Зміст (стр. 19 )

8) електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що їх застосовують правоохоронні органи, крім газових пістолетів і револьверів та патро­нів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Щодо видів майна, для яких встановлюється спеціальний поря­док набуття громадянами права власності, то в додатку № 2, зокре­ма, зазначаються: вогнепальна мисливська зброя, газові пістолети і револьвери та деякі види пневматичної зброї; пам'ятки історії і культури; радіоактивні речовини. Такі види майна можуть бути придбані лише за наявності відповідного дозволу (органів внутріш­ніх справ, Міністерства культури, державних органів з ядерної та радіаційної безпеки тощо).

Вилучення перелічених видів майна з числа об'єктів права при­ватної власності громадян не можна розглядати як обмеження прав власника, оскільки перебування такого майна у власності.

Умови виникнення і припинення права приватної власності

Умови виникнення права приватної власності		На доходи від участі в суспільному виробництві
На доходи громадян від індивідуальної праці та підприємницької діяльності
За договорами та іншими правочинами
Внаслідок успадкування майна
Приватизації державного житлового фонду
Отримання дивідендів від цінних паперів і вкладів у фінансово-кредитних установах
Отримання пенсій, різних державних допомог, стипендій, тощо
Отримання грошових сум чи іншого майна в порядку відшкодування заподіяної шкоди
Отримання коштів за аліментними зобов’язаннями
Правомірне заволодіння дарами природи
Отримання різних премій, виграшів, призів

Певні юридичні факти необхідні для припинення права приватної власності. Ними можуть бути: укладення договорів, споживання продуктів харчування, спадкування за заповітом, реквізиція, конфіскація, тощо.

11.2. Поняття, суб’єкти, об’єкти права державної власності

% Інформація

Державна власність є особливою суспільною формою привласнення матеріальних благ в інтересах суспільства. Відповідно до ст.326 ЦК У у державній власності є майно, у тому числі кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

На підставі ст.32 Закону України «Про власність» суб’єктом права державної власності є держава в особі Верховної Ради України. Держава здійснює свої повноваження власника через спеціальні органи.

Об’єкти: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та ут­ворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної без­пеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закла­дів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток; інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. У наведеному переліку об'єктів права державної власності можна виділити дві категорії майна, а саме: а) майно, яке взагалі не може бути у власності інших суб'єктів права власності (наприклад, оборонні об'єкти); б) майно, яке у принципі може бути у власності інших суб'єктів, але в даному випадку за своїм функціональним призначенням покликане забезпечувати загальнодержавні інте­реси.

Державною власністю має вважатися також майно, що забезпечує діяльність Президента України, Кабінету Міністрів України та утворюваних ними органів.

Підстави виникнення права державної власності

Підстави виникнення права державної власності		Виробнича діяльність трудових колективів
Правочини у сфері внутрішнього і зовнішнього обігу
Податки, збори, мито з фізичних і юридичних осіб
Реквізиція – це примусове вилучення державою майна власника у державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна
Конфіскація – це примусове безоплатне вилучення державою майна в особи як санкція за правопорушення
Сплата штрафних санкцій у вигляді відповідних грошових сум
Визнання майна безхазяйним
Знахідка
Бездоглядна худоба
Скарб
Вилучення безгосподарно утримуваного майна, що є пам’яткою історії та культури

11.3. Поняття, суб’єкти, об’єкти права комунальної власності

% Інформація

Комунальна власність – це власність адміністративно-територіальних одиниць.

Суб’єкти: територіальні громади села, селища, міста, які безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Об’єкти: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, банки, страхові товариства, пенсійні фонди, частка у майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, кошти, отримані від їх відчуження (Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Підстави виникнення права комунальної власності

Комунальна власність створюється за рахунок державного майна, переда­ного у власність територіальній громаді, майна, створеного комунальними під­приємствами, податкових платежів та за іншими підставами, не забороненими законом. Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комуналь­ної власності" від 3 березня 1998 р. визначені правові засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об'єктів права комунальної влас­ності у державну власність. У ньому, зокрема, визначено: об'єкти передачі; по­рядок прийняття рішень про передачу; умови передачі; оформлення передачі. За­коном встановлено, що передача об'єктів здійснюється безоплатно і оформляється відповідним актом приймання-передачі, який водночас засвідчує момент переходу права власності від одного власника до іншого. За умов, перед­бачених ЦК України право комунальної власності може виникнути на без­хазяйне майно, на знахідку, на бездоглядну худобу.

11.4. Поняття права спільної власності. Право спільної часткової і спільної сумісної власності.

% Інформація

Під правом спільної власності слід розуміти право власності двох або декількох осіб на той самий об’єкт (ч.1 ст.355 ЦК У). Учасники спільної власності іменуються співвласниками. Об’єктом права спільної власності може бути індивідуально-визначена річ чи сукупність речей. Вони можуть бути подільними чи неподільними.

Особливістю суб’єктного складу правовідносин спільної власності є множинність її учасників. У зв’язку з цим правовідносини виникають не тільки між власником і не власником, але і між співвласниками.

Ч.2 ст.355 ЦК У розрізняє два види спільної власності: спільну власність двох або більше співвласників з визначенням часток кожного з них у праві власності – спільна часткова власність і спільна сумісна власність – власність двох або більше співвласників без визначення часток у праві власності.

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава або територіальні громади. Інститут права спільної часткової власності може бути застосований до будь-яких економічних форм власності, що існують в Україні.

Спільна часткова власність може виникнути в силу будь-яких підстав, що допускаються законом:

1.  Спільне створення двома або більше фізичними особами, непов’язаними сімейними відносинами, спільної речі або її переробка, або спільне створення спільної речі або її переробка фізичними або юридичними особами (ст.331, ст.332 ЦК У).

2.  Одержання плодів від спільної речі або доходів від спільного майна, якщо ці плоди або доходи не розділені між учасниками спільної часткової власності (ст.359 ЦК У).

3.  Спільне присвоєння декількома особами загальнодоступних дарів природи (збір ягід, лов риби та інше – ст.333 ЦК У).

4.  Придбання за договором купівлі-продажу, міни, дарування, договору довічного утримання декількома особами неподільної речі.

5.  Договір подружжя (колишнього подружжя) про визначення розміру часток в спільній сумісній власності або рішення суду про визначення розміру часток неподільної речі, що належить подружжю (колишньому подружжю) на право спільної сумісної власності.

6.  Подружжя можуть у шлюбному договорі передбачити що належне кожному з них роздільне майно або частина цього роздільного майна буде належати їм на праві спільної часткової власності.

7.  Відчуження власником якої-небудь речі, частки в праві власності на цю річ.

8.  Спадкування за законом або за заповітом двома або декількома особами за умови прийняття спадщини цими особами і якщо успадковане майно не розділене між спадкоємцями.