Зміст (стр. 13 )

Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на розрахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, а також зазначені вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Монетарними металами вважаються золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів.

Цінні папери. Цінні папери є необхідним атрибутом ринкової економіки. Зна­чення даних об'єктів у сучасних умовах значно підвищилося, оскільки в багатьох випадках вони полегшують перехід грошей, товарів від одних суб'єктів до інших.

Відповідно до ст. 194 ЦК У і ст.3 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” цінними паперами визнаються документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Частина 5 ст.3 даного закону встановлює, що в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1)  пайові цінні папери:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати.

2)  боргові цінні папери:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України;

д) ощадні (депозитні) сертифікати;

е) векселі.

3)  іпотечні цінні папери:

а) іпотечні облігації;

б) заставні;

г) сертифікати ФОН.

4)  приватизаційні цінні папери.

5)  похідні цінні папери.

6)  товаророзпорядчі цінні папери.

Цінний папір — це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здій­снення засвідченого ним майнового права. Цінний папір повинен бути складений у визначеній законом формі та мати всі необхідні реквізити, перелік яких вста­новлюється законодавством конкретно щодо кожного виду цінних паперів. Кла­сифікацію цінних паперів можна проводити за кількома підставами.

ЦК України виділяє такі групи та види цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (ст. 195 ЦК України).

Підприємство як єдиний майновий комплекс

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство є самостійним гос­подарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). ЦК вживає термін “підприємство” як особливий вид нерухомості, для якого встановлений спеціальний правовий режим, пов’язаний з посвідченням складу підприємства, його передачею, забезпеченням прав кредиторів і т. д.

Підприємству як об’єкту цивільних прав притаманні наступні ознаки:

1.  Це єдиний майновий комплекс, що включає всі види майна, призначені для здійснення діяльності, - земельні ділянки, будинки, спорудження, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на фірмове найменування, товарні знаки і знаки обслуговування й інші виключні права.

2.  Це тільки майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

3.  Здійснення правочинів з підприємством (наприклад, продаж) не тягне припинення виробничої чи іншої підприємницької діяльності, що здійснювалася попереднім власником, тобто об’єктом є майновий комплекс, який функціонує за призначенням.

4.  При здійсненні правочинів з майновим комплексом юридичної особи воно не припиняє свою діяльність як суб’єкта цивільного права.

Підприємство може бути об’єктом різних правочинів – купівлі-продажу, застави, оренди, спадкування й інших, як у цілому та і в частині.

6.2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види

% Інформація

На підставі ст.269 ЦК У особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистісністю. Їх основні ознаки:

Ø  дане право належить кожній особі;

Ø  дане право належить особі довічно;

Ø  дане право належить особі за законом;

Ø  дане право є немайновим;

Ø  дане право є особистісним.

У ЦК У всі особисті немайнові права, залежно від цільового призначення, поділяються на види:

Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

§  Право на життя (ст. 281 ЦК У) §  Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю (ст. 282 ЦК У) §  Право на охорону здоров’я (ст. 283 ЦК У) §  Право на медичну допомогу (ст. 284 ЦК У) §  Право на інформацію про стан свого здоров’я (ст. 285 ЦК У) §  Право на таємницю про стан здоров’я (ст. 286 ЦК У) §  Право на опіку і піклування (ст. 292 ЦК У) §  Право на безпечне для життя і здоров ’я довкілля (ст. 293 ЦК У) §  Право на свободу (ст. 288 ЦК У) §  Право на особисту недоторканність (ст. 289 ЦК У) §  Право на донорство (ст. 290 ЦК У) §  Право на сім’ю (ст. 291 ЦК У)

§  Право на ім’я (ст. 294 ЦК У) §  Право на використання імені (ст. 296 ЦК У) §  Право на зміну імені (ст. 294 ЦК У) §  Право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК У) §  Право на недоторканість ділової репутації (ст. 299 ЦК У) §  Право на індивідуальність (ст. 300 ЦК У) §  Право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 ЦК У) §  Право на інформацію (ст.302 ЦК У) §  Право на особисті папери (ст. 303 ЦК У) §  Право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК У) §  Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309 ЦК У) §  Право на недоторканість житла (ст. 311 ЦК У) §  Право на вибір роду занять (ст. 312 §  ЦК У) §  Право на свободу пересування (ст. 313 ЦК У) §  Право на свободу об’єднання (ст. 314 ЦК У) §  Право на мирні зібрання (ст. 315 ЦК У)

6.3. Захист особистих немайнових прав

% Інформація

Право на захист особистих немайнових прав – це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

1)  вимагати не порушення цих прав;

2)  вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;

3)  вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.

Для захисту особистих немайнових прав можна застосовувати:

І. Загальні способи захисту прав: відшкодування майнової та моральної шкоди.

ІІ. Спеціальні способи:

-  поновлення порушеного особистого немайнового права (ст.276 ЦК У);

-  спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту (ст.277 ЦК У);

- 

заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст.278 ЦК У).

? Питання для самоперевірки

1.  Дайте поняття об’єктів цивільних прав.

2.  Які види об’єктів цивільних прав?

3.  Яка класифікація речей?

4.  Що таке майно?

5.  Охарактеризуйте підприємство як єдиний майновий комплекс.

6.  Визначте поняття грошей і цінних паперів як об’єктів цивільних прав.

7.  Дії, послуги, результати інтелектуальної творчої діяльності, інформація, особисті немайнові блага як об’єкти цивільних прав.

8.  Що таке особисті немайнові права?

9.  Які ознаки особистих немайнових прав 7

10.  Охарактеризуйте особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

11.  Дайте характеристику особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

12.  Якими способами можна захистити особисті немайнові права?

7. ПІСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН. ПРАВОЧИНИ.

& Прочитайте

Л – 1-2, 5, 106, 121, 123-125, 131-133, 141, 158

7.1. Поняття підстав виникнення цивільних правовідносин

% Інформація

Підставою виникнення, змін і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти. Юридичними фактами є:

Ø  життєві обставини, що належать до сфери природи (народження і смерть особи, перебіг часу);

Ø  обставини, що належать до соціальної сфери життя (дії і вчинки людей, адміністративні акти, рішення суду);

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини з якими норми цивільного законодавства пов’язують настання правових наслідків і перш за все виникнення, зміна і припинення цивільних правовідносин.