Зміст (стр. 33 )

Промисловість будівельних матеріалів – це підприємства, що виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Найбільші підприємства даного спрямування розташовані в Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Києві, Кривому Розі, Маріуполі, Одесі і Харкові. Розглянемо деякі з напрямків підгалузі.

Збірний залізобетон та залізобетонні конструкції – виробництво конструкцій для промислового, шляхового, гідротехнічного, цивільного та інших видів будівництва (стінових матеріалів, фундаментних блоків, несучих арок, мостових балок тощо). Провідні підприємства розміщені у Арцизі Одеської області, Каховці Херсонської області, Кривому Розі, Луганську, Львові, Новомосковську Дніпропетровської області, Сумах і Харкові. Домобудівні комбінати, які працюють в усіх обласних центрах, найпотужніші в Донецьку, Запоріжжі, Києві, Луганську та Одесі.

Виробництво глиняної і силікатної цегли, оскільки сировина для нього є майже скрізь, зорієнтовано на близькість до районів споживання, тому що її перевезення на великі відстані економічно недоцільне. Найбільші підприємства розміщені у Дніпропетровську, Запоріжжі, Івано-Франківську, Києві, Львові, Слов’янську, Харкові, Чернігові.

Підприємства з видобутку й переробки бутового каменю розміщені у Вінницькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізький та Кіровоградській областях.

Заводи будівельної кераміки працюють у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Закарпатській та Харківській областях.

Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Запоріжжі, Первомайську Житомирської, Славуті Хмельницької та Слов’янську Донецької областей.

Виробники будівельного вапна розташовані у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Львівській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій і Чернівецькій областях.

Великі потужності з виробництва крейди зосереджені у Волинській, Донецькій, Луганській, Рівненській, Сумській, Харківській, Чернівецькій та Чернігівській областях.

Заводи листового і технічного скла функціонують у Констянтинові, Києві, Львові, Лисичанську та Луганську.

В останні десятиріччя зросла кількість цементних комбінатів та якість продукції (значно збільшилася частка високоякісних сортів цементу). В державі утворилися три великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька область), західна (Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Хмельницька області) та південна (Миколаївська область).

Найбільше шиферу виробляють Балаклійський (Харківська область) і Здолбунівський (Рівненська область) цементно-шиферні комбінати.

В усіх регіонах України підвищився попит на сучасні покрівельні матеріали. Особливо це стосується приватних забудовників. Альтернативою азбестоцементному шиферу та вітчизняному руберойду стали профнастил, бітумна і керамічна черепиця. Прогноз зростання ринку профнастилу – на 10 – 20 % щорічно. Перспективним матеріалом вважаються покрівельні сендвіч-панелі. В Україні їх випускають кілька компаній – “Промстан”, “Будіндустрія” і “Майстер-Профі”.

Бітумна черепиця – полімерно-бітумний покрівельний матеріал з основою зі склополотна, покритий з обох сторін немодифікованим окисленим або модифікованим бітумом. Cпостерігається його щорічне стабільне зростання на 20 – 30 %.

Вітчизняну керамічну черепицю виробляють на Львівському заводі кераміки. Сегмент покрівлі з натуральної черепиці вважається перспективним, оскільки відчувається вплив західного стилю на вітчизняних забудовників – прагнення до екологічно чистих натуральних матеріалів.

Експортні можливості підприємств будівельного комплексу України можна оцінювати за їх присутністю на ринках Російської Федерації, країн Близького Сходу, Південної Америки та Південно-Східної Азії як порівняно високі. На ринках Європи вітчизняні будівельники виконують роботи на окремих об’єктах, а також постачають певні види матеріалів та сировини. За умов державної підтримки експортної спрямованості будівельний комплекс спроможний експортувати матеріали на суму 2,0 – 2,4 млрд дол. США, а з урахуванням надання послуг “під ключ” ця сума може перевищувати 5,5 – 5,9 млрд дол. США щорічно.

9.7. Агропромисловий комплекс

Показники розвитку сільського господарства. Розміщення основних галузей – рослинництва і тваринництва. Ступінь механізації і електрифікації виробництва. Регіональні відмінності у виробництві сільськогосподарської продукції. Харчова промисловість як основна переробна ланка агропромислового комплексу. Шляхи розвитку харчової промисловості.

Агропромисловий комплекс і, зокрема, аграрне виробництво багато в чому визначають стан економіки України. Сучасні трансформаційні процеси в сільському господарстві зумовлюють, насамперед, виникнення інноваційних шляхів розвитку, які в теперішніх умовах набувають нових властивостей, вимагають формування сучасних підходів та вирішення кардинально відмінних від попередніх завдань.

За 90-і роки минулого століття сільське господарство пережило досить складні часи. Відбулося зниження рівня життя сільського населення та значне скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в цілому і поголів’я худоби зокрема більш як у два рази, що спричинено несприятливою фінансовою політикою, зволіканням зі створенням нових сільськогосподарських структур, порушенням інтеграційних міжгалузевих зв’язків. Зміни в сільському господарстві у 2000 – 2005 рр. свідчать про наявність певних позитивних тенденцій. Проте вже у 2006 р. знову маємо від’ємні показники щодо зернових і кормових культур, плодоягідних та винограду, молока і деякої іншої продукції. У 2007 р. ситуація погіршилася практично по всіх спрямуваннях: зернових, технічних та кормових культурах, картоплі, овочах і баштанних, молоку та іншій продукції. Фінансова криза 2008 – 2009 рр. і в подальшому знову-таки негативно вплинула на стан сільськогосподарського виробництва і призвела до зниження його обсягів, погіршення інфраструктури та соціального стану в сільській місцевості.

Надамо інформацію щодо розміщення основних галузей рослинництва і тваринництва.

Зернові культури: озима пшениця – найбільше сконцентрована у Степу (50 %) і Лісостепу (30 %), значно меншою мірою на Поліссі; озиме жито – на Поліссі (60 %), у Передкарпатті і Карпатах та в деяких лісостепових районах; ярий ячмінь – північний Степ, Лісостеп, передгірські та гірські райони Криму; кукурудза – у Степу та півдні Лісостепу; овес – на Поліссі і в Карпатах; просо – Степ і Лісостеп; гречка – Лісостеп і Полісся.

Технічні культури: цукрові буряки – Лісостеп (75 % усіх площ), північний Степ, південне Полісся та Передкарпаття; льон – Полісся і передгір’я Карпат; соняшник – Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська та Харківська області; картопля – основні площі розміщені на Поліссі; кормові культури (кукурудза на силос і зелений корм, однорічні та багаторічні трави, кормові коренеплоди і баштанні) – в усіх областях, де необхідна кормова база для розвитку тваринництва.

Овочівництво і баштанництво: помідори, перець, баклажани, кавуни і дині – південні області; огірки та інші городні культури – Полісся і північна частина Лісостепу.

Скотарство: розміщено у всіх областях України. Виробництва з переробки молока знаходяться переважно в районах масового споживання – Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Одесі.

Свинарство: в даний час найбільше поголів’я свиней у Вінницькій, Київській та Черкаській областях. На Поліссі і в західних областях України специфіка місцевих кормів дозволяє спеціалізуватись на виробництві м’ясної і беконної свинини, в Лісостепу – м’ясної, Степу – м’ясо-сальної і сальної.

Оновлення матеріально-технічної бази, підвищення рівня механізації та електрифікації виробництва, введення в дію нових і реконструкція існуючих виробничих потужностей є важливими умовами функціонування аграрного сектору економіки. Призупинення інвестиційної діяльності упродовж 90-х років минулого століття зумовило помітне зниження обсягів його основних засобів, які продовжували зменшуватися протягом 2000 – 2010 рр. Кількість тракторів зменшилася з 495 тис. шт. у 1990 р. до 151 тис. шт. у 2010 р. Подібна ситуація із зернозбиральними комбайнами та вантажними автомобілями

На рівень ефективності й інтенсифікації аграрного виробництва впливають регіональні особливості природних і економічних умов, зокрема, родючість ґрунтів, суми річних атмосферних опадів, температурний режим, а також рівень інфраструктури й управлінської діяльності та інші фактори (табл. 1.11).

Таблиця 1.11

Індекси продукції сільського господарства за регіонами

(відсотків)

Регіони	Роки до попереднього року
1995	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Україна	96,4	109,8	100,1	102,5	93,5	117,1	98,2	98,5
Автономна Республіка Крим	101	113,2	105,4	102,9	113,4	118,4	104,5	95,7
області
Вінницька	92,3	112,3	102,5	105,7	92,7	121,2	98,7	100,1
Волинська	101,2	105.8	100,1	98,4	102,7	101,7	100,3	101,8
Дніпропетровська	96,3	114,5	106.9	105.1	86.2	130,7	95,1	101,0
Донецька	106,6	120	102,2	94.7	90,7	113,9	95,9	101,8
Житомирська	96,5	105,6	97,7	101.4	92.8	107,4	102,8	99,9
Закарпатська	104,5	108,1	99	99,7	99,1	103,2	103,4	97,2
Запорізька	99,9	100,8	105,7	105,8	79	133,5	87,9	102,7
Івано-Франківська	102,5	109,9	99,4	102,4	102,7	93,5	108,5	100,6
Київська	93,7	112,6	106,9	109,1	100,7	105,4	98,0	99,4
Кіровоградська	97,7	111	99,4	101,3	72,2	152,0	89,1	102,0
Луганська	100	91,8	120,6	95	92,7	118,7	87,5	90,9
Львівська	92,3	108,1	98,3	105,1	100,7	100,2	101,6	95,7
Миколаївська	102	91,7	88,5	109,4	61,9	178,6	100,2	100,9
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Одеська	100,2	98,7	82,9	104,4	62,2	160,6	90,9	109,5
Полтавська	97,6	104,6	104,6	103,6	102,2	113,0	99,5	89,4
Рівненська	96,1	106,3	93,6	104,7	102,8	102,3	100,1	102,0
Сумська	90,3	124	96,1	96,7	103,2	107,5	39,4	89,9
Тернопільська	91,8	116	98,8	108,3	103,6	101,9	101,7	94,7
Харківська	98,4	116,2	107,7	91	103,2	107,9	88,7	88,6
Херсонська	91,3	100	100,2	105,9	80,5	142,6	100	103,0
Хмельницька	93,1	114,1	87,5	103,4	108,2	103,2	103,9	99,6
Черкаська	93,2	122,3	106,4	105,6	95,4	130,3	108,7	104,3
Чернівецька	96,2	111,4	101,3	101	105,4	100,9	103,2	103,1
Чернігівська	89,4	114,9	90	101,1	104	104,2	98,3	86,6

З даних таблиці, зокрема, видно, що навіть в умовах, коли рівень виробництва продукції сільського господарства в Україні у цілому в 2009 – 2010 рр. знизився, такі області як Волинська, Івано-Франківська, Миколаївська, Рівненська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська наростили обсяги аграрного виробництва.