Зміст (стр. 48 )

Цей договір є сплатним — взаємним (реальним, якщо виконують­ся послуги, і консенсуальним, якщо організовується виконання по­слуг).

Сторонами договору є клієнт та експедитор. Клієнтами є будь-які особи, зацікавлені в отриманні експедиційних послуг, експедито­ром може виступати лише особа, яка має ліцензію на здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Предметом договору є послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Форма договору — проста письмова.

Клієнт зобов'язаний надати експедитору доручення для підтвер­дження його повноважень, якщо це необхідно, оскільки транспорт-но-експедиційна угода є різновидом угод про представництво ін­тересів.

Для виконання договору експедитор може залучати третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед клієнтом за належне та своєчасне виконання транспортно-експедиційного договору.

Для виконання договору клієнт зобов'язаний надати експедито­ру інформацію про вантаж, його властивості та умови здійснення перевезення. Це необхідно для того, щоб експедитор належним чи­ном організував перевезення — отримав передбачені законодавст­вом дозвільні документи, вибрав оптимальний маршрут та виконав усі інші взяті на себе зобов'язання (ст. 933 ЦК України).

Невиконання цього обов'язку клієнтом надає експедиторові пра­во відкласти термін виконання перевезення, запросити додаткову інформацію, вимагати від клієнта надання інформації при її ненаданні, а також відшкодувати збитки, завдані експедиторові таким неналежним виконанням.

Клієнт або експедитор мають право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'я­зана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку з ро­зірванням договору (ст. 935 ЦК України).

23.8. Договір буксирування

% Інформація

На морському та внутрішньоводному видах транспорту переміщення су­ден, плотів або інших плавучих об'єктів може здійснюватися шляхом букси­рування їх, тобто застосування до них зовнішньої тяги, а також методом штовхання. Частіше об'єктами буксирування є баржі з різними вантажами та плоти з лісопродукцією. Володільці плотів — це організації, що сплавляють ліс, а суден і барж — організації чи громадяни, яким вони належать на праві влас­ності або повного господарського відання. Буксирувальниками виступають паро­плавства (при здійсненні буксирних операцій у портах) та порти, які мають пра­ва юридичної особи.

Буксирування здійснюється в основному на договірних засадах. Договір не укладається тільки тоді, коли буксир і судно (об'єкт), яке буксирується, мають один порт приписки.

За договором буксирування власник одного судна зобов'язується за винаго­роду буксирувати інше судно чи інший плавучий об'єкт на певну відстань або протягом відповідного часу, або для виконання якогось маневру (ст. 222 Кодексу

торговельного мореплавства, ст. 126 Статуту внутрішнього водного транспорту). Отже, договір буксирування взаємний та сплатний. На морському транспорті договір буксирування може укладатися як в усній, так і в письмовій формах. Так, договір портового буксирування укладається в усній формі (ст. 229 Кодексу торговельного мореплавства). Проте угоди про покладення обов'язків з управлін­ня буксируванням на капітана судна-буксира можна доводити виключно письмо­вими доказами.

Договори про річкове буксирування завжди укладають у письмовій формі (ст. 128 Статуту внутрішнього водного транспорту). При пред'явленні плоту або судна до буксирування його володілець подає накладну, а пароплавство видає йому квитанцію. Буксирування плотів морським шляхом здійснюється за коноса­ментом.

За договором про буксирування кожна сторона повинна завчасно привести своє судно (об'єкт) у такий стан, при якому можливе буксирування. Володі­лець буксира не відповідає за недоліки свого судна, якщо доведе, що вони не могли бути виявлені за умови належного піклування (приховані недоліки). Пароплавство повинно перевірити придатність судна чи плоту до буксирування. Це має бути підтверджено сторонами в технічному акті (ст. 132 Статуту внутрішнього водного транспорту). Буксирувальник зобов'язаний буксирува­ти судно або інший плавучий об'єкт на певну відстань чи протягом відповід­ного часу для виконання якогось маневру, відповідно друга сторона за це сплачує винагороду.

Питання відповідальності за шкоду, заподіяну суднам і майну, що на них пе­ребуває під час буксирування, вирішується залежно від того, капітан якого суд­на керує буксируванням. Отже, за відсутності іншої угоди сторін відповідає во­лоділець того судна, капітан якого керував буксируванням, якщо він не доведе відсутності своєї вини (статті 225 і 226 Кодексу торговельного мореплавства).

✍ Виконайте

Практичне завдання

Розбір судової практики з питань відповідальності сторін за договорами перевезень. Вирішення практичних ситуацій.

? Питання для самоперевірки

1.  Назвіть види перевезень.

2.  Які нормативні акти регулюють перевезення?

3.  Дайте поняття договору перевезення вантажу.

4.  Що складає зміст договору перевезення вантажу ?

5.  Охарактеризуйте укладення та оформлення договорів перевезення вантажу.

6.  Розкрийте виконання договорів перевезення вантажу.

7.  Дайте характеристику договору перевезення пасажира і багажу.

8.  Який порядок пред’явлення претензій та позовів, що випливають із договорів перевезення?

9.  Дайте поняття договору чартеру (фрахтування).

10.  Розкрийте суть договору транспортного експедирування.

11.  Охарактеризуйте договір буксирування.

24. СТРАХУВАННЯ

& Прочитайте

Л – 1-2, 5, 65-66, 121, 125, 131-134

24.1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання

% Інформація

Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридичними особами і громадянами, створюються страхові фонди, що використовуються для компенсації шкоди особам, які постраждали внаслідок стихійних лих, нещасних випадків або інших, передбачених у законі подій.

Згідно ст.1 ЗУ «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків ) визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Залежно від об’єктів, страхування поділяється:

Особисте – страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям, здоров’ям, працездатністю, пенсійним забезпеченням застрахованої особи або страхувальника.

Майнове – страхування майнових інтересів, яке пов’язане із володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Страхування відповідальності – пов’язане із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну громадянина, або шкоди заподіяної юридичній особі.

	Страхування
Обов’язкове (встановлюється актами законодавства України)		Добровільне (здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком)

Правове регулювання:

1.  Цивільний кодекс (ст. 979-999)

2.  Господарський кодекс (ст. 352-355)

3.  Закон України “ Про страхування”

4.  Правила окремих видів страхування

24.2. Поняття договору страхування

% Інформація

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно із якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву про свій намір укласти договір. Факт укладення договору засвідчується видачею страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Договір страхування має містити (ст. 16 Закону України “Про страхування”):

-  назву документа;

-  назву та адресу страховика;

-  прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи;

-  зазначення предмета договору страхування;

-  розмір страхової суми;

-  перелік страхових випадків;

-  розмір страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

-  строк дії договору і порядок зміни чи припинення;

-  інші умови;

-  підписи сторін

Обов’язки страховика

Страховик зобов’язаний:

-  ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

-  протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

-  у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

-  відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

-  за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;