Історія журналістики Великобританії (стр. 38 )

Розділ 5.

Радіомовлення і телебачення Великобританії

5.1. Телерадіомовна корпорація Бі-Бі-Сі

У 20-ті рр. ХХ ст. поняття журналістики як системи засобів, що виконують певні функції з поширення інформації, починає наповнюватися новим змістом. Преса перестає бути єдиним компонентом цієї системи. Уже до 1914 р. 350 тис. миль підводного телеграфного кабеля з’єднали метрополії з колоніями, 40% цих ліній контролювала Англія. Перша світова війна продемонструвала величезні можливості “бездротового телеграфу”. У 1918 р. Марконі починає передавати радіоповідомлення з Англії до Австралії, у 1920 р. встановлюється радіозв’язок із Мадридом, у 1921 р. – з Парижем, у 1922 р. – із Берном, через рік – з Віднем, у 1926 р. – з Белградом, Москвою, Лісабоном, у 1928 р. – з Бейрутом, Каїром, Стамбулом. Було зроблено перший крок до формування міжнародної системи масових комунікацій.

Важливим етапом внутрішнього мовлення стало створення Британської мовної компанії 18 жовтня 1922 р. (У 1927 р. вона отримала назву Британської радіомовної корпорації – British Broadcasting Corporation, скорочено Бі-Бі-Сі). Виконавчий, а потім генеральний директор корпорації Джон Ріт (1889 – 1971) вважав, що “радіо – це інструмент, практично безцінний у соціальному та політичному житті суспільства. Його вплив усе більше відчуватиметься у повсякденному житті майже в усіх галузях людської діяльності, справах національних та інтернаціональних” [64; с. 51-52].

Ліцензія на радіомовлення коштувала 10 шилінгів і вступила в дію з першого листопада. Перша трансляція з Марконі-хаус була здійснена 14 грудня, а трансляції з Бірмінгема та Манчестера – наступного дня. Джон Ріт, дивлячись на західне, американське радіо 20-х рр. – наскрізь комерційне, неконтрольоване – та на схід – на Радянський Союз з його жорстко контрольованою державною системою – створив свою концепцію незалежного радіомовлення у Великій Британії. Воно мало вчити, інформувати та розважати, водночас бути вільним від політичного та комерційного тиску. Незабаром слухання “бездротового радіо” Бі-Бі-Сі перетворилось на свого роду соціальний та культурний феномен не лише в Лондоні, а й в провінційних центрах. Так зароджувалась нова форма масової комунікації. Радіосигнал був спочатку настільки слабким, що добре розібрати щось можна було лише в навушниках.

Король Георг 5 відтепер міг говорити зі своїми підданими, як ніколи раніше. Монарх вперше почув радіо під час Британської королівської виставки 1924 р., а в 1932 р. на Різдво виступив перед народом.

Під час великого страйку 1926 р. Бі-Бі-Сі довелося вперше боротися за свою незалежність від уряду. На той час у Британії не виходили газети, і саме Бі-Бі-Сі стало для народу єдиним засобом інформації.

Уперше на Бі-Бі-Сі з’являється живий коментар спортивних подій – це був матч з регбі між Англією та Уельсом у Твікенхеймі в 1927 р. Роком пізніше на найпопулярнішому радіо почали транслювати релігійну службу.

Бі-Бі-Сі було надано монопольне право на радіомовлення на території Англії та Північної Ірландії. Зарубіжне мовлення іноземними мовами розпочалося 1930 р. і особливо поширилося після Другої світової війни. У 1932 р. англійці, які проживали за межами батьківщини, а також мешканці англомовних домініонів Британської імперії могли слухати підготовлені саме для них на Бі-Бі-Сі радіопередачі. Дуже швидко Бі-Бі-Сі почала транслювати 2-годинні “блоки” програм на Австралію, Нову Зеландію, Індію, Східну та Південну Африку. У 1935 р. Д. Ріт підготував документ “Позиції Бі-Бі-Сі у війні”, в якому було сформульовано завдання корпорації в умовах неминучої (на думку організаторів Бі-Бі-Сі) війни.

У 1925 р. в Лондоні уперше за допомогою апаратури зорова інформація була передана на відстань. У 1927 р. Бі-Бі-Сі організувала публічний сеанс телевізійного мовлення. У 1936 р. розпочала роботу перша регулярна телемовна служба в Лондоні [29].

Електронні засоби спілкування та інформування – “друзі-суперники” преси – все активніше заявляли про себе. За словами відомого дослідника мас-медіа М. Маклюена, друкована техніка створила публіку, електронна – масу.

Під час Другої світової війни виключно зросла роль радіомовлення. Телебачення фактично не функціонувало, папір було оголошено стратегічним продуктом, на якому дозволялося друкувати невелику кількість газет формату А2. Випуск інших газет і практично всіх журналів було призупинено. У міжнародному “радіоконцерті” (а до літа 1939 р. 25 країн вели мовлення іноземними мовами) голос Бі-Бі-Сі був дуже сильний. У 1940 р. співробітники корпорації перейшли на мовлення 34 мовами і передавали щодня 78 інформаційних бюлетенів. Особлива увага приділялася пропагандистським програмам, націленим на Німеччину та Італію. Цікаво, що всю англійську пропаганду у воєнні роки координував Брюс Локкарт, якого Вінстон Черчілль призначив на посаду генерального директора з ведення політичної війни. У 1918 р. в Росії за участь в антирадянській змові його було заочно засуджено до розстрілу. Після закінчення Другої світової війни він кілька років співробітничав в “Івнінг Стандард”, написав кілька книжок і помер у віці 86 років.

