Зміст (стр. 58 )

Важливим елементом аналізу та аудиту є розрахунок і контроль екологічного ризику для підприємств. При цьому під екологічним ризиком мається на увазі можлива міра небезпеки, задіяння шкоди природному середовищу у вигляді втрат за певний проміжок часу.

2.2. Екологічні нормативи і стандарти, система

екологічної інформації

Склад екологічних нормативів. Фонова концентрація. Класи шкідливих речовин. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у атмосфері. Сумарна шкідлива дія деяких речовин. Нормування якості води. Регламентування забруднення ґрунтів. Статистична звітність про охорону компонентів біосфери.

Екологічні нормативи включають в себе нормативи екологічної безпеки, гранично допустимі викиди та скиди в навколишнє середовище хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів. Нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього середовища і здоров’я людей від негативного впливу.

Найбільш поширеним серед них є гранично допустима концентрація (ГДК) – маса шкідливої речовини в одиниці об’єму (мг/1 м3 повітря, 1 л рідини чи 1 кг твердої речовини) окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний, цілодобовий вплив якої на організми людини, тварин і рослин не викликає відхилень у їх нормальному функціонуванні протягом всього життя нинішнього та майбутніх поколінь.

Дані показники розроблені для повітря, води, ґрунтів та інше. Для прикладу наведемо нормативи гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі в населених пунктах (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в атмосфері у населених пунктах

Речовина	ГДК (максимальна разова), мг/м3	ГДК (середньодобова), мг/м3
Трихлорметан (хлороформ)	–	0,03
Пари сірчаної кислоти	0,3	0,1
Хлор	0,1	0,03
Хлорид заліза	–	0,004
Чадний газ	3	1,0
Пари оцтової кислоти	0,2	0,06
Ацетон	0,35	0,35
Нафталін	0,003	0,003
Пеніцилін	0,05	0,002
Аміак	0,2	0,004
Пари фтороводню	0,02	0,005
Нітробензол	0,008	0,008
Сірчаний газ	0,5	0,05
Сірководень	0,008	0,008
Хром (шестивалентний)	0,0015	0,0015
Фосфорний ангідрид	0,15	0,05
Оксид азоту	–	0,04
Пил бавовни	0,5	0,04
Пил нетоксичний	0,5	0,15
Оксид міді (хлориди міді)	–	0,002
Формальдегід	–	0,003
Фенол	–	0,003
Пари свинцю	0,0003	0,0003
Пари ртуті	–	0,0003
Гексахлоран	0,03	0,003
Кіптява (сажа)	0,15	0,05
Метафос	0,001	–
Солі нікелю	–	0,0002
Двоокис телуру	–	0,00001

Концентрацію наявних у повітрі, воді та ґрунті шкідливих домішок на певний час на певній території називають фоновою концентрацією (Кф). Контроль за якістю біосфери здійснюється зіставленням фонової концентрації з гранично допустимою:

. (2.1)

Різні токсичні речовини можуть чинити подібний несприятливий вплив на організми. В таких випадках наявний ефект синергізму. Його створюють фенол і ацетон, діоксид азоту і формальдегід тощо. В такому випадку враховується сумісна шкідлива дія згідно з формулою :

. (2.2)

Регламентування викидів шкідливих речовин в атмосферу здійснюється на основі окремого екологічного нормативу – гранично допустимого викиду (ГДВ). ГДВ – це маса викидів за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери населеного пункту, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує гранично допустимої концентрації для населення, рослин і тварин.

Загальна кількість хімічних речовин, що надходить у біосферу, перевищила 4,0 млн найменувань, з яких понад 40,0 тисяч мають шкідливі для людини властивості.

Шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії поділяються на чотири класи:

1.  Надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть).

2.  Високонебезпечні (сірководень, діоксид азоту).

3.  Помірно небезпечні (сажа, цемент).

4.  Малонебезпечні (бензин, фенол).

