Зміст (стр. 35 )

17.5. Поняття й особливості договору дарування. Форма договору дарування. Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника. Пожертва.

% Інформація

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (п. 1 ст. 717 ЦК України).

Договір дарування згідно з ЦК України може бути як реальним, так і консенсуальним. Консенсуальною угодою до­говір дарування буде тоді, коли він породжує зобов'язання передати майно обдаровуваному у майбутньому.

Ознакою, що поєднує обидва види договору дарування, вважається його безоплатність. Підставою (метою) такої угоди є намір особи (дарувальника) передати майно безоплатно.

Договір дарування за ЦК України — це односторонній договір. З одного боку, потрібна передача дарувальником у дар речі або май­нового права, з іншого, — згода обдаровуваного на прийняття дару.

Важливим елементом у договорі дарування є зазначення про те, що дарувальник передає або зобов'язується передати у майбутньо­му обдаровуваному безоплатно майно у власність.

Розірвання договору дарування вимагає повернення речі дарувальнику, тобто права власності на річ, яка перейшла у зв'язку з до­говором дарування, тому навряд чи можна безапеляційно відносити договір дарування до ряду договорів, таких, наприклад, як купівля-продаж, міна, пов'язаних з передачею майна у власність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровува­ний створює загрозу безповоротної витрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність (ст. 727 ЦК України).

Дарувальник, як і продавець, має бути власником майна, що від­чужується.

При консенсуальному договорі обдаровуваний має право вимага­ти передачі дарунка, а дарувальник зобов'язаний його передати (ст. 723 ЦК України).

Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні та юридичні особи, держава Україна, Авто­номна Республіка Крим, територіальні громади, що діють як відпо­відна скарбниця.

Предметом договору дарування — дарунком можуть буті нерухо­мі та рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери. Крім речей, предметом договору дарування за ЦК України можуть бути майнові права, що поділяються на дві категорії: 1) якими вже володіє дару-вальник, тобто вони існують на момент укладення договору; 2) які виникнуть у майбутньому (ст. 718 ЦК України).

Форма договору дарування повністю залежить від виду предмета дарування, виду договору дарування та суб'єктного складу.

За загальним правилом щодо форм правочинів, передбачених ЦК України, правочини між юридичними особами, юридичними особами і громадянами укладаються у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

В усній формі укладається договір дарування предметів особис­того користування та побутового призначення. Суб'єктами даного договору можуть бути лише громадяни.

Проста письмова форма договору дарування передбачена для ру­хомих речей особливої цінності. Такий договір, укладений в усній формі, вважається правомірним, якщо судом не буде встановлено, що обдаровуваний заволодів річчю незаконно. У разі недодержання простої письмової форми договір дарування майнового права та до­говір про передачу дарунка в майбутньому є нікчемним (ст. 719 ЦК України).

Нотаріальна форма договору встановлена для дарування нерухо­мого майна. Суб'єктний склад не має значення.

У нотаріальній формі укладається договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неопо­датковуваного мінімуму доходів громадян.

Пожер­тва — це дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам для досягнення ними певної, наперед обу­мовленої мети (ст. 729 ЦК України).

Предметом договору пожертви є речі, у тому числі гроші та цін­ні папери. На відміну від звичайного договору дарування, предме­том договору пожертви не можуть бути майнові права. Також у до­говорі пожертви має бути чітко вказана конкретна мета викорис­тання дарунка. Якщо такої мети у договорі немає, це буде звичайний договір дарування. Саме загальнокорисна мета відріз­няє пожертву і надає підстави стверджувати, що це різновид благо­дійницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодій­ницьку діяльність» благодійництво — це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам мате­ріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Отже, благодійництво та пожертва — тотожні поняття.

Договір про пожертву є реальним договором і вважається укладе­ним з моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви рег­ламентується ст. 730 ЦК України так само, як форма звичайного договору дарування.

Договір про пожертву характеризується тим, що на обдаровувано­го завжди покладається певний обов'язок використовувати майно для загальнокорисної мети.

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і в певних випадках, передбачених законом, скасувати договір. Пра­во скасування мають і його правонаступники.

Отже, пожертвувач або його правонаступники мають право вима­гати розірвання договору, якщо пожертва використовується не за призначенням.

✍ Виконайте

Практичне завдання

Практичне ознайомлення із законодавством про договір купівлі-продажу, визначення вимог щодо оформлення договорів. Вирішення практичних ситуацій.

? Питання для самоперевірки

1.  Дайте визначення договору купівлі-продажу.

2.  Яке значення договору купівлі-продажу?

3.  Назвіть види договору купівлі-продажу.

4.  Які сторони в договорі купівлі-продажу?

5.  Що складає предмет договору купівлі-продажу?

6.  В якій формі укладається договір купівлі-продажу?

7.  Що становить зміст договору купівлі-продажу?

8.  Які правові наслідки порушення договору купівлі-продажу?

9.  Дайте поняття договору міни (бартеру).

10.  Визначте особливості договору дарування.

11.  В якій формі укладається договір дарування?

12.  Що таке пожертва?

18. ПОСТАВКА. ДОГОВОРИ НА РЕАЛІЗАЦІЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ.

&  Прочитайте

Л – 1-2, 5, 98-100, 117, 121, 125, 131-134

18.1. Поняття і сторони в договорі поставки. Законодавство про поставки.

% Інформація

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановле­ний строк (строки) товар у власність покупця для використання йо­го у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використан­ням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосову­ються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру від­носин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи усіх форм влас­ності, а також об'єднання.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнан­ня, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Нормативне регулювання: міждержавна угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав; Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення; Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав – учасниць СНД; Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання; Закон України “Про поставки продукції для державних потреб”; Господарський кодекс України.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укла­дення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

18.2. Поняття, значення та сфера застосування договору контрактації

% Інформація

Згідно із ст. 713 ЦК У за договором контрактації виробник сільгосппродукції зобов’язується виробити і передати заготівельникові такої продукції (контрактантові) у власність чи на інших умовах вироблену ним продукцію в обумовлені договором строки, у кількості асортименті та якості цим договором, а контрактант – сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за обумовленими цінами. До відносин за договором контрактації застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 713 ЦК У).

Сторонами у договорі контрактації є, підприємства, організації, на які у встановленому порядку покладено функції (заготівельні, переробні, торговельні). Замовниками сільгосппродукції, що реалізується за державним контрактом, виступають міністерства, відомства, установи та організації, яким виділено з цією метою кошти з державного бюджету. Замовниками продукції за регіональними державними контрактами можуть бути організації, яким виділено кошти з місцевого бюджету. Контрактантом може бути й фізична особа – підприємець.

Друга сторона у договорах контрактації – це підприємець та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільгосппродукцію. До них належать колективні сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) та інші господарства, підсобні господарства об’єднань у промисловості, дослідно-виробничі господарства сільськогосподарських навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, селекційні та дослідні станції. Коротко – сторони у договорі можна назвати так: заготівельник і господарство. Іноді заготівельник видає господарству так звану відвантажувальну рознарядку про відправку продукції не за своєю адресою, а за адресою іншої організації-одержувача, з якою він перебуває у договірних відносинах з поставки. Тоді просування сільськогосподарської продукції від господарства до споживача (промислового чи торговельного підприємства) оформляється двома договорами – договором контрактації і договором поставки. Договір поставки зв’язує заготівельника та одержувача продукції.