Історія журналістики Великобританії (стр. 36 )

Сьогодні, якщо Кучма прийме рішення ще раз балотуватися на посаду Президента, йому доведеться під тиском Сходу заробляти бали на обіцяному під час виборчої кампанії 1994 р. наданні російській мові статусу другої офіційної мови в Україні. Це одна з причин того, чому він набрав тут найбільше голосів. Дотепер він не виконав своєї обіцянки. Для населення Східної України проблема мови – це не тільки питання культури або спадщини. Вступні іспити в університети або на цивільну службу приймають українською мовою, а не російською. Внаслідок цього західні українці одержують фахову перевагу.

Проте впровадження російської мови як другої офіційної може викликати спротив західних українців. “Кучма потрапив у безвихідь. Він не може зробити поступки одній стороні, не погіршивши стосунки із іншою”, – сказав Рибак.

Президентська кампанія 1993-1994 рр. супроводжувалася такими політичними суперечками між Сходом і Заходом, що ЦРУ навіть прогнозувало розкол України на дві частини. Тоді кримський півострів навіть намагався вийти зі складу України і приєднатися до Росії. 1998 р. зареєстровано дві спроби підпалу російського культурного центру у Львові, а 6 листопада лівий депутат із Донецької області розгорнув радянський стяг в українському парламенті, спровокувавши обурення парламентаріїв із Заходу. Останній випадок являє приклад того, що потрібно робити, щоб бути популярним на Сході. Коли східні регіони одностайно голосували за незалежність від Радянського Союзу в 1991 р., то вони керувалися економічними критеріями. Після семи років незалежності ВВП України скоротився втричі, середня зарплата становить 50 доларів на місяць. А девальвація гривні на 40 відсотків у серпні-вересні 1998 р. стала для багатьох східних українців свідченням порушення соціальної угоди. Більшість з них хотіла б, щоб Україна об’єдналася з Росією.

Цілком можливо, що найближчим часом політичний клімат ще більше розпалиться. Відповідно до соціологічного опитування, нещодавно проведеного газетою “День”, більшість читачів заявила, що буде голосувати за лідера Комуністичної партії України Петра Симоненка, який виступає за “братерський союз держав” разом із Росією і Білоруссю. “Вже багато найвпливовіших політиків дійшли цієї думки, яку ми пропагуємо з 1993 року, – сказав він” (Файненшл Таймс. – 1998. – 27 листопада).

Після обрання на посаду спікера українського парламенту О. Ткаченка Велика Британія намагається зрозуміти, чого ж прагне досягти нова “зірка” української політики. Більшість аналітичних досліджень на цю тему маловтішні для Заходу: більшість з дослідників сходиться на тому, що Ткаченко – “хитра лиса, яка вміло лавіює між правдою та брехнею та приховує до пори до часу свої справжні наміри, які, на думку експертів, є далеко не прозахідними. “Новообраний спікер українського парламенту Олександр Ткаченко, – пише “Файненшл Таймс”, – став прихильником реформ у розпалі кризи... У минулому, проте, він засуджував західних кредиторів за “створення неприйнятних умов, за яких змушена жити Україна”. У міру того, як погроза фінансової катастрофи буде відступати, він і його ліва Селянська партія, цілком ймовірно, знову візьмуться за старе” (Економіст. – 1998. – 8-14 серпня).

Поступово набуває популярності тема президентських виборів восені 1999 р. Більшість експертів зазначає: якщо Президентові не вдасться за півроку створити принаймні ілюзію піднесення економіки, він неодмінно програє лівому кандидатові, особливо, якщо це буде О. Мороз. І тоді Україну буде втрачено для Заходу принаймні на п’ять років, як це вже сталося із Білоруссю. Щоб не допустити цього, Захід готовий підтримати на виборах президента-реформатора, але, на думку західних журналістів, це не означає, що Захід буде спокійно дивитися на створення в центрі Європи тоталітарної країни на кшталт Білорусі, навіть із прозахідною позицією. А сьогодні, відзначає “Економіст”, президент України робить все для того, щоб Захід мав право невдовзі назвати його “українським Піночетом”.

“У травні були заморожені рахунки ще однієї опозиційної газети “Політика”, після того, як вона опублікувала таємні урядові документи. Коли головний редактор газети засудив дії уряду, київський прокурор відразу звинуватив його в обмові. Зараз “Політика” не видається. 4 червня 1998 р. районний суд задовольнив позов міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, що звинуватив газету “Київські відомості” в обмові. Газета подала апеляцію проти цього рішення. Однак редактор вважає, що українські судді занадто слабкі, щоб протистояти тиску уряду”.

“З наближенням президентських виборів, що повинні відбутися в жовтні наступного року, тиск на пресу посилиться. Леонід Кучма вже почав нападати на засоби масової інформації, котрі належать іноземцям: один із чотирьох національних каналів належить російсько-українському, інший – американсько-українському. А міністр інформації Зіновій Кулик нещодавно оголосив, що переоформлення ліцензій на приватні теле - і радіостанції буде перенесено з 2000 р. на 1999 р., – завдяки чому в уряду з’явиться ще один важіль проти незалежних станцій у рік президентських виборів”. (Економіст. – 1998. – 29 серпня – 4 вересня).

