Зміст (стр. 46 )

6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, пред'явле­ним до замовника іншою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.

Підрядник зобов'язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для прове­дення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із за­мовником, а в разі потреби — також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну докумен­тацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну доку­ментацію іншим особам;

гарантувати замовникові відсутність в інших осіб права пере­шкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації (ст. 890 ЦК України).

22.5. Характеристика договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт

% Інформація

ЦК України зазначеним видам договорів присвячує стат­ті 892-900. Сутність договору на виконання НДР або ДКТР полягає у тому, що підрядник (виконавець) зобов'язується провести за за­вданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та опла­тити її (ст. 892 ЦК України). Як правило, даний договір охоплює весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготов­лення зразків або його окремі етапи.

Сторони договору на виконання НДР і ДКТР називаються, подіб­но до сторін у підрядних договорах, виконавцем і замовником. За­мовником може бути будь-яка дієздатна фізична особа, як громадя­нин України, так і іноземний громадянин, особа без громадянства, а також будь-яка юридична особа незалежно від її постійного місце­знаходження.

Виконавцем НДР і ДКТР можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Фізичні особи або групи осіб виконують переважно невеликі за обсягом науково-дослідні роботи. Щодо юридичних осіб, то це, як правило, підприємства будь-якої форми власності — науково-дослід­ні, проектно-конструкторські, технологічні організації, академічні наукові установи, навчальні заклади або наукові центри тощо.

Предметом договору на виконання НДР є проведення наукового по­шуку, а договору на виконання ДКТР — розробка конструктивного рішення виробу, створення зразка виробу, що втілює це рішення, або нових прийомів, операцій і методів роботи, тобто нової технології.

Важливою умовою будь-якого договору є рівень майбутнього до­слідження чи розробки.

Зміст і виконання договорів на виконання НДР і ДКТР. Зміст договору на виконання НДР і ДКТР складають права й обов'язки виконавця і замовника. Відповідно до ст. 897 ЦК України виконав­ця наділено певними обов'язками, які він має здійснювати у проце­сі виконання НДР або ДКТР:

1) виконання роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і пере­дача замовникові результатів у строк, встановлений договором;

2) додержання вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуаль­ної власності;

3) утримування від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

4) вживання заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформу­вання про це замовника;

5) усунення своїми силами та за свій рахунок допущених з йо­го вини недоліків у технічній документації, які можуть спричи­нити відступи від техніко-економічних показників, передбаче­них у технічному завданні замовника або в договорі;

6) негайне інформування замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

ЦК України (ст. 898) визначає також обов'язки замовника НДР або ДКТР, до яких належать:

1) видача виконавцеві технічного завдання та погодження з ним програми (йдеться про техніко-економічні показники) або те­матики робіт;

2) передача виконавцеві необхідної для виконання робіт інфор­мації;

3) прийняття виконаної роботи та її оплата.

Умови договорів НДР і ДКТР мають відповідати законам та підзаконним актам у сфері інтелектуальної власності.

? Питання для самоперевірки

1.  Дайте поняття договору підряду.

2.  Назвіть види договору підряду.

3.  Які істотні умови договору підряду?

4.  Охарактеризуйте права та обов’язки сторін за договором підряду.

5.  Яку відповідальність несуть сторони за невиконання або неналежне виконання договору підряду?

6.  Які особливості договору побутового підряду?

7.  Дайте поняття договору будівельного підряду.

8.  Назвіть права та обов’язки сторін в договорі будівельного підряду.

9.  Яку відповідальність несуть сторони за порушення умов договору будівельного підряду?

10.  Охарактеризуйте договори підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

11.  В чому суть договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт.

12.  Розкрийте зміст договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт.

23. ПЕРЕВЕЗЕННЯ. ТРАНСПОРТНЕ ЕКСПЕДИРУВАННЯ.

& Прочитайте

Л – 1-2, 6-7, 9, 61-64, 107-110, 117, 121, 125, 131-134

23.1. Види перевезень та їх правове регулювання

% Інформація

Зобов’язання з надання послуг виникають з транспортних договорів. У ст. 6 Закону України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. визначено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація та ремонт шляхів здійснюють залізниці, пароплавства, порти (пристані), автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх статутами та надають послуги на основі державних контрактів і договорів про перевезення пасажирів і вантажів.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури (договори про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під’їзних колій, подачу і забирання вагонів).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залежно від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділяються на:

Ø  залізничні;

Ø  внутрішніми водними шляхами (річкові);

Ø  морські;

Ø  повітряні;

Ø  автомобільні.

Перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту – перевезеннями у прямому змішаному сполученні.

У ЦК України (ст. 908-928), ГК України (ст. 306-615) визначено загальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. На залізничному транспорті діє Закон України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р., Статут залізниць України від 6 квітня 1998 р., на річковому – Статут внутрішнього водного транспорту СРСР від 15 жовтня 1955 р., на морському – Кодекс торговельного мореплавства України від 9 грудня 1994 р., на повітряному – Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. умови перевезення пасажирів, вантажів та багажу автомобільним транспортом і відповідальність сторін за ці перевезення визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р., Статутом автомобільного транспорту УРСР від 27 червня 1969 р.

23.2. Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів

% Інформація

За договором про перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, оскільки він вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення. Послуга за перевезення надається за плату, причому обидві сторони наділяються у договорі правами та обов’язками. Договір про перевезення – оплатний і двосторонній.

Сторонами у договорі перевезення вантажу є перевізник і відправник. Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи та яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами). Відправниками вантажів можуть бути як організації (юридичні особи), так і громадяни, яким вантаж належить або на праві оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Крім перевізника та відправника, учасником перевезення є також одержувач вантажу. Вантажоодержувач перебуває у договірних відносинах з вантажовідправником (з поставки, контрактації, купівлі-продажу) і вже на основі цих договорів повинен прийняти доставлений йому перевізником вантаж.

Договір перевезення вантажу можна розглядати як договір на користь третьої особи (одержувача) для якої виникають не лише права (наприклад, вимагати від перевізника видачі вантажу), а й передбачені транспортними правилами обов’язки (прийняти вантаж, здійснити доплату за перевезення).

Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезеннях вантажів залізничним і річковим транспортом є накладна, автомобільним – товарно-транспортна накладна, морським – коносамент.

Договір морського перевезення вантажу може бути укладений за умови надання для перевезення всього судна, його частин або певних суднових приміщень. Такий договір називається рейсовим чартером, або цертепартією, він є консенсуальним договором.