Державне право зарубіжних країн (стр. 6 )

У більшості країн конституційне закріплення за ісламом статусу державної релігії є лише визнанням того факту, що йо­го сповідує майже все населення. Водночас у конституціях йдеться про відданість ісламським традиціям. У конституціях Сирії і Тунісу іслам визначений як "релігія президента". Як правило, визнання ісламу державною релігією поєднується із світськими ідеологічними установками, яких дотримуються правлячі кола. Виняток становлять лише ті країни, де ісламські принципи враховані при формуванні політичних і державних інститутів (Саудівська Аравія та країни Перської затоки) або навіть сама держава визначається як ісламська (Іран). Тут іслам покладений в основу офіційної політико-правової теорії і відіграє майже універсальну роль у суспільно­му житті.

Окрім питань релігії конституції також регулюють:

А) міжнаціональні відносини, їх відповідні форми:

1)  національно-територіальна автономія;

2)  рівноправність незалежно від раси, національності,
мови, релігії;

54

3) визнання і гарантування колективних прав національ­них меншин.

Б) сімейно-шлюбні відносини (Конституція Китаю, ст.25, 41).

В) питання науки та освіти.

Наведене вище не суперечить висновку про те, що консти-ії є насамперед основними законами держави, а не іільства, хоча вони в найбільш загальному вигляді регла­ментують суспільне життя.

D II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Використовуючи тексти конституцій за-іжних країн, підготувати по два приклади (статті або їх витяги) конституційного закріплення основ суспільного ладу в економічній, соціальній, духовно-культурній сферах.

Завдання 2. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад,

•  Суспільний лад - це...

•  Інститут власності - це...

•  Публічна власність - це...

•  Приватна власність - це...

•  Приватизація - це...

III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1.  Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник в 4-х томах /Отв. ред. проф. -
шун.- М: Изд-во БЕК, 1996.- Т.1-2.-С.169-215.

2.  Конституционное (государственное) право
зарубежных стран: Учебник.-М.,1997.-С.88-100.

3.  Конституційне право зарубіжних країн:
Підручник.- К.,1997.- С.3-18.

55

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

IV. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Перший модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 1-3 у вигляді контрольної ро­боти, примірний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання.

? КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ?

1.  Схарактеризуйте зміст поняття конституційне (дер­
жавне) право.

2.  Схарактеризуйте основні етапи розвитку консти­
туційного права в зарубіжних країнах

3.  Дайте характеристику державного права зарубіжних
країн (ДПЗК) як науки.

4.  Схарактеризуйте ДПЗК як навчальну дисципліну.

5.  Дайте загальну характеристику джерел ДПЗК.

6.  Розкрийте соціальну та юридичну суть конституції -
головного джерела державного (конституційного) права.

7.  Класифікуйте конституції зарубіжних країн.

8.  Схарактеризуйте способи прийняття конституцій у за­
рубіжних країнах.

9.  Схарактеризуйте способи зміни конституцій в за­
рубіжних країнах.

10.  Дайте дефініцію суспільного ладу, визначте як його за­
сади закріплюються та охороняються державою?

11.  Як здійснюються конституційна регламентація еко­
номічної організації суспільного життя?

12. Розкрийте основні риси конституційного регулюван­
ня соціальних і духовно-культурних засад суспільного життя.

ВАРІАНТ № _

1. До якої галузі права відносяться такі правові джерела як
органічні закони:

а) кримінальне право;

б) державне (конституційне) право;

в) екологічне право.

2. Розкрийте значення терміна "конституанта"

3. Дайте визначення поняття "державне право за­
рубіжних країн".

4.  Передайте у вигляді схеми формалізовані джерела дер­
жавного права зарубіжних країн.

5.  Класифікуйте конституцію Швеції.

6.  Наведіть два приклади конституційного закріплення:

♦  питань власності;

♦  сім'ї і шлюбу.

* * *

7. Схарактеризуйте способи зміни конституцій у за­
рубіжних країнах.

Сумарна оцінка цього та інших модулів складається з оцінок, які були отримані студентом (курсантом), наприклад,

за:

♦  роботу на семінарських заняттях;

♦  наукову організацію своєї праці (ведення конспекту
лекцій тощо);

♦  своєчасне і якісне виконання завдань для самостійної

роботи;

♦  контрольну роботу;

♦  відвідування занять;

♦  ведення конспектів лекцій та першоджерел.

56

57

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

МОДУЛЬ II.

"КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ"

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань /7-го мо­дуля (Теми № 4.1.-4.4), курсанти, студенти, слухачі повинні опрацювати у процесі навчальної та самостійної роботи питан­ня відповідних тем:

Тема №4.1 Держава як конституційно-правовий інститут

Держава як суб'єкт конституційного (державного) права. Конституційні характеристики сучасної держави. Консти-туціоналізація державного механізму. Конституційно-право­вий статус державних органів.

Тема №4.2 Форми державного правління в зарубіжних країнах

4.2.1.Поняття форми державного правління: дефініція, оз­наки. Типологія форм державного правління.

4.2.2 Монархічна форма правління та її види: абсолютна і дуалістична монархії.

4.2.2. Поліархічна форма державного правління та її види. Президентська (дуалістична) поліархія: поняття, ознаки, різновиди. Парламентарна поліархія: поняття, ознаки, різно­види. Змішана форма поліархічного правління: поняття, озна­ки, різновиди.

Тема №4.3 Форми політико-територіального устрою в за­рубіжних країнах

4.3.1. Територіальний устрій зарубіжних країн і ор­
ганізація публічної влади. Конституційні форми політико-те­
риторіального устрою держав, їх ознаки.

4.3.2. Унітарна держава, її територіальний поділ. Консти­
туційно-правовий статус політико-територіальних та
адміністративно-територіальних одиниць. Автономія в
унітарній державі.

58

4.3.3. Федеративна держава. Конституційно-правовий статус суб'єктів федерації. Розподіл компетенції між феде­рацією та її суб'єктами. Територіальний поділ суб'єктів феде­рації.

Тема №4.4 Політичні та державні режими в зарубіжних країнах

Поняття "політичний режим" та "державний режим" у конституційному (державному) праві. Класифікація політич­них та державних режимів, їх закріплення в конституціях за­рубіжних країн.

* * *

У результаті вивчення тем ІІ-го модулю "Консти­туційно-правові форми держави в зарубіжних країнах"

студенти, курсанти, слухачі повинні:

а) знати:

♦  основні конституційно-правові характеристики дер­
жави;

♦  складові частини конституційно-правового статусу

державних органів;

♦ ознаки конституційних форм:

-  державного правління;

-  політико-територіального устрою;

-  політичного і державного режимів зарубіжних країн.

б) вміти:

♦ аналізувати конституційне законодавство та консти­
туційну практику зарубіжних країн і на підставі цього
визначити:

-  конституційно-правовий статус того чи іншого дер­
жавного органу;

-  форми правління, політико-територіального устрою
та політичного і державного режиму зарубіжних
країн.

59

ТЕМА 4.1. ДЕРЖАВА ЯК КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ і£)

1. Конституційні характеристики держави. 2. Консти­туційно-правовий статус державних органів.

§1. Конституційні характеристики держави

Держава (як конституційно-правовий інститут) - це су­купність органів влади, які діють у масштабі всієї країни, суб'єкта федерації чи автономного утворення, разом з вибор­чим корпусом названих вище територіальних одиниць.

Інакше - під державою як суб'єктом конституційного пра­ва розуміють державні, точніше державоподібні утворення (хоча суб'єкти федерації, автономні утворення - державами у повному розумінні цього слова не можуть бути).

Примусовий характер влади держави відрізняє її від інших політичних інститутів, робить її основою політичної си­стеми. Свою роль в політичній системі держава виконує через певні функції:

♦  політичну;

♦  економічну;

♦  соціальну;

♦  ідеологічну.

Сучасні конституції містять наступні конституційно-пра­вові характеристики:

1. Соціальна держава. Ідея соціальної держави по-різно­му тлумачиться в зарубіжній конституційній теорії. Найбільшу увагу їй приділено в німецькій юридичній літера­турі. Іноді цю ідею пов'язують з узагальненим поняттям соціальної справедливості, наявністю певного рівня еко­номічного добробуту і культури, доступного усім верствам і групам населення. В іншому випадку вважають, що ідея

60

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

соціальної держави відображає посилення ролі держави в ре-;ванні різного роду соціально-економічних процесів. Вод-ючас вказують на визнання суспільством відповідальності пе-:«ед його членами.

2.  Правова держава - це держава, яка проголошує непо­
рушність прав людини і громадянина, встановлює механізм
гарантій цих прав, незалежність судів, діє через свої органи
тільки у рамках закону, вищим з яких є конституція, де панує
пріоритет норм міжнародного права над нормами національ­
ного права, верховенство права.

3.  Демократична держава - це держава, організація якої
відкриває громадянам та їх об'єднанням можливість форму­
вання державних органів, впливу на зміст державних рішень,
реалізує вимоги щодо реалізації в цих рішеннях своїх соціаль­
них інтересів.

4.  Світська держава - це держава, де основним принци­
пом є відокремлення церкви від держави і школи від церкви
(Конституції Італії (ст.7), Франції (ст.1)). Протилежністю
світської держави є теократична держава, де державна влада
належить церковній ієрархії.

§2. Конституційно-правовий статус державних

органів

Становище кожного державного органу, яке регулюється правовими нормами, складає його правовий статус. - Правовий статус державного органу включає :

1. Соціальне призначення цього органу, яке знаходить свій
вираз в його завданнях.

2.  Невід'ємний елемент правового статусу державного ор­
гану - його компетенція, яка складається з його функцій та по­
вноважень (К=Ф+П).

3.  Компетенція державного органу реалізується тільки в
його актах і діях. "Державний орган може тільки те, що дозво­
лено законом" - таким є основний принцип його діяльності.

61

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

4.  Важливим елементом статусу державного органу є по­
рядок його формування (частіше обрання або призначення).

5.  Внутрішня організація.

6.  Порядок роботи державного органу, його процедура.

7.  У багатьох державних органів елементом правового ста­
тусу є відповідальність.

D II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання і. Використовуючи тексти або витяги з консти­туцій зарубіжних країн:

•  зробити виписки конституційних характеристик 5 за­
рубіжних держав;

•  визначити складові конституційно-правового статусу
органів законодавчої або виконавчої влади однієї країни. Ре­
зультати оформити у зошиті із конкретним посиланням на ті
чи інші статті конституції обраної держави.

Завдання 2. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

•  Держава як конституційно-правовий інститут - це...

•  Соціальна держава - це...

•  Правова держава - це...

•  Демократична держава - це...

•  Світська держава - це...

III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1.  Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран: Учебник: В 4-х томах. - Т. 1-2 /Отв. ред. -
шун.- 2-е изд.- М.,1996.- С.217-236.

2.  Конституционное (государственное) право
зарубежных стран. Учебник.-М.,1997.-С.88-100.

62

ТЕМА 4.2. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

І. ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ*

1. Поняття "форма державного правління". 2. Типологія форм державного правління 3. Монархія в зарубіжних країнах. 4. Поліархія в зарубіжних країнах

§1. Поняття "форма державного правління"

З поняттям "форма правління", його змістом Ви вже знайомі з навчального курсу "Теорія держави і права". Але форма правління, що зовнішньо відображає зміст держави, є таким же багатогранним явищем, як. і сама держава. Тому по­ряд з загальною теорією держави вона виступає предметом безпосереднього вивчення і іншими юридичними науками, зо­крема конституційного (державного) права.

Аналіз сучасної юридичної літератури показує на на­явність певного різноманіття дефініцій форми правління, які, з суто формальних позицій, можуть бути поділені на прості і складні. Прості дефініції невеликі за обсягом, зміст їх у вищій мірі абстрактний і вказує лише на найбільш суттєві ознаки са­мого поняття. Такий підхід до дефінітивного формулювання форми правління використаний, зокрема, українськими дослідниками - теоретиком П. Рабиновичем і консти­туціоналістом В. Шаповалом, російським теоретиком С. Кома-ровим, білоруським конституціоналістом М. Чудаковим. Ос­танній відзначає, що "під формою правління найчастіше ро­зуміють устрій вищої державної влади. Форма правління - це

*3вертаємо Вашу увагу на те, що в цій темі подаються не тези лекцій, а самі тексти лекцій. їх зміст, який не завжди співпадає з традиційними точ­ками зору щодо поняття та класифікації форм державного правління, відоб­ражають власну позицію одного з авторів - .

63

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

1

тип головування в даній державі"1. С. Комаров вважає, що "форма правління являє собою відображення способів ор­ганізації державної влади конкретної держави"2, а В. Шаповал визначає її як "спосіб організації державної влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів держави"3.

Складні дефініції більш великі і, відповідно, змістовніші. За обсягом охоплених ними відповідних ознак їх, теж умовно, можна розділити на три групи.

Як вихідну для першої групи візьмемо дефініцію, запропо­новану харківською дослідницею О. Скакун, котра визначає форму державного правління як "порядок утворення й ор­ганізації вищих органів влади в державі"4. Дещо ширше визна­чення сформульоване авторами виданого в Мінську "Словни­ка сучасних економічних і правових термінів". Вони вважа­ють, що форма правління це "поняття, яке характеризує струк­туру, порядок утворення й організації вищих органів держав­ної влади і встановлений у даній державі порядок відносин між ними"5. Майже такий сенс у зміст даного поняття, але з де­якими уточненнями вкладають і інші вчені. Наприклад, київські юристи - автори узагальнюючої праці з теорії держа­ви і права - до вищих органів державної влади додають ще

Чудаков М. Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран.-Мн.: Харвест, 1998.-С.282-283.

Комаров С А. Общая теория государства: Курс лекций.—Изд.2-е, испр. и доп.,-М.,1995.-С52.

Конституційне право зарубіжних країн: Підручник.—К.: АртЕк, Вища шк., 1997.—С.80; Державний лад країн світу,—К. Український Центр Правничих Студій, 1999,—С. 282.

Теория государства и права: Учебник.—Харьков: Консул; Ун-т внутр. Дел,2000.—С.79; Теорія держави і права: Підруч­ник / Пер. з рос—Харків: Консум, 2001—С.73. Дещо вужче дефініція російського дослідника А. Якушева. Див..Якушее А. В. Конституционное пра­во зарубежных стран (курс лекцій).—М.: Приор,2000.—С.23.

Словарь современных экономических и правовых терминов / Авт. сост. , , и др. Под ред и -ва.-Мн.: Амалфея, 2002.-С.668.

64

"органи управління"', а російський теоретик В. Хропанюк замість словосполучення "взаємини органів влади" викорис­товує "розподіл компетенції між ними"2.

Для другої групи дефініцій характерно доповнення, котре вказує на певний зв'язок органів державної влади не тільки між собою, але і з населенням. "Форма правління, - відзнача­ють автори фундаментальної роботи з методологічних про­блем теорії держави і права, - характеризує порядок утворен­ня й організації вищих органів державної влади, їх взаємовідносини один з одним і населенням"3. Такої ж позиції дотримуються В. Кулапов4, Л. Морозова5, багато інших фахівців6, що зробило цю дефініцію найбільш розповсюдже­ною у сучасній юридичній літературі. В деяких її мо­дифікаціях міститься конкретизація щодо ступеня "участі на­селення в їх (органів влади - С. Б.) формуванні"7, вказівка на