Історія журналістики Великобританії (стр. 14 )

Підсумком цього періоду розвитку англійської журналістики став розрив між пропозицією новин і попитом на них. Це ненормальне становище пояснявалося насамперед політикою уряду, який скував пресу ланцюгами цензури. Запеклі суперечки вели між собою англійські публіцисти цього періода з приводу проблеми свободи взагалі та свободи преси зокрема.

1.11. Поява газети “Таймс”

В умовах промислової революції накопичення великих грошових багатств, що перетворювалися на капітал, проблема комерційного добробуту преси висунулася на перший план та набула нового забарвлення: необхідно було знайти засіб, який забезпечував би друкованим виданням стабільний прибуток з постійною тенденцією до збільшення. Важливою фінансовою опорою преси стають прибутки від реклами: “Поступово газети стали котируватися на капіталістичній біржі, як і будь-який інший товар” [30; с. 37]. Відбувалося перетворення редакцій і видавництв на великі комерційні підприємства.

Засновником газети “Таймс”, династії її власників був дрібний лондонський торговець Джон Уолтер. На думку Г. Герда, Джон Уолтер не міг передбачити, що, розпочавши 1 січня 1785 р. видавати “Дейлі Юніверсал Реджистер” (“Щоденний загальний покажчик”), він створює газету, яка з часом перетвориться на національний інститут. Йому тоді й на думку не спадало, що заснована ним “справа” вийде далеко за межі вузькокомерційних інтересів і стане потужною зброєю суспільства, буде мати такий величезний вплив на життя англійської нації, що за його друкованим органом стежитимуть не тільки політичні діячі й політичні угруповання країни, але з ним будуть рахуватися навіть уряди Англії в різні періоди її історії.

А все починалося з того, що Джон Уолтер, зазнавши невдачі в своїх спекулятивних аферах, опинився в скрутному матеріальному і фінансовому становищі. І щоб поліпшити якось свої справи, він вирішив зайнятися книгодрукуванням, сподіваючись, що видання книжок принесе йому бажані прибутки. З цією метою він придбав в одному з районів Лондона – “Принтінг Хауз Сквер” – занедбану друкарню, яка належала королівському принтеру. (Пізніше назва місця, де була розташована друкарня, стала другою назвою газети Д. Уолтера).

Уолтер придбав патент на використання поліпшеної системи друкарських шрифтів, за допомогою яких він сподівався завоювати вигідні позиції на книжковому ринку країни. Оскільки тоді в Англії видання книжок було досить прибутковою справою, то Д. Уолтер спочатку зайнявся виданням книжок, а видавати газету й не збирався. Тільки через 7 років, з метою довести переваги нового друкарського процесу, а також для реклами книг, виданих за допомогою вдосконаленої техніки, і знадобилася газета “Дейлі Юніверсал Реджистер”, перейменова потім у “Таймс о Дейлі Юніверсал Реджистер” (“Часи, або щоденний загальний журнал”), і, нарешті, 1788 р. – на “Таймс” (“Часи” зазвичай як непорушна традиція; один з перекладів означає більш глобальну назву – “Епоха”).

І справді, в перших номерах газети вміщалися повідомлення про книги, видані друкарнею Уолтера, театральні оголошення, курсові бюлетені цін на ринках Англії на різні товари, інформація про рейси суден, всіляка комерційна інформація. На той час “Дейлі Юніверсал Реджістер” була 9-ю в Лондоні щоденною ранковою газетою. Попервах вона майже не відрізнялася від інших подібних друкованих органів, хіба що високою якістю друку, що забезпечували нові якісні шрифти, точністю цифрових даних, а щодо літературного оформлення матеріалів, мовно-стильових якостей, повноти й цікавості публікацій, – то в цьому відношенні газета Д. Уолтера поступалася деяким іншим тодішнім друкованим органам. Але це була чи не найдешевша на той час газета в Англії. З перших же номерів видавець “Дейлі Юніверсал Реджістер” почав орієнтуватися на забезпечення запитів і інтересів переважно купецько-торговельних, промислових прошарків населення, які потребували достовірної інформації про ринкову кон’юнктуру, без якої неможливо було вести ділові справи.

Спочатку макет видання був типовим для ранкової газети, де оголошення займали дві колонки на першій полосі. Коли газета стала відома як “Таймс”, усі 4 колонки першої шпальти були відведені під різноманітні оголошення. Особлива увага приділялася театральним афішам – їм відводилося, як правило, найбільш престижне місце.

А тим часом книгодрукування не виправдовувало сподівань Д. Уолтера поправити за цей рахунок своє фінансове становище. Газета ж завдяки рекламним оголошенням давала таку можливість. Отож, Д. Уолтер змушений був зосередити свою діяльність на виданні й поширенні заснованої ним газети.

Чим більше він займався своєю газетою, тим більшого досвіду газетної справи він набував. Поступово в наступні роки Д. Уолтер почав збільшувати в своїй газеті обсяг політичної інформації з різних сфер суспільного життя Англії. Він встановив тісні зв’язки із впливовими політичними колами країни, зокрема з політичними осередками Пітта (Пітт Вільям (1759 – 1806) – син Пітта-старшого, лорда Чатама). Це обіцяло його газеті не тільки моральну підтримку, але й таємні субсидії за публікацію надісланих до газети матеріалів. На цьому полі діяльності Д. Уолтера не раз спіткали невдачі й очевидні провали. Так, наприклад, внаслідок закулісних інтриг йому було винесено судовий вирок – 2 роки тюремного ув’язнення. Дві статті, надіслані до газети міністром фінансів Стілом, були визнані образливими для королівської родини, а, отже, суд визнав їх наклепницькими, за що й виніс такий суворий вирок за образу королівської сім’ї в пресі.

Про свої невдачі й неприємності Д. Уолтер писав у листі лорду Хексбері: “Ніяких вістей про поліпшення мого становища, мого стомленого турботами існування… я приречений на банкрутство, безчестя і ганьбу…” [83; І; с. 57]. Такими, сповненими гіркоти словами оцінював свою долю видавець газети. Після суворого покарання Д. Уолтер продовжив видавати свою газету, але вже виявляючи обережність і розсудливість. Як і раніше, видавець “Таймс” підтримував “ділові” стосунки із впливовими особами. Як і раніше, отримував таємні субсидії. Проте Уолтер не вважав це єдиним шляхом для заробітку грошей. Його сучасники у своїх спогадах відзначають, що журналістику Уолтер розглядав як один із засобів нажити гроші. У своїй журналістській діяльності, підкреслюють вони, він не гребував ні шантажем, ні підкупами, ні всякими видами здирства. Д. Уолтер – засновник респектабельної газети – був корисливою людиною і не завжди чесною і чистою у своїх вчинках.

Так, Вільям Комб, один з тих, хто певний час співробітничав у газеті Уолтера, писав, що Уолтер “ніколи не здійснив жодного чесного вчинка за все своє життя” [83; I; с. 58]. Комб відверто визнає, що все своє багатство Уолтер нажив за рахунок “найбруднішого мистецтва – здирства та наклепів“. Ось на такому грунті і закладався фундамент майбутньої авторитетної газети Великобританії. Уолтер не був позбавлений здібностей дивитися вперед, у майбутнє, бути рішучим, наполегливим, враховувати потреби часу. Він умів передбачати перспективу розвитку подій. Раніше за інших він зрозумів, які вигоди принесуть нововведення в газетній справі, сміливо йшов на реорганізацію і застосування новинок у друкарській справі. Не вагаючись, він вирішив змінити назву газети, зрозумівши, які вигоди вона матиме з короткою, виразною, чіткою назвою.

І ось 1 січня 1788 р. – через якихось не повних три роки з часу виходу першого номера його газети “Дейлі Юніверсал Реджістер” – вона стала називатися коротко: “Таймс”. Редакції цієї газети пощастило: міністерство внутрішніх справ виплачувало власнику видання регулярну щорічну субсидію в розмірі 300 фунтів стерлінгів в порядку компенсації за публікацію потрібних уряду коментарів і кореспонденцій. Ця практика тривала до 1799 року. У цьому році назва газети “Таймс”, ім’я її редактора зникають з платіжних відомостей міністерства внутрішніх справ.

Інтриги зруйнували цей стабільний стан на кілька років. Фінансово-матеріальне становище газети дещо погіршилось. І лише в 1802 р. Уолтеру вдається рядом сміливих, часом ризикованих заходів поліпшити фінансове становище “Таймс”. Більше того, вона стала випереджати своїх суперників. Поширення газети стало досить солідним для того часу. Середній наклад англійських газет вважався 2 тис. прим. “Таймс” уже в перше десятиріччя свого існування зуміла вдвічі обігнати конкурентів.

Перетворити видання з рекламного листка на справжню газету Уолтеру вдалося передусім урізноманітненням змісту матеріалів, які йшли на полоси, поліпшенням поліграфічного оформлення, зовнішнього вигляду газети. І хоч час від часу на полосах “Таймс” ще з’являлися скандальні матеріали, всілякі інсинуації, одначе все більше і більше місця в ній почали займати грунтовні політичні огляди, інформації про суспільне життя, про економічні справи в країні та важливі події в зарубіжних державах. Вважається, що ще в 1788 р. вона набула журналістського характеру. Під час Французької революції до Парижа був відправлений спеціальний кореспондент, щоб читачі могли одержувати свіжу інформацію з перших рук. Як наслідок цього, англійська аудиторія, увагу якої було прикуто до подій на континенті, отримувала найбільш повну і достовірну інформацію із Франції саме зі шпальт газети “Таймс”.

Звідтоді для “Таймс” зарубіжні новини стали винятково важливою стороною змістовної моделі газети. Усе це, безперечно, підвищувало авторитет і популярність її серед читачів, кількість яких невпинно зростала. Спочатку тираж видання сягав 3 тис., потім 4 тис., а в 1795 р. він становив 4 тис. 800 прим.

Висновки розділу 1

Виникнення журналістики в Англії було підготовлено усім ходом її економічного, соціально-політичного та культурного розвитку. Розвиток книгодрукування, розширення торгівлі, у тому числі міжнародної, процес національного становлення, розвитку й удосконалення єдиної англійської мови створили комплекс передумов для виникнення періодичної преси. Поява перших видань, які передували створенню щоденних друкованих газет, припадає на кінець ХV – початок ХVІ ст.

Для Західної Європи це був період кризи феодалізму і зародження ринкових відносин в економіці. Розпад феодалізму і початок формування капіталізму супроводжувалися гострими політичними конфліктами, соціальними революціями. Вихід нового суспільного класу – промисловців і фінансистів – на арену політичного та економічного життя, в сферу товарно-грошових відносин став одним із факторів, які сприяли виникненню газет і журналів.