Зміст (стр. 49 )

-  не розголошувати відомостей про страхувальника та його становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов’язки страховика.

Обов’язки страхувальника

Страхувальник зобов’язаний:

-  своєчасно вносити страхові платежі ( внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

-  при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

-  при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об’єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об’єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

-  вживати заходів щодо запобігання збитками, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

-  повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов’язки страхувальника.

24.3. Сторони страхового зобов’язання. Основні страхові поняття.

% Інформація

	Сторони страхового зобов’язання
Страховик		Страхувальник

Страховики – це юридичні особи, які створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю з метою здійснення страхової діяльності в Україні на підставі ліцензії (Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”). Моторне (транспортне) страхове бюро – об’єднує страховиків, які займаються страхуванням відповідальності власників транспортних засобів (Морське страхове бюро, Авіаційне страхове бюро).

Страховики здійснюють свою діяльність через страхових посередників: страхових агентів та брокерів.

Страхувальники – дієздатні групи або юридичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до з-ва України та які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові платежі.

Учасником зобов’язання за особистим страхуванням є застрахована особа, в житті якої може трапитися подія, що породжує обов’язок страхової організації виплатити їй страхову суму (страхування дітей, страхування до шлюбу).

Страхові агенти – групи чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів, одержання страхових платежів…).

Страхові брокери – групи або юридичні особи, що зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності на страховому ринку від свого імені і на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні.

Страховий інтерес – ймовірні збитки, які можуть настати внаслідок певної страхової події (загибель майна, смерть чи втрата працездатності).

Страховий ризик – ймовірність настання певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування.

Страховий випадок – передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов’язок страховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування страхувальникові.

Страховий платіж (внесок, премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором.

Страхова оцінка – це визначення вартості майна з метою його страхування.

Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату відшкодування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування – це грошова сума, яку виплачує страховик за умови майнового страхування при настанні страхового випадку.

Співстрахування – спосіб поділу ризику між двома чи більш страховиками шляхом віднесення на кожного з них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків і належної страхової премії (ст.986 ЦК У). Співстрахування допускається по договорах як майнового, так і особистого страхування.

24.4. Договір перестрахування

% Інформація

Відповідно до ч.1 ст.987 ЦК У за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Відмінністю договору перестрахування від договору співстрахування є те, що перший страховик не зобов’язаний сповіщати страхувальника про укладені ним договори перестрахування. За таким договором перестрахувальник і перестраховик зобов’язані тільки один перед одним; останній не несе ніякої відповідальності перед першим страхувальником, оскільки той не є ні стороною в договорі перестрахування ні вигодонабувачем за цим договором. Відповідальною особою перед першим страхувальником залишається страховик за основним договором.

24..5.Припинення договору страхування, його недійсність

% Інформація

Згідно зі ст.997 ЦК У дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі: закінчення терміну дії, виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі, несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни.

Договір може бути достроково припинений у випадку, коли перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика; ліквідації страхувальника – юридичної особи або смерті страхувальника – громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 994, 995, 996 ЦК У; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Сторонами договору може бути передбачено дострокове припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника або страховика.

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених Цивільним кодексом України (ч.1 ст.998).

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

його укладено після настання страхового випадку;

об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

24.6. Види обов’язкового і добровільного страхування

% Інформація

Добровільне страхування (ст. 6 Закону України “Про страхування”):

- страхування життя;

-  страхування від нещасних випадків;

-  медичне страхування (безперевне страхування здоров’я);

-  страхування здоров’я на випадок хвороби;

-  страхування засобів залізничного, водного, повітряного транспорту;

-  страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

-  страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

-  страхування майна;

-  страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту;

-  страхування інвестицій;

-  страхування кредитів;

-  інші види добровільного страхування.

Обов’язкове страхування (ст.7 Закону України “Про страхування”):

-  медичне страхування;

-  страхування спортсменів вищих категорій;

-  особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

-  авіаційне страхування цивільної авіації;

-  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

-  страхуваня відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподяна третім особам;

-  страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, цукрових буряків с/г підприємствами усіх форм власності;

-  страхування об’єктів космічної діяльності;

-  страхування майнових ризиків за угодами про розподіл продукції;

-  інші види страхування, передбачені п.1-42 Закону України “Про страхування”.

? Питання для самоперевірки

1.  Розкрийте соціально-економічну суть страхування та його правове регулювання.

2.  Назвіть сторони страхового зобов’язання.

3.  Охарактеризуйте основні страхові поняття.

4.  Дайте визначення договору перестрахування.

5.  В яких випадках припиняється договір страхування?

6.  В яких випадках договір страхування визнається недійсним?

7.  Назвіть види обов’язкового і добровільного страхування.

25. ДОГОВІР ПОЗИКИ. КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВІ ВІДНОСИНИ.

& Прочитайте

Л – 1-2, 26, 106, 117, 121-122, 125, 131-135, 171

25.1. Поняття договору позики, права й обов’язки сторін. Форма договору. Новація боргу в позикове зобов’язання.

% Інформація

ЦК України визначає договір позики як цивільний договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, ви­значені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується поверну­ти позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 ЦК України).

За загальним правилом договір позики є відплатним, оскільки позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, але може бути і безвідплатним, якщо це встановле­но договором або законом (ст. 1048 ЦК України).

Закон встановлює лише два випадки, за яких позика вважається безвідсотковою:

1) коли договір позики укладений між фізичними особами на су­му, що не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підпри­ємницької діяльності хоча б однією зі сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (ст. 1048 ЦК України).

Договір позики є одностороннім тому, що за умови його реально­сті позикодавець має право лише вимагати повернення предмета по­зики та сплати відсотків у відплатному договорі, а в позичальника є лише обов'язок повернути позикодавцю все отримане за договором та сплатити відсотки, якщо договір позики відплатний.