Зміст (стр. 62 )

29.2. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

% Інформація

На підставі ст. 1187 ЦКУ джерело підвищеної небезпеки – це діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, що цю діяльність здійснюють та інших осіб. (Наприклад, літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвої зупинки; будівництво – тією ж неможливістю зупинки техніки; предметами, піднятими на висоту, або заглибленими і заподіянням саме механічних ушкоджень (каліцтво); хімічні, радіоактивні, вибухові і вогненебезпечні та інші речовини, дикі звірі, службові собаки, собаки бійцівських порід, танки, артилерія, ракети та ін.).

В керівних роз’ясненнях Пленуму ВСУ, а саме в постанові від 27.03.92 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших о6’єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості.

Характерні ознаки:

v  Неможливість повного контролю зі сторони людини;

v  Наявність шкідливих властивостей;

v  Велика ймовірність завдання шкоди.

Не визнається джерелом підвищеної небезпеки: домашні тварини; зберігання каністри з бензином в гаражі власника автомашини; діяльність зі зброєю та ін.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності:

наявність шкоди;

протиправна дія заподіювача шкоди;

наявність причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою.

Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обов’язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Це особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суб’єктом права вимоги є особи, яким заподіяно шкоду джерелом підвищеної небезпеки (пасажири транспортних засобів, відвідувачі зоопарків, пішоходи та ін. особи).

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

29.3. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду

% Інформація

Певною специфікою наділене протиправне діяння, яким може бути завдана шкода у цьому делікті. Дане протиправне діяння, пе­редбачене як умова настання відповідальності, містить у собі ви­ключний перелік протиправних діянь. Зокрема це:

v  незаконне засудження;

v  незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

v  незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою;

v  незаконне застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд;

v  незаконне затримання;

v  незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Суттєвою специфікою цього делікту є те, що шкода, завдана фізичним та юридичним особам органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду, відшкодовується незалеж­но від вини посадових і службових осіб цих органів (ч. 1 ст. 1176 ЦК України). При цьому завдана ними шкода від­шкодовується державою Україна в особі відповідних фінансових ор­ганів за рахунок майна, у тому числі грошових коштів, які належать їй на праві власності (ст. 326 ЦК України).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішення­ми, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється згідно із Законом про відшкодування шкоди правоохоронними та судовими органами.

При цьому у разі, коли держава відшкодувала шкоду, завдану по­садовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, вона наділяється правом зво­ротної вимоги до цієї особи лише у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав за­конної сили (ч. З ст. 1191 ЦК України).

29.4. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

% Інформація

За правилами ст.1172 ЦК У обов’язок відшкодувати шкоду покладається на особу, яка її не завдала. Передбачаються три випадки, коли такий обов’язок покладається:

-  на юридичну або фізичну особу – в разі виконання працівником своїх трудових (службових) обов’язків;

-  на замовника в цивільно-правовому договорі – в разі виконання підрядником завдання замовника;

-  на підприємницькі товариства або кооперативи – в разі здійснення підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Особою, яка завдала шкоди, відповідно є працівник, підрядник, учасник (член) підприємницького товариства або кооперативу. Відповідачем є юридична або фізична особа, замовник, підприємницьке товариство або кооператив, а безпосередній заподіював шкоди притягується як третя особа.

29.5. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування

% Інформація

Суб’єктами відповідальності за ст.1173 ЦК У є органи державної влади або місцевого самоврядування. Особливостями деліктної відповідальності є:

-  наявність владно-адміністративного, тобто обов’язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування;

-  завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб’єктів;

-  настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Дії органів влади або місцевого самоврядування можуть бути у формі адміністративних актів (також нормативних), а також безпосередніх дій при застосуванні примусових заходів (примусове вилучення, застосування фізичної сили, зброї, тощо); у формі бездіяльності – нездійсненні вказаними органами своїх обов’язків.

Право на відшкодування завданої шкоди може належати як фізичній особі, так і юридичній. Завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування, а за рахунок державного бюджету, бюджету АРК та органів місцевого самоврядування.

29.6. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності

% Інформація

Правила ст.1175 ЦК У передбачають такі особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси фізичних і юридичних осіб:

-  шкода завдається фізичній або юридичній особі в результаті прийняття вказаними органами нормативно-правового акта;

-  нормативно-правовий акт повинен бути визнаний судом незаконним і скасованим;

-  відповідальність настає незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Заподіяна шкода відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування.

29.7. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування

% Інформація

На підставі ст.1174 ЦК У шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

29.8. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною фізичною особою, особою цивільна дієздатність якої обмежена, особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними

% Інформація

Малолітні особи визнаються повністю неделіктоздатними, однак, шкода, завдана ни­ми, підлягає відшкодуванню. Так, відповідальність за шкоду, завдану малолітніми особами, покладається на їхніх батьків (усиновлювачів) або опікунів чи ін­ших фізичних осіб, які на правових підставах здійснюють вихован­ня малолітньої особи (ч. 1 ст. 1178 ЦК України).

Аналогічний порядок поширюється і на заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх осіб функції опікуна (ч. 3 ст. 1178 ЦК України). При цьому відповідальність даних осіб базується на за­гальних умовах відповідальності із заподіяння шкоди.

Крім цього, законодавець встановлює відповідальність навчаль­ного закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобо­в'язаний здійснювати нагляд за малолітньою особою, а також осо­би, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору (ч. 2 ст. 1178 ЦК України), за шкоду, завдану малолітньою особою під час перебування під наглядом цих закладів чи осіб, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Протиправність діяння буде полягати у тому, що ці особи не­належно виконували покладений на них згідно із законом чи дого­вором обов'язок здійснювати виховання та (чи) нагляд за малоліт­нім.

Що стосується причинно-наслідкового зв'язку, то в цьому разі має бути встановлено, що шкода, завдана малолітнім, є заподіяною саме внаслідок неналежного виховання та (чи) нагляду з боку осіб, які відповідають за це діяння.