Зміст (стр. 59 )

Надана переліченими організаціями інформація є детальним матеріалом для розроблення заходів та прийняття відповідних рішень щодо покращання екологічної ситуації на загальнодержавному і регіональному рівнях.

2.4. Стан довкілля в Україні

Потенційні джерела екологічної небезпеки. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Стан здоров’я населення. Вплив житлового фонду та промислових об’єктів. Забруднення повітряного басейну. Стан земельного фонду та водних ресурсів. Використання і охорона мінерально-сировинних ресурсів. Якісний стан лісів. Наслідки екстенсивного природокористування. Недостатнє фінансування охорони довкілля.

В сучасній Україні існує низка потенційних джерел екологічної небезпеки, які потребують цілеспрямованої роботи на державному рівні щодо пом’якшення ситуації та наступного їх знешкодження. Близько 80 % всієї території належить до зон підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Техногенне навантаження на довкілля у 3 – 5 разів перевищує середній показник розвинутих держав. Україна через неконтрольоване використання природних ресурсів протягом минулих десятиріч, високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства перетворилася в одну з небезпечних країн у екологічному відношенні. Нинішня ситуація в державі характеризується як глибока екологічна криза, зумовлена наслідками функціонування командно-адміністративної системи колишнього СРСР.

Особливо наявно і з тяжкими результатами для суспільства та природи це проявилося при аварії на Чорнобильській АЕС та організації робіт щодо подолання її наслідків. Повернення до життя радіоактивно забруднених територій порівняно з іншими техногенними руйнуваннями екології має свої відмінності. Насамперед руйнівні дії за своєю природою є шкідливими для людей, сільськогосподарських і диких тварин та птахів, негативно впливають на їхню імунну систему, в тому числі глибоко і невідновно руйнують її.

В зоні радіаційного забруднення рівень розвитку суспільного виробництва під впливом об’єктивних чинників традиційно знаходився значно нижче середнього в Україні. Необхідність врахування особливостей ведення аграрного сектору на забруднених територіях, неефективна діяльність і навіть відсутність ринкових механізмів, в тому числі інфраструктури, ряд інших соціально-економічних проблем ще більше посилили та загострили соціальну напруженість і становище жителів цього регіону.

Наслідки від забруднення характеризуються багаторічною післядією, яка охоплює кілька поколінь людей. Крім всього іншого, відбувається вилучення з господарського обороту значних площ сільськогосподарських угідь, істотно зменшуючи цим соціально-економічний і виробничо-господарський потенціал забруднених територій і країни в цілому.

Не вирішена проблема утилізації радіоактивних відходів. На атомних електростанціях накопичено тисячі тонн відпрацьованого ядерного палива, десятки тисяч кубометрів твердих і рідких радіоактивних відходів.

За останні роки посилились негативні тенденції щодо здоров’я населення, які значною мірою пов’язані з незадовільною екологічною ситуацією. Високі темпи зростання загальної захворюваності, що становить майже 35 %. Підвищився рівень серцево-судинних хвороб, злоякісних новоутворень, цукрового діабету, захворювань кишково-шлункового тракту, бронхіальної астми, алергійних хвороб та інше.

В житловому фонді щорічно нагромаджується близько 40,0 млн м3 сміття, яке знешкоджується на 700 міських сміттєвих звалищах та чотирьох сміттєспалювальних заводах. Проте це лише частка відходів, що накопичуються.

Потенційним джерелом екологічної небезпеки є система трубопроводів, де щорічно виникає до півтори тисячі аварійних ситуацій, що супроводжуються викидами небезпечних для довкілля речовин.

У промисловості до джерел підвищеної небезпеки відносяться понад 1700 об’єктів, які використовують близько 300 тис. т небезпечних хімічних речовин. На території держави розташовано 308 шахт, 5 потужних нафтопереробних заводів, кожен з яких зосереджує від 300 до 500 тис. т вуглеводневого палива.

Півтори тисячі технічних об’єктів створюють реальну загрозу для країни та її громади (сховища пестицидів, хімічні виробництва, склади з озброєнням тощо). Термінових профілактичних робіт потребують 300 об’єктів, аварії на яких можуть призвести до загострення екологічної ситуації.

Природними компонентами, які найбільше потерпають від техногенних процесів, є ґрунти та рельєф поверхні. Лише 8 % земельних угідь держави перебуває у природному стані (гірські масиви, озера та болота). Змінилося екологічно допустиме співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Частка еродованих земель становить 32 % площі сільськогосподарських угідь. Щорічне зростання площ еродованої землі досягає 70 – 80 тис. га. Близько 20 % території України перебуває в незадовільному стані через перенасичення ґрунтів токсичними речовинами.

