Державне право зарубіжних країн (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

, СМ. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО

ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇН

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

КИЇВ-2005

вищих навчальних закладів

УДК342(1-87)(075.8) ББК 67.9(О)я73 Б 86

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України (лист №14 / 18.2-2397 від 16.12.2002 р.)

Рецензенти:

кафедра конституційного і адміністративного права За­порізького державного університету;

- кандидат юридичних наук, доцент.

, Тимченко СМ.

Б 86 Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 20с

ISBN -5

Навчальний посібник являє собою комплекс навчально-методичних ма­теріалів до курсу "Державне (конституційне) право зарубіжних країн", який є обов'язковим для викладання у вищих юридичних закладах III-IV рівня акредитації. Зміст та структурна побудова посібника обумовлена потребами юридичної освіти на сучасному етапі і спрямований на впровадження в на­вчальному процесі новітніх технологій навчання, зокрема модульно-рейтин-гової системи. Посібник побудований на основі модулів - навчальних блоків, кожний з яких містить у собі навчальну та методичну частини. Осно­ву навчальної частини складає тези і тексти лекцій, методичної частини ком­плекс завдань для індивідуальної самостійної роботи, підготовки до семінарських занять та проміжного (модульного) і підсумкового контролю, їх виконанню допоможуть додаткова література та джерельний матеріал - витяги з 11 конституцій зарубіжних країн.

Для студентів вищих юридичних закладів та факультетів.

УДК 342(1-87)(075.8) ББК 67.9(О)я73

ISBN -5

) , Тимченко СМ., 2005 ) Центр навчальної літератури, 2005

ПЕРЕДМОВА

"Державне право зарубіжних країн" як система знань про відповідну науку і основну галузь права зарубіжних країн ви­кладається в усіх юридичних навчальних закладах III-IV рівня акредитації як обов'язкова навчальна дисципліна. Не­обхідність її вивчення обумовлена місцем, яке державне (кон­ституційне) право як головна галузь права займає в системі права тієї чи іншої країни.

Мета даної дисципліни - розкрити зміст основних поло­жень конституційної теорії і політичної практики, пов'язаних з регулюванням державно-правових відносин в зарубіжних країнах. її завданнями є:

•  ознайомити тих, хто навчається, із основними понят­
тями, категоріями, інститутами науки та галузі дер­
жавного права зарубіжних країн;

•  дати тим, хто навчається базові знання щодо провідної
галузі права зарубіжних країн.

Значення вивчення державного права зарубіжних країн полягає у тому, що, маючи спеціалізований, політико-право-вий характер, дана дисципліна є важливою передумовою не тільки юридичної, а й загальнотеоретичної підготовки сту­дентів (курсантів), розширення їх світоглядних уявлень. Це сприятиме політичному самопізнанню, розумінню місця і ролі Української держави у світі, розв'язанню питань державотво­рення в нашій країні шляхом використання зарубіжного досвіду, який знайшов концентрований вираз у теорії і прак­тиці розвинутих країн і може сприйматися як своєрідне міри­ло для прогнозування конституційного розвитку України.

Державне права зарубіжних країн як наука тісно пов'язана з іншими юридичними науками та навчальними дисципліна­ми - загальнотеоретичними, історико-юридичними та галузе­вими. Теорія держави і права формулює найбільш загальні по­ложення, на яких ґрунтується конституційно-правова теорія.

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Історія держави і права пропонує більш конкретну (історичну) інформацію і такого ж змісту узагальнення. Тісні зв'язки державного права з такими галузевими юридичними дисциплінами, як конституційне право України, адміністра­тивне право України, а також з міжнародним публічним пра­вом. З гуманітарних дисциплін державне право зарубіжних країн найбільш тісно пов'язане з політологією. Але співвідно­шення цих дисциплін має свої особливості. Предметом вив­чення політології є всі без винятку елементи політичної систе­ми, а державного права - лише один з них - держава. Політо­логія ґрунтується на узагальнених підходах до свого предмета і у цьому вона подібна до теоретико-правових дисциплін. Дер­жавне право більш конкретизовано за змістом і має як теоре­тичний, так і прикладний характер.

Конкретний зміст дисципліни визначається типовими на­вчальними програмами, робочими програмами, які розробля­ються кафедрами на основі існуючих вимог, з урахуванням спе­цифіки навчального закладу, в якому вона викладається. Скла­дена нами робоча програма курсу має дві особливості. По-пер­ше, вона не містить двох окремих частин: Загальної та Особли­вої. Програмний матеріал має інтегративний характер, який ви­ражається в тому, що загальні, концептуальні конституційно-правові положення (Загальна частина) супроводжуються кон­кретизацією тих чи інших аспектів державного права окремих країн, які відображають багатство та різноманітність консти­туційно-правових систем сучасності (Особлива частина).

По-друге, в контексті реалізації в Україні вимог болонсь­кого процесу навчальна програма побудована на базі модулів. Суть такої структурної побудови програми полягає у тому, що весь навчальний курс, програмний матеріал логічно розділено на окремі блоки - модулі. Модуль розглядає одне фундамен­тальне поняття або групу споріднених питань, які логічно і функціонально між собою пов'язані. Безпосередній результат від такого структурування - оптимальне компанування про-

грамного матеріалу, що дає можливість усунути повторення та заощадити аудитсрний час. У сучасних умовах це досить акту­ально, тому що організація навчального процесу за модульною системою націлена на раціональне використання часу, відве­деного для аудиторної роботи, стимулювання максимальною мірою самостійної роботи тих, хто навчається.

Пропонований посібник представляє собою комплекс на­вчально-методичних матеріалів з кожної теми курсу і у струк­турному відношенні складається: 1) в основному з тез і дея­ких повних текстів лекцій (див.: Тема 4.2), які спрямовані на формування певної системи знань; 2) завдань для са­мостійної роботи (індивідуальні завдання, завдання для підго­товки до семінарських занять або до написання модульних кон­трольних робіт чи складання заліку), націлених на формуван­ня у студентів у процесі позааудиторної роботи певних нави­чок та вмінь. Під час виконання самостійних завдань є мож­ливість використовувати деякі джерела (повні тексти або ви­тяги з 11 конституцій та одного конституційного закону - див.: Додатки) і додаткову літературу, перелік якої наведе­ний після кожної теми. Список основної навчальної літера­тури, де знайшли відображення всі теми курсу з метою за­побігання повторів, наводимо нижче.

1.  Георгіца А. З. Конституційне право зарубіжних країн:
Підручник.—Тернопіль: Астон,2003.

2.  Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний
посібник / Під ред В. О Ріяки. - К.: Юрінком Інтер,2002.

3.  Конституційне право зарубіжних країн:

Підручник. - К.,1997 (і наступні перевидання).

* * *

4.  Государственное право зарубежных
стран: Учебник.-М.,1998 (і наступні перевидання)

5.  -П. Конституционное право и политические
институты / Перевод с франц. проф. .—М.:
Юристъ,2002.

С.К.Бостан, С.М. Тимченко

6.  Иностранное конституционное право /Под ред. проф.
. - М., 1996.

7.  Конституционное (государственное) право зарубеж­
ных стран. Учебник в 4-х томах. - Т. 1-2 /Отв. ред. -
шун.- М.: БЕКД995; 2-е изд.- М.: БЕК, 1996 (і наступні пере­
видання); Т. З.-М..БЕКД997.

8.  Конституционное право зарубежных стран. Учебник
для вузов / Под общ. ред. члена корр. РАН, проф. ,
д. ю.н., проф. и д. ю.н., проф. .—
М.:НОРМА, 2000.

9.  Конституционное (государственное) пра­
во зарубежных стран.- М.: Белые альвы,1996 (і наступні пере­
видання).

10.  Конституционное право зарубежных
стран СНГ.-М: Юристъ,1998.

11. Правовые системы стран мира: Энциклопедический
справочник/ Отв. ред. д. ю.н., проф. А. Я Сухарев.-2-е изд. изм.
и доп. -М.: НОРМА.2001.

12.  Сравнительное конституционное право / -
нин, , и др.—М.:Манускрипт,1996.

13.  Сравнительное конституционное право: Уч. пособие /
Отв. ред. .—М.: Международные отношения, 2002

14.. Конституционное право зарубежных стран: Учебник.-М.,1997 (і наступні перевидання).

15.  Конституционное (государственное)
право зарубежных стран.-Минск, 1998 (і наступні перевидан­
ня).

16.  Конституционное право зарубежных стран
(курс лекцій).-М.: Приор, 2000.

Враховуючи той факт, що в деяких темах цього посібника міститься матеріал, що відображає точку зору одного з його авторів, вкажемо на те, що навчально-методичні матеріали з тем №№ 1, 2, 3, 4, 5.1, 5.2, 5.3 підготовлені , а з тем №№ 5.4, 6, 7, 8 - . Певний внесок у підго-

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

товку окремих фрагментів посібника зробили курсанти, члени наукової проблемної групи кафедри загальноправових дис­циплін Запорізького юридичного інституту МВС України "Держава і право зарубіжних країн: історія і сучасність", Даніїл Бостан (двопалатні парламенти), Поліна Бузало (політичні режими), Дмитро Григоришин (змішані форми правління), Юлія Старук (монархічна форма правління). Автори вдячні рецензентам - кафедрі конституційного і іністративного права Запорізького державного університе­ту та доценту кафедри адміністративного права і адміністра­тивної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України, кандидату юридичних наук, за вислов­лені поради під час роботи над рукописом посібника. Ми го­тові взяти до уваги пропозиції щодо подальшого покращення структури і змісту запропонованого посібника, співпрацювати при підготовці нових навчальних видань з державного (кон­ституційного) права зарубіжних країн.

МОДУЛЬ І

ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (ПРОГРАМНІ ВИМОГИ)

Перші три теми являють собою групу споріднених питань, які об'єднуються у межах першого модуля. Для оволодіння сукупністю знань цього модуля студенти, курсанти, слухачі повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної робо­ти питання відповідних тем:

ТЕМА №1. Державне (конституційне) право як галузь пра­ва, наука та навчальна дисципліна

1.1. Історичні засади державного (конституційного) права
зарубіжних країн. Основні риси сучасного державного (кон­
ституційного) права: дефініція, предмет регулювання,
суб'єкти. Система державного права: принципи, норми, інсти­
тути.

1.2. Наука державного (конституційного) права за­
рубіжних країн, її розвиток та сучасний стан. Взаємозв'язок
науки державного права зарубіжних країн з іншими науками.
Методи дослідження конституційно-правових явищ. Сучасні
наукові досягнення у сфері конституційного (державного)
права зарубіжних країн.

1.3. Місце державного права зарубіжних країн у системі
юридичних дисциплін. Співвідношення понять "державне
право" та "конституційне право". Предмет, система та метод
навчальної дисципліни "Державне право зарубіжних країн".

ТЕМА №2. Джерела державного (конституційного) права

зарубіжних країн

2.1. Поняття джерел державного права. Класифікація дже­рел державного права зарубіжних країн: формалізовані і не-формалізовані джерела, їх юридичні властивості та особли­вості використання в зарубіжних країнах.

8

_____________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

2.2. Конституція як головне джерело державного (консти-.ного) права. Визначення конституції. Основні риси кон-тггуцій зарубіжних країн, їх класифікація, форма і структу­ра. Прийняття та внесення змін до конституцій зарубіжних країн.

ТЕМА №3. Конституційні засади суспільного ладу за­рубіжних країн

3.1. Поняття суспільного ладу. Суспільний лад і державне
право. Способи конституційного регулювання основ
суспільного ладу.

3.2. Закріплення в конституціях загальних засад еко­
номічної організації суспільства. Конституційно-правове ре­
гулювання соціальної системи. Духовно-культурні відносини,
їх регулювання конституціями зарубіжних країн. Політична

система та її конституційно-правове регулювання.

* * *

У результаті вивчення тем 1-го модуля "Поняття дер­жавного права зарубіжних країн" студенти, курсанти, слу­хачі повинні:

а) знати:

•  предмет, метод і систему державного права за­
рубіжних країн;

•  джерела державного права зарубіжних країн та особ­
ливості їх використання в різних правових системах;

•  конституції зарубіжних країн, їх сутність та тенденції
розвитку на сучасному етапі;

•  конституційно-правові засади суспільного ладу за­
рубіжних країн.

б) вміти:

• класифікувати джерела державного права зарубіжних

країн;

•  класифікувати конституції зарубіжних країн;

•  аналізувати шляхи та способи прийняття конституцій
у зарубіжних країнах, оцінювати їх.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ТЕМА 1. ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА, НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1. Державне право як галузь права. 2. Державне
(конституційне) право зарубіжних країн як наука.
3. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як
навчальна дисципліна________________________________

§1. Державне право як галузь права

1.1. Історичні засади конституційного права зарубіжних країн та основні етапи його розвитку

В історії конституційного права можна виділити кілька етапів. Перший етап - друга половина XVII cm. - кінець XVIII cm. - це час, коли у провідних зарубіжних країнах сфор­мувалися засади конституційного права як самостійної й авто­номної галузі національного права. її соціальним призначен­ням став захист прав та законних інтересів людини від можли­вих неправомірних дій з боку держави, її органів та посадових осіб. Для цього необхідне було правове обмеження публічної влади суворими рамками права і тим більше - ліквідація умов, за яких можливі зловживання і свавілля з її боку.

В умовах панування абсолютизму можливість формуван­ня особливої системи правових норм, котрі б могли обмежити цю владу, була майже виключена. Тільки повалення абсолю­тизму й ліквідація відповідних режимів створили реальні умо­ви формування особливої системи правових норм, які були покликані утвердити як вищі цінності - свободу індивіда, пра­ва і свободи людини та підкорити таким цінностям порядок формування, організацію та здійснення державної влади.

10

Становлення конституційного права як галузі національ­ного права — тривалий і далеко не завжди прямолінійний про­цес. Об'єднання окремих норм та інститутів у систему залежа­ло від ступеня практичної реалізації головних принципів по­будови держави нової епохи (і конституційного права) - пар­ламентаризму та конституціоналізму. Початок їх втілення в державне життя пов'язаний насамперед з історією Англії.

Як відомо, історія англійського парламенту бере свій по­чаток ще від XIII ст., але парламентаризм як система взаємодії держави й суспільства, для якої характерним є виз­нання провідної ролі парламенту у здійсненні державою своїх функцій, став об'єктивною необхідністю, коли буржуазія стала самостійною силою та прагнула до самовираження. Це стало­ся в роки англійської революції середини XVII ст. і особливо після неї, коли у правових актах ("Білль про права" 1689 р. та ін.) було визначено провідне місце парламенту в системі ор­ганів влади: за ним закріплювалися законодавчі повноважен­ня; міністри стали відповідальними перед парламентом (пер­ший випадок колективної відставки кабінету мав місце у 1782 р. через поразку Британії у війні з американськими ко­лоніями), кабінет став формуватися на партійних засадах (уперше це сталося в 1727 р. - С. Б). Яскравим свідченням ут­вердження парламентаризму в Англії став перехід її форми правління від так званої дуалістичної монархії до парла­ментської.

Поява конституціоналізму - політико-правового стану, при якому управління державними справами здійснюється у визначених конституціями межах, - теж пов'язана з Англією ("історична конституція" Англії - "Велика хартія вільностей" 1215 p., "Петиція про право" 1628 p., інші парламентські акти вже певним чином визначали межі здійснення державної вла­ди), але затвердження його як одного з основних принципів конституційного права (певним чином через невдалий досвід створення Англією своєї писаної конституції - Знаряддя уп-

11

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

равління 1653 р.) пов'язане з досвідом Франції й особливо Сполучених Штатів Америки.

До числа фундаментальних документів цих країн, які сприяли формуванню конституційно-правових основ і стали віхою в процесі утвердження конституціоналізму та станов­ленні конституційного права, відносяться американська Дек­ларація незалежності 1776 р. та французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року.

В американській Декларації на рівні нормативного право­вого акту було підтверджено те, що тільки народ є джерелом влади, а сама держава та уряд мають право на існування тільки в тому разі, якщо вони служать людині та захищають її інтере­си. У французькій Декларації міститься спеціальна стаття, де зазначається, що народ, який не знає гарантій основних прав та свобод і принципу поділу влади, не має конституції. Мова тут іде про те, що справжній конституційний лад, який закріплюється в нормах конституційного права, має ґрунтува­тися на певних принципах, до числа яких віднесені насампе­ред основні права та свободи людини і принцип поділу влади, який повинен перешкодити узурпації влади і зловживання нею.