Зміст (стр. 36 )

Предметом договору контрактації є сільгосппродукція у сирому вигляді, така, що пройшла первинну обробку, або у переробленому вигляді.

Договірні відносини з контрактації регулюються типовими договорами контрактації, Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, ЦК України.

Договір є двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Зміст та виконання договору контрактації

За договором контрактації господарство і заготівельник пов’язані взаємними правами та обов’язками. У договорі зазначається:

1)  кількість та асортимент сільгосппродукції, належної до закупівлі, визначаються у договорах відповідно до державного контракту, а якщо його немає – на розсуд сторін;

2)  за якістю продукція, що її продає господарство має відповідати стандартам, технічним умовам, правилам ветеринарного та санітарного нагляду;

3)  строки здачі продукції заготівельникові, їх зазначають у договорах з урахуванням пори дозрівання культур, умов виробництва, переробки та зберігання;

4)  погоджені між сторонами графіки доставки, які конкретизують строки здачі продукції. Днем виконання господарством зобов’язань за договором вважається дата складання приймально-здавального документа під час здачі продукції у господарстві або на приймально-здавальному пункті заготівельника, а в разі відвантаження її одержувачеві – день здачі продукції транспортній організації.

Заготівельник зобов’язаний прийняти доставлену на приймальний пункт продукцію, не допускаючи простою транспортних засобів понад встановлені строки. В товарно-транспортних накладних зазначається час прибуття транспорту і час закінчення навантаження або вивантаження продукції. Якщо продукцію приймають не безпосередньо в господарстві, то пред’явленою до здачі вважається продукція, доставлена господарством на приймальний пункт (підприємство) відповідно до договору чи погодженого графіка.

Приймання сільгосппродукції за кількістю та якістю здійснюється в порядку і строки, встановлені стандартами, типовими договорами контрактації, відповідними інструкціями. Якщо в нормативних актах таких умов не передбачено, сторони можуть визначити їх у договорі.

У разі відмови від приймання продукції заготівельник повинен заявити господарству про факт відмови у письмовій формі (позначення на товарно-транспортній накладній), телеграфом. Якщо заготівельник ухиляється від письмової заяви про відмову від приймання продукції, господарство складає про це акт з участю державного інспектора із заготівель і якості продукції або іншого представника управління сільського господарства і продовольства, або представника іншої незаінтересованої організації. В разі відмови заготівельника прийняти продукцію, що швидко псується, пред’явлену відповідно до умов договору і погодженого графіка, господарство може реалізувати цю продукцію державним, кооперативним організаціям і на ринку за договірними цінами з включенням зазначеної продукції у виконання зобов’язань з контрактації. При цьому заготівельні організації не звільняються від відповідальності за необґрунтовану відмову прийняти продукцію.

Заготівельник повинен своєчасно і повністю розрахуватися за одержану продукцію. При укладенні сільськогосподарськими товаровиробниками договору контрактації із заготівельними підприємствами використовуються орієнтовні стартові закупівельні ціни. Ці ціни індексуються у зв’язку з інфляційними процентами відповідно до встановленого порядку, що обов’язково обумовлюється договорами контрактації.

Відповідальність сторін за порушення умов договору контрактації

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов’язків за договором контрактації передбачено майнову відповідальність у формі неустойки і відшкодування збитків. У разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється у договорі у відсотковому відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв’язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

Порушення договору контрактації	Відповідальність
1. Невиконання за кількістю, асортиментом і строками	Господарства заготівельнику – неустойку
2. Порушення строків поставки	Доставка в інші строки + штраф з вартості продукції не зданої у попередньому періоді
3. За неприймання продукції у виробника, відмова від приймання	Контрактант виробнику – штраф у розмірі 5 % вартості неприйнятої продукції + збитки, а щодо продукції, яка швидко псується – повну її вартість

Сторона договору контрактації, яка порушила зобов’язання, не несе відповідальності, якщо доведе, що воно сталося внаслідок випадку або непереборної сили, до якої відносять стихійні лиха або інші несприятливі умови виробництва сільгосппродукції в конкретний період року (наприклад, заборона здавати худобу у зв’язку з її масовим захворюванням). Доказами на підтвердження цих обставин можуть бути висновки державної інспекції із заготівель та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду, довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової організації.

Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції

Виробники сільгосппродукції реалізують її на основі інших договорів. Зокрема:

1)  заготівельні та інші підприємства на договірних засадах можуть приймати від виробників сільськогосподарську сировину на зберігання і переробку незалежно від напрямків подальшого її використання;

2)  виробники сільгосппродукції мають право проводити товарообмінні операції з власною продукцією та продуктами її переробки на основі бартерних договорів, що укладаються як на внутрішньому ринку, так і в порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

3)  сільськогосподарські підприємства укладають з членами сільгосппідприємств, робітниками держгоспів, пенсіонерами та іншими громадянами на добровільній основі договори на вирощування худоби і птиці та на закупівлю лишків молока;

4)  господарства можуть реалізовувати сільгосппродукцію на комісійних засадах, укладаючи договори комісії з торговельними організаціями.

18.3. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

% Інформація

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язуєть­ся надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 714 ЦК України до договору постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосову­ються загальні положення про купівлю-продаж, положення про до­говір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви­конання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. Вони здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій терито­рії і не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Енергопостачальники, які здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за пору­шення умов і правил здійснення ліцензованої діяльності з ураху­ванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачаль­ником електричної енергії, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, у разі, коли електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Енергопостачальники несуть відповідальність перед споживача­ми електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користу­вання електричною енергією). У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають за межами показників, зазначе­них у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Стаття 25 вищевказаного Закону визначає основні права спожи­вачів, до яких належать:

— підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією;

— вибір постачальника електричної енергії;

— отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання;

— отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами;

— відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно із законодавством.

Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються законами України «Про електроенергетику», «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції», «Про енергозбереження» та іншими нормативно-правовими актами.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог норматив­но-технічних документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов дого­вору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією, виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та те­плової енергії згідно із законодавством України. Правила користу­вання електричною і тепловою енергією для населення затверджу­ються Кабінетом Міністрів України.