Якість води більшості водних об’єктів не відповідає нормам. Близько 90% об’єктів наземних і майже третина підземних вод підлягають обробці. Кожен другий житель країни змушений використовувати воду, яка за багатьма показниками не відповідає гігієнічним нормам, майже третина населення користується децентралізованими джерелами без відповідної обробки води.

Річкові води, що поповнюють басейни Азовського і Чорного морів, не завжди нормативної якості. На міжнародному форумі у 1991 р. Азовське і Чорне моря офіційно оголошені зоною екологічного лиха. Обсяги забруднення в них значно перевищують асиміляційну здатність морських екосистем.

В Україні відсутній чіткий механізм управління та державного контролю у використанні і охороні надр. Втрачається велика кількість розвіданих запасів корисних копалин. Зокрема, нафти до 70 %, солей – до 50 %, вугілля – 40 %, металів – 25 %. Крім того дві третини копалин, які підняті на поверхню землі, ідуть у відвали, на підсипку тощо.

В даний час лісистість території держави становить близько 16 %, що не відповідає науково обґрунтованим нормативам – 22 – 24 %. Ліси зазнають великої шкоди від інтенсивної експлуатації, гинуть від промислових викидів та пожеж, внаслідок надмірного відведення земель під вирубки для не завжди обґрунтованих потреб тощо. За останнє десятиріччя загинуло від промислових викидів понад 2,5 тис. га лісових насаджень.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що екстенсивне природокористування, регулювання стоку річок, осушення боліт, надмірне освоєння угідь для потреб сільськогосподарського виробництва призвели до знищення природного потенціалу майже 70 % цінних природних комплексів і ландшафтів держави. Для виправлення становища необхідні цілеспрямовані науково обґрунтовані дії владних структур, підкріплені достатнім фінансуванням.

2.5. Завдання для індивідуальної роботи студентів і підготовки до семінарських занять

1.  Дайте та обґрунтуйте визначення екологічного моніторингу.

2.  В чому полягають принципи і завдання моніторингу?

3.  Яка відмінність між географічною, геохімічною та біологічною підсистемами моніторингу?

4.  Охарактеризуйте чотири рівні проведення моніторингу.

5.  З якою метою створюються пункти постійного спостереження (ППС) та пересувні екологічні лабораторії (ПЕЛ)?

6.  Для чого потрібний екологічний аналіз функціонування суб’єктів господарської діяльності?

7.  Охарактеризуйте стан екологічного аудиту в державі.

8.  Для чого потрібно встановлювати та використовувати екологічні нормативи?

9.  Які гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у атмосфері?

10.  Які чотири класи шкідливих речовин за ступенем небезпеки Ви знаєте?

11.  Як проводять нормування якості води та ґрунтів?

12.  Назвіть функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

13.  Які спрямування екологічних робіт, що їх виконують інші державні структури в Україні?

14.  Охарактеризуйте загальні проблеми екологічної ситуації в державі.

15.  Визначте ситуацію та наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

16.  Який екологічний стан атмосферного повітря в Україні?

17.  Охарактеризуйте стан земельного фонду та водних ресурсів держави.

2.6. Тематика рефератів та контрольних робіт

1.  Стан екологічного моніторингу в Україні.

2.  Екологічний моніторинг в розвинутих країнах світу.

3.  Розвиток системи екологічної інформації в нашій державі.

4.  Організаційна структура екологічного моніторингу в Україні.

5.  Стан навколишнього природного середовища в Україні.

2.7. Тести

(обрати єдину правильну відповідь та занести у таблицю)

1. До зони підвищеного екологічного ризику:

а) території нашої держави не відносяться;

б) належить вся територія держави;

в) відноситься близько 80 % всієї території;

г) належать зони, прилеглі до атомних електростанцій.

2.  Нинішня екологічна ситуація в Україні зумовлена:

а) наслідками функціонування командно-адміністративної системи в СРСР;

б) складністю трансформаційних процесів у економіці;

в) недоліками адміністративного устрою держави;

г) помилками владних структур у проведенні екологічної політики.

3. Чи займається екологічними проблемами Державний комітет України із земельних ресурсів?

а) не займається;

б) це його єдина функція;

в) є допоміжною структурою Міністерства аграрної політики та продовольства України;

г) веде спостереження за землекористуванням.

4. Яка державна структура є провідною в організації роботи по охороні довкілля?

а) Кабінет Міністрів України;

б) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

в) Міністерство з надзвичайних ситуацій;

г) Рада національної безпеки і оборони України.

5. Статистична звітність про охорону компонентів біосфери:

а) фіксує дані проведеного моніторингу;

б) надає випадки виявлення порушень;

в) порівнює результати моніторингу із середньостатистичними;

г) правильні всі відповіді.

6. Найбільш поширений екологічний норматив: