловіка і дружини.

Закони у відношенні вибору чоловіка або жінки, їх майнових прав, спадщини, вибору місця проживання, розлучення й інших питань, пов'язаних зі шлюбом і родиною, повинні складатися, виходячи з принципу особистого достоїнства і рівності статей.

Стаття 25. Усі мають право на підтримку мінімального рівня здорового і культурного життя.

В усіх сферах життя держава повинна докладати зусиль для підйому і подальшого розвитку суспільного добробуту, соціального забезпечення, а також народного здоров'я.

Стаття 26. Усі мають рівне право на освіту відповідно до своїх здібностей в порядку, передбаченому законом.

Усі повинні відповідно до закону, забезпечити проходження обов'язкового навчання дітям, що перебувають на їхньому піклуванні. Обов'язкове навчання здійснюється безкоштовно.

Стаття 27. Усі мають право на працю і зобов'язані працювати.

Заробітна плата, робочий час, відпочинок і інші умови праці визначаються законом.

Експлуатація дітей забороняється.

Стаття 28. Гарантується право трудящих на створення організацій, а також право на колективні переговори і інші колективні дії.

490

Стаття 29. Право власності не повинно порушуватися.

Право власності визначається законом, для того щоб воно не суперечило суспільному добробуту.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Приватне майно може бути використано в публічних інтересах за справедливу компенсацію.

Стаття ЗО. Населення підлягає оподаткуванню відповідно до закону.

Стаття 31. Ніхто не може бути позбавлений життя чи свободи, бути підданий якому-небудь покаранню інакше як у відповідності до процедури, встановленої законом.

Стаття 32. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Стаття 33. Ніхто не може бути арештований, за винятком тих випадків, коли арешт відбувається на місці злочину, інакше як на підставі виданого компетентним працівником органів юстиції наказу, у якому зазначений злочин, що є причиною арешту.

Стаття 34. Ніхто не може бути затриманий чи позбавлений волі, якщо йому не буде негайно пред'явлені обвинувачення і надане право звернутися до адвоката. Так само ніхто не може бути затриманий без належних підстав, що при наявності відповідної вимоги негайно повідомляються на відкритому засіданні суду в присутності затриманого і його адвоката.

Стаття 35. За винятком випадків, передбачених статтею 33, не повинно порушуватися право кожного на недоторканність свого житла, документів і майна від вторгнень, обшуків і виїмок, зроблених інакше, ніж у відповідності до наказу, виданого при наявності ґрунтовних причин, що містить указівку місця, що підлягає обшуку, і предметів, що підлягають вилученню.

Кожен обшук і вилучення провадяться за окремим наказом, виданим компетентним працівником органів юстиції.

Стаття 36. Категорично забороняється застосування публічними посадовими особами катувань і жорстоких покарань.

Стаття 37. За всіма кримінальними справами обвинувачуваний має право на швидкий і відкритий розгляд своєї справи неупередже-ним судом.

Обвинувачуваному за кримінальною справою надається повна можливість опитування усіх свідків; він має право на виклик свідків у примусовому порядку за державний рахунок.

491

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

При будь-яких обставинах обвинувачуваний по кримінальній справі може звернутися за допомогою до кваліфікованого адвоката; у випадку, коли обвинувачуваний не в змозі зробити це сам, адвокат призначається державою.

Стаття 38. Ніхто не може бути примушений давати показання проти самого себе.

Визнання, зроблене через примус, чи катуванням під погрозою або після невиправдано тривалого утримання під вартою, не може розглядатися як доказ.

Ніхто не може бути засуджений чи покараний у випадках, коли єдиним доказом проти нього є його власне визнання.

Стаття 39. Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за дію, що була законною у момент її здійснення та у відношенні якого він був виправданий. Так само ніхто не може бути двічі притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин.

Стаття 40. У випадку виправдання судом після арешту чи затримання кожен може, відповідно до закону, пред'явити державі позов про відшкодування збитку.

Глава IV. Парламент

Стаття 41. Парламент є вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави.

Стаття 42. Парламент складається з двох палат: Палати представників і Палати радників.

Стаття 43. Обидві палати складаються з виборних членів, що представляють весь народ.

Число членів кожної палати встановлюється законом.

