Зміст (стр. 37 )

Споживачі (крім населення) у разі споживання електричної ене­ргії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спо­житої і договірної величини. У разі перевищення договірної величи­ни потужності споживачі (крім населення) сплачують енергопоста­чальникам п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величи­ною потужності, зафіксованої протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопоста­чальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачу­вати її вартість виключно коштами їх перерахуванням на поточний рахунок Із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших фор­мах та (або) сплати коштів на інші рахунки такі кошти як оплата спожитої електричної енергії не враховуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 000 затверджені Правила користування електричною енергією для населення, а також Типовий договір на користування електрич­ною енергією.

Норми ст. 714 ЦК України регулюють не лише постачання електричної енергії, а й постачання води та тепла. Постановою Ка­бінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 000 затверджені Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, а також Типовий договір про надання населенню по­слуг з водо-, теплопостачання та водовідведення.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви­конання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

✍ Виконайте

Практичне завдання

Ознайомлення із законодавством про поставки, зразками договорів, судовою практикою. Розв’язування практичних ситуацій.

? Питання для самоперевірки

1.  Дайте визначення договору поставки.

2.  Які нормативні документи регулюють відносини в сфері поставки?

3.  Дайте поняття договору контрактації.

4.  Що складає зміст договору контрактації?

5.  Яку відповідальність несуть сторони за порушення умов договору контрактації?

6.  Назвіть договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції.

7.  Охарактеризуйте договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

19. РЕНТА. ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД).

& Прочитайте

Л – 1-2, 32, 106, 117, 121, 125, 131-133, 148-149, 163

19.1. Поняття та ознаки договору ренти. Сторони в договорі ренти. Форма і зміст договору ренти.

% Інформація

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Договором ренти може бути встановлений обов'язок виплачувати ренту безстрокове (безстрокова рента) або протягом певного строку (ст. 731 ЦК України).

Отже, договір ренти є реальним, тому що крім надання йому від­повідної форми для його укладення потрібна ще передача певного майна платникові ренти, після якої одержувач ренти не несе за до­говором ніяких обов'язків, а має лише права. Тому договір ренти є одностороннім.

Виплата договору обумовлена тим, що майно передається в обмін на подання одержувачем ренти певного утримання у вигляді обумо­вленої грошової суми або в іншій формі.

Договір ренти укладається у письмовій формі, підлягає нота­ріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно.

Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, — положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти.

У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно.

Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача.

У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї перехо­дять обов'язки платника ренти.

Виплата ренти може бути забезпечена встановленням обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'яз­ків за договором ренти.

За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержу­вачеві ренти відсотки.

Рента може виплачуватися у грошовій формі або переданням ре­чей, виконанням робіт чи наданням послуг. Форма виплати ренти та її розмір встановлюються договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти гро­шову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встанов­лений договором ренти.

Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.

Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти.

Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти.

Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника без­строкової ренти від договору за умови повного розрахунку між ни­ми.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість ви­плати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання дого­вору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірван­ня договору ренти, розрахунки провадяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату, чи без­оплатно.

Якщо майно було передано у власність платника ренти безоплат­но, у разі розірвання договору ренти її одержувач має право вимага­ти від платника ренти виплати річної суми ренти.

Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, її одержувач має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, плат­ник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переда­ного під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

19.2. Поняття та ознаки договору довічного утримання (догляду). Форма договору довічного утримання (догляду), його зміст. Припинення договору довічного утримання (догляду).

% Інформація

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забез­печувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).

Договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, оскіль­ки за ним лише одна сторона — набувач наділений обов'язками, а друга сторона — відчужувач має лише права.

Цей договір є сплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відпо­відних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодав­ство не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання.

Договір довічного утримання є реальним договором, оскільки мо­мент укладення договору довічного утримання пов'язаний з переда­чею майна (статті 334, 748 ЦК України).

Сторонами у договорі довічного утримання (догляду) є відчужу­вач та набувач.

Відповідно до ст. 746 ЦК України відчужувачем у договорі довіч­ного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Набувачем у договорі довічного утримання може бути повноліт­ня дієздатна фізична або юридична особа.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвлас­никами майна, переданого їм за договором, на праві спільної суміс­ної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'я­зок перед відчужувачем є солідарним.

Договір довічного утримання може бути укладений відчужува­чем на користь третьої особи (ст. 746 ЦК України).

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо фор­ми договору довічного утримання (догляду). Так, відповідно до ст. 745 ЦК України договір довічного утримання укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Проте не­дотримання вимог державної реєстрації договору довічного утри­мання, за яким відчужується нерухомість, не є підставою визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, оскільки в законі про це нічого не говориться.

Відповідно до ст. 744 ЦК України об'єктами договору довічного утримання можуть бути: житловий будинок, квартира або їх части­на, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність.