Зміст (стр. 66 )

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріп­лює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший кон­верт та опечатує.

30.3. Спадкування за законом

% Інформація

Спадкування за законом виникає у разі, якщо воно не змінено або не скасовано спадкодавцем у заповіті.

Спадкоємці одержують право на спадкування почергово. ЦК України передбачає п'ять черг спадкоємців (статті 1261-1265 цього Кодексу).

До першої черги належать найбільш близькі родичі спадкодавця — батьки, діти, той з подружжя, який його пережив. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Тому усиновле­ний спадкує після усиновлювача, усиновлювач — після усиновлено­го на загальних підставах — як спадкоємці першої черги. Усиновле­ний не спадкує за законом після смерті кровних батьків та інших родичів за висхідною лінією, а батьки усиновленого не спадкують після його смерті.

У другу чергу спадкують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дя­дько та тітка спадкодавця, тобто рідні сестра (брат) батька чи матері спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять ро­ків до часу відкриття спадщини.

До п'ятої черги спадкоємців належать дві категорії осіб: 1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при­чому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спад­кування родичів дальшого ступеня споріднення; 2) утриманці спад­кодавця, які не були членами його сім'ї.

Стаття 1267 ЦК України визначає розмір частки спадкоємців у спадщині, де вони за законом є рівними. Це правило може бути змінене за волею спадкоємців. Якщо спадкоємці домовилися про зміну розміру частки щодо рухомого майна, вони можуть укласти між собою усну угоду.

Спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині щодо не­рухомого майна або транспортних засобів за нотаріально посвідче­ною угодою (ст. 1267 ЦК України).

30.4. Здійснення права на спадкування

% Інформація

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст. 1268 ЦК України).

Закон передбачає три способи прийняття спадщини (стат­ті 1268—1269 ЦК України):

І. Прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІІ. Прийняття спадщини малоліт­німи, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена – в силу прямого припису закону.

ІІІ. Прийняття спадщини спадкоємцями, які бажають прийняти спадщину і не належать до першої та другої ка­тегорії (є дієздатними особами та на час відкриття спадщини не про­живали постійно із спадкодавцем). Ці особи мають подати до нота­ріальної контори заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

На підставі ст.. 1278 ЦК У частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спад­кодавця. Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'яза­ні задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відповідно до закону спадкоємець не відповідає за борги спадкодавця своїм власним майном. Відповідаль­ність спадкоємців (якщо їх декілька) має частковий характер. Кожен із них зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у роз­мірі, який відповідає його частці у спадщині.

30. 5. Оформлення права на спадщину

% Інформація

Право на спадщину має бути оформлене в порядку, встановлено­му законом. У першу чергу це залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої об­становки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття. Якщо до складу спадщини входить нерухоме май­но, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Таке свідоцтво є правовстановлюючим документом, і на його основі здійснюється державна ре­єстрація нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з мо­менту державної реєстрації цього майна (ст. 1299 ЦК України).

30. 6. Спадковий договір

% Інформація

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набу­вач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно від­чужувача.

Відчужувачем за даним договором можуть бути три категорії осіб: подружжя, один із подружжя, інша особа; набувачем — дві: фізична та юридична особи. Якщо набувачем є юридична особа, то виконання дій, обумовлених спадковим договором, очевидно, має бути здійснено його працівниками.

Предмет договору – майно, яке переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача (індивідуально-визначені речі, речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно).

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Спадковий договір може бути розірваний судом за згодою сторін. В односторонньому порядку розірвання договору можливе за рішен­ням суду — на вимогу відчужувача, у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача — у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦК України).

✍ Виконайте

Практичне завдання

Практичне ознайомлення із законодавством про спадкування. Розгляд конкретних прикладів з нотаріальної та судової практики. Вирішення завдань.

? Питання для самоперевірки

1.  Що таке спадкування?

2.  Як визначається місце відкриття спадщини?

3.  Хто може бути спадкодавцем і спадкоємцями?

4.  Які особи усуваються від права на спадкування?

5.  Поняття та форми заповіту.

6.  Хто має право на обов’язкову частку в спадщині?

7.  Охарактеризуйте право заповідача зробити в заповіті особливі розпорядження.

8.  Що таке таємниця заповіту?

9.  Назвіть коло спадкоємців за законом.

10.  Як визначається розмір частки в спадщині спадкоємців за законом?

11.  Який строк для прийняття спадщини?

12.  Як оформити право на спадщину?

13.  Що таке спадковий договір?

2. СІМЕЙНЕ ПРАВО

& Прочитайте

Л – 1-4, 79, 90-91, 97, 128-129, 153, 156, 177

2.1. Поняття, предмет, принципи і система сімейного права.

% Інформація

Сімейне право складає підгалузь цивіль­ного права, хоча в системі цивільного права воно характери­зується певною уособленістю, яка обумовлюється особливо­стями відносин, які регулюються нормами сімейного права, та своєрідністю засобів їх правового регулювання.

Предмет сімейного права складають особисті немайнові та майнові відносини, які випливають із шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім'ю для виховання та з інших підстав, які не забо­ронені законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства і базуються на рівності та майновій само­стійності їх учасників.

Метод сімейного права — це сукупність засобів, прийомів, спо­собів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на вольо­ву поведінку учасників сімейних відносин.

Основними чинниками, які обумовлюють сутність методу сімейного права, є:

1) юридична рівність учасників сімейних відносин;

2) самостійний майновий статус їх учасників;

3) диспозитивний характер сімейно-правових норм;

4) специфіка розгляду конфліктів у сімейній сфері.

Основними засадами (принципами) су­часного сімейного права є:

-  державна охорона сім'ї, материнства, батьківства;

-  рівність учасників сімейних відносин;

-  недопустимість державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя;

-  пріоритет сімейного виховання;

-  регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками;

-  пріоритет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї.

Сімейне законодавство. Позовна давність у сімейному праві.

Відповідно до ст.7 СК сімейне законодавство включає в себе сам Сімейний кодекс України та інші нормативно-правові акти.

Конституція України - містить цілий ряд норм, які визначають зміст сімейного законодавства. Такі норми знаходяться в ч.3 ст.24, ст. ст. 51,52.

Сімейний кодекс складається з семи розділів, які містять 292 статті:

Розділ І “Загальні положення” містить 2 глави:

“Сім’я. Регулювання сімейних відносин” (статті 1-13).

“Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків. Захист сімейних прав та інтересів” (статті 14-20).

Розділ ІІ “Шлюб. Права та обов’язки подружжя” містить 9 глав:

“Загальні положення” (статті 21-26);

“Державна реєстрація шлюбу” (статті 27-37);

“Недійсність шлюбу” (статті 38-48);

“Особисті немайнові права” (статті 49-56);

“Право особистої приватної власності” (статті 57-59);

“Право спільної сумісної власності подружжя” (статті 60-74);

“Права та обов’язки подружжя по утриманню” (статті 75-91);

“Шлюбний договір” (статті 92-103);

“Припинення шлюбу” (статті 104-120).

Розділ ІІІ “Права та обов’язки матері, батька і дитини” містить 6 глав:

“Визначення походження дитини” (статті 121-140);

“Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей” (статті 141-172);

“Права батьків і дітей на майно” (статті 173-179);

“Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання” (статті 180-197);

“Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання” (статті 198-201);

“Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання” (статті 202-206).

Розділ ІV “Влаштування дітей, позбавлення батьківського піклування” містить 3 глави:

“Усиновлення” (статті 207-242);