Зміст (стр. 38 )

Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу майна у власність, то відповідно це майно має належати відчужувачеві на праві власності.

Права та обов'язки сторін

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або ви­никла потреба забезпечити відчужувача іншими видами матеріаль­ного забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено у договорі (ст. 749 ЦК України).

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоєм­ців, витрати на його поховання мають бути справедливо поділені між ними та набувачем.

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором.

У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати (ст. 750 ЦК України).

Припинення договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання на­бувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смер­тю відчужувача (ст. 755 ЦК України).

У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з ухи­ленням набувача від його виконання відчужувач набуває право вла­сності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання та до­гляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його по­дальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значен­ня, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття май­на, що було предметом договору, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом (ст. 757 ЦК України).

Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач знову стає власником цього майна. У цьому разі договір довічного утри­мання (догляду) припиняється.

У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за догово­ром довічного утримання (догляду).

У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане на підставі договору довічного утримання (догля­ду), переходить до відчужувача.

Якщо внаслідок ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), пе­рейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

✍ Виконайте

? Питання для самоперевірки

1.  Дайте поняття договору ренти.

2.  Хто може бути сторонами в договорі ренти?

3.  В якій формі укладається договір ренти?

4.  Що складає зміст договору ренти?

5.  Дайте поняття договору довічного утримання (догляду).

6.  В якій формі укладається договір довічного утримання (догляду) ?

7.  Що складає зміст договору довічного утримання (догляду) ?

8.  Назвіть випадки довічного утримання (догляду).

20. НАЙМ (ОРЕНДА). ПОЗИЧКА.

& Прочитайте

Л – 1-2, 5, 56-58, 76-77, 105, 117, 121, 125, 131-133

20.1. Поняття, предмет та інші обов’язкові умови договору найму (оренди)

% Інформація

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язу­ється передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Договір майнового найму відрізняється від інших (суміжних) ци­вільно-правових договорів такими ознаками:

1) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимчасове ко­ристування. Цим договір майнового найму відрізняється від дого­ворів купівлі-продажу, міни, дарування, за якими одержувач майна стає його власником. Крім цього, оскільки користування майном за договором найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання наймач зобов'язаний повер­нути майно у тому самому стані, в якому він його одержав;

2) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, пред­метом договору найму можуть бути:

— річ, що визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, тобто неспоживна річ. Законом можуть бути встановлені види майна, що не мо­жуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються нормами ЦК України та іншими зако­нами;

— майнові права, наприклад земельні паї;

— підприємство як єдиний майновий комплекс (ст. 191 ЦК України).

Особливості оренди окремих видів майна можуть встановлювати­ся законами: «Про оренду державного та кому­нального майна», «Про підприємництво», «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», Водним кодек­сом України, «Про господарську діяльність у Збройних Си­лах України».

Договір найму є договором двостороннім, оскільки кожна зі сто­рін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов'язаною; консенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досяг­нення між сторонами згоди незалежно від моменту передачі речі.

Передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути власник речі або особа, якій належать майнові права. Крім цього, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комуналь­ного майна» визначає, що орендодавцями можуть бути:

— Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва — щодо цілісних майнових комплексів підпри­ємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не ввійшло до статутних фондів господарських това­риств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є дер­жавною власністю, крім майна, що належить до майнового комп­лексу Національної академії наук України;

— органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Респуб­ліки Крим та органами місцевого самоврядування управляти май­ном, — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх струк­турних підрозділів та нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

— державні та комунальні підприємства — щодо окремого інди­відуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах 2, 3 цієї стат­ті, — також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, це­хів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до ст. 762 ЦК України договір найму є оплатним. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, що мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сто­рін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користуван­ня майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відпо­відає.

Договір найму має тимчасовий характер, навіть якщо він укла­дений без зазначення строку, тобто цей договір є строковим.

Договір найму укладається на строк, обумовлений сторонами і встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Суттєвою умовою договору оренди державного та комунального майна є строк (ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), у зв'язку з чим такий договір може уклада­тися лише на визначений договором строк.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово по­передивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму не­рухомого майна — за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від дого­вору найму, укладеного на невизначений строк.

Проте в законодавстві можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Так, ст. 17 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що строк договору оренди землі не може бути більшим ніж 50 років. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна зі сто­рін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відпо­відає максимальному строку.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчен­ня строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користу­вання негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно (крім окремого індивідуаль­но визначеного майна) включається до балансу підприємства, госпо­дарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

20.2. Права та обов'язки сторін за договором найму