Основними попереджувальними заходами щодо збереження ґрунтів є гігієнічне регламентування їх забруднення. Розроблено методичні рекомендації щодо встановлення ГДК хімічних речовин у ґрунтах. При цьому гранично допустима кількість речовин, що забруднюють ґрунти, означає частку хімічної речовини, яка забруднює ґрунт і не справляє прямої або опосередкованої дії, включаючи майбутні наслідки для навколишнього середовища та здоров’я людей.

Встановлено окреме нормування якості води, яке пов’язано з такими категоріями водокористування:

1. Водопостачання населення і підприємств харчової промисловості.

2. Культурно-побутове призначення (купання, водний спорт).

3. Збереження і відтворення цінних видів риб.

4. Ведення рибного господарства.

Статистична звітність про охорону компонентів біосфери фіксує дані проведеного моніторингу. Вона складається із досить великої кількості звітів, які включають в себе необхідні показники.

2.3. Організаційна структура екологічного моніторингу

Функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Державна гідрометеорологічна служба. Міністерство охорони здоров’я. Державний комітет природних ресурсів. Державний комітет з водного господарства. Державний комітет України із земельних ресурсів. Міністерство аграрної політики та продовольства України. Державний комітет лісового господарства. Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства. Національне космічне агентство. Національний комітет авіації України.

Контроль та вплив на стан навколишнього природного середовища в Україні здійснюють уповноважені на це державні організації – міністерства, комітети та інші служби. Провідним серед них є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Його основні об’єкти спостережень: стан наземних і морських екосистем; джерела промислових викидів у атмосферу та дотримання норм узгоджених гранично допустимих викидів 65 інградієнтів; стан сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них важких металів та пестицидів; скиди і викиди з об’єктів, де використовуються радіаційно небезпечні технології; ситуація на звалищах промислових і побутових відходів.

Крім Міністерства охорони навколишнього природного середовища України існує ряд інших установ, у функції яких входить проведення екологічних робіт.

Державна гідрометеорологічна служба України – веде спостереження за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, транскордонним перенесенням забруднюючих речовин. Постійний контроль здійснюється в 49 контрольних пунктах. Контролюється 37 шкідливих домішок, серед яких діоксиди сірки та азоту, оксид вуглецю, важкі метали, бензопірен, пил та інше.

Міністерство охорони здоров’я – проводить вибіркові спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання населення, станом поверхневих вод, суші в населених пунктах, станом морських вод у рекреаційних зонах, хімічним та біологічним забрудненням ґрунтів на території населених пунктів та господарсько-побутовими відходами.

Державний комітет природних ресурсів України – проводить спостереження за підземними водами, станом земельних ресурсів, виконанням нормативів при розробці мінерально-сировинних ресурсів.

Державний комітет з водного господарства – здійснює радіологічні та гідрохімічні спостереження у водогосподарських системах комплексного призначення і сільськогосподарського водопостачання, зонах впливу атомних електростанцій; вивчає стан ґрунтів біля меліоративних систем; аналізує гідрологічний стан у прибережних смугах водосховищ.

Державний комітет України із земельних ресурсів – веде спостереження за землекористуванням, станом і якістю ґрунтів, забрудненням ландшафтів, відновленням земель, станом зрошувальних і осушених земель, ситуацією біля берегових ліній річок, озер, морів, лиманів, водосховищ та інше.

Міністерство сільського господарства та продовольства – контролює агрохімічний, токсикологічний та радіологічний стан рослин і тварин, проводить спостереження за ґрунтами сільськогосподарського призначення.

Державний комітет лісового господарства – вивчає та здійснює певні заходи щодо поліпшення стану лісів, деяких порід дерев, ґрунтів у лісах, мисливської фауни.

Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства – проводить спостереження за : якістю питної води в системах водопостачання; станом стічних вод міської мережі каналізації; зеленими насадженнями в населених пунктах.

Національне космічне агентство – надає інформацію про стан озонового шару, забрудненість атмосфери, ґрунтів та поверхневих вод, радіаційну ситуацію.

Національний комітет авіації – проводить авіаційно-космічні спостереження за станом озонового шару в атмосфері, забрудненістю всієї біосфери, сніговим покривом, радіаційним станом та інше.