Чисельність мов англійського іномовлення постійно зростала: до кінця 1941 р. Бі-Бі-Сі розмовляла із світом 39 мовами; обсяг мовлення становив близько 440 год. на тиждень (причому використовувались не лише “класичні” мови, а й діалекти, наприклад, марокканський діалект арабської мови). Для ретрансляції своїх повідомлень Бі-Бі-Сі використовувала й місцеві передавачі. Ефір надавався і для окупованих країн. У 1941 р. було проведено чудову радіокампанію Бі-Бі-Сі, яка розпочиналася з передачі азбукою Морзе першої літери англійського слова “victory” (“перемога”) і перших акордів П’ятої симфонії Бетховена. Кампанія надала велику моральну підтримку мешканцям тих європейських країн, до яких увійшли гітлерівці.

До кінця 1942 р. кількість мов мовлення досягла 43; обсяг мовлення на кінець війни становив 100 год. на день. Бі-Бі-Сі передавала вже 248 бюлетенів новин. Перші п’ять післявоєнних років Бі-Бі-Сі займала провідні позиції у світі: її обсяг мовлення на тиждень становив 714 год., тоді як США обмежувалися 520 год. Але до початку 1960-х рр. Англія поступилася першістю США та СРСР, однак за кількістю слухачів зберігла сталі позиції [75; с. 41-43]. До 1954 р., коли влада дозволила у Великобританії комерційне ТБ, що фінансувалося приватними компаніями, Бі-Бі-Сі була монополістом і в сфері телебачення, яке набирало обертів.

У 1960-ті рр. Бі-Бі-Сі зберігла монополію на центральне мовлення на території Великобританії. Бі-Бі-Сі не могла отримувати прибутки від реклами і існувала за рахунок абонентної плати (у 1966 р. кількість радіоабонентів досягла 3,5 млн. чол.) та продажу своїх видань. У цей же час розгорнулася широка кампанія на підтримку створення приватних радіостанцій. З’явилися “піратські” радіопередавачі, що базувались на кораблях і покинутих фортах. У 1966 р. було видано спеціальний закон, спрямований проти “піратських” радіостанцій.

У 60-ті рр. розширився обсяг іномовлення Бі-Бі-Сі. Була відкрита редакція, яка готувала передачі для Непалу. Збільшився час мовлення італійською, урду, бенгальською та хінді, а також мовами Південно-Західної Азії. Спостерігалося й зростання обсягу передач африканськими мовами – хауса, суахілі, а також англо- і франкомовних передач для Африки. Тривав розвиток радіослужб для Америки. Болгарською мовою транслювалися передачі 14 год. на тиждень, російською – 30 год. Найбільшою редакцією Бі-Бі-Сі в Європі на цей час стає редакція німецькою мовою – 33 1/4 год. на тиждень. Стало більше передач португальською та грецькою мовами.

У це десятиріччя зміцнилися позиції незалежного телебачення, яке, не беручи абонентної плати, отримувало прибутки від реклами.

У телебачення та радіо склалася своя аудиторія, ефір перехопив у преси пальму першості в плані оперативності і далеко випередив її у сфері зображальності та наочності. Проблема розподілу праці між радіо, телебаченням і періодичною пресою стала актуальною, хоча і не набула тієї гостроти, яку їй передрікали експерти в галузі мас-медіа. Пом’якшувало можливе протистояння і та обставина, що преса і телебачення (а потім і радіо) усе більше зосереджувалися в одних руках.

У 1971 р. у Великобританії було запроваджено комерційне радіомовлення в провінціях, таким чином у країні склалася конкуруюча з Бі-Бі-Сі комерційна радіотелемережа. Обсяг іномовлення Бі-Бі-Сі на цей час становив 720 год. на тиждень (менше, ніж у США та СРСР), передачі велися 37 мовами. У 70-ті рр. у структурі Бі-Бі-Сі постійно відбувалися зміни, але в системі іномовлення роль корпорації залишалася дуже вагомою. Найбільшими іноземними редакціями залишалися арабська, французька та німецька. Серед соціалістичних країн російська служба посідала центральне місце (45 год. на тиждень). Існували програми мовами народів Африки, Індії, Китаю, Південно-Східної Азії. У 80-ті рр. загальний обсяг іномовлення 39 мовами становив 643 год. на тиждень. У цей же час проводилося регулярне технічне переоснащення Бі-Бі-Сі.

Якщо в середині 80-х рр. Бі-Бі-Сі – некомерційне громадське підприємство – мала чотири загальнонаціональні канали радіо, місцеві радіостанції і два канали телебачення, то наприкінці 80-х – початку 90-х рр. у сфері радіо - і телебачення Великобританії відбулися зміни. Бі-Бі-Сі зберігла статус громадської організації, але замінила абонентну плату за її телепередачі передплатою, а кількість національних радіоканалів зменшила до двох. Було створено три загальнонаціональні канали ефірного телебачення, два з них залишаються за Бі-Бі-Сі з метою одночасного розширення можливостей комерційних ефірних телекомпаній. Затверджувалися проекти нових супутникових телевізійних каналів, розширення кабельної мережі і створення місцевих мікрохвильових телестанцій.

У 1982 р. було відкрито перший британський канал супутникового телебачення, у 1989 р. він почав використовувати люксембурзький супутник “Айстра”, який може транслювати телерадіосигнали по всій Західній Європі. У подальшому на орбіту були виведені дуже дорогокоштовні супутники “Марко Поло”, що розширило можливості британського телебачення.

Стратегія Бі-Бі-Сі полягає в тому, що “кожен власник будинку повинен стати головним споживачем у цифровій ері Бі-Бі-Сі. Бі-Бі-Сі буде краще видно й чути, ніж будь-яку іншу радіо - і телестанцію у Великобританії” [29].