Охорона здоров’я. Очима західної преси Україна – тихий жах щодо питання охорони здоров’я. Чорнобильська АЕС, яка назавжди асоціюватиметься з нашою країною, – вже не єдине, що лякає в Україні західних фахівців у галузі охорони здоров’я. Поступово великого розголосу набуває катастрофічна ситуація із поширенням у країні вірусу СНІДу. “Через 11 років після того, як в Україні був зареєстрований перший ВІЛ-інфікований, колишня радянська республіка набула репутацію країни з найшвидшим поширенням цього вірусу в Європі. Тут офіційно зареєстровано 23 тисячі чоловік – носіїв ВІЛ, хоча, на думку експертів, справжня цифра щонайменше удвічі більша. За цей час 650 чоловік, враховуючи 50 дітей, хворі на СНІД, а 280 померли. За прогнозами агентства “Ю Ен Ейдс” при ООН, до 2016 р. від СНІДу в Україні загине 1,8 мільйона чоловік” (Файненшл Таймс. – 1998. – 7 серпня).

Показовою є діаграма в журналі “Економіст”, опублікована в номері за 20-26 листопада 1998 р. “Гарним індикатором соціально-економічного прогресу є зниження дитячої смертності. В останні два десятиліття цей показник знизився майже в усіх країнах, що розвиваються. У той же час зареєстровано зростання дитячої смертності в колишніх радянських республіках, у тому числі: в Росії – на 18 відсотків, в Україні – на 21 відсоток порівняно з 1980-м роком” (Економіст. – 1998. – 20-26 листопада).

Соціальна сфера. Дві статті присвячено проблемам єврейської діаспори в Україні. На відміну від публікацій в інших виданнях, які здебільшого розглядають еврейське питання в Україні лише з позиції місцевого антисемітизму, “Файненшл Таймс” і “Економіст” дивляться на проблему під іншим кутом зору, намагаючись розглянути причини масового виїзду євреїв з України, і доходять висновку, що справа не в антисемітизмі, а – в жахливому економічному становищі країни.

“З кінця вісімдесятих, коли радянські євреї почали одержувати у великій кількості виїзні візи, єврейське населення в Україні скоротилося вдвічі, – вважає Леонід Фімберг, директор Інституту іудаїки. – І більшість емігрантів – молоді, так само, як і кращі дослідники інституту. А ті, хто залишається, швидко вимирають”. На кожну новонароджену єврейською мамою дитину, говорить він, припадає дев’ять смертей. Якщо люди старше 50-ти становлять 25 відсотків усього населення, то в єврейській общині – більше 50 відсотків... У масовому від’їзді варто звинувачувати в першу чергу жахливу економіку, що занепадає щороку з часу здобуття незалежності. Інша причина – недостатня допомога тим, хто хоче затвердити і розвивати іудаїзм у себе на батьківщині. Жодне з підприємств в Україні з єврейським іноземним капіталом не заохочує людей залишатися, і 16 нещодавно відкритих єврейських шкіл викладають на івриті, готуючи до життя в Ізраїлі, а не на ідиш, що є історичною мовою для українських євреїв” (Економіст. – 1998. – 19 – 31 грудня).

Відзначається, що потік бажаючих виїхати до Ізраїля, який помітно знизився у середині 90-х, знов починає зростати. “Це тільки невеличкий потік, але російські євреї знову наводять довідки про іміграцію до Ізраїля. На початку 90-х близько 150 тисяч чоловік на рік виїжджали з колишнього СРСР на південь, на незнайому батьківщину. Відтоді кількість зменшилася до менш ніж 50 тисяч щороку... Кибуц Пелеч, розташований на вершині пагорба, що на південь від кордону з Ліваном і неподалік Кармієля – метушливого містечка, у якому переважають вихідці з колишнього Радянського Союзу – виглядає як нетипове місце для нових емігрантів. 36-річна Ірина Тарасюк має реальний погляд на своє нове життя. Вона керує кибуцем, що, всупереч тенденціям, дотепер залишається кооперативним. У кибуці мешкає дев’ять родин, усі харчуються в комунальній їдальні. Російськомовні, вони приїхали з Баку, України і Волгограда. Релігія і сіонізм значать для них мало. Третина з них – не євреї” (Файненшл Таймс. – 1998. – 18 грудня).

Культура та мистецтво. За півроку цій тематиці присвячена лише одна стаття про українську письменницю. “У трьох романах і збірках оповідань, що пані Токарчук написала у період із 1993 року, історія служить пофарбованим задником необхідних дрібничок життя і природи. Ані патріотизм, що наростає, ані католицький Бог не займають багато місця в її книгах, які акцентують більше уваги на особистісному, ніж на політичному. Пані Токарчук народилася в батька-українця і матері-польки на території, що була повернута Польщі, а потім – приєднана до Радянського Союзу на Потсдамській конференції” (Економіст. – 1998. – 3-9 жовтня).

У принципі, відсутність матеріалів з питань культури в економічних виданнях – не дивина, але іншим країнам у цьому напрямку було приділено набагато більше уваги, аніж Україні.

4.2. Дослідження широкомасштабних економічних питань

у журналі “Економіст” і газеті “Файненшл Таймс”

(серпень – грудень 1998 р.)

У підрозділі 4.2. подаються основні результати дослідницької роботи О. Александрова та Д. Бучацького, виконаної під науковим керівництвом професора .

Упродовж другої половини 1998 р. у таких провідних економічних виданнях, як журнал “Економіст” і газета “Файненшл Таймс”, найчастіше висвітлювалися такі важливі проблеми: