Зміст (стр. 64 )

Натуральні збитки виражаються у зниженні урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин тощо, тобто всі результати можуть бути представлені в натуральних показниках виміру.

Соціальні збитки проявляються у скороченні тривалості життя, підвищенні рівня захворювань, зростанні собівартості очищення води та інше.

Всі зазначені напрямки збитків взаємопов’язані і тому в економічних розрахунках їх об’єднують в одну соціальну групу збитків.

Правовий напрямок збитків проявляється у вигляді штрафів або санкцій. В цьому відношенні він стає аналогом інших збитків.

Економічні збитки – це втрати, які виражаються у вартісній формі і характеризують негативні зміни, що відбуваються в результаті порушення екологічної рівноваги довкілля.

В теперішньому та майбутньому проміжку часу збитки можуть бути явні і приховані, поточні та прогнозні. Явні збитки – це ці, які визначаються за допомогою розроблених методик. Приховані збитки за умов існуючого рівня знань і методологічного забезпечення не можуть бути встановлені. Поточні втрати існують в теперішній час, тоді як прогнозні – це збитки, які очікуються або можуть настати у майбутньому.

За масштабом діяльності збитки розподіляються на глобальні, континентальні, регіональні і локальні (окремого підприємства або джерела забруднення).

Групи, на які розподіляються економічні збитки:

·  розрахункові – витрати або зміни біологічного різноманіття, що виникають від факторів техногенного характеру і можуть оцінюватися у вартісному вимірі;

·  попереджені – різниця між можливими та фактичними втратами;

·  ліквідовані – частина збитків, на яку вони зменшуються внаслідок здійснення заходів щодо охорони навколишнього середовища;

·  можливі – відбуваються при непроведенні природоохоронних заходів, які знижують викиди забруднюючих речовин;

·  потенційні – потребують прогнозних витрат на ліквідацію техногенних факторів у майбутньому.

Важливими структурними елементами економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища є матеріальний збиток, збиток життю і здоров’ю людей та збиток природним ресурсам і екологічним системам.

Матеріальний збиток – втрати внаслідок забруднення природного середовища, яких зазнали продуктивні сили територій та об’єкти, що функціонують у господарстві. Попередження чи компенсація даного виду збитків обертаються додатковими витратами внаслідок облаштування виробничих територій і житлових масивів, ремонту дахів, фарбування фасадів, поліпшення стану дитячих майданчиків та інше.

Збиток здоров’ю і життю людей – вплив забрудненого природного середовища на рівень смертності і захворюваності населення, зниження продуктивності праці, скорочення періоду активної життєдіяльності.

Збиток природним ресурсам та екологічним системам, а також галузям, які використовують природні ресурси як основні фактори виробництва, – зумовлений зниженням продуктивності сільськогосподарських угідь, падінням ефективності лісового господарства тощо.

Загальний економічний збиток від забруднення навколишнього середовища визначається як сума вищевказаних складових:

, (2.9)

де: З – загальний збиток від забруднення навколишнього середовища;

Мз – матеріальний збиток;

Лз– збиток життю і здоров’ю людей;

Пз – збиток природним ресурсам, екологічним системам, галузям, які використовують природні ресурси як основний фактор виробництва.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків, непродуктивні, а направлені на попередження збитків – продуктивні. Перші витрати “пасивні”, другі – “активні”. Позитивним явищем є випередження обсягів “активних” збитків.

Рівень розвитку охорони навколишнього середовища, а також ступінь негативного впливу виробничої дільності на природу (О) визначаються за формулою:

, (2.10)

де: З – збитки від нераціонального природокористування у вартісному вигляді;

СП – створений суспільний продукт.

При цьому чим менше екологічно небезпечної продукції виробляється суспільством, тим менше збитків. В ідеальному випадку О наближається до нуля. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологобезпечні технології.

Основні кількісні методи визначення величини економічного збитку від забруднення навколишнього середовища:

1.  Прямого рахунку – безпосереднє співставлення і аналіз показників, які характеризують негативні наслідки впливу довкілля на реципієнтів у контрольному умовно чистому районі і в зоні забруднення.

2.  Кореляційного і регресивного аналізів – наявність динамічних рядів про забруднення навколишнього природного середовища і негативні наслідки такого забруднення. Джерелом інформації в даному випадку є контрольні райони, в яких уже використовувалися види діяльності, аналогічні досліджуваній території.

3.  Комбінований розрахунок економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища. Його доцільно розглянути на прикладі розрахунку річного економічного збитку від забруднення атмосферного повітря. Для оцінки збитку рекомендується використати формулу:

З = У×В×Б×М, (2.11)

де: У – стандартизований показник питомої збиткоємності умовної тонни приведеної маси річних викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря;

В – коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосферного повітря над територіями різних типів, визначений експертним шляхом;

Б – безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь розсіювання шкідливих речовин у атмосфері і відповідно впливає на площу території, що підпадає під вплив конкретного забруднювача (береться з додатку до “Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінки економічного збитку, завданого народному господарству забрудненням навколишнього середовища”);

М – приведена маса річного викиду забруднюючих речовин у атмосферу із джерел забруднення.

Для розрахунку величини економічного збитку використовуються міжнародні нормативи питомого збитку на одиницю викидів, окремі з яких наведені в таблиці 2.4.

Необхідно зазначити, що кожен із методів має свої переваги та недоліки. Їх використання залежить від конкретних обставин і наявності відповідного персоналу.

Таблиця 2.4.

Нормативні значення економічного збитку від забруднення викидами навколишнього природного середовища

Забруднюючі речовини	Нормативи питомого економічного збитку (сума в дол. США/тонну)
CO2	4,5 – 45
SO2	2268 – 4060
NOX	1640 – 1814
Зважені речовини	454 – 2380

4.3. Економічна і соціальна ефективність природоохоронних заходів

Вимоги до планування природокористування. Програма охорони довкілля в країні. Соціальні результати природоохоронних заходів. Структура капітальних інвестицій на охорону довкілля. ”Зелена” податкова реформа та використання отриманих коштів. Економічне обрахування природоохоронних заходів. Узагальнені показники економічної та соціальної ефективності природоохоронних витрат. Екологічно чиста продукція як концептуальна основа економічної ефективності заходів щодо охорони довкілля.

В ході економічних процесів постають завдання розробки і подальшого удосконалення науково обгрунтованих планових рішень при освоєнні та використанні природних ресурсів. При цьому мають взаємоузгоджуватися територіальні і галузеві інтереси на всіх рівнях господарювання – національна економіка, регіон, галузь, підприємство.

Ефективність планування природокористування визначається організаційною структурою його проведення та реалізації запланованих заходів і обраховується за прогнозними й наявними, отриманими в результаті звітності встановленого зразка, показниками.

У 1998 р. Верховною Радою України було прийнято Постанову ”Про основні напрямки державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”. Ця постанова вважається такою, що отримала статус Державної програми охорони довкілля. Програмою охоплені всі основні питання діяльності економіки країни. Вона має довгостоковий стратегічний характер. Її реалізація повинна здійснюватись шляхом розроблення і виконання державних, регіональних, галузевих та інших програм відповідними органами та службами, які діють згідно зі складовими державної політики у сфері охорони довкілля та раціонального природокористування.

Соціальний результат від природокористування полягає у підвищенні рівня життя населення через посилення ефективності виробництва і збільшення національного багатства України. Він має наслідком покращання фізичного розвитку населення, продовження тривалості життя і активної діяльності, зниження рівня захворювань, поліпшення умов праці, відпочинку і рекреації. Важливим також є підтримання екологічної рівноваги, збереження природних ландшафтів, пам’ятників природи, заповідників. В результаті створюються сприятливі умови для розвитку людей, зростання їх творчого потенціалу, вдосконалення свідомості та оволодіння масами національною ідеєю як головним важелем становлення України в один ряд з найбільш розвинутими країнами світу.

В сучасних умовах реальна лише часткова оцінка соціальних результатів у грошовій формі. Наприклад, якщо визначити приріст ВВП і національного доходу внаслідок збільшення періоду активної діяльності людей. Проте неможливо у вартісній формі визначити соціальні результати підтримання екологічної рівноваги, зростання свідомості населення тощо. Соціальний ефект, виражений у грошовій формі, носить назву соціально-економічного.

Вирішення проблеми отримання стартового капіталу для фінансування природоохоронних заходів стає можливим за умови проведення “зеленої” податкової реформи, яка враховуватиме позитивний досвід аналогічних реформ у країнах Європейського Союзу. Зокрема необхідно збільшити плату за забруднення навколишнього середовища і використання природних ресурсів. У такій же пропорції необхідно збільшити ставки акцизного збору на нафтопродукти, цільові надбавки за використання електричної і теплової енергії. Досвід країн ЄС засвідчує, що для ефективної природоохоронної діяльності необхідно, щоб сума “зелених” податків становила близько 10 % від загальної суми податків у країні. У даний час в Україні ця сума приблизно в 10 разів менша.