Стаття 44. Кваліфікація членів обох палат, а також кваліфікація їхніх виборців визначаються законом. Однак при цьому не повинна проводитися дискримінація за мотивами раси, релігії, статі, соціального стану, походження, утворення, майнового чи стану доходів.

Стаття 45. Термін повноважень членів Палати представників чотири роки. Однак їх повноваження припиняються до витікання повного терміну у випадку розпуску Палати представників.

Стаття 46. Термін повноважень членів Палати радників шість років, причому кожні три роки переобирається половина членів палати.

492

Стаття 47. Виборчі округи, спосіб голосування й інші питання, що відносяться до виборів членів обох палат, визначаються законом.

Стаття 48. Ніхто не може бути одночасно членом обох палат.

Стаття 49. Члени обох палат щорічно одержують відповідно до закону визначену винагороду з державної скарбниці.

Стаття 50. Члени обох палат, за винятком випадків, передбачених законом, не можуть бути арештовані в період сесії Парламенту; члени Парламенту, арештовані до відкриття сесії, за вимогою відповідної палати повинні звільнятися з-під варти на період сесії.

Стаття 51. Члени обох палат не несуть відповідальності за стінами палати у зв'язку зі своїми промовами, висловленнями і голосуванням у палаті.

Стаття 52. Чергові сесії Парламенту скликаються один раз на рік.

Стаття 53. Кабінет може приймати рішення про скликання надзвичайних сесій Парламенту. Кабінет повинен приймати рішення про скликання надзвичайних сесій Парламенту, якщо цього зажадали більш однієї четвертої частини загального числа членів однієї з палат.

Стаття 54. Якщо Палата представників розпущена, то протягом сорока днів з дня її розпуску повинні бути проведені загальні вибори в Палату представників, а протягом тридцяти днів з дня виборів повинен бути скликаний Парламент.

У разі розпуску Палати представників одночасно припиняє засідання Палата радників. Однак Кабінет може скликати надзвичайну сесію Палати радників, якщо це вкрай необхідно в інтересах країни.

Заходи, прийняті на надзвичайній сесії, згаданій в умові попереднього абзацу, є тимчасовими і втрачають силу, якщо вони не будуть схвалені Палатою представників протягом десяти днів з моменту відкриття наступної сесії Парламенту.

Стаття 55. Кожна палата дозволяє суперечки, пов'язані з кваліфікацією її членів. Однак для того щоб позбавити кого-небудь депутатських повноважень, необхідне прийняття резолюції про це більшістю не менше двох третин голосів присутніх членів.

Стаття 56. Кожна палата може проводити роботу тільки при наявності на засіданні не менш однієї третини загального числа її членів.

493

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

За винятком випадків, особливо передбачених даною Конституцією, у кожній з палат усі питання вирішуються більшістю голосів присутніх членів; при рівності голосів голос головуючого є вирішальним.

Стаття 57. Засідання кожної палати є відкритими. Однак можуть проводитися закриті засідання у випадку, якщо резолюція про це прийнята більшістю не менш двох третин голосів присутніх членів.

Кожна палата веде протоколи своїх засідань. Ці протоколи повинні публікуватися і поширюватися для загального ознайомлення, за винятком тих протоколів закритих засідань, що визнаються секретними.

За вимогою не менш однієї п'ятої присутніх членів голосування кожного члена з будь-якого питання повинно відзначатися в протоколі.

Стаття 58. Кожна палата обирає голову й інших посадових осіб.

Кожна палата встановлює свої правила ведення засідань, процедури, внутрішньої дисципліни і може застосовувати покарання по відношенню до своїх членів за поведінку, що порушує дисципліну. Однак для виключення члена палати з її складу необхідне прийняття резолюції про це більшістю не менш двох третин голосів присутніх членів.

Стаття 59. Законопроект, за винятком випадків, особливо передбачених Конституцією, стає законом після прийняття його обома палатами.

Прийнятий Палатою представників законопроект, за яким Палата радників винесла рішення, відмінне від рішення Палати представників, стає законом після його вторинного схвалення більшістю не менш двох третин голосів присутніх членів Палати представників.

Положення попереднього абзацу не забороняє Палаті представників вимагати, відповідно до закону, скликання спільного засідання обох палат.

