Зміст (стр. 25 )

Причому підхід до використання природних ресурсів змінюється при різному ступені історичного розвитку суспільства. Достатньо навести такі приклади: за останні півсторіччя головною паливно-енергетичною сировиною замість вугілля стала нафта; за той же період галузями, які визначають рівень розвитку країн, стали електронна техніка, комп’ютерні технології, що потребують наявності напівпровідникових та рідкісноземельних металів у значних обсягах. Зв’язок ступеня і підходів до використання природних ресурсів й екологічної ситуації в окремих державах та на Земній кулі в цілому теж дуже значний і в міру посилення втручання людини в природні процеси зростає.

Існує два види класифікації природних ресурсів – природна та економічна.

Природна класифікація ресурсів встановлюється за двома характеристиками:

1.  Походження – мінеральні, водні, земельні (ґрунтові), біологічні (рослинні й тваринні), сили руху (вітер, ріки, припливи і відпливи), Сонця, рекреаційні тощо.

2.  Вичерпності та відновлюваності:

2.1.  вичерпні невідновлювані ресурси – мінеральні, паливно-енергетичні, підземні води, наявність гумусу;

2.2.  відновлювані ресурси – вода в річках та озерах, поживні речовини в ґрунті, рослини і тварини;

2.3.  невичерпні відновлювані – енергія Сонця, вітру, морів, теплова енергія Землі та океанів, космічні ресурси, ресурси глибинної будови матерії, тепло, світло.

З точки зору наявності площі для розміщення виробництв і людських поселень ресурсом є сама територія.

У межах регіонального виробничого комплексу ресурси різних видів, при їх комплексному використанні, характеризуються реалізацією принципу територіального поєднання.

При економічній класифікації підхід до природних ресурсів ґрунтується на використанні їх в окремих галузях господарського комплексу, а також за доповнюючими ознаками.

1.  Галузевий підхід:

1.1.  промислові – енергетичні, металургійні, паливні, будівельні, лісосировинні, хімічні, водні та інші;

1.2.  сільськогосподарські – рілля та кормові угіддя, вегетаційний період, вода для зрошення, домашні тварини тощо;

1.3.  невиробничої сфери – рекреаційні ресурси, природоохоронні та лісові масиви навколо міст, водойми для потреб населення, території для полювання і рибальства.

2.  Доповнюючі ознаки – можливість використання ресурсів як одно - чи багатоцільових:

2.1.  одноцільові – мінеральні ресурси і джерела енергії, що використовуються для виробництва одного виду продукції (вугілля, залізна руда та інше);

2.2.  багатоцільові – землі несільськогосподарського призначення, водойми, лісові, сільськогосподарські угіддя, рекреаційні території.

Можливі інші чи дещо відмінні підходи до класифікації природних ресурсів.

Економічну оцінку природних ресурсів потрібно здійснювати через необхідність враховувати їх вплив на ефективність виробництва, визначати ступінь рентабельності використання та обсяги фінансування на втримання екологічної рівноваги. При цьому економічна оцінка має включати в себе весь комплекс технічних, економічних, екологічних та соціальних показників. Для прикладу, для економічної оцінки родовища мають бути враховані такі технічні характеристики: якість сировини, загальні запаси, потужність пластів, умови залягання тощо.

Всі підходи до економічної оцінки природних ресурсів спираються на визначення обсягів витрат на їх видобування та використання, а також доходу, який приносить дане виробництво. Розглянемо два методичних підходи, які часто використовуються в економічній науці та практичній діяльності:

1.  Витратний метод – грошова оцінка природних ресурсів, що визначається через витрати на їх освоєння і експлуатацію. Найчастіше цей метод використовується для паливних, земельних, водних і лісових ресурсів.

2.  Рентний метод, який реалізується двома шляхами:

2.1.  визначенням доходу, що приносить використання даного ресурсу виробництва;

2.2.  визначенням витрат, які пов’язані з вилученням ресурсу.

Рентна оцінка здійснюється за формулою:

(1.8)

де: R – величина рентної оцінки -го виду ресурсу;

B – вартість продукції, отриманої із -го виду ресурсу, який використовується для її виготовлення за певний проміжок часу;

З – поточні витрати, які здійснюються на обробку -го виду ресурсу;

Оit – загальний обсяг -го природного ресурсу, спожитого за термін t.

8.2. Природний потенціал держави

Узагальнені запаси корисних копалин в Україні. Чотири ступені розвідання запасів мінеральної сировини. Запаси кам’яного і бурого вугілля, нафти, газу і торфу. Нерудні мінеральні ресурси. Земельні, лісові та водні ресурси. Рекреаційні ресурси.

Забезпеченість території України природними ресурсами достатня для соціально-економічного розвитку держави. Наша країна володіє значною кількістю світових запасів корисних копалин. Серед країн Європи Україна посідає перше місце за запасами марганцевої руди, самородної сірки, друге – за площею орних земель, запасами залізної руди. Значні запаси кам’яного вугілля, кам’яної і калійної солі, графіту, цементної сировини та іншого.

Розглянемо окремі групи природних ресурсів.

Мінерально-сировинні ресурси.

Державним балансом запасів корисних копалин враховано близько 8 тисяч родовищ з 96 видів корисних копалин, 3349 родовищ освоєно промисловістю, на їх базі функціонує понад 2 тисячі гірничодобувних підприємств. Вартість розвіданих запасів у розрахунку на душу населення становить близько 150 тис. доларів США, а за оцінками західних експертів – понад 200 тис. доларів США. Більш як третину експортного виторгу держава отримує від реалізації мінерально-сировинної продукції. У грошовому вираженні розвідані запаси оцінюються у 7 – 7,5 трлн дол. США. Україна здатна не тільки забезпечувати себе такими важливими видами корисних копалин і продуктами їх переробки як залізо, марганець, титан, цирконій, уран, ртуть, графіт, каолін, самородна сірка, бентонітові та вогнетривкі глини, кухонна сіль, високоякісна флюсова сировина, калійні солі, декоративно-облицювальні матеріали, а й експортувати їх.

У значних обсягах ведеться видобування кам’яного вугілля (до 2 % світового), залізних (4 %) та марганцевих (10 %) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4 %), каоліну (18 %), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцитів, флюсових вапняків і доломітів), хімічної сировини (самородної сірки, кам’яних та калійних солей), облицювального каменю (гранітів, габро, лабрадоритів та іншого), скляного піску тощо. З різним рівнем точності вивчено родовища нетрадиційних для України корисних копалин хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, берилію, літію, танталу, ніобію, плавикового шпату, апатиту, горючих сланців, бішофіту та ін. Запаси деяких найбільш важливих корисних копалин в державі показані в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Запаси корисних копалин в Україні

Вид корисних копалин	Одиниця виміру	Запаси за категоріями	Кількість родовищ
А+В+С1	С2	усього	розроблю-вані
1	2	3	4	5	6
Нафта, конденсат	тис. т	234848	55500	278	178
Газ природний	млн м3	1148283	333800	336	208
Вугілля кам’яне	тис. т	43219900	109106000	685	257
Вугілля буре	тис. т	2588200	319500	77	11
Залізна руда	тис. т	26321401	4304375	52	28
Марганцева руда	тис. т	2276397	169192	3	2
Ртутна руда	тис. т	5245	14038	11	4
Сірчана руда	тис. т	665129	145730	12	5
1	2	3	4	5	6
Калійно-магнієва сіль	тис. т	2738099	792246	18	6
Кухонна сіль (кам’яна)	тис. т	16442210	6814828	14	11
Графітова руда	тис. т	125951	38881	5	1
Цементна сировина	тис. т	3132283	906140	39	24
Цегельно-черепич-на сировина	тис. т	2378572	92882	1825	851
Піщано-гравійна сировина	тис. т	3021049	400562	397	104
Бентонітова сировина	тис. т	61330	221	6	2
Каолін вогнетривкий	тис. т	66992	19903	7	5
Доломіти	тис. т	425098	48463	8	4
Флюсовий вапняк	тис. т	2523843	165369	14	7
Пісок формувальний	тис. т	889726	238687	21	8
Мінеральні підземні води	млн м3	64,5 за добу	0,9 на добу	146	112

Розрізняють 4 ступені розвідання запасів мінеральної сировини, які показані в таблиці 1.4.