Якщо Палата радників не схвалить остаточного рішення по законопроекту, прийнятому Палатою представників, протягом шестидесяти днів, за винятком часу перерви в роботі Парламенту, після його одержання, то Палата представників може розглядати це як відхилення даного законопроекту Палатою радників.

494

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Стаття 60. Бюджет спочатку представляється на розгляд Палати представників.

Якщо Палата радників прийняла по бюджету рішення, відмінне від рішення Палати представників, і якщо угода не досягнута навіть за допомогою передбаченого законом об'єднаного засідання обох палат чи якщо Палата радників не прийняла остаточного рішення протягом тридцяти днів, за винятком часу перерви в роботі Парламенту, після отримання бюджету, прийнятого Палатою представників, рішення Палати представників стає рішенням Парламенту.

Стаття 61. Другий абзац попередньої статті застосовується у відношенні схвалення Парламенту, необхідного для висновку договорів.

Стаття 62. Кожна палата може робити розслідування з питань державного керування і має право при цьому вимагати явки і показань свідків, а також надання протоколів.

Стаття 63. Прем'єр-міністр і інші державні міністри, незалежно від того, є вони чи не є членами однієї з палат, можуть у будь-який час бути присутніми на засіданнях кожної з палат для виступу по законопроектах. Вони також повинні бути присутнім на засіданнях, якщо це необхідно для дачі відповідей і роз'яснень.

Стаття 64. Парламент утворює з числа членів обох палат суд для розгляду в порядку імпічменту порушень тих суддів, проти яких порушена справа про звільнення з посади.

Питання, що відносяться до розгляду справ у порядку імпічменту, регулюються законом.

Глава V. Кабінет

Стаття 65. Виконавча влада здійснюється Кабінетом.

Стаття 66. Кабінет, відповідно до закону, складається з Прем'єр-міністра, що очолює його, і інших державних міністрів.

Прем'єр-міністр і інші державні міністри повинні бути цивільними особами.

Кабінет при здійсненні виконавчої влади несе колективну відповідальність перед Парламентом.

Стаття 67. Прем'єр-міністр висувається резолюцією Парламенту з числа своїх членів. Це висування повинно передувати всім іншим справам Парламенту.

495

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Якщо Палата представників і Палата радників прийняли різні резолюції про висування і якщо угода не була досягнута і за допомогою передбаченого законом об'єднаного засідання обох палат або якщо Палата радників не прийняла рішення про висування протягом десяти днів, за винятком часу перерви в роботі Парламенту, після того як Палата представників зробила таке висування, то рішення Палати представників стає рішенням Парламенту.

Стаття 68. Прем'єр-міністр призначає державних міністрів, при цьому більшість міністрів повинна бути обрана з числа членів Парламенту.

Прем'єр-міністр може за своїм розсудом звільняти державних міністрів з посади.

Стаття 69. Якщо Палата представників приймає проект резолюції про недовіру чи відхиляє проект резолюції про довіру, Кабінет повинен піти у відставку в повному складі, якщо протягом десяти днів Палата представників не буде розпущена.

Стаття 70. Якщо посада Прем'єр-міністра стає вакантною чи якщо скликається перша сесія Парламенту після загальних виборів членів Палати представників, Кабінет повинен вийти у відставку в повному складі.

Стаття 71. У випадках, згаданих у двох попередніх статтях, Кабінет продовжує виконувати свої функції доти, поки не буде призначений новий Прем'єр-міністр.

Стаття 72. Прем'єр-міністр як представник Кабінету вносить на розгляд Парламенту законопроекти, доповідає Парламенту про загальний стан державних справ і зовнішніх зносин, а також здійснює контроль і спостереження за різними галузями керування.

Стаття 73. Кабінет виконує поряд з іншими загальними функціями управління наступні обов'язки:

сумлінне проведення в життя законів, ведення державних справ;

керівництво зовнішньою політикою;

укладання договорів; при цьому потрібно попереднє або залежно від обставин наступне схвалення Парламенту;

організацію і керівництво цивільною службою відповідно до норм, установлених законом;

складання бюджету і внесення його на розгляд Парламенту;

видання урядових указів з метою проведення в життя положень даної Конституції і законів; при цьому в урядових указах не можуть

496

міститися статті, що передбачають кримінальне покарання інакше як з дозволу відповідного закону;

прийняття рішень про загальну і часткову амністії, пом'якшення і відстрочку покарань і поновлення в правах.

Стаття 74. Усі закони й урядові укази підписуються компетентними державними міністрами і контрасигнуються Прем'єр-міністром.

Стаття 75. Державні міністри в період заняття ними своїх посад не можуть залучатися до судової відповідальності без згоди на те Прем'єр-міністра. Однак це не стосується права притягнення до судової відповідальності.

Глава VI. Судова влада

Стаття 76. Уся повнота судової влади належить Верховному суду і таким судам нижчих інстанцій, що будуть засновані законом.

Не можуть засновуватися ніякі особливі суди. Адміністративні органи не можуть здійснювати судову владу з правом винесення остаточного рішення.

Усі судді незалежні і діють, прислуховуючись до голосу своєї совісті; вони зв'язані тільки даною Конституцією і законами.

Стаття 81. Верховний суд є судом вищої інстанції, повноважним вирішувати питання про конституційність будь-якого закону, наказу чи розпорядження іншого офіційного акта.

Стаття 82. Розгляд справ у судах і оголошення рішень провадиться у відкритих засіданнях.

Якщо суд одноголосно вирішує, що гласність становить небезпеку для публічного порядку чи моралі, розгляд може вестися при зачинених дверях. При цьому справи про політичні злочини, про злочини, пов'язані з друком, чи справи, у яких зачіпаються права громадян, гарантовані главою НІ даної Конституції, завжди повинні розглядатися у відкритих засіданнях.

Глава VII. Фінанси

Стаття 83. Право розпоряджатися державними фінансами здійснюється на основі рішення Парламенту.

Стаття 84. Введення нових і зміна існуючих податків може про-

497

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

вадитися тільки на підставі закону чи при дотриманні умов, передбачених законом.

Стаття 85. Ніякі державні кошти не можуть бути витрачені, і ніякі державні грошові зобов'язання не можуть бути прийняті інакше як за рішенням Парламенту.

Стаття 86. Кабінет складає і представляє Парламенту на обговорення і затвердження бюджет на кожний фінансовий рік.

Стаття 87. Для покриття непередбаченого бюджетного дефіциту рішенням Парламенту може бути утворений резервний фонд, відповідальність за витрату якого покладається на Кабінет.

Кабінет повинен отримати наступне схвалення Парламенту у відношенні всіх асигнувань з коштів резервного фонду.

Стаття 88. Усе майно імператорської родини є власністю держави. Усі витрати імператорської родини повинні затверджуватися Парламентом як частина бюджету.

Стаття 89. Ніякі державні кошти чи інше майно не можуть асигнуватися чи призначатися для використання, вигоди чи утримання якої-небудь релігійної установи чи асоціації для яких-небудь благодійних, просвітніх чи філантропічних установ, що не знаходяться під контролем публічної влади.

Стаття 90. Заключний звіт про державні витрати і доходи щорічно піддається ревізії в Ревізійній раді і представляється Кабінетом Парламенту разом з доповіддю про ревізію протягом фінансового року, що безпосередньо йде за звітним періодом.

Стаття 91. Кабінет міністрів через регулярні проміжки часу, але не менш чим один раз у рік, повинен доповідати Парламенту і народу про стан державних фінансів.

Глава VIII. Місцеве самоврядування

Стаття 92. Положення у відношенні організації і роботи місцевих органів публічної влади встановлюються законом відповідно до принципу місцевої автономії.

Стаття 93. При місцевих органах публічної влади відповідно до закону засновуються збори як дорадчий орган.

Головні посадові особи органів публічної влади, члени їхніх зборів і інші місцеві посадові особи, що визначені законом, обира-

498

ються населенням, яке проживає на території відповідних місцевих органів публічної влади, шляхом прямих виборів.

Стаття 94. Місцеві органи публічної влади мають право керувати своїм майном, вести справи і здійснювати адміністративне керування; вони можуть видавати свої постанови в межах закону.

Стаття 95. Спеціальний закон, що застосовується у відношенні тільки місцевого органа публічної влади, відповідно до закону може бути виданий Парламентом не інакше як за згодою більшості виборців, що проживають на території даного місцевого органу публічної влади.

Глава IX. Поправки

Стаття 96. Поправки до чинної Конституції вносяться з ініціативи Парламенту зі згоди не менше як дві третини від загальної кількості членів обох палат і подаються потім на ухвалення народу; поправка вважається ухваленою якщо за неї висловилась більшість голосуючих або в порядку особливого референдуму, або шляхом виборів - відповідно до рішень Парламенту.

Затвердженні у вказаний спосіб поправки невідкладно мають бути промульговані Імператором від імені народу як невід'ємна частина чинної Конституції.

Глава X. Верховний закон

Стаття 98. Чинна Конституція є Верховним законом країни, і ніякі закони, укази, рескрипти або інші державні акти, які суперечать в цілому або частково її положенням, не мають законної сили^...>.

499

0-149 2

ЗМІСТ

Передмова.......................................................................... З

МОДУЛЬ І. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (програмні

вимоги)........................................................... 8

ТЕМА 1. ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА,

НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА.. 10

I. Тези лекції................................................................... 10

II. Завдання для самостійної роботи.......................... 27

III. Додаткова література 27

ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА ДЕРЖАВНОГО

(КОНСТИТУЦІЙНОГО) ПРАВА
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН...................................... 29

I. Тези лекції................................................................... 29

II. Завдання для самостійної роботи.......................... 40

НІ. Семінарське заняття............................................... 41

IV. Додаткова література............................................ 47

ТЕМА 3. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГО

ЛАДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН........................ 49

I. Тези лекції................................................................... 49

II. Завдання для самостійної роботи.......................... 55

НІ. Додаткова література........................................... 55

IV. Модульний контроль........................................... 56

V. Контрольні питання............................................... 56

МОДУЛЬ II. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

(програмні вимоги)....................................... 58

ТЕМА 4.1. ДЕРЖАВА ЯК КОНСТИТУЦІЙНО-
ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ.............................. 60

I. Тези лекції................................................................... 60

II. Завдання для самостійної роботи.......................... 62

III. Додаткова література............................................ 62

ТЕМА 4.2. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ............................ 63

500

________________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

I. Тексти лекцій.......................................................... 63

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Семінарське заняття............................................

IV. Додаткова література.........................................

ТЕМА 4.3. ФОРМИ ПОЛІТИКО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО

УСТРОЮ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.

I. Тези лекції................................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

НІ. Семінарське заняття............................................

IV. Додаткова література........................................

ТЕМА 4.4. ПОЛІТИЧНІ ТА ДЕРЖАВНІ РЕЖИМИ В

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.........................

I. Тези лекції................................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Додаткова література.........................................

IV. Модульний контроль №2....................................

V. Контрольні питання............................................

МОДУЛЬ III. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ (програмні вимоги)............. 259

ТЕМА 5.1. ВИБОРИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ.............

I. Тези лекції................................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

НІ. Семінарське заняття...........................................

IV. Додаткова література........................................

ТЕМА 5.2. ОРГАНИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.........................

I. Тези лекції................................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Семінарське заняття............................................

IV. Додаткова література.........................................

501

С. К. Бостан, С. М. Тимченко__________________________________

ТЕМА 5.3. ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ........................

I. Тези лекції................................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Семінарське заняття............................................

IV. Додаткова література..........................................

ТЕМА 5.4. СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИВ

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.........................

I. Тези лекції...............................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Семінарське заняття............................................

IV. Додаткова література.........................................

ТЕМА 6. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇНАХ........................................................

I. Тези лекції...............................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Додаткова література.........................................

IV. Модульний контроль № 3 ..................................

V. Контрольні питання............................................

МОДУЛЬ IV. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ (програмні

вимоги) ....................................................... 373

ТЕМА 7. ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСТВА В

КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇН..............................................................

I. Тези лекції...............................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Додаткова література.........................................

ТЕМА 8. ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИІ

ГРОМАДЯНИНА У ЗАРУБІЖНИХ..............

502

КРАЇНАХ........................................................

________________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

I. Тези лекції................................................................

II. Завдання для самостійної роботи.......................

III. Семінарське заняття............................................

IV. Додаткова література.........................................

V. Модульний контроль №4.....................................

VI. Контрольні питання..........................................

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ...................................

ДОДАТКИ ............................................................... 404

КОНСТИТУЦІЯ РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